День в історії
30 червня 1907 року
Народився Роман Шухевич
Поштова марка України до 100-річчя від дня народження Р. Шухевича
113 років тому, 30 червня 1907, у Львові прийшов у світ Роман Осипович Шухевич (псевдо: “Тарас Чупринка”, “Дзвін”, “Щука”, “Тур”) – головний командир УПА, провідник національно-визвольної боротьби, голова генерального секретаріату УГВР, без перебільшення один з найвидатніших українців усіх часів.
Він належить до кагорти національних лідерів, без яких просто неможливо уявити історію нашої Батьківщини.
Майбутній головний командир УПА прийшов у світ в іменитій галицькій родині. Його прадід Осип Шухевич увійшов в історію як талановитий літератор, що зробив перші україномовні переклади творів Вальтера Скотта, Вергілія та інших світових класиків.
Не менш видатною постаттю був дід Романа Володимир Шухевич – науковець, громадський діяч, автор фундаментальної 5-томної “Гуцульщини”.
Батько майбутнього головного командира УПА Йосип (Осип) Шухевич зробив успішну кар’єру повітового судді. Дядько Романа Степан теж був суддею, а після вибуху Першої світової став співорганізатором легіону УСС.
Словом, Шухевичі були яскравими представниками української національної еліти Наддністрянщини.
Світогляд Романа Шухевича формувався на тлі перших визвольних змагань та утвердження польського окупаційного режиму.
Його батько і дядько перебували в авангарді державотворчих процесів на Наддністрянщині. Роман активно стежив за розгортанням подій. Велике значення для нього мала символічна “посвята в лицарі” УГА. Закономірно, що юнак боляче переживав поразку перших визвольних змагань. Як і тисячі його однолітків Роман жадав українського реваншу над окупантами.
На подальший життєвий шлях майбутнього генерал-хорунжого великий вплив мало знайомство з легендарним Євгеном Коновальцем, який у 1921-22 мешкав саме у Шухевичів.
Роман Шухевич був еталонним учнем Львівської академічної гімназії, наполегливо здобуваючи знання. Особливе зацікавлення у юнака викликала українська минувшина.
Сучасники характеризували його як принципову і вольову особистість із неабияким провідницьким хистом.
Роман активно займався різними видами спорту: плаванням, футболом, бігом, баскетболом,волейболом, фехтуванням. 16-річний Роман Шухевич на «Запорізьких Іграх» 1923 встановив український рекорд у бігу з перешкодами на 400 м, а також завоював першість у плаванні та бігу з перешкодами на 100 м.
Того ж року юнак зробив доленосний вибір. У 16 років він приєднався до Української Військової Організації. На подвір’ї Собору святого Юри Роман Шухевич склав присягу члена революційної організації. Поповнивши лави визвольного руху, він став на шлях безкомпромісної боротьби за національну свободу, яку провадив до останнього подиху.
В УВО Роман Шухевич (псевдо “Дзвін”) швидко здобув авторитет завдяки своїм непересічним якостям. Зокрема, юнак відзначився успішними акціями прямої дії проти функціонерів окупаційного режиму.
1926 р. він організував т. з. ліквідацію польського шкільного куратора Станіслава Собінського за насильницьку полонізацію українських шкіл. Того ж року Роман Шухевич вступив на навчання до Львівської Політехніки, опановуючи фах інженера.
В молодому віці Роман Шухевич зробив колосальний внесок в перетворення заснованої 1929 р. ОУН на потужну революційну силу. Як бойовий референт крайової екзекутиви організації він планував найгучніші атентати проти представників окупаційних режимів. На рахунку Романа Шухевича організація т. з. ліквідації комісара польської поліції Чеховського за глум над українськими політв’язнями (1932), сталінського емісара Майлова на знак помсти за Голодомор (1933), голови польського МВС Пєрацького за антиукраїнську політику Варшави в Галичині (1934). Саме ці акції революційного підпілля мали найбільший вплив на стрімке зростання впливу ОУН, спонукаючи українську молоду безоглядно підтримувати визвольний рух у боротьбі за відновлення державності.
Загалом у міжвоєнний період Роман Шухевич проявив себе як надзвичайно талановита й багатогранна особистість: віртуозний музикант, еталонний спортсмен, успішний революціонер та не менш здібний підприємець. Заснована ним рекламна фірма “Фама” за короткий час стала однією з найбільших компаній Галичини.
Але досягнувши великих успіхів у бізнесі, Шухевич не збирався полишати визвольної боротьби.
У 1938 р., будучи за сучасними мірками мільйонером, він залишає усе та вирушає на Закарпаття, аби особисто долучитись до державотворчих процесів у краї.
Ризикуючи життям в обороні Карпатської України від мадярської агресії, Роман Шухевич отримує цінний бойовий досвід.
Закономірно, що саме Роману Шухевичу в кривавому вихорі Другої світової судилось очолити український визвольний рух.
У травні 1943 р. він очолив націоналістичне підпілля як голова бюро проводу ОУН в Україні. Невдовзі Роману Шухевичу судилося стати на чолі легендарної УПА.
Здобувши цінний бойовий досвід в обороні Карпатської України та в спецпідрозділі “Нахтігаль”, він одержав змогу використати набуті навички та знання для розбудови підпільних збройних сил.
Невдовзі після отримання командних повноважень, Шухевич ініціював створення головного військового штабу УПА, що здійснював ефективне управління партизанською боротьбою. Головний командир вміло координував розбудову підпільного війська, і завдяки хисту Романа Шухевича ми маємо всі підстави вважати УПА найсильнішою та найефективнішою партизанською армією Європи ХХ століття.
Маючи лише до 25 тисяч вояків (оцінка найавторитетнішого сучасного дослідника визвольного руху Другої світової війни Івана Патриляка), лісова армія гідно боролася проти чужинських тоталітарних імперій без жодної зовнішньої підтримки.
Командування Романом Шухевичом Українською Повстанською Армією тривало з 1943 року до 1949 р., коли генерал видав наказ переформатування повстанських загонів у збройне підпілля ОУН.
За цей період повстанці водночас успішно протидіяли польським шовіністичним бандформуванням, німецьким та московським окупантам. УПА перетворилась на потужну військову структуру, що провадила безкомпромісну боротьбу на 3 фронти. Упродовж Другої світової війни було створено кілька повстанських республік, де панувала українська влада.
Встановлено контакти з іноземними державами. Український визвольний рух виступав де-факто суб’єктом міжнародних відносин, з яким мусили рахуватись навіть його недавні вороги як-от Румунія, Угорщина чи польський уряд.
Знаковою подією стало створення 15 липня 1944 Української Головної Визвольної Ради — підпільного політичного представництва. В УГВР Роман Шухевич очолив уряд (названий за традиціями перших визвольних змагань “генеральним секретаріатом”).
Після Другої світової війни Роман Шухевич категорично відмовлявся покидати окуповану СРСР Україну. Як справжній воїн він волів до кінця залишитись зі своїми бійцями. В брошурі “Наша визвольна боротьба і проблема жертв” (1949 р.) Роман Шухевич писав: “Сьогодні кінчається трагедія рабів і родиться епопея народу-героя. І саме цей факт, навіть в обличчі наших нинішніх жертв, настроює нас оптимістично”.
На чолі визвольної боротьби “Тарас Чупринка” стояв аж до своєї героїчної смерті. Він став своєрідним уособленням націоналістичного підпілля. 5 березня 1950 року генерал-хорунжий прийняв останній бій у селі Білогорща неподалік Львова. Ліквідувавши перед смертю майора МГБ, він пішов із життя нескореним і непереможеним воїном.
Як різнобічно розвинута особистість із шляхетної родини Роман Шухевич мав можливість реалізувати себе у найрізноманітніших цивільних сферах. Але він свідомо обрав найважчий шлях. Саме завдяки цьому ім’я Романа Шухевича назавжди закарбоване в українській історії. Тож, сьогодні постать головного командира УПА займає особливе місце в національному пантеоні слави.
Назар Косенко
«Per Aspera» 