Артем Папакін. Скільки років Києву?

Артем Папакін

Скільки років Києву?

Кий,_Щек,_Хорив_і_Либідь_засновують_місто_Київ._482_рік

Художня реконструкція легендарної дати заснування Києва (482 рік)


Час заснування Києва залишається предметом науковий дискусій. Літописна розповідь про Кия, Щека, Хорива і Либідь та князювання цих персонажів у побудованому до «покликання варягів» місті є вигаданим. Тим не менш, у 1982 р. під урочисте святкування 1500-річчя Києва було створено офіційну історію столиці, що починалася від «часів Кия». Початок міста було прийнято рахувати від відкритого археологами на Старокиївській горі поселення, датованого за керамікою і візантійськими монетами VI століттям. Прагнення «округлити» дату призвело до штучного «задавнення» поселення до 482 року. Той факт, що слов’янське поселення VI століття припинило своє існування, і до епохи вікінгів на Старокиївській горі не було постійного поселення, замовчувався. Офіційно визнавалася версія про безперервність існування слов’янського городища на пагорбі, яке у ІХ столітті (при літописних князях) перетворилося на місто Київ, «мати городів руських».

Проте такої безперервності в археологічному матеріалі не простежується. На території Києва відомі поселення від кам’яного віку, але це не означає, що місто тут стояло з часів первісних людей. З падінням ідеологічних вказівок на штучне збільшення віку міста науковці відкинули фантастичний 482 рік, зосередившись на вивченні археологічного матеріалу. На жаль, через щільну забудову центральної частини міста, з якої воно починалося, дійти остаточної згоди щодо хоча б приблизного часу заснування Києва археологи не можуть досі.

Після ранньослов’янського періоду на Старокиївській горі виникло поселення волинцевської археологічної культури VIII – початку ІХ століть. Житло, відкрите на пагорбі у 1939 р., носить сліди загибелі в пожежі, як і ряд волинцевських поселень на Правобережжі України. Проте навряд чи скандинави були винні у трагедії – скандинавських речей чи арабського срібла часу пожежі в Києві не виявлено. З середини століття у регіон проникають слов’яни культури Лука-Райковецька. Поселення цього часу мало досить бідний вигляд – ані зброї, ані імпортних статусних речей, ані прикрас чи монет у місцевого населення не виявлено. Тоді ж виникає городище на Замковій горі. Не раніше межі ІХ–Х століть виникають перші укріплення на Старокиївській горі, які в середині Х століття зміцнюються, а в кінці століття – докорінно перебудовуються.

Про початки міста, що стало головним центром Давньої Русі, можна говорити лише з часу виникнення торгово-ремісничого поселення на Подолі. Затока навпроти впадіння Десни у Дніпро служила зручною гаванню для річкових кораблів, а на її березі виникло велике поселення. Найдавніша дендродата Подолу – 887 рік. Саме тоді, ймовірно, було «закладено першу цеглину» (тобто колоду) в «фундамент» нового міста. На початок Х століття Поділ вже був розпланований, існували центральні вулиці, була заселена практично вся верхня прибережна тераса. На Подолі зроблено знахідки залишки будівель і загонів для худоби, риболовецьких снастей і весел, зерна, сліди ковальства і ювелірної справи. Саме виникнення Подолу ознаменувало перетворення Києва на центр далекої торгівлі. Спираючись на дендродату, можна буде відсвяткувати 1200-річчя Києва, і то лише в 2087 році.

Чому ж на київських пагорбах виникло місто?

Візантійські монети і скляні вироби, гирьки, ливарна форма з арабським написом другої половини Х століття та рогова булавка першої половини ХІ століття з рунічним написом свідчать про присутність на Подолі скандинавського населення, зайнятого у далекій торгівлі. У Києві на межі ІХ–Х століть знайдені «скарби» дирхемів і золоті скандинавські браслети. На київських пагорбах археологи відкрили поселення із курганними групами біля них. Серед них – як малі насипи курганів, так і подібні до чернігівських «великі кургани», відомі з письмових джерел як Аскольдова, Дірова та Олегова могили. Поховання і деякі знахідки вказують на присутність у ранній історії Києва скандинавів. Тут виявлено камерні гробниці, норманське озброєння (в тому числі єдину знайдену за межами Скандинавії деталь напівмаски від шолому типу Йормундбю) і скандинавські прикраси.

Що ж робили скандинави на берегах Дніпра?

Зараз вже загальновідомо, що епоха вікінгів в Європі розпочалася не з нападу норманів на Ліндісфарн у 793 р., а раніше. Принаймні від другої половини VIII століття існувало поселення скандинавів на Волзькому торговому шляху, відоме як Стара Ладога. Упродовж наступного століття виникають інші колонії купців-воїнів – східних вікінгів: Рюрикове городище, Сарське городище, поселення у Верхньому Поволжі (біля с. Тімерьово, Петровскоє і Михайловскоє). На цих пам’ятках археологами знайдено сотні тисяч срібних монет – дирхемів. За ними скандинави долали тисячі кілометрів, потрапляючи на східні ринки у Поволжі. Східним (арабським, перським) джерелам ці купці-воїни були відомі під назвою «ар-Рус», а в слов’янським мовах вони називалися терміном «русь». Русь у ті часи – поліетнічна спільнота, в якій вихідці зі Скандинавії відігравали провідну роль. Ці люди об’єднувалась довкола спільних занять – торгівлі, ремесла і війни. Русь мешкала у міських поселеннях, розташованих на східному торговому шляху. У VIII–IX століттях цей шлях пролягав Волгою, але вже у першій половині ІХ століття русь розвідала річковий і морський шлях до Візантії. Ця держава теж мала багатства й ринки і була зацікавлена у товарах, які постачала русь – головним чином рабів. Латинське джерело, відоме як «Аннали Сен-Бертен», або «Бертенські аннали» (продовження «Франкських королівських анналів» імперії Каролінгів) повідомляють, що делегати русі (які виявилися шведського походження) прибули до імператора Людовіка у складі візантійського посольства у 839 р. Це є найбільш раннім свідченням про контакти русі з Візантією. Пізніше назва русь зафіксована візантійськими джерелами: патріарх Фотій і низка пізніших авторів повідомляли про напад «росів» на Константинополь у 860 р. Про подорожі до Візантії згадують і рунічні камені, переважно зі Швеції, а скандинавські саги розповідають про мандрівки вікінгів до Міклаґарду – Константинополя.

Поступово на новому торговому шляху русі – Дніпровському – розквітають нові міські поселення. Наприкінці ІХ століття виникає торговий емпорій у Ґньоздово біля пізнішого міста Смоленська, на місці стику верхніх течій Дніпра і Двіни, на березі Дніпра, що не затоплюється паводком. Воно мало укріплене городище, оточене відкритими поселеннями, і величезний некрополь, де відкрито багато камерних поховань зі скандинавськими речами і зброєю. У Середньому Подніпров’ї також стали виникати нові поселення. Наприкінці ІХ – на початку Х століття скандинави заснували інший емпорій – Шестовицю в нижній течії Десни. Тут відкрито речі скандинавського походження, які свідчать про те, що Шестовиця була осередком купців-воїнів. Серед знайдених у поселенні речей присутні гирьки і уламки терезів, прикраси скандинавського і візантійського походження, корабельні цвяхи і ями зі смолою, у могильнику присутні камерні поховання зі скандинавськими предметами і візантійськими імпортними речами.

Найбільш південним пунктом зосередження скандинавських артефактів, що відносяться до періоду заснування Дніпровського торгового шляху, став Київ. Подібно до інших емпоріїв русі, у ІХ-Х століттях Київ мав укріплене городище (на Старокиївській горі), де була згодом заснована князівська резиденція з кам’яною церквою (Десятинною) і кам’яним палацом та відкрите торгово-ремісниче поселення біля підніжжя пагорбів уздовж Дніпра (Поділ). Торгова діяльність русі на середину Х століття дуже детально описана у творі візантійського імператора Константина Порфірогеніта (Багрянородного) «Про управління імперією». Він, зокрема, називає «фортеці» русі – міста і укріплені поселення Новгород, Смоленськ, Вишгород, Чернігів, Київ, звідки приїздили купці до Вітачева – союзної слов’янської фортеці. Він також описує небезпечний шлях торгових флотилій уздовж Дніпра, минаючи пороги, острови і переправи, до Чорного моря і Константинополя. Після походу 860 р. лише двічі, у 911 і 944 рр. русь здійснювала військові походи на Візантію, решта часу процвітала описана Константином сезонна торгівля. Саме така торгівля зробила з Києва місто – ключовий пункт на шляху руських товарів до Візантії.

Через століття після заснування, у 980-х рр. в Києві відбувається будівництво нового міста – центру князівської влади, нової християнської релігії, місця концентрації товарів, податків і влади. На Старокиївській горі було побудовано кам’яну Десятинну церкву (частково на місці язичницького могильника) і три кам’яні палаци, було закладено вулиці, реконструйовано міські фортифікації. Старокиївська гора набуває вигляду резиденції великого князя – християнського правителя ранньосередньовічної держави, а Київ – стає столицею.

Використана література:

1. Андрощук Ф. Гнёздово, Днепровский путь и финал Бирки // Археологический сборник. Гнёздово. 125 лет исследования памятника. – М., 2001.

2. Андрощук Ф. Скандинавские древности в социальной топографии древнего Киева // Ruthenica. Т. III. К., 2004.

3. Данилевский И. Н. Древняя Русь глазами современников и потомков (IX–XII вв.). М., 2001.

4. Даркевич В. П. Происхождение и развитие городов древней Руси (X—XIII вв.) // Вопросы истории. 1993. № 10.

5. Зоценко В. Н. Скандинавские древности и топография Киева «дружинного периода» // Ruthenica. Т. II. К., 2003.

6. Ісаєвич Д. Загадка півторатисячоліття // Час і події 05/24/2007. https://www.chasipodii.net/article/1440/

7. Козюба В. К. «Місто Володимира» у Києві: історична реальність чи історіографічний міф? // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. Т. 1. Коростень, 2008.

8. Константин Багрянородный. Об управлении империей. М., 1991.

9. Комар А. К дискуссии о происхождении и ранней истории Киева // Ruthenica. Т. IV. К., 2005.

10. Комар А. Киев IX–Х вв. // Русь в IXX веках: археологическая панорама. Москва–Вологда, 2012.

11. Мюле Э. К вопросу о начале Киева // Вопросы истории. 1989. № 4.

12. Новосельцев А. П. «Мир истории» или миф истории? // Вопросы истории. 1993, № 1.

13. Осипчук И. Академик Петр Толочко: «С празднованием 1500-летия Киева мы поспешили лет на… 100» // Факты и комментарии. 2007, 22 мая.

14. Петрухин В. Я. Начало этнокультурной истории Руси IX–XI вв. Смоленск, 1995.

15. Пріцак О. За кулісами проголошення 1500-ліття Києва // Сучасність, вересень 1981.

16. Рыбаков Б. А. Город Кия // Вопросы истории, 1980, № 5.

17. Рыбаков Б. А. Древняя Русь. Сказания, былины, летописи. М. 1963.

18. Сагайдак М. А. Давньокиївський Поділ: Проблеми топографії, стратиграфії, хронології. – К., 1991.

19. Толочко А. Очерки начальной руси. – К., СПб: Laurus, 2015.

20. Толочко П. П. Древний Киев. К., 1983.

21. Толочко П. Историческая топография раннего Киева: реальная и вымышленная // Ruthenica. Т. 8. К., 2009.

22. Франклин С., Шепард Д. Начало Руси. 750–1200. / Пер. с англ. Д. М. Буланин, Н. Л. Лужецкая. – СПб: Дмитрий Буланин, 2009.

23. Hedenstierna-Jonson C. Rus’, Varangians and Birka Warriors // Aspects of warriors, fortifications and social change in Scandinavia / Ed. by L. Holmquist Olausson, M. Olausson. – Stokholm, 2009.

24. Urbańczyk P. Who were the early Rus’? // Русь в IX–XII веках: общество, государство, культура. / Отв. ред. Н. А. Макаров,  А. Е. Леонтьев. – М.; Вологда: Древности Севера, 2014.


Автор: Папакін Артем Георгійович

9

Кандидат історичних наук, доцент. У 2003 р. закінчив історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у 2007 р. – аспірантуру по кафедрі історії слов’ян. Викладає нормативні курси «Історія Центрально-Східної Європи (Середньовіччя та Ранній новий час)», «Давня історія Центральної та Південно-Східної Європи», курси з історії Польщі, українсько-польських стосунків та військової історії. До кола наукових зацікавлень входять іноземні військові формування на території України, військова історія Польщі, українсько-польські стосунки у ХХ ст., уніформологія, зброєзнавство. Стажувався за урядовою програмою Республіки Польща для молодих науковців при Варшавському університеті (2003–2004).


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s