Дмитро Пугач. Листопадовий чин 1918 р.: Місця (не)пам’яті Львова

Дмитро Пугач

Листопадовий чин 1918 р.:

Місця (не)пам’яті Львова

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу d09fd0b0d0bcd18fd182d0bdd0b0-d182d0b0d0b1d0bbd0b8d186d18f-d0bdd0b0-d0b2d183d0bb.-d092d0b8d0bdd0bdd0b8d187d0b5d0bdd0bad0b0-18.-d09bd18cd0b2d196d0b2.png

Формування історичної пам’яті є однією із найважливіших проблем не тільки історичної науки, а й сучасного українського суспільства загалом. Листопадовий чин 1918 року як вияв українського державотворення і непересічна та водночас неоднозначна сторінка визвольних змагань є та повинна бути невід’ємною частиною практик комеморації. Одним із методів створення такого колективного національного наративу є маркування простору через встановлення різних пам’яток. На жаль, Листопадові події недостатньо відображенні через місця пам’яті Львова, позаяк меморіальними таблицями чи дошками вшановано лише 4 будівлі та декілька його учасників.

Важливості цій тематиці також додають і сучасні політичні події – так українсько-російська війна на Донбасі робить затребуваним розвиток мілітарних студій (а листопадові бої у Львові можуть слугувати прекрасним матеріалом для цього);   недавній українсько-польський конфлікт історичних наративів викликає необхідність пильного ставлення до неоднозначних подій минулого. Отож, спробуємо окреслити його на прикладі місць пам’яті Львова.

Сучасний стан

Нинішні місця пам’яті Львова можна поділити на декілька груп. Перша із них – будівлі, які були вагомими для історичного перебігу Листопадового зриву та були меморіалізовані у відповідний спосіб. Так, на фасаді Народного дому (вул. Театральна, 22) у 1990 р. встановили таблицю авторства скульптора Г. Черненка, яка інформує, що 1 листопада 1918 р. у цьому місці було проголошено утворення ЗУНР (насправді, ця подія відбулася 13 листопада). У 2014 р. на приміщенні прикріплено нову дошку, яка повідомляє, що “Тут, у Народному Домі, знаходився штаб збройного повстання, яке завершилося проголошенням 1 листопада 1918 року Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР)”.

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу awdawwad-1.png

Меморіальна дошка на будівлі Народного дому

Інша споруда, пов’язна з історією ЗУНР – міська Ратуша (вул. Площа Ринок, 1), на якій розміщено меморіальну таблицю на честь встановлення синьо-жовтого прапора 1 листопада 1918 р.

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу feew.png

Меморіальна таблиця на будівлі міської ради

Цікаво, що на цьому місці з 1934 р. до Другої світової війни висіла таблиця на честь польських “орлят”, які загинули у боях за Львів. Із будівлею колишнього Галицького Намісництва (вул. Винниченка, 18) пов’язане офіційне передання влади українцям у краї 1 листопада 1918 р., про що розповідає встановлена на фасаді 1 листопада 2012 р. таблиця авторства Р. Боруцького та Я. Троцька.

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу d09fd0b0d0bcd18fd182d0bdd0b0-d182d0b0d0b1d0bbd0b8d186d18f-d0bdd0b0-d0b2d183d0bb.-d092d0b8d0bdd0bdd0b8d187d0b5d0bdd0bad0b0-18.-d09bd18cd0b2d196d0b2.png

Пам’ятна таблиця на вул. Винниченка, 18. Львів

Також на будівлі тогочасних казарм на Курковій (вул. Лисенка, 12) нещодавно розміщено меморіальну таблицю із написом: “У цьому будинку 1 листопада 1918 року сформовано Перший Львівський піхотний полк імені князя Лева”. Як можна помітити, серед будівель меморіалізованими є лише чотири будівлі, які мали дотик переважно до українського державотворення. Натомість споруди, дотичні до безпосереднього мілітарного та соціогуманітарного аспектів Листопадового чину залишилися поза увагою міської влади, що, вочевидь, не сприяє пропорційному та цілісному сприйняттю тогочасних подій.

Окрім споруд, об’єктами меморіалізації історії західноукраїнського державотворення стали окремі визначні персоналії. Найбільше пам’яток присвячено військовим діячам. Організатора Листопадового зриву, голову УЦВК, першого Начального командатна українських військ та керівника ДСВС полковника Дмитра Вітовського пошановано через меморіальну таблицю із барельєфом на фасаді колишнього готелю “Народна гостинниця” ( у цьому будинку на розі  споруд по вул. Дорошенка, 20 та вул. Костюшка, 1 здійснювалися останні приготування до Листопадового Чину),  яку виготовили Л. Яремчук та В. Каменщик у 2007-2008 рр.

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу d09cd0b5d0bcd0bed180d196d0b0d0bbd18cd0bdd0b0-d182d0b0d0b1d0bbd0b8d186d18f-d094.-d092d196d182d0bed0b2d181d18cd0bad0bed0bcd183.png

Меморіальна таблиця Д. Вітовському

Ці ж митці спорудили пам’ятник (вул. Симоненка, 4) сотнику Юліану Головінському – командиру IV бригади УГА, провіднику Листопадового чину на Любачівщині, що був урочисто відкритий 12 жовтня 2014 р.

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу d09fd0b0d0bcd18fd182d0bdd0b8d0ba-d0ae.-d093d0bed0bbd0bed0b2d196d0bdd181d18cd0bad0bed0bcd183-d09bd18cd0b2d196d0b2.png

Пам’ятник Ю. Головінському, Львів

На будівлі штабу IX австрійського корпусу (площа Соборна, 6), яка була одним із осередків українського командування під час боїв за Львів, у 2003 р. розміщено барельєф із написом, присвяченим Миколі Мариновичу полковнику УГА, першому українському військовому коменданту Львова.

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу d091d0b5d0b7d18bd0bcd18fd0bdd0bdd18bd0b9.png

Меморіальний барельєф М. Мариновичу.

Львів, площа Соборна, 6

Меморіальні таблиці встановлені на місцях, де колись проживали: Іван Карпинець – член УГА, організатор Листопадового зриву на Рудеччині, дослідник військової історії (вул. Новий світ, 14), Володимир Старосольський – поручник УГА, член УЦВК, який під час листопадових боїв потрапив у полон та перебував у польському концтаборі Домб’є (вул. Коперника, 14), Олександр Тисовський засновник Пласту, учасник Листопадового перевороту (вул. Глібова, 15), Дмитро Паліїв організаційний референт УЦВК, ад’ютант Д. Вітовського, старшина УГА (вул. Винниченка, 8), Іван Боберський референт пропаганди та редактор вісника ДСВС, представник ЗУНР у США та Канаді (вул. Драгоманова, 23).

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу d09cd0b5d0bcd0bed180d196d0b0d0bbd18cd0bdd0b0-d0b4d0bed188d0bad0b0-d092.-d0a1d182d0b0d180d0bed181d0bed0bbd18cd181d18cd0bad0bed0bcd183.png

Меморіальна дошка В. Старосольському

Одразу декілька пам’ятних знаків (вул. Дорошенка, 41, вул. Козацька, 11, вул. Кирила і Мефодія, 17, вул. Туган-Барановського, 10) вшановують учасницю боїв за Львів, зв’язкову УЦВК, четаря Золочівської бригади УГА, референта пресового відділу ДС закордонних справ Олену Степанів-Дашкевич.

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу d09cd0b5d0bcd0bed180d196d0b0d0bbd18cd0bdd0b0-d182d0b0d0b1d0bbd0b8d186d18f-d09ed0bbd0b5d0bdd196-d0a1d182d0b5d0bfd0b0d0bdd196d0b2-d094d0b0d188d0bad0b5d0b2d0b8d187.-d09bd18cd0b2d196d0b2-d0b.png

Меморіальна таблиця Олені Степанів-Дашкевич. Львів, вул. Туган- Барановського, 10

Окреме місце у меморіалізації посідають державні та громадські діячі ЗУНР. Костю Левицькому, першому голові Ради Державних Секретарів, на фасаді будинку “Народної гостинниці” (на розі вул. Дорошенка, 20 та вул. Костюшка, 1) встановлена відповідна пам’ятна таблиця.

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу d09cd0b5d0bcd0bed180d196d0b0d0bbd18cd0bdd0b0-d182d0b0d0b1d0bbd0b8d186d18f-d09a.-d09bd0b5d0b2d0b8d186d18cd0bad0bed0bcd183.png

Меморіальна таблиця К. Левицькому

Меморіальний знак присутній на фасаді споруди на вул. Дорошенка, 48, де у 1901–1937 рр. проживав Степан Федак – член РДС та голова Харчового уряду ЗУНР. Євгену Петрушевичу, президенту УНРади та Диктатору, присвячено таблицю із помилковим написом: “Ця площа названа на честь Євгена Петрушевича – президента ЗУНР” на вул. Зеленій, 12.

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу d09cd0b5d0bcd0bed180d196d0b0d0bbd18cd0bdd0b0-d0b4d0bed188d0bad0b0-d084.-d09fd0b5d182d180d183d188d0b5d0b2d0b8d187d183.png

Меморіальна дошка Є. Петрушевичу

У 1994 р. на вул. Іван Франка, 37 встановлено пам’ятну відзнаку Петру Карманському – поету, перекладачу, публіцисту, який брав участь у захоплені влади у Тернополі 1 листопада 1918 р. та прийнятті Акту злуки 3 січня 1919 р., був секретарем дипломатичного представництва у Ватикані. На місці (вул. Некрасова, 7), де працював Мар’ян Панчишин – відомий лікар, член групи громадської медичної опіки Українського горожанського комітету, встановлено його погруддя.

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу d09fd0b0d0bcd18fd182d0bdd0b8d0ba-d09c.-d09fd0b0d0bdd187d0b8d188d0b8d0bdd183-d09bd18cd0b2d196d0b2-1.png

Пам’ятник М. Панчишину, Львів

У листопаді 1918 р. він обрав українську ідентичність, організував пункт перев’язки поранених, став членом УГК.

До третьої форми меморіалізації Листопадового чину можна зарахувати пам’ятники. До 100-річчя ЗУНР 1 листопада 2018 р. Львівська обласна державна адміністрація на перетині вул. Листопадового чину та вул. Огієнка встановила пам’ятник із розлогою історичною інформацією. Львівська міська рада з нагоди тієї ж події звела на розі вул. Бенедиктовича та  вул. Городоцької скульптурну композицію — зображення лева, запозичене з герба ЗУНР, з присвятою: „Героям Листопадового чину“ та викарбуваними словами Івана Франка: „Не ридать, а добувать!“. Обидві композиції розміщені поблизу знакових місць боїв за Львів – Дирекції залізниць та казарм Фердинанда відповідно.

Останню, проте не менш важливу категорію складають меморіальні поховання та некрополі. Так, Личаківське кладовище стало місцем першого поховання українських вояків – під час листопадових боїв за Львів у ділянці, що належала родині Боднарів, поховано 170 осіб (з них 103 відомі поіменно) у 111 могилах. У 1935 р. у результаті політики “комасації” (“ущільнення”) тіла перенесено у 44 могили на іншій ділянці кладовища. У 1946 р. некрополь було зруйновано, єдиною вцілілою могилою залишається поховання чотаря П. Ліскевича. На території кладовища триває спорудження Меморіалу воїнам УГА, встановлений  меморіальний хрест на т. зв. Марсовому полі. На Личаківському некрополі знаходяться могили таких діячів Листопадового чину, як Є. Петрушевич, Д. Вітовський, О. Барвінський, Ю. Романчук.

Втім, Личаківське кладовище є лише українським місцем пам’яті. Перше поховання польських військових тут відбулося 24 листопада 1918 р., а починаючи з весни 1919 р. сюди на новостворений цвинтар перенесли останки загиблих з місць тимчасових поховань. З 1921 р. на Личаківському кладовищі розпочалося спорудження Польського військового меморіалу (відомого як “Цвинтар Орлят”), де поховано 2318 учасників польсько-української та польсько-більшовицької воєн. Некрополь зазнав руйнувань за часів радянського режиму (особливо у 1971 р.) та був відновлений у 1999-2005 рр. Серед похованих тут визначних діячів – генерал Т. Розвадовський, бригадир Ч. Мончинський, віце-президент Львова Л. Сталь, архієпископ Ю. Теодорович.

На території Янівського цвинтаря (переважно на сучасному 38 полі) було поховано близько 1000 українських вояків, що загинули у боях, померли від епідемій протягом 1918-1919 рр. Упродовж 1930-их років Товариство Охорони воєнних могил упорядкувало 648 / 761 поховань та встановило 440 хрестів. Меморіал зазнав руйнувань під час Другої світової війни та був остаточно знищений за наказом радянської влади у 1971 р. З 1994 р. на території кладовища споруджувався Меморіал воякам УСС та УГА. Серед найвідоміших збережених поховань – могили К. Левицького та М. Тарнавського.

Загиблих у польсько-українські війні бійців ховали також на Клепарівському, Голосівському, Кульпарківському, Сихівському цвинтарях та на Збоїщах. У 1918 р. на Клепарівському цвинтарі викопано 7 могил невідомих українських стрільців; на початку 1990-их споруджено меморіальний курган. Збереженими є братські поховання на кладовищі Старого Знесіння; поховання українських вояків були у приміських поселеннях Львова – Брюховичах, Скнилові, Голоску Великому, Козельниках.   

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу d09cd0bed0b3d0b8d0bbd0b0-d0b2d0bed18fd0bad196d0b2-d0a3d093d090-d0bdd0b0-d0bad0bbd0b0d0b4d0bed0b2d0b8d186d196-d0a1d182d0b0d180d0bed0b3d0be-d097d0bdd0b5d181d196d0bdd0bdd18f-d09bd18cd0b2d19.png

Могила вояків УГА на кладовиці Старого Знесіння, Львів

Пропозиції

1. Розширити меморіалізацію локацій та постатей

На жаль, більшість ключових місць українсько-польського військового протистояння досі не меморіалізовані. Серед них будівлі Головної Пошти, Цитаделі, Галицького крайового Сейму, Бібліотеки та музею Оссолінських, Головного Вокзалу. Схожа доля спіткала керівний склад української армії. У публічному просторі відсутні згадки про начальних комендантів Г. Коссака та Г. Стефаніва, а також командирів відтинків фронту та окремих позицій Т. Мартинця, О. Букшованого, Л. Огоновського, І. Цьокана, З. Носковського, В. Баб’яка, І. Рудницького, М. Мінчака та інших.

2. Поглянути крізь призму неординарних та символічних особистостей

За допомогою встановлення пам’яток персоналіям можна продемонструвати нетрадиційні аспекти Листопадових подій.  Так постать отамана Андрія Долуда (наддніпрянського військового командира, що оперував у Жовківському передмісті 13-21 листопада, пропонована локалізація – Замарстинівська, 7-9) продемонструє соборність українських земель. Особи Романа Купчинського (поручника УСС, оборонця казарм Фердинанда, одночасно – відомого композитора та письменника) чи Романа Криштальського (добровольця, члена гарнізону уланських казарм на вул. Личаківський, одночасно – відомого скрипаля та педагога)  можуть показати феноменальне переплетення творчої натури та відданого вояка.

3. Необхідна інша географічна перспектива

Попри те, що листопадові бої у Львові звично асоціюють із середмістям, сутички інтенсивно відбувалися і на північній, південній та південно-східній околицях. Серед знакових і збережених на сьогодні локацій потрібно згадати Дім Інвалідів (Клепарівська, 35), Кадетську школу (Героїв Майдану, 32) та школу Т. Чацького (Таманська, 11), залізничні станції Підзамче та Персенківка, будівлю Міської різні (Промислова, 54 – 56) казарми на площі Місіонарській (Замарстинівська, 7 – 9), Петра і Павла (Мечникова, 16) та Яблоновських (Шота Руставелі, 5 – 7), Гицлівську та Святоюрську гори, Високий замок. Таке маркування простору допоможе сформувати знання про географічний контекст Листопадового чину і уявити приблизну лінію фронту та масштаб бойових дій.

4. (Не)єврейський досвід ?

Місця пам’яті сучасного Львова відображають виключно український та польський досвід листопада 1918 р., виводячи за рамки історію тогочасної єврейської громади, яка також відчула на собі вплив цих революційних процесів. Так, із наростанням польсько-українського конфлікту євреї опинилися у непростому становищі, між двох вогнів. Новоутворений єврейський Комітет безпеки проголосив нейтралітет та сформував власну міліцію, що налічувала 300 осіб та була покликана захищати населення окремої 70-тисячної дільниці міста. Водночас, євреїв спіткала гуманітарна криза: оскільки їхній квартал знаходився в епіцентрі боїв, вони не мали доступу до продуктового постачання, страждали від обстрілів ворожих сторін, не могли поховати померлих, до того ж не працювали водо– та електромережа, комунальні служби. Прикметно, що українська влада допомагала євреям у вирішенні цієї кризи.

Водночас трагічною та не вартою забуття сторінкою став погром, вчинений 22-24 листопада польськими військовими, цивільними та кримінальними елементами. Було сплюндровано 50 будинків, у т. ч. 3 синагоги (передміську, хасидську та Темпль), пограбовано 500 крамниць та ремісничих майстерень, а дані про вбитих коливаються у межах 50-150 осіб.

Підсумки

Попри наявність достатньо великої та багатоманітної кількості місць пам’яті, меморіалізація Листопадового чину 1918 р. має дещо фрагментарний,  національно глорифікований та вибірковий характер. Зважаючи на це, важливими кроками мають стати розширення та урізноманітнення географічного та персонального аспектів, а також інтеграція у публічний простір тогочасного єврейського досвіду.

Дмитро Пугач


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s