Володимир Лагодич
1916. Bataille de Verdun (Schlacht um Verdun)
Надворі – лютий 1916 р. Плани німецького командування отримати перемогу над Антантою до кінця 1914 р. провалились.
Позиційна війна швидко вичерпувала ресурси, а одночасна боротьба на два фронти не могла надати Рейху швидкої перемоги. В таких умовах, німецький Генштаб приймає «Стратегію з обмеженою метою», розроблену Е. фон. Фалькенгайном.
На Західному фронті, метою було оперативне виведення з війни французів. При цьому, повноцінного прориву лінії оборони ворога не передбачалось – автор концепції зазначав: «Наші солдати й офіцери мають відкрити ворота, але не увійти в них. Французи закриватимуть їх своїми тілами». Для виконання мети передбачалось здійснити локальну атаку на фронті вздовж річки Маас – від 22 до 10 км. силами пруської гвардії та новостворених штурмових батальйонів (всього 6 дивізій), за підтримки близько 950 гармат та 170 аеропланів.
Цей задум втілився у ході операції «Правосуддя», відомій як битва під Верденом. Варто сказати, що перші атаки німців в повній мірі втілювали назву плану. Так, першій атаці (21 лютого) передував 8-и годинний артобстріл. Після завершення канонади, німецькі батальйони на відстані в 400-500 метрів один від одного здійснюють пішу вогневу атаку при підтримці вогнеметів.
В результаті, до 25 лютого атакуючі займають нейтральну смугу глибиною у 8 км. та основну позицію французів на півночі – форт Дуамон. На характер боїв першого етапу битви вказують цифри:
- 2-а французька армія втратила бл. 20 тис. осіб;
- 362-й піхотний полк французів на 27 лютого нараховує 50 осіб (з 2 тис.);
- в ході канонад, знищено 9 сіл (серед них – Фльорі, що переходило з рук в руки 16 разів).
Разом з тим, фон Фалькенгайн недооцінив супротивника – 24 лютого командувачем 2-ї армії стає А. Петен. Заслугою останнього було створення т. зв. «священної дороги» (якою французи перекинуть 190 тис. осіб на фронт). Водночас, на лівому березі Маасу буде розміщено артилерійські батареї, що безперестанку обстрілюватимуть фланги й тили атакуючих.
Зрештою, німці будуть вимушені атакувати й ці позиції, для подальшого розвитку наступу в березні. До того ж, у німецькому Генштабі назріває криза – у відкриту опозицію до фон Фалькенгайна стає пруський кронпринц Вільгельм.
9 квітня 1916 р. французи полишають черговий опорний пункт – Мортом. Попри безперспективність дій в регіоні (на цей час, німецька розвідка мала дані про підготовку наступу Антанти на Соммі), фон Фалькенгайн переконує Вільгельма ІІ у продовженні наступу. Кінцевою датою взяття Вердену намічено 15 червня. 2 червня, сили під командуванням Е. фон Лохова (1-й Баварський, 10-й резервний, 14-й Армійський корпуси) переходять в атаку по лінії фортів Во-Сувіль-Фруад, з метою ізоляції Вердену.
Вістря наступу зрештою перейшло на форт Во. Командир гарнізону, майор Реналь, відмовлявся капітулювати попри використання німцями всіх технічних новинок під час штурму (від бетонобійних снарядів, до газів та вогнеметів). Зв’язок із командуванням 2-ї армії гарнізон підтримував через голубину пошту. Повідомлення від солдат були лаконічні:
- «Все ще тримаємось, атаковані газом і димом»;
- «Супротивник створив мінну камеру у західній частині форту з метою підриву»;
- «Не чуємо нашої артилерії. Наступайте, поки ми не померли».
Зрештою, 7 червня форт був взятий. До командування 2-ї армії поступила остання новина від гарнізону Во – словами «Хай живе Франція!».
23 червня сили 5-ї німецької армії відвідав Вільгельм ІІ. В ході атак 24 червня було зайнято лінію Фльорі-Тіамон.
Зрештою, цей рубіж став межею просування німців. Потенціал кайзерівської армії зійшов нанівець – цьому сприяли передусім дії Антанти: з 4 червня 1916 р. на Східному фронті почався «Брусиловський прорив»; 1 липня 1916 р. почався наступ на р. Сомма. Німцям стало необхідно переводити війська з району Вердену. 12 липня Е. фон Фалькенгайн віддав загальний наказ 5-й армії «Час перейти до абсолютної оборони».
В подальшому, Верденська битва стала одним з найяскравіших символів Великої війни. І пам’ять про неї у Франції буде настільки довгою, що Друга світова війна пройде повз неї.
«Per Aspera» 