Дмитро Пугач. Білоруське козацтво XVII ст. – міф чи реальність?

Дмитро Пугач

Білоруське козацтво XVII ст.

– міф чи реальність?

Проблематика пов’язана із білоруським козацтвом ХVІІ ст. є, на жаль, малодослідженою в історіографії. Першим до цього питання звернувся Омелян Терлецький у  розвідці 1896 року. Згодом його почин лише побіжно продовжували Іван Крип’якевич та В’ячеслав Липинський. Вперше ґрунтовно, із використанням джерел, цей феномен був розкритий у радянський історіографії – передовсім у Олександра Мальцева. Проте, описуючи окупацію Білорусії Московським царством як “возз’єднання братніх народів”, автор зачасту маніпулював інформацією та показував білоруське козацтво у негативному світлі. Така парадигма була, зрештою, переглянута у працях сучасних істориків, зокрема білоруського – Генадзя Сагановича, чи польського – Констянтина Бобятинського, проте у відверто національному, глорифікованому ключі. У сучасній українській історичній науці ця проблема представлена лише однією невеличкою монографією Віктора Горобця, більшу частину якої, до того ж, присвячено не стільки козацтву, скільки полковнику Іванові Нечаю.  Отож, і не дивно, що подекуди виникають безпідставні сумніви щодо реальності білоруського козацтва.

Щоб розвіяти ці перестороги, мусимо звернутися до безпосередніх джерел ХVІІ ст. Попередньо зазначу, що у них існування білоруського козацтва фіксується з 1654 по 1659 роки у двох формах – полку Констянтина Поклонського та полку Івана Нечая. Передумовою їхнього формування була польсько-московська війна 1654-1667 років, коли як російська, так і українська сторони намагалися заручитися місцевою підтримкою через формування козацьких загонів. Хронологічно першим із них існував підрозділ Констянтина (чи Кастуся) Поклонського, що діяв у 1654-1655 роках. Його сформував відомий білоруський шляхтич, лідер мінської громади, що перебував на московській службі. Спершу підрозділ активно допомагав московським військам у інкорпорації території ВКЛ, але у лютому  1655 року перейшов на службу до Януша Радзивілла і був розпущений.

Доводить існування цього невеличкого локального підрозділу цілий комплекс оригінальних джерел. Серед московських документів переконливим свідченням є грамота царя від липня 1654, що обдаровує Поклонського багатими дарунками і дозволяє йому формувати полк. Про існування полку свідчать і два документи від 17 вересня того ж року: один – зі  скаргою Поклонського Олексію Михайловичу на “перетягування людей із його полку”, другий –  універсал полковника до своїх підлеглих із забороною дезертирства. Крім московських, аргументами щодо існування білоруських козаків є і польські джерела – це насамперед “Автобіографія” Януша Радзивілла та листування Льва Сапегі із старобихівським старостою, який власне відбивав штурми цих реальних козаків.

 Також не менш аргументовано підкріплюється джерелами існування так званого Білоруського полку Івана Нечая. Початки його формування можна віднести до корпусу Івана Золотаренка, який з літа 1654 року, перебуваючи на Білоруському театрі військових дій, акумулював у себе білоруських військових, включно із козаками К. Поклонського. Власне полк як військово-адміністративну одиницю було утворено універсалом Б. Хмельницького 29 січня 1656 року, а фізично він припинив своє існування у грудні 1659 року, внаслідок війни із Московським царством.

Реальність цього формування підтверджується цілим комплексом джерел, тому ми звернемо увагу лише на найважливіші.  Аргументами є  згадки про білоруський полк у московських джерелах, що з’являються одразу ж у січні 1656 року у зв’язку з нападами козаків на підконтрольні воєводам території. Найчисельніші підтвердження містять матеріали українсько-московського слідства у травні 1656, що констатують існування територіальної структури, очільників та військової потуги Білоруського полку. Найважливішим доказом є грамота Олексія Михайловича від вересня 1656, де  офіційно визнано існування Білоруського козацтва. Не сумнівалися у існуванні білоруського козацтва і московські воєводи, що часто надсилали скарги царю на напади козаків та звітували про відплатні акції. Зрештою про існування Білоруського полку можемо довідатися із звітів посольств до Чигирина Ларіона Лопухіна та Богдана Хиторово, які частково стосувалися білоруського питання.

Не менш красномовно впевнюють в реальності цієї військової одиниці і українські джерела. По-перше,  це універсали Б. Хмельницького: один від 29 січня 1656, що проголошує створення полку і другий – березень 1657, що проголошує Старий Бихів територією білоруського козацтва. Аргументом є і універсали 1657 полковника Івана Нечая до московських воєвод, які безпосередньо стосуються демаркації кордонів полку. Зрештою,  апріорі достовірні згадки про Білоруський полк містяться у міжнародних договорах – Гадяцькій угоді 1658 року та Переяславській 1659 року. Тому можна із впевненістю констатувати існування Білоруських козацьких полків у 1654 – 1659 рр.

Проте  чи можна повністю ототожнювати Білоруський полк із поняттям козацтва? Якщо під козацтвом розуміти не лише військовий, а й соціальний та політичний організм, із широкою суспільною базою, то білоруське козацтво можна розділити на дві чіткі форми. Полк К. Поклонського мав, на нашу думку, обмежений характер та не був козацтвом у широкому сенсі слова. По-перше, він був лише військовою одиницею, не маючи під собою вагомої суспільної структури, по-друге, був сформований із малочисельної білоруської шляхти, що не мала досвіду козакування, отже – не могла витворити окремого стану. На противагу цьому, Білоруський полк Івана Нечая варто розглядати як одиницю не лише військову, а й адміністративну, соціальну та політичну – отже, козацтво у широкому сенсі слова. По-перше, полк мав власну територію: як зазначається у одному універсалі І. Нечая, він охоплював терени 21 сотні у 19 містах, найбільші з яких Старий і Новий Бихів, Чауси, Чичерськ, Кричів. По-друге, формування мало чітку організаційну структуру – це насамперед адміністрація, схожа до козацької, із посадами сотників  та сотенної старшини. Зокрема у червні 1656 року І. Нечай видав універсали про призначення Якуба Харитоновича городовим отаманом с. Жаливля, а місцевого шляхтича Андрія Качановського – сотником цієї місцевості. Усього ж сьогодні відомо близько десятка імен сотників Білоруського полку. По-третє, полк володів значною соціальною підтримкою, а отже – і суспільною основою для свого існування. Так, білоруська шляхта часто переходила під протекцію полку, а  місцеві селяни масово прагнули покозачення. Зважаючи на висловлене, Білоруський полк можемо вважати козацтвом, синонімічним за суттю українському чи будь-якому іншому.

Попри це, дискусійною залишається етнічна приналежність козацтва. З одного боку, створення Білоруського полку було ініційовано гетьманом Хмельницьким для виникнення своєрідної буферної зони, покликаної захистити українські інтереси на північному рубежі, зокрема від  литовських військ. Також полк здебільшого складався із представників Чернігівського та Стародубського полків, що неодноразово фіксується у матеріалах московських доносів. З іншого боку не варто применшувати присутність у ньому білоруського елементу. По-перше, Генадзь Саганович вважає, що на весну 1658 р. полк наполовину складався із місцевих шляхтичів, а серед білоруського селянства почався процес масового покозачення. По-друге, формування прискорило  створення партизанських загонів “шишів”  із місцевих селян, які боролися вочевидь за білоруські інтереси. Так лідер цього руху Денис Мурашко іменувався “сотником Нечая” та “полковником черкес”, будучи етнічним білорусом. Тому полк, хоча і був породжений українським козацтвом,  проте вагомо змінився на користь білоруського елементу.

Підсумовуючи, джерельні свідчення не залишають сумніву в існуванні Білоруського полку 1654-1659 роках. Він справедливо може бути ототожнений із поняттям козацтва, маючи амбівалентний, українсько-білоруський характер.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s