«Concordia Discors»: Волонтерський сегмент. Концептуальний опис ініціативи

«Concordia Discors»:

Волонтерський сегмент

Концептуальний опис ініціативи

William-Adolphe_Bouguereau_(1825-1905)_-_The_Difficult_Lesson_(1884) - копия.jpg


Волонтерський сегмент:

Сфера проблематики: 

  • опіка над дітьми-сиротами;
  • компенсація та подолання наслідків травматичного досвіду;
  • забезпечення багатостороннього розвитку особистості.

Вашій увазі пропонується волонтерська ініціатива, яка направлена на останній аспект, а саме, підготовку заснування неформальних клубів спілкування та гуртків із дітьми-сиротами та дітьми зі складною життєвою ситуацією – згідно їх духовно-інтелектуальних запитів та потреб.

Визначити їх пропонується силами волонтерів та контактуючих осіб: вихователів, опікунів, психологів – у формі неформального опитування або заповнення ненав’язливого бланку, де пропонуватиметься позначити (можливо градуальне позначення, відповідно до індивідуальної переваги тієї чи іншої потреби або запиту) пріоритетні сфери з опціонального набору, або ж заповнити поле власними побажаннями чи потребами.

Забезпечувати пропонується:

  • філософсько-світоглядні запити;
  • культурні запити (обговорення культурних феноменів, книг та фільмів, власне перегляди та читання);
  • атрактивно-просвітницькі (поїздки до замків, заповідників та інших подібних локацій);
  • вибіркове ознайомлення із творчими та науковими напрямами діяльності, їх осягнення;
  • грамотність щодо викликів та небезпек соціального існування.

Цілі та кроки реалізації програми:

  • виявити серед дітей бажаючих та потребуючих у пізнанні, спілкуванні, наставництві тощо;
  • виявити конкретні запити та потреби;
  • набрати волонтерів з відповідних сфер та забезпечити процес в цих доступних компетенціям волонтерів сферах;
  • розробити конкретні програми заходів, неформальних обговорень та курсів.

Можливі форми:

  • духовний запит – вважаємо доцільним тут пропонувати лише аналітично-просвітницьке ознайомлення дітей із існуючими поглядами та системами, пояснення ідейних засад, історичних колізій їх становлення, даючи змогу осмислено обрати власний світоглядний орієнтир в сфері духовного розвитку;
  • культурний запит – спільний огляд колекцій, вивчення жанрів та стилів, поїздки;
  • інтелектуально-пізнавальний запит – ознайомлення із спектром насамперед гуманітарного знання та наук;
  • професійна орієнтація;
  • соціальне репетиторство;
  • наставництво у «грамотності» щодо викликів, що виникають в ході становлення особистості.

Потенціал:

При умові успішної реалізації – хоча б часткової – може викристалізуватись осередок педагогів, наставників та друзів, які зможуть на безоплатній основі забезпечити для потребуючих дітей щось подібне багатосторонній навчальній програмі деяких новаційних освітніх програм (певним частковим взірцем для орієнтування може слугувати т. зв. школа діалогу культур: https://is.gd/sjhuYs) або вже відомих програм елітарних освітніх закладів, коли орієнтуються на певний рівень універсальних знань, розширення горизонтів та вимірів мислення, поглиблення сприйняття та осмислення культурних феноменів, випрацювання критичних підходів, обізнаності щодо маніпулятивних, казуїстично-софістичних технік та методів впливу на думку індивіда або громадськості.

Контроль над волонтерами та в тому числі їх психологічна підтримка має забезпечуватись відповідними соціальними службами.

Рефлексія:

Вартує поміркувати над катартичним, експресивними та головне, терапевтичним потенціалом осягання підростаючими поколіннями вершин культурного надбання людства (музика, живопис, монументальне зодчество, світова література, естетика тощо) для  не просто чергової атрактивної тимчасової розради для дітей-сиріт та усіх травмованих складною життєвою ситуацією дітей, а для «закриття гештальтів». Індивіди як власне і все людство, існуючі в порочному колі екзистенційного та соціального зла, яке тисне на цілі генерації, перебувають під невимовним тиском індивідуального та колективного трвматичного досвіду, тоді як кращі взірці світової культури поліковують людство катартичним досвідом, закриваючи так певні колективні гештальти.

Якщо працювати із цим індивідуалізовано, то потрібно формувати коло волонтерів серед творчих людей та тонких мистецтвознавців з особливим психологічним підходом, які можуть забезпечити не просто атрактивний огляд шедеврів та відвідини певних топосів. Можливо також розробити спеціалізовані театральні вистави тощо. Ідеалом тут було б точкове розірвання означеного порочного кола.

Також необхідно відтворювати на волонтерській основі щось подібне програмі виховання в елітних школах, коли в ідеалі осягають також розмаїті філософії та історію ідей, еволюцію людської думки та  знання, формують різнобічне сприйняття, глибину перспективи, розширяють горизонти: це можливо реалізовувати частково, а при потрібних ресурсах – повноцінно.

Можливий і потрібний розвиток вже існуючих ініціатив, таких як дискусійні клуби, обмін літературою та колекціями та їх обговорення, спільне вивчення світових галерейчи відібраних колекцій в електронному форматі, окрім оглядин часто досить ситуативних підбірок у музеях, театральні та музичні заходи, авторські творчі заходи, можливо, відвідини атрактивних майстерень, і зрештою арт-терапія. Головним тут є не просто розрадити дитину тимчасово, а допомогти їй віднайти сродне та надихаюче, резонуюче та можливо цілюще, у неозорому тлізагальнолюдського культурного надбання. І звісно ж – друзів та можливо, наставників.

Запобігти ж ситуації, коли щось катартичне для одного травматичного досвіду може бути для іншого каталізатором жаху або стресу, тригером, можна підходячи індивідуально до кожної юної людини: через співбесіди, анкети тощо.

Кирило Степанян

Коментарі до волонтерського сегменту:

Володимир Зілінський (Львів):

Думаю, певний рівень освіченості і “посвячення” в поняття Ars може привчати покоління до шани “іншого”. Недаремно в містах, все ж, відсоток толерантності до свободи, самовираження, чи інакшості є вищим. Результатом цього – краща освіта, близькість багатьох музеїв, або ж зустріч проявів мультикультурності у повсякденні.

Юрій Ляшук (Луцьк):

Театральні майстер-класи та тренінги. Не знаю нічого ефективнішого, щоб позбутися якихось психологічних затисків і зарядитися енергією.

Олексій Ткаченко (Одеса):

Потрібні:

1) Моніторинг існуючих проектів (наприклад, в Києві Агенти змін працюють в просвітницькому ключі з дітьми-сиротами, але це навскидку: таких ініціатив багато) і аналіз їх досвіду;

2) бюджетування;

3) психолог.

Заявлена ​​проблематика “компенсація та подолання наслідків травматичного досвіду”, а з цим треба бути акуратним.

Підводні камені:

1) “виявити серед дітей бажаючих та потребуючи у пізнанні, спілкуванні, наставніцтві тощо;” – рідко виявляються. “Апетит приходить під час їжі”, причому далеко не з першого разу. З мого досвіду, робота з дітьми – це не виявлення, а підтасовування і створення запитів (як би не цинічно це звучало).

2) “набрати волонтерів з відповідних сфер та забезпечити процес в цих доступних компетенціям волонтерів сферах;”. Волонтерський рух дуже розрізнений, але навіть в цій розрізненості є різні традиції і стовпи. Дуже важко діючих волонтерів залучити до нематеріальних типів волонтерства. Хоча і можливо. Діти, а особливо діти-сироти, зараз дуже практичні. У них завжди виникає питання “Щоб що?”. Тут потрібно попрацювати з імпактом.

Просимо зацікавлених звертатись сюди: kirilostepanyan@gmail.com


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s