Лексикон. Pax Christiana: Unio Trium Nationum (1438-1918)

Лексикон

Pax Christiana:

Unio Trium Nationum (1438-1918)

516px-Transylvania_1659.svg.png

Абетковий порядок:

а, б, в, г, ґ, д, е, є, ж, з, и, і, ї, й, к, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ф, х, ц, ч, ш, щ, ь, ю, я

Словникові статті:


А

Ардель (Erdely) мадярська назва Семигороддя [1, с. 249].

516px-Erdely_Ancient.svg.png

Джерела:

1. Назарук О. Т. Осмомисл: Українська історична повість з XII ст. – Л.: «Червона калина», 1991 – 256 с.

Богдан Мороз


Б

Баторі (Báthory) – стародавній мадярсько-секейській рід, генеалогія якого не переривається з кінця XIII ст., коли жив родоначальник Андрій Ракомаза [1].

CoA.png

PT.png

Син його, Брікчій, отримав від короля Владислава IV (1262-1290) в нагороду за службу місцевості Абрам, Батура і Кіш-Бака; від Батура (мад. bator – хоробрий) Брікчій і справив своє родове ім’я [Ibid.].

PA.png

RP.png

Безымянный.png

Báthory István

52902880_640727593013827_1532683487876743168_n.jpg

Báthory István («Carta Bellica»)

58766114_2448713415172946_8460173850347307008_n.png

Báthory András

В середині XIV ст. рід розпався на дві гілки, одна в Ечеда, інша – в Шомліо (Шом’є) [Ibid.].

Şimleu Silvaniei.jpg

Szilágysomlyó (рум. Șimleu Silvaniei, Ruinele cetății Ștefan Báthory)

Джерела:

1. Батории // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). СПб., 1890-1907 [Електронний режим доступу]

Богдан Мороз

Банффі (Banffi) ім’я відомого мадярського роду в Трансильванії та замку, що належав роду Банффі-Гуньяд [1].

48395557_586120041848072_1960873649770594304_n.png

Іштван Банффі врятував Темешвар, обложений османами, але помер від ран в 1552 р. [Ibid.]. Один з його нащадків, прихильник Ракоці, героїчно захищав проти імперців замок Бонціде [Ibid.]. Що стосується Банффі-Гуньяда (3252 жителів), то завдяки його положенню поблизу головних шляхів з Трансильванії в Угорщину воно піддавалося численним спустошенням під час османських воєн [Ibid.].

Джерела:

1. Банффи // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). СПб., 1890-1907. [Електронний режим доступу]

Богдан Мороз


В


Г


Ґ


Д


Е


Є


Ж


З


И


І


Ї


Й


К


Л


М


Н


О


П


Р


С

Саси, сакси (трансильванські) – див. Трансильванські сакси

Секеї (székely) – одна з привілейованих етнічних груп в Трансильванії, близька мадярам, яка виконувала функцію прикордонної служби [1].

516px-Szekely.svg.png

Szekler cavalry, half of the 17th century.jpg

Близькі також етносу чангошівНосили характерні чоботи жовтого кольору.

Hungarian Hayduk and Croat Rifleman of the Thirty Years’ War.jpg

Кроатський (хорватський) стрілець, секей та гайдук

в Тридцялітній війні (1618-1648)

Джерела:

1. Брагина Л. М., Сапрыкин Ю. М., Чистозвонов А. Н. и др. История средних веков. Том 2 / Под ред. Удальцовой З. В. и Карпова С. П. – Москва: Высшая школа, 1991 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Глава 36, §1.

Богдан Мороз

Сібінбург (нім. Siebenbürgen) – розповсюджена серед трансильванських саксів назва Трансильванії, утворена від назви замку Сібінбург («замок на річці Сібін»), що виникло внаслідок переінакшення румунського гідроніму Сібін (нім. sieben позначає число 7, що перетворилось на позначення Трансильванії як «Семигороддя»).

516px-Siebenburgen_Ancient.svg.png

Джерело: 

1. Словник географічних назв


Т

Трансильванія (лат. Transylvaniae, «Залісся») – відома з XV ст. латиномовна назва північно-західної області ареалу волоського розселення. Назва корелює із Заліссям (Залесская ѹкраина).

516px-Transylvania_1659.svg.png

Джерело: 

1. Словник географічних назв

Трансильванські сакси – одна з трьох привілейованих «націй» Унії. Славетні рудокопи. 

Ethnic_groups_saksy_01.png

Розселення почались ~ XII ст. за запрошенням місцевих правителів [1] задля розробки шахтових копален та облаштування східних кордонів, що потерпали від набігів тюрків [Ibid.], що призвело до утворення області Семиграддя (Siebenbürgen). Фортифікаційні споруди трансильванських саксів обороняли ці терени від осман, а низка поселень, такі як Брашов, Сібіу, Тиргу-Муреш, Клуж-Напока мають виразний готичний культурний пласт [Ibid.].

Включення Австрійською імперією Трансильванії у свій склад зумовила підтвердження привілеїв германського населення регіону в курсі на вироблення імперської системи етнічних противаг [Ibid.].

Після Великої війни влада Румунії зняла політичні обмеження для румунського населення, проте трансильванських саксів виразно не переслідувала [Ibid.]. Вже тільки після встановлення комуністичного режиму трансильванські сакси, звинувачені у колабораціонізмі під час Другої світової війни вимушені були виїхати до ФРН, або були депортовані у радянські трудові табори [Ibid.]. Після революції 1989 р. ~ 100 000 трансильванських саксів скористалось правом на репатріацію, що призвело до скорочення общини на ~ 40 000 чоловік [Ibid.].

bif_ethnos_03.jpg

Джерело:

1. Головко В. Абхазские негры и венгерские ясы: Этнические группы, о которых вы не знали [Електронний режим доступу]: https://birdinflight.com/ru/mir/neobychnye-etnicheskie-gruppy.html

Кирило Степанян


У

Унія трьох націй (Unio Trium Nationum) (1438-1918) унія трьох привілейованих етнічних спільнот (мадяр, секеїв та трансильванських саксів).

Transylvania3states1700.jpg

Ці етноси були запрошені до колонізації в цілях оборони кордонів Фронтиру та розвитку інфраструктури (шахти, міста, торгівля).

Székely_Land.PNG

Унія, що проіснувала між 1438-1918 рр., нівелюючи автохтонне волоське населення до рівня холопів та кооптуючи еліти, які мадяризувались, виникла як реакція на повстання волоського населення, відоме як Răscoala de la Bobâlna (мад. erdélyi parasztfelkelés) 1437 р.

Bobilna_1957_stamps.jpg

Звернення із проханням про зрівняння волоського населення із ксенократичною надбудовою Унії не дали якихось результатів: це були Supplex Libellus Valachorum Transsilvaniae (1791-1792) [1, 2] та Трансилвьанський меморандум 1892 р. [3].

Supplex_Libellus_Valachorum_Transsilvaniae.jpg

Внаслідок мадяризації область інтегрувалась у систему коронних земель, об’єднаних під скіпетром династії Габсбургів [1] (до їх переділу внаслідок кризи політій, базованих на династичному принципі, у ХХ ст.), а Трансильванія найвиразніше втратила своє волоське обличчя серед тріади «придунайських князівств». Строкатість також зумовила поліконфесійне тло області: католицизм, лютеранство, кальвінізм, православ’я та уніатство [Ibid.]

Джерела:

1. Áron Kovács. Continuity and Discontinuity in Transylvanian Romanian
Thought. An Analysis of Four Bishopric Pleas from the Period between 1791 and 1842 [Електронний режим доступу]: http://www.hunghist.org/images/volumes/Volume_5_Issue_1/Kov%C3%A1cs.pdf

2. SVPPLEX LIBELLVS VALACHORUM TRANSCRIERE FIDELĂ CU ORIGINALUL / Supplex Libellus Valachorum Transsilvaniae (1791) / Enciclopedia Dacica [Електронний режим доступу]: http://www.enciclopedia-dacica.ro/?operatie=subiect&locatie=izvoare_latine&fisier=Clerus,_Nobilitas,_Civicusque_Status_Universae_Nationis_in_Transilvania_Valachicae_-_Supplex_Libellus_Valachorum_Transsilvaniae

3. Трансильвания в составе Австро-Венгрии [Електронний режим доступу]: http://www.world-history.ru/countries_about/2357.html

4. Виноградов В. Н. Дунайские княжества и Трансильвания: Национальный вопрос и задачи освобождения и объединения (1848-1849 гг.) [Електронний режим доступу]: https://is.gd/onD8Pa

Кирило Степанян


Ф


X


Ц


Ш


Щ


Ь

~


Ю


Я


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s