• сутність літератури, читання та письмо, спільне поле взаємодії тексти, задуму, рівнів сприйняття та інтерпретації;
• полісемія та інтерпретування;
• катартичні, сугестивні та атрактивні функції, аспекти та змісти літератури;
• місце наративного мистецтва художньої літератури (художньої вигадки та допущення) в морфології та типології мистецтв;
• аспекти описовавості та образності;
• текстові та вербальні наративні твори;
• міфоцентризм та героїзм;
• сакральні тексти та епічні твори;
• алегорія та сатира;
• утопії та дистопії;
• анахронія та парахронія;
• роль і значення творчості та активної уяви в ментальному прогресі (психологічний та інтелектуальний аспекти);
• літературні проекції та дійсність, зворотні зв’язки та їх рівні, коеволюційний взаємовплив;
• «резонери» та «романи із ключем»;
• психологічна дійсність, її онтологія, архетипна складова та змісти в контексті вагомості та значимості художнього вимислу;
• фантазія та «імагінація», імерсивність та ефект присутності, метод лоці та мнемопростір;
• натуралізм, критицизм, об’єктивуючий реалізм: mimesis (μίμησις) vs cultus?;
• автопоез, «потік свідомості», метапроза та міфопоез;
• (пост)метафізика та «нова об’єктивність»;
• Інклінги (Оксфордське коло) та концептуалізація міфопоезу;
• «вторинні світи» та внутрішня достовірність;
• моделювання, комбінування та компілювання тропів (generic), міметичне копіювання;
• значення та межі магічного реалізму, категорія Чуда, його онтологія, інтеграція або натуралізація чудесного?;
• «онтологія текстів» на прикладі «Легендаріуму Середзем’я» Дж. Р. Р. Толкіна, «Тльону, Укбару, Орбіс Терціусу» Х. Л. Борхеса, «Повісті про Платона» П. Акройда, «Егіпта» Дж. Краулі;
• «можливі світи» між обскурацією та висхідними ступінями досконалості, їх внутрішня достовірність;
• літературні міфи («Празький міф» тощо);
• фольклор та міські легенди;
• spec-fi: fantasy та sci-fi в контексті колективної психології;
• sci-fi між детермінацією та індетермінованістю;
• трансгресивізм, трансреалізм, шозізм, сліпстрім, турбореалізм;
• рекурсивні «шкатулочні» романи-мізанабім із лабрінтною заплутанністю;
• weirdism, new weird, bizzaro;
• криза традиційних форм мистецтв та подальший розвиток наративних мистецтв, їх гейміфікація, концептуалізація;
• морфологія жанрів, типологізація сетингів; фундаментальний вплив готицизму та романтизму на генезу жанрів та жанроутворюючих сетингів, вкоріненість в попередні форми, диференціація та течії; неадаптовані готичні та фольклорні казки;
• амбівалентний потенціал художнього вимислу: розширення («аугментування») та трангресування (трансцендування) свідомості або «ехо-камерність»;
• література та кіномистецтво, спектакулярна та атрактивна форма наративної образності;
• межі між модернізмом та постмодернізмом; звернений на минуле та «класичне» постмодернізм та постмодернізм «нової хвилі» із еклектичним «змішанням дискурсів»;
• «ламання четвертої стіни», розмивання та розмикання меж (на прикладі «П’ятого серця» Дена Сіммонса, «Печери ідей» Х. К, Сомоси та інших);
• етенралізм та синхронія як концептуальне ядро тексту (наиприкладі новел Теда Чана та «Єрусалиму» Алана Мура);
• інтердискурсивність, гіпертекстуальність, метатекстуальність, metaplot;
• авторські та міжавторські літературні (мульти)всесвіти та цикли; жанрові, мультижанрові, мультисетингові твори;
• ознаки nonfiction (документалістики, мемуаристики, епістол тощо), художні засоби, фікції та спекуляції.

Кирило Степанян