День в історії
11.11.1918
Комп’єнське перемир’я
Завершення Великої війни
Жоден ворожий солдат ще не був на землі «Другого Райху», але в листопаді 1918 р. Німеччина пішла на перемир’я, а потім і на мир. З цієї причини в історичному середовищі йде багаторічна дискусія, а до самого 1945 р. серед німців цвіла ідея «удару в спину»: «наша доблесна кайзерівська армія всіх перемагала, однак в тилу знайшлись зрадники, що підставили фронт».
Однак, якщо поглянути на ситуацію як любитель, лінія фронту на Заході не змінювалась для німців із липня 1918 р., коли французи відбили останні німецькі атаки. Далі залишалось би тільки оборонятись та уповати на «Лінію Гінденбурга», проте 8 серпня 1918 р. настав «Чорний день німецької армії»: фронт прорваний, за два тижні боїв в полон потрапило понад 100 тис. осіб. При цьому, Британія, Франція, США не зупинялись. Німеччина не примусила ворогів до миру літнім наскоком 1918 р., хоча й була близькою до цього. Оборона для німців ставала неможливою – фронт тріщав. Е. Людендорф на фоні втрати сина мав нервові зриви, й Генштабом ходили чутки про його психічні хвороби. Французький маршал Фош, головнокомандуючий військами Антанти, описав цю тактику яскраво – Les Boches sont dans la purée (Бошів – у пюре).
Союзники Райху здавались один за одним – спочатку Болгарія, потім Османи й Австро-Угорщина. Німецькі генерали вимагали у кайзера та МЗС негайного перемир’я.
Зрештою, в ніч із 4 на 5 жовтня канцлер Німецької імперії просив В. Вільсона «здійснити перші кроки до відновлення миру». Німцям було предсталено умови – або вони на них погоджуються, або війна продовжується. Кайзер на той час був у ставці командування у бельгійському місті Спа, перебравшись звідти в Нідерланди.
Гінденбург під чесне слово вказав йому на потребу полишити країну, за умови, що армія не буде в руках Тимчасового уряду. Зважаючи на бунти матросів Флоту відкритого моря, деградацію політичної влади, голод із 1916 р., результат перемовин у Комп’єні був визначений.
В 11 годині 11 числа 11 місяця 1918 р. Велика війна завершилась. Вона не могла стати останньою, бо через рік було укладено черговий в історії людства Вічний мир, який не змогли зрештою захистити його ж творці.
Armistice Day, NYC
Сказати, що для значної кількості німців факт укладення перемир’я був ударом, буде художнім применшенням: попри патетику тодішніх газет, очевидці згадували 11 листопада, як особистісний удар, за який потрібно помститись. Ці колізії розкриваються в цитаті сумнозвісного єфрейтора та майбутнього фюрера, що приведе світ до ще більш страшної та нищивної катастрофи, ніж перша, Велика війна:
«За весь час війни на моїх очах гинуло немало моїх друзів і товаришів, але я ніколи не впустив за ними жодної сльози. Це було б для мене святотацтвом.
… Але все тепер було даремним? Чи за республіку й загальне виборче право масами гинули німецькі солдати у серпні й вересні 1914 р., чи за неї лягли 17-річні хлопці у Фландрії, чи за це страждали матері, відриваючи від серця синів, що більше не повернуться? Видно, заради цього німецькі солдати терпіли спеку та холод, голод і спрагу, втому і муки, заради цього ночами вони робили вилазки, лежали під вогнем ворога, вдихаючи отруйні гази, не здавались…».
Джерела:
1. Космач В. А. Германия в 1918-1919: Рождение Республики. Монография, 2008.
Володимир Лагодич
«Per Aspera» 