Засадничі аксіологічні хиби сучасної парадигми

Засадничі аксіологічні хиби сучасної парадигми

Для розуміння дегуманізуючих парадигматичних хиб доби, яка релятивізує безумовну цінність людського та іманентну (тому нерелятивну, невід’ємну*, вихідну та засадничу) життя та життя взагалі, необхідно звернути увагу на подвійні стандарти на кшталт орвеллівського «двоємисля», тому що за подібною нижченаведеній логікою еквівалентне екзистенційне та соціальне зло селективного знищення людського організму на вразливому стадіальному етапі пренатальної залежності в умовах довільного і свавільного позбавлення його правосуб’єктності, за тим чи іншим довільним наміром і в тих чи інших цілях, в одних чи суміжних колах то не визнається геноцидним, то неочікувано визнається, відрізняючись від «репродуктивних прав» саме за статтю жертви, що одразу ж порушує декларовані егалітарні принципи:

Джерело інфографіки: Д’Эфилиппо В., Болл Д. История мира в инфографике, 2014.

* повністю соціалізований громадянин постійно знаходиться в становленні, увесь людський потенціал перебуває в динамічному становленні, тому він не релятивізується. Людська гідність іманентно притаманна людському організму, що перебуває в становленні, безвідносно стадій, і більше того, не залежить від можливих порушень фізічних чи когнітивних здібностей, тому що людський потенціал не тотожний людській гідності, а випливає з приналежності до людського роду; заперечення цього еквівалентне ранжуванню людства задля довільного селективного знищення, яке це вже практикувалось націонал-соціалізмом по відношенню до цілих категорій людей. Ще одним проявом «двоємисля» є думка, що «не людський» організм набуває людської гідності і з тим правосуб’єктності після фактичного закінчення пренатальної стадії і первинної соціалізації, тому що це означало б, що який довільний «квант» часу стадіального розвитку після моменту зачаття і до перерізання пуповини не інакше як магічним чином наділяє людською природою та приналежністю до людського роду (до цього ж, за цією химерною логікою, пролягає «долюдська» = «нелюдська» стадія). В деяких химерних теоріях цей «момент набуття людськості» припадає на нефіксоване набуття свідомості; за цією логікою спляча без сновидінь або непритомна людина не володіє людською гідністю, а відтак і денонсована й потреба посмертної пам’яті та належного поховання, незвідного до лишень культури пам’яті живих?

Додатково для розуміння джерела цих кричущих в контексті питань життя і смерті хиб та непослідовностей слід ознайомитись із наступним документом «Центру репродуктивного здоров’я» під назвою «Кому надано (sic!) право на життя», яким маніфестується «НАДАННЯ» (ким і чим?) безумовного права на життя:

https://reproductiverights.org/sites/default/files/documents/RTL_RU_7%2011%202016_FINAL.pdf?fbclid=IwAR2mIdKqMjrPIN6iDf5aoDwHk4E8Y-N3zsexR1wUGSoYo_FoO4LAVbZ8ln8

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s