День в історії
12 листопада 1717 р.
Запрацював «Вічний двигун» Бесслера-Орфіреуса (1680-1745)
302 роки тому запрацювала машина, яка б, не зупиняючись, могла працювати й досі, але … . Коротко про «Вічний двигун» Бесслера-Орфіреуса (1680-1745).
12 листопада 1717 р. у замку графа Карла Гессен-Кассельського Йоганн Ернст Еліас Бесслер-Орфіреус продемонстрував у присутності лейденського фізика Гравесанда та імператорського архітектора Фішера свій «вічний двигун» (Perpetuum Mobile), який навіть викликав захват у частини наукового середовища. Після запуску машини її замкнули. Коли апарат відкрили через 2 тижні – 26 листопада, а потім через 2 місяці, то побачили, що колесо двигуна обертається з колишньою швидкістю. Коли про це дізналася широка громадськість – слава Орфіреуса прогриміла по всій Європі.
Йоганн Ернст Еліас Бесслер народився бл. 1680 р. поблизу м. Циттау в Саксонії. Після навчання та нетривалої служби в армії юнак подорожував з міста в місто у пошуках праці. Зрештою, він почав навчатися готувати еліксири при алхіміку, якому він врятув життя. Бесслер швидко здобув собі репутацію цілителя та взяв собі за псевдонім «Орфір», який згодом поправив на латинський манер «Орфіреус».
Якось Орфіреус супроводжував одного багатія до Італії. Там він відвідав монастир, в якому кухня славилася смажениною, що готувалась на стержні, який обертався автоматично (на зразок: https://www.youtube.com/watch?v=vwF6z2tJHVA ). Механізм запав йому в душу, однак, бідність змусила його залишити Італію та спробувати себе в інших професіях (серед них і фах годинникаря). У цей час запросив його до себе, як цілителя, мер Аннабергу , щоб вилікувати важкохвору дочку, яка одужала та стала дружиною Бесслера, що значно покращило його фінансове становище для майбутніх досліджень.
У 1712 р. він представив своє перше творіння з таємницею механізму: «Колесо, що саме крутилося» у містечку Гера, а в наступні роки у ще кількох містах було показано його збільшені та вдосконалені версії. Винахід зацікавив і відомих тогочасних науковців, зокрема, математика Готфріда Лейбніца, який зазначав про надзвичайну цінність винаходу в листі до особистого лікаря царя російського Петра I Роберта Ерскіна. Петро I і сам був зацікавлений у «perpetuum mobile» та до кінця життя намагався залучити європейських дослідників до створення чогось схожого при академії наук. Після показу 1717 р. лейденський фізик Гравесанд писав до Ісаака Ньютона про колесо Орфіреуса як про «надзвичайну дивовижу, на яку ніщо не діє зовні та яку слід досліджувати».
Зрозуміло було й чимало критиків можливості винайдення «вічного двигуна», оскільки, Бесслер-Орфіреус нікому так і не пояснив конструкції механізму. Математик й механік Йоганн Борлах навіть зобразив на схемі популярне тоді припущення: що колесо запускалося людиною з сусідньої кімнати.
Винахідник відбивався від всієї критики та обіцяв відкрити таємницю за 100 тисяч талерів. Втім, коли 1721 р. до помешкання вченого вчергове завітав Гравесанд, перший звинуватив його у спробі вкрасти відкриття, тому власноруч знищив усі прототипи та креслення машини.
Таємницю «вічного двигуна» було розголошено 1727 р. колишньою покоївкою винахідника Анною Маверсбергерін. Жінка зазначала, що механізм приводився в дію з сусідньої кімнати нею, дружиною чи братом Готфрідом Орфіреуса, або навіть ним самим. З’ясувалося й те, що дружина винахідника давно повідомляла місцеві органи влади про обман чоловіка, але ті порадили їй мовчати. Втім і цим доводам знайшлися заперечення від сучасників, а можливість створення «вічного двигуна» ще довго викликала дискусії.
Сам Йоганн Ернст Еліас Бесслер-Орфіреус продовжував свою діяльність. У певний час в нього навіть існувала ідея створення Орфіренської церкви, яка б стерла відмінності між Католицизмом та Протестантизмом. Вчений, широко рекламуючи свої нові винаходи, зберіг таємницю «вічного двигуна» та помер 30 листопада 1745 р. при проектуванні вітряка у Фюстенбергу.
Джерела:
1. Александр Фролов. Новые источники энергии. 9-е изд. Тула: Изд-воТулГУ, 2017. 219 с.
2. Наука и литература в России при Петре Великом: исследование П. Пекарского. Санкт-Петербург: издание Товарищества «Общественная польза». Т. 1: Введение в историю просвещения в России XVIII столетия, 1862. 578 с.
3. Alejandro Jenkins. The Mechanical Career of Councillor Orffyreus, Confidence Man. 2013.: https://arxiv.org/pdf/1301.3097.pdf
Ярослав Баштевич
«Per Aspera» 