Володимир Зілінський. Етнодемографічне становище Самбірського повіту наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть

Володимир Зілінський

Етнодемографічне становище Самбірського повіту

наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть

92810588_218826042870087_227343803072118784_n.jpg


Дослідження питання етнодемографії окремих регіонів (це можуть бути дослідження адміністративних одиниць або ж етнічних районів) Галичини наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. є на сьогоднішній день актуальними і, засадничо, такими, які доповнюють і створюють нові підходи до бачення та розуміння загальних історичних процесів в Галичині через призму вивчення складової, невід’ємної її частини, в нашому випадку – Самбірського повіту.

Самбірські_гміни.png

В нашій статті ми проаналізуємо головні демографічні процеси в даному регіоні, намагатимемось виокремити та узагальнити певні тенденції, що склались тут у вищезазначений період. Основний акцент у наших дослідженнях ми зробимо на етнодемографії повіту.

Усі свої дані ми беремо із декількох основних джерел: тогочасних австрійських переписів населення, церковних шематизмів та статистичних досліджень НТШ. Оскільки основним джерелом у нашій роботі є австрійська статистика, то насамперед слід дещо її проаналізувати. Така критика джерела допоможе краще зрозуміти як слід оцінювати та використовувати дані переписів і як правильно їх трактувати. Адже історія неоднозначна, а кожне джерело потребує від його досліджувача певних знань щодо методики його використання.

Мабуть найкраще розпочати із того, що таке перепис. Це основна форма спостереження всіх мешканців регіону з метою визначення їх чисельності та складу станом на певну дату. Як правило, такі переписи проводились в «критичний момент», коли міграційні рухи населення були на найнижчій позначці (наприклад перед великими святами) і з певною періодичністю (в австрійських переписах – 10 років) [1]. Основною проблемою в дослідженнях етнодемографічної ситуації за допомогою австрійської статистики є відсутність у переписі графи народність, про що ще у 1882 р. обурено писав Володимир Барвінський у брошурі «Досліди з поля статистики». Таку статистику (конкретно йшлося про статистику 1880 р.) він називав «неточною» і «невірною» [2]. І справді, для визначення національності необхідно брати до уваги розмовну мову населення і конфесійну приналежність та визначати між цими показниками саме відповідне число, або ж робити простіше: усіх греко-католиків записуємо як українців, римо- католиків – як поляків, а протестантів зараховуємо до німців. Як зазначають дослідники Гудзеляк і Роїк, українець – це насамперед греко-католик, що у повсякденному вжитку спілкується українською мовою і має українське національне відчуття, поляк – це римо-католик, що розмовляє польською мовою і відчуває себе поляком. Однак такий підрахунок на нашу думку не буде до кінця точним, оскільки як зазначають дослідники, велика частина населення не характеризувалась одночасно всіма цими ознаками. Потрібно також зазначити, що поняття національність це риса не соціальна, вона не могла бути вродженою, адже кожна людина лише в процесі свого розвитку набуває рис повної національності, і тільки будучи дорослим така людина остаточно і самостійно вирішує свою національну приналежність [3]. Внаслідок цього в Галичині маємо утворені змішані групи: «латинники» (римо-католики які розмовляли українською мовою) і греко-католики, що розмовляли по-польськи. Саме ці категорії населення дещо «плутають карти» науковцям, які взялися за дослідження демографії Галичини. Отож, на нашу думку, для кращої достовірності визначення загальних демографічних показників по Самбірщині необхідно використовувати «мовну» і «конфесійну» статистики в комплексі. Оскільки, наприклад, якщо використовувати лише мовну графу із статистики при вивченні демографії Галичини то перед нами з’являється питання: «А де подівся єврейський етнос, невже його не було в Галичині наприкінці ХІХ ст.?». Якщо придержуватись для власних підрахунків, лише мовними даними, то відповімо на це питання ствердно. А все це тому, що євреї, за мовною статистикою, входять до числа осіб, що спілкувалися переважно польською та німецькою мовами, рідко українською, і визначали їх лише за приналежністю до конфесії! Цікаво, що за переписом 1910 р. у Австро- Угорщині євреїв взагалі не було (!). Мова їдиш, якою вони спілкувались, не визнавалась організаторами перепису самостійною мовою. Тому півторамільйонне єврейське населення «розподілили» між німцями, поляками, угорцями, українцями [4]. Отож, мовного показника, для вичислення етносів Галичини недостатньо, так як і конфесійного; потрібно їх використовувати в комплексі. Такий метод роботи дозволить нам більш- менш правдиво висвітлити етностатистику досліджуваного нами Самбірського повіту.

Тепер перейдемо до нашого основного питання – висвітлення етнодемографічного становища Самбірського повіту наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть.

Друга половина ХІХ ст. по всій Європі ознаменувалась значним природнім приростом населення, що було зумовлено покращенням побутових умов життя, охорони здоров’я, технологічним прогресом тощо. Не оминули такі процеси і Галичину, в якій з 1869 р. по 1900 р. населення збільшилось із 5 444 689 млн. до 7 315 939 млн. [5] , а його густота із 69 осіб на 1 кв. км. в 1869 р. , й до 93 чоловік в 1900 р. [6]. В цей час подібними загальними процесами характерні і демографічні зміни у Самбірському повіті, в якому також спостерігався демографічний бум. Природній приріст населення з кожним десятиліттям збільшувався. Згідно офіційної статистики населення Самбірського повіту станом на 1869 рік становило 74 567 осіб, а на 1880 рік уже – 78 566 осіб [7]. Загальна густота населення у 1869 році – 81 людина на 1 кв. км, а у 1880 р. – вже було 85 людей на 1 кв. км території повіту [8]. Будинків у 1869 р. в повіті було 15 335, а у 1880 р. – 15 561. В середньому, в цей час, в одному будинку проживало 5 чоловік. Через наступні 10 років, у 1890 р., в повіті проживало уже 85 042 особи [9] і на 1 кв. км припадало 88 чоловік [10]. Будинків у цей час в повіті нараховувалося 14 786 [11]. Через наступні десять років, на зорі ХХ ст., в 1900 р., населення

Самбірського повіту становило вже аж 96 215 чоловік, і на 1 кв. км припадала 101 людина [12]. Кількість будинків на Самбірщині, станом на цей же 1900р. – 16 419 [13], що порівняно з 1869 р. на 1084 будинки більше. Цікавим є той факт, що густота населення в Самбірському повіті весь час була вища ніж загалом по Галичині. До прикладу, у 1869 р. на 1 кв. км в Галичині припадало 69 осіб, тоді як в Самбірському повіті було на 12 людей більше, тобто – 81 особа [14]. Подібний процес переріс у правило, бо і за 31 рік, в 1900 р., густота населення Самбірщини була вищою ніж густота населення Галичини. У повіті, як ми уже згадували, на 1 кв. км проживала 101 людина [15], а в Королівстві Галичини і Лодомирії – 93 [16]! Однією з причин цього явища можемо назвати вдале географічне положення повіту. Мирон Кордуба у своїй праці «Простір і населення України» писав: «Взагалі полоса густішого населення простирається в Галичині на південь від лінії Перемишль – Львів – Золочів – Тернопіль» [17], а Самбірський повіт, як ми знаємо, якраз знаходиться у вищеназваній «полосі густішого населення». Окрім того, повіт наприкінці ХІХ ст. певний час знаходився серед лідерів у всій Галичині, з кількості одружень. Так, наприклад, в період з 1884 і по 1893 рік тут було зареєстровано 813 весіль [18]! Лише в одному селі Райтаревичі (сучасна назва – Верхівці) Самбірського повіту з 1890 по 1900 рік відбулось 111 весіль. Причому максимум – 19, припало на 1891 рік, а мінімум – 5 – на 1890 р. [19]. В 90-их роках XIX століття Самбірський повіт займав друге місце в Галичині після міста Кракова за процентним показником по кількості проведених весіль ( показник по Самбірщині – 9,99 % на 1000 чоловік, тоді коли загальний по Галичині становив лише 8,7 % на 1000 чоловік). Можна припустити, що така висока цифра «з’явилась» і завдяки великій чисельності населення в регіоні, і завдяки припливу населення із сусідніх повітів (тобто завдяки механічній міграції), які дещо відставали у соціально-економічному розвитку (наприклад Турківский повіт займав перші місця в Галичині за «неосвіченістю» населення, окрім того, цей же Турківський повіт частенько потерпав від бідності. Наприклад ось такі слова турківчан цитує Іван Франко у статті «Злидні в краю» – «Повіт наш отримав 4000 з. р. безвідсоткової позики, за які рада повітова ухвалила купити паші і збіжжя, щоб роздати нуждарям…зима сувора і снігу випало дуже багато…євреї скуповують рештки худоби за півціни, бо господарі не мають чим взимку її годувати» [20] ). Попри це, все-таки більшу роль тут відігравав природній приріст, оскільки у 1881-1890 рр. сальдо міграцій у Самбірському повіті було від’ємним (- 3 300) [21], а у 1900 р. негативний показник залишився, однак став дещо меншим ( -1737) [22].

Табл. № 1 Статистичні дані по Самбірському повіту у другій половині ХІХ ст.

Рік 1869 1880 1890 1900
Населення 74 567 осіб 78 566 осіб 85042 осіб 96 215 осіб
На 1 кв. км 81 85 88 101
Кількість

будинків

15 335 15 561 14 786 16 419

Звичайно, не все було ідеально, були і чинники, які негативно впливали на демографію повіту, крім від’ємної механічної міграції, високої смертності дітей, яка була характерна для усієї Галичини, особливим лихом для Австро- Угорщини і навіть більше для Галицького краю була масова еміграція населення в країни Америки. Особливо великих масштабів еміграційний рух із Австро-Угорщини в Америку набрав у 80-их роках. Наприклад, у 1861­1870 рр. із імперії у США виїхало всього 7,8 тис. чол., в 1871 – 1880 рр. – уже 73 тис., у 1881 – 1890 рр. – 353,7 тис., в 1891 – 1900 рр. – 597 тис., і, нарешті, в першій декаді ХХ ст. – 1 млн. 125,2 тисяч [23]! В 1903 р. із 222 000 усіх емігрантів імперії, 206 000 прибуло до Америки [24] ! Значну частину емігрантів становили галичани. Найбільше виїжджали поляки, однак і серед українців, еміграція в США була поширена. Зокрема в 1909 р. трудова еміграція з Галичини найбільше охопила Добромильський,

Старосамбірський, Ліський, Сяноцький, Турківський і Дрогобицький повіти. Відомо, що з Самбірського повіту до США в цей час виїхала 221 особа, до прикладу тоді ж, з сусіднього Турківського повіту подались за океан 270 чоловік [25]. Головними причинами масовості цього руху в Галичині було безземелля та низький життєвий рівень населення [26]. Особливо в цей час тут з’являється велика кількість незайнятих робочих рук. За даними польського історика Ф.Буяка надлишок сільського населення в Галичині становив 1 млн. 200 тис. осіб, хоча ці цифри, як стверджує С. Качараба, значно перебільшені, однак, без сумніву, великий надлишок таки буві його галицька промисловість поглинути не могла [27]. Така ситуація, яка мала загальноімперський характер, знаходила своє відображення і в Самбірському повіті, однак, як можемо судити з вищевикладених фактів не сильно позначилась на негативному балансі приросту населення повіту. Наприклад, з кожним десятиліттям приріст населення був що-раз більший: з 1869 року по 1880 р. населення повіту збільшилось на 3 999 чоловік, з 1881 року по 1890 цей показник уже становив 5 621 чоловік [28], а з 1890 по 1900 р. був найбільший – 11 173 людини, причому що за оці 10 років внаслідок міграції виїхало з повіту на 1737 чоловік більше ніж приїхало [29]. Та, як бачимо, це не могло зашкодити збільшенню населення в повіті, бо завдяки високому природньому приросту дещо негативний баланс механічного показника не міг суттєво вплинути на загальну ситуацію на Самбірщині!

Розглянувши загальні демографічні процеси в повіті наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., можемо зробити певні висновки:

  • в Самбірському повіті наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. склалася вдала демографічна ситуація внаслідок позитивного природнього приросту населення;
  • механічний приріст населення, хоча й в незначній мірі, але був від’ємний;
  • Самбірський повіт на межі двох століть відзначався значною густотою населення.

Особливо цікавим питанням в дослідженні демографії Самбірського повіту є питання етнодемографії. Насамперед потрібно зазначити, що у повіті, як і по всій Східній Галичині, проживало найбільше представників трьох етносів: українського, польського та єврейського. Сільське населення було переважно українським, хоч як каже польський історик Пйотр Еберхардт: «було немало польських сільських острівців» [30]. В самому місті Самборі переважали поляки та євреї, наприклад, у 1880 р. тут проживало 13 580 мешканців у 2 507 будинках, причому з них 7 049 римо-католиків, 2 073 греко-католиків, 4 427 євреїв та 37 представників інших віросповідань [31], а у 1914 р. в місті (з передмістями) налічувалось понад 22 000 населення, з них 5 009 – греко-католиків, 11 583 – римо-католиків, 5 418 – євреїв. [32]

Найбільше у повіті було українців, яких як і інших визначали за конфесійно-мовними показниками. За даними російського історика В.Кабузана Самбірський повіт у Галичині був одним з найбільш українських, тут в другій половині ХІХ ст. українці становили понад 70 % [33]. Про це писав, зокрема, і Володимир Кубійович: «Коли приглянемося відсоткові українців у поодиноких повітах, то побачимо, що найбільші відсотки українського населення находяться в південній частині Галичини, положеній на правому березі Дністра, на Підкарпатті й на Покутті, де українці творять 70 – 90 % усієї людности» [34].

Тепер докладніше розглянемо етнодемографічні процеси у Самбірському повіті. Першим переписом після адміністративної реформи, після якої і був утворений Самбірський повіт, був перепис 1869 р., згідно з яким у досліджуваному повіті на 1000 мешканців припадало 266,55 римо- католиків, 646,47 греко-католиків і 85,97 представників іудейського віровизнання [35] . Цікаво, що за наступним переписом 1880р. кількість римо-католиків на 1000 чоловік становила 287,08; греко-католиків – 609,41; іудеїв – 99,17 [36]. З цих даних ми бачимо, що число римо-католиків та іудеїв у повіті збільшилось, а відповідно частка греко-католиків зменшилась. Якщо приймати формулу, яка передбачає співвідношення греко-католиків до українців, а римо-католиків до поляків, то відповідно будемо бачити що число українців у повіті зменшилось в порівнянні переписів 1869 і 1880 рр. Такі процеси у 80-их роках ХІХ ст. по цілій Східній Галичині були непоодинокими і, на думку В.Кабузана, в меншій мірі залежали від наростаючої хвилі еміграції, в якій більшу участь все-таки брали поляки та євреї, і не від природнього приросту, оскільки він у Східній Галичині був навіть кращим в українців ніж в поляків та євреїв, а найбільше такі процеси залежали від полонізації місцевого українського населення та збільшення кількості євреїв [37]. Щодо згадуваного природнього приросту, то як вже було сказано він був високий, однак існували істотні проблеми які вдало охарактеризував Володимир Кубійович: «У нашого народу є насправді сильне й більше число народин, але далеко більше число смертей – так, що надвишка народин над смертністю в нас трохи нижча, ніж у поляків, хоч ці різниці дрібні. Причина великої смертности – тяжкі економічні відносини серед нашого народу, низький ступінь гігієни й передусім за мало дбайливе виховання немовлят» [38].

Якщо візьмемо перепис за 1890 р. то побачимо там такі дані – римо- католиків було 288,82 чол. на 1000 осіб населення, греко-католиків – 619, а євреїв – 88,5 [39]. Бачимо, що це практично ті ж цифри що й у 1880 р. Тепер візьмемо мовний показник за цей же рік. Отже, польською мовою спілкувались 358 (всього 30 406 польського населення) чоловік із тисячі, українською – 616 (всього 52 304 українського населення) і німецькою 25,4 (всього 2158 осіб) [40]. Показники, які б мали відповідати українцям (греко-католицьке віросповідання та українська розмовна мова) практично однакові – 619 і 616. Це дає нам підстави встановити чисельність українців у повіті за 1890 р. На нашу думку, якщо взяти 1000 чоловік за 100 процентів то українці становили б приблизно 61,7% від населення Самбірщини у вищезазначений період. Якщо так само підрахувати число поляків, то отримаємо такий показник – 35%. Однак тут стикаємося із вже згадуваною проблемою, а саме з тим, що всі євреї за розмовною мовою «розподілились» між німецьким та польським «таборами». Тому, на нашу думку, необхідно від мовного відсотка – 35% відняти 6,5 – 7% – різницю між мовним та конфесійним показником. Такий відсоток обґрунтовуємо так: за віросповіданням євреїв було 88,5 чол. на 1000 осіб, тобто 8,85%. Припускаємо, що 1% з них записав розмовною мовою – німецьку, тоді залишається у нас показник – 7,85. Припускаємо, що ще 1% записав розмовною мовою якусь іншу, в тому числі й українську. От і маємо цифру у 6,85 %. Після цього виводимо середнє арифметичне із отриманого нового варіанту процентного мовного показника і процентного конфесійного показника. Отож при такому розрахунку отримаємо такий відсоток поляків – 28,3 %. Процентний показник євреїв, як ми уже згадували, буде приблизно 8.85%, а німців – відповідно 1-1,5%. Цікавим є той факт, що протягом другої половини ХІХ ст. число греко-католиків і людей чиєю розмовною мовою була українська (тобто українців) весь час росло. Натомість у поляків та євреїв складалось по-різному.

Табл № 2. Статистика населення Самбірського повіту за мовним показником (1880-1890 рр.) в особах [41].

Мова 1880 1890 приріст
Українська 45 601 52 304 6 703
Польська 31421 30406 – 1 015
Німецька 2134 2158 24

Наприклад, з того ж 1880 р. і по1890 р. приріст греко-католиків становив 4 368 осіб, римо-католиків – 1 764 осіб, а у євреїв тут приріст негативний – мінус 334 особи [42], і це тоді, коли з 1869 по 1880 рр., в середньому, кожного року число євреїв збільшувалось на 1,13 чол. на 1000 населення [43].

Тепер розглянемо дані за 1900 р. Отже, в цей час у повіті проживало на 1000 чоловік: 281,7 римо-католиків, 630,7 греко-католиків і 83,7 осіб «wyznania mojzeszowego» [44]. Візьмемо мовну статистику, згідно з якою польською мовою розмовляло 329,2 особи із тисячі, українською – 639,5 осіб, і, нарешті, німецькою – 31,1 [45]. Українською розмовляло 61 500 осіб із 96 215, польською відповідно – 31 600, німецькою – 3 100 [46]. Так, як ми робили це раніше, вираховуємо чисельності етносів на Самбірщині. Отже, за нашими підрахунками, станом на 1900 р. у Самбірському повіті перебувало

  • % українців, 26,5% поляків, 8% євреїв і 2 % німців. Бачимо тут певні тенденції до збільшення частки українського населення і зменшення польського. Чисельність євреїв приблизно не змінилась, а частка німецького етносу в незначній мірі збільшилась.

Трохи інакший вектор етнодемографічного становища маємо у першому десятилітті ХХ ст. В цю декаду зростає число поляків, а українців, натомість, падає. Можливо це було зв’язано із посиленням еміграції з краю, зокрема Володимир Кубійович, маючи на увазі, еміграцію зі Східної Галичини писав: «Особливо сильна була вона в часі 1900 – 1910 рр. … в останньому десятилітті перед війною українські втрати через це – 45% свого природнього приросту» [47]. В повіті з населенням у 107 400 чол. в цей час проживало:

  • 65, 5 (60,9%) тис. греко-католиків,
  • 32,8 (30,5%) тис. римо-католиків
  • 8,8 (8,2%) тис. іудеїв [48].

Рідною мовою українська була для 57,1% населення повіту, а польська для 41,7% [49]. Як бачимо, частка українців у повіті зменшилась, і приблизно становила, за середньоарифметичними підрахунками, 59% . Поляків нараховуємо 30%, і євреїв 8%.

Усі визначені процентні показники української, польської та єврейської національностей Самбірського повіту на межі ХІХ і ХХ століть подано у таблиці № 3.

Табл. №3. Відсотковий показник представників трьох найчисельніших національностей у Самбірському повіті (1890-1910)

Національність 1890 1900 1910
Українська 61,7% 63,5% 59%
Польська 28,3% 26,5% 31,85%
Єврейська 8,85% 8,37% 8,2%

З вищевикладеного матеріалу добре видно, що в Самбірському повіті в кінці ХІХ – на початку ХХст. найбільше було представників трьох національностей – української, польської та єврейської. Серед решти етносів домінував німецький. За чисельністю найбільше було українців, вони переважали у селах. Поляки, натомість, домінували у самому місті Самборі, проте, що цікаво, існували сільські місцевості, де польський елемент не поступався українському, а то й повністю його переважав! До прикладу в селі Стрілковичі, станом на 1900 р. проживало 1323 мешканці, і з них лише 38 були греко-католиками, а решта 1277 – римо-католики [50]. Логічним звісно є те, що в Стрілковичах греко-католики частенько переходили на віру більшості односельців, а от останні конфесії не міняли (маємо тільки два випадки за даними 1900р.). Звісно, що в селі спілкувались польською мовою, однак не було жодного поляка, який би не знав української [51].

Надиби – ще одне село, в якому переважали римо-католики, тут їх нараховуємо 600 чоловік, греко-католиків у два рази менше, а саме 305 [52]. Ще в одному селі – Лановичах, римо-католицька громада чисельніша, проте, в незначній мірі: із 941 жителя, було 563 римо-католиків і 335 греко-католиків [53]. Однак треба зауважити що в цьому селі склалась ситуація при якій кожна з церковних громад не «поповнювала свої лави» за рахунок іншої. За нашими даними, ніхто із його мешканців не переходив із греко-католицької громади в римо-католицьку, і навпаки [54].

Попри такі згадувані певні виняткові нюанси, більшість сіл у Самбірському повіті відзначались переважною більшістю населення – українцями! Наприклад, в селі Корналовичі станом на це й же 1900 р. із 1593 осіб греко-католицьку віру сповідували 1116 чоловік, а римо-католицьку – 320. Було ще тут трохи єврейського населення – 47 осіб, проте, що цікаво, усі говорили по-українськи [55]! У 1867 р. в таких селах як Ваньовичі, Торчиновичі, П’яновичі, Кульчиці, Бабино, Баранчичі, Блажів, Кобло Старе число греко-католиків становило понад одну тисячу осіб, а в с. Гординя взагалі – понад дві тисячі (2317 чоловік) [56].

Отже, на основі описаних вище процесів можемо виокремити певні етнодемографічні тенденції, які сформувались в Самбірському повіті наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.:

  • Найчисельнішими етносами на Самбірщині були українці, поляки та євреї.
  • Число українців починаючи від створення повіту, в 1867 р. і до початку ХХ ст. невпинно зростає (максимальний відсотковий показник – 63,5 %, у 1900 р.), і лише в першому десятиріччі нового століття дещо знижується (59 % у 1910 р.).
  • Чисельний склад польського населення повіту збільшується починаючи із часу створення повіту до 80их-90их рр. ХІХ ст. (28,3 % – відсотковий показник за 1890 р.) Далі йде невеликий спад (26,5 % у 1900 р.), і вже у 1910 р. поляки становили 31,85 % від загальної кількості населення.
  • Єврейське населення повіту наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. становило приблизно 8 % від загальної чисельності населення повіту. Цей етнос в даний час перебував у процесі стагнації.
  • Відсотковий показник німців у повіті коливався в досить невеликій амплітуді (1 % – 2 %) .

Перераховані тенденції, в більшій мірі, відповідають загальним тенденціям в Галичині у вищезазначений період, однак з певними особливостями, характерними лише Самбірському повіту.

2012


Список використаних джерел та літератури:

1) Пальян З. О. Демографічна статистика. / З. О. Пальян. – Навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисцип. К. : КНЕУ, 2003. – С. 109.

2) Сохацький Б. Ідеї національного відродження у публіцистиці В.Барвінського / Б. Сохацький // Вісник львівського університету ім. Івана Франка. Серія журналістики. – Львів, 2004 р. Вип. 25 – С. 280.

3) Стеценко С. Г. Козаченко И. В. Демографическая статистика / С. Г. Стеценко, И. В. Козаченко К.: «Вища школа», 1984. – С. 64.

4) Монолатій. І. С. Проблематика міжетнічних стосунків у Галичині межі XIX-XX століть (на прикладі Франкових перехресних стежок та Гольдельманових листів жидівського соціял-демократа про Україну) [Електронний ресурс ] / І.С. Монолатій. Режим доступу: http://www.panol.lublin.pl/wydawnictwa/TZwiaz4/Monolatij_2.pdf.

5) Podrécznik statystyki Galicyi wydany przez Krajowe Biuro Statystyczne [ pod kierunkiem T.Pilata]. – Lwów : 1903. – T. VII. – CZ. 1.

6) Ibid. – S.1.

7) Rocznik Statystyki Galicyi wydany przez Krajowe Biuro Statystyczne / [ pod kierunkiem T. Rutowskiego]. – Lwów: 1887. – T. I. – S. 18.

8) Rocznik Statystyki Galicyi wydany przez Krajowe Biuro Statystyczne / [ pod kierunkiem T. Rutowskiego]. – Lwów: 1893. – T. IV. – CZ. 1. – SS. 20-21.

9) Rocznik Statystyki Galicyi wydany przez Krajowe Biuro Statystyczne / [ pod kierunkiem T. Rutowskiego]. – Lwów: 1898.– S. 10.

10) Rocznik Statystyki Galicyi. – Lwów: 1893. – T. IV. – CZ. 1. – SS. 20-21.

11) Ibid. – S.10.

12) Podrécznik statystyki Galicyi. – S.6.

13) Ibid. – S.6.

14) Rocznik Statystyki Galicyi. – Lwów :1893. – T. IV. – CZ. 1. – SS. 20-21.

15) Podrécznik statystyki Galicyi. – T. VII. – CZ. 1. – S.6.

16) Ibid. – S.1.

17) Кордуба М. Простір і населення України / Мирон Кордуба. – Львів:
Накладом української книгарні і антикварні у Львові, 1921. – С.9.

18) Rocznik Statystyki Galicyі. – Lwów : 1898. – S. 24

19) Відділ РАЦСу Самбірського району Самбірського міжрайонного
управління юстиції Львівської області. – Книга актових записів про шлюб по
селу Верхівці Самбірського повіту (1887 – 1945рр.). – СС. 5-26.

20) Франко І. Злидні в краю //І. Я. Франко. Зібрання творів: В 50-ти томах / .
– Київ : Наукова думка, 1985. – Т.44. Книга 2. – С. 183.

21) Кабузан.В.М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-
е годы XVIII века – 1989 год: формирование этнических и полиэтнических
границ украинского этноса / В. М. Кабузан : Ин-т Рос. Истории РАН. – М. :
Наука,2006. – С.234.

22) Podrécznik statystyki Galicyi . – T. VII. – CZ. 1. – S.11.

23) Кабузан.В.М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. –
С. 231.

24) Цьольнер Е. Історія Австрії /пер. з нім. Роман Дубасевич,Христина
Назаркевич, Анатолій Онишко, Наталя Іваничук. – Львів, 2001. – С.432.

25) Кріль М. М. Старосамбірщина: історія і культура/ Михайло Кріль. – Львів:
«Піраміда», 2009. – СС. 163-164.

26) Заставний Ф. Демографічні втрати України. Голодомори, війни, еміграції/
Федір Заставний: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – Львів, 2003. –
С. 49.

27) Качараба С. П. Українська еміграція зі Східної Галичини і Північної
Буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. / С.П. Качараба: Текст лекцій. –
Львів: Ред. Вид. відд. Львів. ун-ту, 1992. – С. 6.

28) Rocznik Statystyki Galicyi. – Lwów: 1893. – T. IV. – CZ. 1. – S. 20-21.

29) Podrécznik statystyki Galicyi. – S. 11.

30) Еберхардт П. Зміни національної структури населення України в ХХ
столітті. / Пер. з пол. Анатолій Вовк. – Львів, 2006. – С. 32.

31) Kuczera A. Samborszczyzna: Historyczna monografia miasta Sambora i
ekonomji Samborskiej / Aleksander Kuczera. – Sambor : nakladem Ksiegarni
nauczycielskiej, 1935. – T. I. – S. 159.

32) Шематизмъ всего греко-католицкого Клира злученыхъ Епархій
Перемыскои, Самбóрской и Сянóцкой на рóкъ 1914. – Перемышль, : Зъ
печатнъ гр. кат. Капітулы, 1914. – С. 274.

33) Кабузан.В.М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. –
С. 277.

34) Кубійович В. Територія й людність українських земель / Володимир
Кубійович: Наклад фонду «Учітеся брати мої». – Львів,1935. – С. 48.

35) Rocznik Statystyki Galicyi. – Lwów : 1887. – T. I. – 1887. – S. 7.

36) Ibid. – S. 7.

37) Кабузан.В.М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. –
С. 277.

38) Кубійович В. Територія й людність українських земель. – С.49.

39) Rocznik Statystyki Galicyi. – Lwów : 1898. – S. 14.

40) Ibid. – S. 14.

41) Rocznik Statystyki Galicyi. – Lwów: 1893. – T. IV. – CZ. 1. – S. 29.

42) Ibid. – S. 27.

43) Rocznik Statystyki Galicyi. – Lwów: 1887. – T. I. – 1887. – S.7.

44) Podrécznik statystyki Galicyi. – S.10.

45) Ibid. – S. 10.

46) Еберхардт П. Зміни національної структури населення України в ХХ
столітті. – С. 35.

47) Кубійович В. Територія й людність українських земель. – С. 50.

48) Еберхардт П. Зміни національної структури населення України в ХХ
столітті. – С. 52.

49) Там само. – С. 52.

50) ЦДІАЛ. Ф.309: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, м. Львів, оп. 1. од.зберіг. 2552. арк. 7.

51) Там само. Арк. 7.

52) Там само. Арк. 5.

53) Там само. Арк. 4.

54) Там само. Арк. 4.

55) ЦДІАЛ. Ф. 309: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, м. Львів, оп. 1. од. зберіг. 2552. арк. 3.

56) Schematismus universi cleri orientalis ritus catholicorum dioceseos Premisliensis pro anno1867: Typis rutheni capituli. – Premisliensis, 1867. – SS.
67-70.


Галерея:

92942338_869547723512393_1010253333962686464_n.jpg

93639618_2530450140388210_3067933399101472768_n.jpg

93823164_2610715229174104_6001377851608137728_n.jpg

93518396_612481159306811_3704090125190299648_n.jpg

WW I.jpg

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s