13 квітня 1598 року. Нантський едикт (Édit de Nantes)

День в історії

13 квітня 1598 року

Нантський едикт

(Édit de Nantes)

efwefwew.jpg


Нантський едикт видав Генріх IV Бурбон (у народі «Добрий») 13 квітня 1598 р. в Нанті. Цей указ Генріха IV мав на меті припинити ворожнечу між католиками та гугенотами-протестантами. Згідно едикту гугеноти діставали певні права (див. Дод.), що стосується католицизму то він і надалі залишався головною конфесією Франції. Потрібно зазначити що гугеноти не мали права віросповідання на території Парижа. Едикт не сподобався папі римському, духовенству. У 1685 р. був скасований Людовіком ХIV.

fhfdhfdh.jpg

З Нантського едикту Генріха IV (1598):

Генріх, милістю Божою король Франції і Наварри, усім присутнім і тим, що мають з’явитися, привіт. Цим вічним і не скасованим едиктом ми сказали, оголосили і повеліли таке:… ми дозволили … тим, хто сповідує так звану реформовану релігію [кальвінізм] жити і обирати в усіх містах і місцях нашого королівства … без переслідувань … [1., с. 70]

Джерела:

1. Бірюльов І. М. Всесвітня історія. Частина перша. Новий час (XVI – кінець XVIII ст.): Підручник для 8-го классу загально-освіт.навч.закл. – К.: Генеза, 2004. – 272 с.: іл., карти.

2. Всесвітня історія. Навчально-практичний довідник / С.Л.Губіна, Л.І.Дух. – Х.: Торсінг плюс, 2013 – 304 с.: іл..

3. О. М. Волощенко. Нантський едикт 1598 // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с.

Мороз Богдан


Додатково:

Офіційною проголошувалася Галліканська Церква. Протестанти отримали всі громадянські права та свободу віросповідань у більшості міст. Як гарантію збережено їх військово-політичну організацію: асамблеї, фортеці.

Внаслідок гугенотських воєн у Франції склалася унікальна для Європи ситуація, зафіксована Нантським едиктом: співіснування двох конфесій: католицької як державної, кальвінізм в якості дозволеної. У процесі політичного послаблення Реформації уряд все більше схилявся до політики релігійної нетерпимості, що перемогла у 70-х-80-х роках і завершилася едиктом у Фонтенбло, яким Людовік XIV скасував Нантський едикт і заборонив у Франції протестантський культ (до середини XVIII ст. Францію покинули 300 тисяч послідовників кальвінізму).

Джерело інформації:

Історія країн Західної Європи та Північної Америки Нового часу (кінець XV – початок ХІХ ст.). Навч. посіб. / З. А. Баран, С. П. Качараба, Р. Б. Сіромський, Б. П. Чума. /За ред. З. А. Баран. Київ: Знання, 2015. 533 с.

Додав: Назар Костенко


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s