Володимир Лагодич

Йде восьме століття…

Йде восьме століття. У Мюрбахському монастирі починають вести літопис, записуючи гідні згадки речі, що характерно для цього жанру.

Необізнаний читач відразу вливається у стиль, і знаходить красу в цьому милому описі домашніх турбот Середніх віків:

708 р. Помер Дрого.

709 рік – суворий і убогий плодами, й помер Готфрід.

710 р. Піпін відправився в Алеманію.

711 р. води надто сильно розлилися; і смерть короля Хільдеберта.

Ідилію щорічних смертей, неврожаю і повеней переривають Карли. Спочатку це майордом Карл Мартелл, потім – його син Карломан, пізніше – син останнього під таким же іменем; низку Карлів завершує Карл Великий, часом правління котрого й завершуються аннали.

716 р. Карл бився проти Ратбода.

717 р. Карл бився проти Рагенфреда.

Через деякий час Карл стає чимось на зразок погодного явища:

773 р. Травневе поле в Женеві, і король Карл вторгся з військом в Лангобардію.

776 р. Король Карл відправився в Лангобардію, убивши Ротгауза; потім Травневе поле в Вормсі, і король Карл був з франками в Саксонії, вже без війни.

Ченці працювали в саду – а за монастирськими стінами був один король Карл. У неділю йшов дощ; і король Карл спалив п’ять сіл. Брат Хробарт чув незвичайного дрозда; і король Карл віддав для меча три сотні саксонських дітей. Зрештою, в 786 році, «Тюрінги прийняли рішення підступно затримати і вбити Карла”. Ченці цим обурені, але відзначають що «[Карл], оскільки був мудрий і лагідний, переносив це з великим терпінням». Убивши тюрінгів, король Карл продовжує свої щорічні подорожі.

Але всi історії добігають кінця – сусіди в короля Карла скінчилися, на що вказує останній рядок:

790 р. Франки перебували в мирі.

Чернець втомлено відклав перо, а я закрив літопис. За вікном іскрився сніг, а король Карл прямо зараз стоїть позаду вас.

---