Кирило Степанян
Берсерки (berserker)
Берсерки (від сканд. ber – ведмідь, serker – шкура) – характерний для архаїчних спільнот феномен; берсерки це категорія іррегулярних комбатантів, які входили в особливий бойовий транс, перебуваючи в стані сп’яніння, ражу, фурору. Структурно це були представники чоловічих товариств ініціації (manner-bunde), які виступали в якості містичних теріоантропних воїнів (найчастіше ведмедів або вовків), аналоги яких широко розповсюдженні усіма куточками світу, що вказує на архетипічність та архаїчність цієї категорії воїнів: порівняйте наприклад із семіотикою скіфів (саків) – зооморфоним татуюванням тіл та оздобою коней, естетикою османських делі (deliler), мілітарними традиціями астеків з їх nahualli тощо.
Мірча Еліаде згадує, що серед індоєвропейців імігранти, заслані та втікачі прйимали маркер (стигму?) вовків [1], а у Законах Едварда Сповідника ~ 1 000 р. е. н. заслані забов’язані були носити wolfhеde [Ibid.], личину (грім) вовка. Дослідник вважає, що опинившись поза законом молоді люди дегуманізувались та мали відповідно поводити себе подібно справжнім вовкам [Ibid.], що відсилає нас до виразу Плавта «homo homini lupus est», що лягла в основу гоббсівської інтерпретації необхідності запобіжного суспільного договору. В тім, вже в ранніх монархіях, як бачимо, пережитки берсеркерства уподібнені стану беззаконня.
Еліаде вказує, що в германському середовищі братства берсерків проіснували до до завершення т. з. Volkerwanderung (великого переселення народів) [Ibid.].
Германці називали звіриних воїнів berserkir, буквально, «воїни в шкурі (serkr) ведмедя».
Інша категорія – ulfhedhnar, «люди у вовчій шкурі» [Ibid.] (в словнику «ЕСБЄ» вказані як ulfbedhnar) [2].
На бронзовій табличці з Торслунда зображено воїна в шкурі вовка [1].
Такі воїни, на думку Еліаде, не вдовольнялись правом пограбування та терору в період ритуальних зборищ, але навіть вдавались до канібалізму [Ibid.], вживаючись в ритуальну звірину іпостась.
В стані шаленства, за переказами та іконографією, могли гризти власні щити [3].
Джерело:
1. Мирча Элиаде. От Залмоксиса до Чингиз-хана [Електронний режим доступу].
2. ЭСБЕ / Берсеркер [Електронний режим доступу]: https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%91%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B5%D1%80
3. Ларрингтон К. Скандинавские мифы: От Тора и Локи до Толкина и «Игры престолов». – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2019.
Кирило Степанян
Cловникова стаття глосарію
«Лексикон. Племінні культури: Скандинавія»:
«Per Aspera» 