День в історії

21 травня 1639 року

Смерть Томаззо Кампанелли (1568-1639)

---

Джованні Доменіко (1568-1639), відомий більше як Томмазо Кампанелла, був уродженцем Калабрії, що входила до складу Неаполітанської монархії (Regno di Napoli), яка в свою чергу керувалось віце-монархами в межах універсальної монархії Іспанських Габсбургів (після поділу імператором Карлом V своїх володінь між сином та братом).

Tommaso Campanella (1568-1639)

Своє монаше ім’я – Томмазо – він взяв на честь іншого видатного італійського мислителя Томи Аквіната (~1225-1274). Серед орденських структур католицької Церкви він обрав домініканців – «Ordo fratrum prædicatorum». Проте замість покори, вияв прагнення ревізувати деякі неоаристотеліанські погляди схоластики, тому наразився на переслідування: якщо кабаліст Абрам прочив йому велике майбутнє, то браття звинувачували у перемовинах із «домашнім даймоном» [1]. Згодом Кампанелла виявив, що має однодумця – Бернардино Телезіо, або Козентинця (1509-1588), проте не встиг стати його учнем.

Секулярні правителі, як от великий герцог Тосканський Фердінанд I де Медічі (1587-1609), не знали, чи підтримувати, чи ні, з огляду на достатньо могутніх ворогів у Римі – кардинала та генерала домініканців, яких він отримав за свої вільнодумство, непокору та непримеренність. Надалі він як «єретик» був арештований 1594 р. через звинувачення в розмовах про віру із криптоіудеєм [2]. Його твори універсального характеру вносились до «Index Librorum Prohibitorum» (індексу заборонених книг).

Надалі Кампанелла відвернувся від універсальних монархів Іспанії (Габсбургів) та номінально звернувся до пропагування папського універсалізму (це довершилось вже в ув’язенні, 1606 р. – у трактаті «Monarchia Messiæ»). Проте безпрецедентну революцію, призначену ним на 1600 р., він вирішив використати насамперед в цілях свого власного утопічного експерименту. Взявши за взірець елліністичну «утопію» Ямбула, він видозмінив утопічну модель та задумав (за підтримки неаполітанських нобілів, що були розоренні внаслідок іспанського фіскального гніту в віце-монархії, та заручились навіть підтримкою берберійських піратів-осман за торгівельні льготи [3]) здійснити в Калабрії революцію. Вона готувалась протягом 1599 р. за Філіпа III (1598-1621) з Іспанських Габсбургів; в цей час віце-монархом Неаполя був Фернандо Руїс де Кастро Андраде і Португаль (1599-1601). 1599 р. був кануном «ювілейного року», призначеному Кампанеллою на 1600 р. – тоді нібито мали статись значущі космологічні пертурбації, і це мало бути найсприятливішою порою для здійснення революції, внаслідок якої за планом:

• «ієрархи та барони» в Калабрії були б винищені;
• було б встановлено нібито егалітарну общину;
• Кампанеллою було б витворено «новий Закон», що перевершив би християнський (!);
• гори Стіло та Сонце, що зійде над ними, стали би джерелом достатку та свободи для всього світу.

Революціонери обрали собі білі одежі – як символ чистоти поновленого світу.

Іспанцям поступив донос, тому 8 листопада 1599 р. в порту Неаполя з’явився флот із 150 змовників на галерах, 4 з яких були повішані на реях, а двоє – четвертовані. В результаті змови проти Іспанської Корони Кампанелла в який раз опинився в ув’язенні. 1601 р. його піддали тортурування «ла велья» – 40-годдиному несмертельному посадженню на кіл.

1601. Veglia

Проте за словами самого Кампанелла, зламати його не вдалось. Десятки років, проведених у казметах, він розглядав як муки Прометея, називаючи (в дусі прометеїзму) каземати «Кавказом» [4]. Як раз на час після того тортурування припадає справжня вершина його творчості – серед розмаїтих трактатів з’являється утопічний твір «Civitas Solis. Idea Republicæ Philosophicæ» (1602). До 24 грудня 1603 р. Кампанелла приурочив «велику кон’юнкцію» – в тому числі із своїм 35-річчям він вбачав радикальні зміни в долі світу [5], якщо так і не відбулись в запланований «ювілейний» 1600 р. Дмітрій Панченко вказує на те, що із трьома помічниками – Могутністю, Мудрістю та Любов’ю, він як Метафізик має правити «Сivitas Solis» (тобто ці три «прімалітети» це – аспекти або еманації самого Метафізика), і не має підстав ставити під сумнів тотожність Метафізика та Філософа (як він себе сам називає): ценз на роль Метафізика серед соляріїв складав 35 років. Проте Кампанелла лукавить: солярії почитають одного Філософа, що витримав 40-годдине тортурування і не заговорив із ворогами; то чи відають вони, що цей саме Філософ й посідає місце Метафізика?.. Влада його тотальна та абсолютна – не міністр Любові, а сам Метафізик дає ім’я кожному новонародженому солярію…

Проаналізуємо власне приголомшливо глибоку в своєму екзотизмі та еклектизмі, аберантності історичну філософію Метафізика [6], доступну нам, а також, його висновки щодо наявних у тогочассі історичних тенденцій.

1543. Heliocentric («De Revolutionibus coelestium orbium»)

1578. Le Monde Sage, Anton Francesco Doni

1602. Civitas Solis

1602. Pagina manoscritta de «La città del sole» di Tommaso Campanella

1609. Civitas veri sive morvm

Світові епохи поділяються за планетами, і вік Сатурна був кращий за віки планетарних богів. Через кожні 1000-1600 років відбуваються значні зміни через переміщення абсид. Часи Кампанелли припадають на вік Меркурія, який перебивається великими з’єднаннями.

Метафізик, попри чин та пізнішу концепцію «месіанської монархії», навіть не приховує своїх поглядів на християнство, яке підтримує: «Християнство не додає понад природніх законів нічого, окрім таїнств, які сприяють їх дотриманню, що для мене слугує надзвичайно важливим доказом в користі християнської релігії, як найбільш істинної з усіх й такої, що із усуненням зловживань, буде панувати у всьому колі земному». Генуезець відкрив Новий Світ, й тепер іспанці об’єднають усі народності в єдиному законі, і є нібито інструментом здійснення Божественного задуму: в погоні за збагаченням, вони виконують вищу ціль.

В вік Кампанелли «відбувається більше подій, ніж за 4 000 років; вийшло більше книг, аніж за 5 000 років». Книгодрук, аркебузи та магніт знаменують об’єднання світу в єдину паству. Внаслідок «великих синодів» в Трикутнику Рака відбудуться нові плавання, виникнуть нові держави та зброя. А після появи нової зірки в Касіопеї виникне нова монархія, поновляться закони та науки, з’являться нові пророки, що підготують велике торжество християнства (!). Проте для цього «спочатку усе викидається та викорінюється, а потім вже твориться, насаджується тощо».

Жіноче начало діє плідно у небі, і під ним починається панування менш стійких сил, і звідси в цьому віці почало переважати правління жінок:

• «Руська в Туреччині» – Роксолана, або Хюррем Хасекі-султан (1521-1558), в Османській імперії
• Бона (1518-1548) в Короні Польскій
• Елізабет I Тюдор (1558-1603) у Англії 
• Катерина Медічі (1547-1559) у Франції 
• Б’янка Ла Стрега (1578-1587) в Великому герцогстві Тосканському
• Маргарита у Бельгії
• Мері I Стюарт (1542-1567) у Шотландії 
• Ізабель I Католичка (1474-1504) у Кастилії, при якій було відкрито Новий Світ (1492).

Місяць (☽), Марс (♂) та Венера (♀) тут призвели до відкриття нової півкулі, навколосвітньої подорожі та панування жінок.

Натомість поєднання впливів Меркурія (☿) та Марса (♂) нібито дали поштовх розвитку книгодруку та вогнепальної зброї.

Нарешті, Юпітер (♃) та Сонце (☉) забезпечили поширення християнства в Новому Світі, Африці та Азії.

В Африці вкорінилась «секта Сетіфа», а у Персії – «секта Алі» (шиїїти), «поновлена Софієм» (мається на увазі шаханшах з кизилбаші Ісмаїл Сефеві (1501-1524), наступник шейха суфійського тарікату Сефевійє Сефі-ад Діна) – все це під впливом поєднання Місяця (☽) та Марса (♂).

 1501-1524. Şah İsmayıl Səfəvi (شاه اسماعیل, شاه اسماعیل)

1501-1722/1736. Safaviyân (صفویان)

«Зловісна єресь» протеcтантизму, що викорінює людську волю (очевидний натяк на кальвіністську концепцію предестинації), поширилась з Імперії Францією, Англією, Скандинавією через панування Марса (♂), Венери (♀) та Місяця (☽). Тоді як Іспанія та Італія, завдяки впливу своїх знаків – Стрільця (♐) та Лева (♌) – «збереглись в істинному християнському законі у всій його чистоті». Тут Кампанелла додає: «О, якщо б і у чистоті норовів!». Завершує свій огляд Кампанелла таким чином: «те ж саме розташування зірок, яке з трупів єретиків випустило смердючі випаровування, одночасно з цим із засновників ордена Єзуїтів, Міноритів і Капуцинів виділило пахощі чесноти. І під тим же розташуванням зірок Фернанд Кортец насадив божественну релігію Христа в Мексиці».

1541. Societas Jesu emblem is attributed to Ignatius of Loyola

Отже, ми бачимо:

• погляд в безодню історії, його універсальний горизонт, а тому – культурницький синкретизм, синтез консервативних інституцій із новаціями;
• значну ідеологізованість, з тим, переважання герметики, астрології, магіки, метафізики, натурфілософії над католицької ортодоксією, а також інструментальний підхід до християнської віри;
• прото-тоталітарний дух євгенічного «комуністичного утопізму» Метафізика.

Опис утопічних конструкцій Метафізика, усі з яких ми не наводитимемо тут, вражає уяву, проте кожна деталь змушує дух не піднестись, але вказує на бажання конструктора не тільки заволікти, а й вловити піддатливу душу цією темною, позамежною та недоступною як трансцендентний монотеїстичний Бог «фігурою Отця», що контролює витворений ним магіко-технократичний мікрокосм.

1643-1715. Louis XIV Le Roi Soleil (Louis-Dieudonné)

«Солярний» утопізм Кампанелли та його фігура вплинули на Рішельйо, коли перший очолював спрямовану проти гугенотства академію в Сен-Вікторському абатстві [1], проте «Монарх-Сонце» став по суті живим доказом його утопійності [1].

***

Колись опис дітей, які споглядали компендіум морських істот в натуральних розмірах, фрагмент універсальної енциклопедії – усіх в співмірності до реального масштабу нанесених на поверхню однієї зі стін Міста Сонця, змусив відчути катарсис – як читача, мене змалку волікли енциклопедії із кольоровими малюнками найекзотичніших морських істот. Тому опис цього місця резонував із пам’ятною дитячою пристрастю. Проте Метафізик нагромадив довершену будову своєї месіанської, футуристичної історіософської утопії лишень для вгамування власної волі до тотального просякання та абсолютного контролю. Тому простір його утопійних концепцій – в’язка субстанція, що намагається захопити та інклюзувати душі – має залишитись лишень «утопією» («не-місцем»), epihorion’ом в розумовому театру тіней. Чи потрібна грандіозна енциклопедія мікро- та макрокосмів у суспільстві, де найменша суспільна одиниця – це група соляріїв, громадян «Republicæ Philosophicæ»? Нехай «Civitas Solis» залишиться лишень «Idea Republicæ Philosophicæ» і так надалі перебуватиме у скарбниці розумових побудов, що чекає допитливого та пристрасного, й з тим – аналітичного розуму та духу.

Список літератури та джерел:

1. Кампанелла Т. Город Солнца. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.e-reading.club/book.php?book=25208

2. Горфункель А. Х. Кампанелла. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.litmir.me/bd/?b=193813

3. Панченко Д. Ямбул и Кампанелла (О некоторых механизмах утопического творчества). [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://is.gd/QiRJw9

Покликання:

[1] Горфункель А. Х. Кампанелла. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.litmir.me/bd/?b=193813

[2] Там само.

[3] Горфункель А. Х. Кампанелла. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.litmir.me/bd/?b=193813

[4] Горфункель А. Х. Кампанелла. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.litmir.me/bd/?b=193813

[5] Панченко Д. Ямбул и Кампанелла (О некоторых механизмах утопического творчества). [Електронний ресурс]

[6] Кампанелла Т. Город Солнца. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.e-reading.club/book.php?book=25208

Кирило Степанян, 2017

---