«1984»: Корені образів INGSOC та Океанії

Кирило Степанян

«1984»: Корені образів INGSOC та Океанії

ingsoc-1984-flagwaver-poster-by-liberty-maniacs - копия.jpg


В «1985» (1978) Етноні Бьорджес (Anthony Burgess), автор «A Clockwork Orange» (1962), вказує, що Орвелл виткав своє епічно-задушливе тло «1984», синтезуючи фрагменти дійсності та ранніх взірців дистопічного роману, такі як «Ми» Замятіна [Етноні Бьорджес. «1985»]. Якщо його Бьорджес яскраво розкрив, то досі ми не зустрічали виявлення кореляції між описом суспільства атлантів в окультного мислителя, «телеміта» Алістера Кроулі (1875-1947), який справив на теперішнє суспільство і культуру навіть більший вплив (йдеться не тільки про широке розповсюдження маргінальної релігійної течії телемізму, максимально близької сатанізму, а й введення Кроулі – як і Лавкрафта – в дискурс «мейнстріму» та «масової культури» через посередництво елітарної контркультури, як от Вільяма Берроуза, Роберта Антона Вілсона), аніж Орвелл – автор ключового для першої половини ХХ ст. роману «1984».

800px-Aleister_Crowley_as_Baphomet_X°_O.T.O.jpg

Aleister Crowley as Baphomet X° O.T.O. Transcription of contained text: An XII ☉ in ♑ [cross] Baphomet X° O.T.O. R.S.S. Ireland Iona and All the Britains

«Телема» це лібертенський волюнтаризм, що продовжував традиції зворотнього боку просвітницької епохи, «Hellfire Club» (1719-1766), які власне й апелювали до раблезіанського Телемського абатсва.

Theleme.jpg

Thélème (θέλημα)

Hogarth_Dashwood.jpg

1764. Sir Francis Dashwood, 11th Baron le Despencer (1708-1781) by William Hogarth (1697-1764). Portrait parodying Renaissance images of Francis of Assisi

7ec72da518ce85138e980ba823655aef.jpg

Кроуліанська Телема від ательє Джона Кулхарта (http://www.johncoulthart.com/)

1913 року побачив світ трактат Кроулі «Atlantis, The Lost Continent»Правила і закон суспільства атлантів корелює із режимом океанійської партократії INGSOC. Розглянемо їх опис за перекладом з російського перекладу, доступного в мережі завдяки тим самим телемітам (https://www.oto.ru/cgi-bin/article.pl?articles/works-crowley/liber51.txt): 

«Люди ці тримаються в абсолютно рабському і неосвіченому стані по мудрій пораді першого з філософів Атласу, який написав колись: «Порожній мозок загроза для суспільства». У зв’язку з цим він заснував систему розумової культури, що складається з двох частин:

1. Маса непотрібних і ніяк не пов’язаних один з одним фактів в якості базису.

2. Надбудова з брехні.

Пункт перший мав примусовий характер; після нього люди приймали другий без жодних протестів. Мова рівнин була простою, але ємною. Іменників в ній було небагато, дієслів й того менше. «Знову працювати» (для простого позначення дії «працювати» особливого слова не було), «знову спати», «знову є», «порушувати закон» (для «знову порушувати закон» теж не було слова), «прийти ззовні», «знайти світло» (тобто, піти працювати на фосфорну фабрику) ось майже і всі дієслова, що вживалися серед дорослих. У молодих людей дієслівний запас був ще простішим і, до того ж, відрізнявся примітивною грубістю. Зате всі користувалися надзвичайно різноманітними прикметниками (як правило, ніяк не пов’язаними з іменниками і тому абсолютно безглуздими) та дуже численними абстрактними іменниками на зразок «Свобода» або «Прогрес» [згадаймо специфіку «новоязу»], без яких жодна високорозвинена людина не вважала б речення закінченим. Їх вставляли в обговорення й просто матеріальних речей. «Безсмертний ніс картоплею», «непрогресивні зуби», «сластолюбна музика», «реакційні брови» такі словосполучення були звичайні для всіх. «Знову є, знову спати, знову працювати, знайти світло ось Свобода, ось Прогрес» таке прислів’я можна було почути від кожного.

Релігією цього народу було протестантське християнство в усій його красі, але з ще більшою залежністю людини від Бога [можливо це натяк на концепцію предестинації у кальвінізмі]. Вони стверджували його догмати в манері одночасно шанобливій та пристрасній, але не повідомляючи словами ніякого сенсу. Сексуальне життя була для робітників під цілковитим забороною, будь-яке порушення каралося висилкою на фосфорну фабрику [порівняйте із океанійським «Мінстерством любові»].

На кожному полі стояла, однак, величезна кам’яна скрижаль, на одній стороні якої були вирізані зображення трьох стадій життя поля, підприємства з видобутку зро і фосфорної фабрики, а на іншій такі слова: «Щоб зійти на Атлас лети!». Під ними серія майстерних гравюр наочно показувала, як опанувати мистецтво польоту. Відомо, що за всю історію Атласу жодна людина цими інструкціями скористатися не зуміла.

Головним страхом цих людей було хоч би яке не було відхилення від звичного. Позначали його одним-єдиним словом, хоча від століття до століття слово це змінювалося [тут також потребується порівняння із «новоязом»]. «Чаклунство», «єресь», «безумство», «невихованість», «статеві збочення», «чорна магія» ось основні форми, яких воно набувало за останні чотири тисячі років панування Атласу.

Чхання, неробство, посмішка вважалися вкрай підозрілими. Будь-яке припинення мовлення, навіть на мить, що потрібне для вдиху, надзвичайно небезпечним. Але найгірше було бажання побути на самоті. Сусіди негайно хапали правопорушника і або вбивали на місці, або відводили на фосфорну фабрику, звідки виходу вже не було.

Звичаї їх були неймовірно огидні. Основними способами відпочинку їм слугували образотворче мистецтво, музика і театр, в яких вони демонстрували досягнення, які не поступаються шедеврам Генрі Артура Джонса, Пінеро, Легара, Джорджа Денса, Люка Філдса і Томаса Сіднея Купера.

Про медицину вони найщасливішим чином не мали поняття. Життя на свіжому повітрі в цьому рівному кліматі давала породу сильних юнаків і дів, а перші ж симптоми хвороби у робочого вважалися загрозою його ефективності і призначали його на фосфорну фабрику. Заробітна плата була незмінно високою, а оскільки ніякої торгівлі не було, навіть алкоголем, на який накладалася найсуворіша заборона, кожен економив всі свої кошти і вмирав надзвичайно багатим. По смерті всі заощадження поверталися суспільству, і в податках, отже, не було ніякої потреби. Одягу ніхто не потребував і не знав його, а «хліб небесний» був «безкоштовним Божим даром». Мерців кидали амфібіям. Кожен будував собі хатину з пористого каменю, що ряснів на рівнинах. Саме слово «будинок» було в ходу лише на Атласі; рабська раса іменувала свої оселі «ххоклост» (аналог англійського слова «home»). Невдоволення було абсолютно невідомим. В забороні на зносини з іноземними державами не було ніякої необхідності, оскільки їх мешканці все одно вважалися дикими варварами. Людей, котрі висадилися би з корабля, негайно ж перебили б усіх до єдиного, якби Атлас допустив їх на свої береги. Втім, у нього були безумовні можливості перешкодити подібним висадки, що і робилось, і пояснювалося це зовсім іншими міркуваннями, суть яких стане предметом однієї з наступних глав.

Таке життя на рівнинах біля підніжжя Атласу, і такий характер рабської раси».

Алістер Кроулі помер 1947 р. – за рік до появи роману «1984», де Орвелл, скоріше за все, таки користається образами какотопії («місце зла») з опису Кроулі суспільства атлантів 1913 р.: надто близькі фундаментальні риси цих суспільств. 

Крім того, назва описаної Орвеллом ультратоталітарної (тотальної) суперполітії вочевидь апелює до «Oceana» (1656) Джеймса Гаррінгтона (1611-1677), у російському перекладі відома також як «Республіка Океанія», закладає алюзії й на цей трактат, присвячений досвіду аристократичного крила радикальних кальвіністів-індепендентів, який змальовує реформи уявного засновника Республіки Ольфеуса Мегалатора

800px-James_Harrington_(jha).jpg

James Harrington (1611-1677)

Гаррінгтон, дослідивши республіканський досвід Нідерландів та Венеції [Артур Лесли Мортон. Английская утопия], став засновником республіканського «Рота-клубу» (1658/9-1670), названого так через ідею перманентної ротації складу [Ibid.], перед смертю зазнав виразного психічного відхилення – не маючи potentia ad imperium формувати агрегації громадян з підданих Корони він почав бачити спочатку бджіл, а потім мух, що виділялись з його поту [Ibid.]. Близькі образи зустрічається у «Священній горі» (1973) Алехандро Ходоровскі та у «Джимі Моррісоні після смерті» (1999) Міка Фаррена

Так само слід згадати «The Napoleon of Notting Hill» (1904) Гілберта Кіта Честертона (Gilbert Keith Chesterton), та «When the Sleeper Wakes» (1899) Герберта Веллса (Herbert George Wells), що були написані вже після появи фабіанців. Попри те, що Фабіанське товариство (1884-1900 рр., до інкорпорації лейбористами) є лівоцентристами-реформістами, які проти перетинання інспірованими революціями еволюційного поступу суспільства, уявна символіка INGSOC явно задумана як відсилка до символіки фабіанців. Характерно також, що товариство засноване в 1884 р.

2.png

1884-«1984»

Надамо слово досліднику британського утопізму Артуру Леслі Мортону«Наполеон з Ноттінг-хілл» Честертона починається в туманній фабіанскій Англії 1984 року, в Англії, де начебто все прийшло до мертвої точки, в Англії, що вірила в щось, зване еволюцією. І вона говорила: «Всі теоретичні зміни закінчуються в крові та нудьзі. Якщо змінюватися, то потрібно робити це повільно й уникаючи ризику, як от змінюються звірі. Природні революції – єдині, які мають успіх. Консервативна реакція ніколи не була захисницею найслабших і відсталих. […] Народ міг би за десять хвилин змести геть небагатьох полісменів, що залишились, але він цього не робив, тому що не вважав, що це принесе йому яку-небудь користь. Народ зневірився в революцію. Демократія померла, тому що ніхто не заперечував того, щоб правлячий клас правив. Практично Англія була тепер деспотією, але не спадковою. Хто-небудь з чиновницького класу ставав королем. Ніхто не цікавився ні як це робилося, ні хто їм ставав. Король був всього-на-всього універсальним секретарем. Таким чином виходило так, що в Лондоні було дуже спокійно. […] Весь світ був безпросвітно нудним, одноманітним і космополітичним; фабіанські методи були успішно застосовані, але Честертон не впевнений цілковито, що вони приведуть до очікуваних результатів і, у всякому разі, не до швидким у русі, гладко відполірованим утопіям Веллса: що б не слідувало далі, спроба Веллса зробити фабіанство тим, що схвильовувало б уми повинна була неминуче скінчитися невдачею. Король вибирався за жеребом, і ось в 1984 році жереб випав на Оберона Квіна молоду людини, який, можливо, був єдиним живим гумористом на землі. Квін, бажаючи влаштувати публічний жарт, видав указ про те, що всі лондонські міські округи повинні ввести у себе середньовічний реквізит» [Ibid.]. Чи слід трактувати такий трикстерський хід як приведення до начал, утопії країни Кокейн, або встановлення театрократії в антуражі «Сна в літню ніч»?..

Попри свій синкретизм роман «1984», автор якого творчо конструював свій антисвіт із всотаних уявних та реальних образів, залишиться, на наше глибоке переконання, ключовим (і для осмислення та розуміння також) для першої половини ХХ ст.(тому що для другої, а після реального 1984 р. навіть в СРСР характерні все ж інші, гнучкіші форми контролю, хоча й з потенціалом до на цей раз тотального, а не тоталітарного: слід розрізняти тоталітарний контроль, який прагне до всеохопного просякання кожного індивідуума, та тотальний, без просякання, який можливий вже зараз), який ми можемо визначити як «епімодерн» – побочний,  а точніше інтермедіального характеру епіфеномен «модерну» (на шляху до «постмодерну» – «квінтесенції» та тотального синтезу через «зняття») між 1917-1945 (для суспільств блоку Осі), або 1917-1970 для США та 1917-1991 для СРСР: час, коли питомий для «постмодерну» ідейний базис існує напередодні Великої війни (ми ще розглянемо це в майбутньому), але повоєнні синкретичні та синтетичні «ідеотопії» (ідеології на шляху до ідеократії) виходять на новий рівень синтезу, інтегруючи в свою структуру несумісні іноді компоненти, тотально «знімаючи» ці суперечності та реакційно каналізуючи множинні складності в «симулякри», зливаючи та асимілюючи їх (найяскравіший приклад, як трансформований, докорінно оновлений після Великої війни, ультраправий сегмент робить спроби інкорпорувати та каналізувати в корпоративному устрої пролетарський рух). Витворюючи симетрію між ультралівим та так само тоталітарним ультраправим сегментом (при тому, що фашизм опановує соціалістичний ресурс та формально перший проголошує тоталітаризм як такий). Фашизм як тотальна система інкорпорованих «симулякрів» постає на різних рівнях як свідома та напівсвідома відозва до корпоративної єдності. Тобто – єдності секуляризованого «містичного тіла» всіх орієнтованих на «симулякр» же «традиціоналізму» – в якості авангардної партійної потуги. Яка системно опанувавши політію та тоталітаризуюючи її, змушена діяти контрреволюційно під егідою «консервативної революції». А відтак – користати з футуризму, пролетарського руху тощо, породжуючи внутрішні корінні суперечності, що мають бути «зняті», і естетика відіграє у цьому чи не провідну роль. В останньому та у звершеному тоталітарному замиканні в собі полягає відмінність із режимом INGSOC, змальованим у всесвіті орвеллівського роману, який цілком можливо відносити до ізо-гібридного т. зв. «лівого фашизму». Все це розглядатимемо у наступних матеріалах.


Традиції британської або зорієнтованої на її традиції утопії, дистопії та какотопії:

  • Томас Мор, Френсіс Бекон, Джонатан Свіфт, Гаррінгтон
  • Веллс, Кроулі, Гакслі, Орвелл, Віндем
  • 1951 – The Day of the Triffids» (екранізовано 1962, 1981, 2009)
  • 1962 – «A Clockwork Orange» (екранізовано 1971)
  • 1971 – «Straw Dogs»
  • 1973 – «Тhe Wicker Man»
  • 1975 – «High-Rise» (екранізовано 2015)
  • 1982-1989 – «V for Vendetta» (екранізовано 2005)
  • 1992 – «The Children of Men» (екранізовано 2006)
  • 1998 – «Filth» Ірвіна Велша (екранізовано 2013)
  • 2002 – «28 Days Later»
  • 2007 – «Hot Fuzz»
  • 2016 – «We Happy Few»

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s