«Бажання зникнути» як предестинація трансєвразійської пустки:

«Точка Z» у напрямку російського корабля

В 2019-2021 роках вийшло два російські дистопійні романи, «Желание исчезнуть» (2019) Константіна Купріянова та «Павел Чжан и прочие речные твари» (2021) Вєри Богдановой. Достатньо навести кілька цитат з їх оглядів, щоб оцінити, наскільки динамічно «утрований» художній вимисел може втілюватись у північій трансєвразійській пустці з її екзистенційним зяянням «бажання зникнути» – предестинованою «точкою Z» «особливого шляху», а отже відомого напрямку, в якому рухається «вєлікороссійський» шовінізм. Закономірно, що на пєтровському «новоязі» перший російський лінійний корабель 1700 року носив назву-макаронізм «Гото Предестинація» («Боже напередвизначення»), і тепер втілюване ним прибуває до точки призначення, замуровуючи «вікно в Європу». Не менш символічно, що оригінальне судно «после неудачного Прутского похода и потери Азова было продано Османской империи».

Щодо символізму самих витоків «залєсско-вєлікоросійського» претензійного та експансивного, самопроголошеного та «осіненого» месіанства, а також символізму дат зокрема, слід додати дещо цікаве. Демонізуючи сплюндрований ним Київ (при цьому були викрадені і святині, сакральні цінності) князівських міжусобиць та претендуючи на «перезаснування», «перенесення» або «оновлення» центру Русі, Андрій Боголюбський (в роках 1157-1174 – князь Владіміра яко «нового Києва» на сепарованій, сецесійній «Заліській украіні» – тобто колонізованих з «малої» метрополії [Μικρὰ Ῥωσία] теренів – μεγάλη Ῥωσία, «Вєлікоросії», як мовитимуть пізніше, користаючи ромейською парадигматичною дихотомією «малої метрополії – великої колонії») зводить 1158 року Боголюбов (1158). Отже, за літописними свідченнями, закладає його в апокаліптично-есхатологічному році 6666 від створення світу: «Год 6666… и град заложи Боголюбивое» [Новгородская четвёртая летопись, Полное собрание русских летописей. — СПб., 1848. — Т. IV. — С. 10.]. Боголюбов, про який Моління Даниїла Заточника мовить: «Зане, господине, кому Боголюбиво, а мне горе лютое» [Рыбаков Б. А. Даниил Заточник и Владимирское летописание конца XII в. // Археограф. ежегодник за 1970 год. — М., 1971. — С. 45.].

«Желание исчезнуть» (2019) Константіна Купріянова:

Антиутопия и ад войны — внутри:

[http://www.chaskor.ru/article/antiutopiya_i%C2%A0ad%C2%A0vojny%C2%A0-_vnutri_45332]

«У повісті з епіграфом з «1984» Орвелла автор змальовує якусь дивну «нову реальність», у якій через загрозу війни йде евакуація з Москви до засніжених сибірських містечок. Мало того, що переселяють не у великі міста, а саме в мізерні містечка з однією газетою та однією залізничною станцією, так ще й усім переселенцям на місці прибуття — о, справжній жах! — відрубують стільниковий зв’язок, інтернет та Фейсбук. У такому загубленому серед просторів тайги сірому місті під назвою Городок, у редакції кафкіанської єдиної газети змушений працювати головний герой повісті — успішний столичний журналіст Андрєй Городков. Ситуація, можна сказати, доволі штучна. Зі столиці вивозять «всіх мислячих людей» (тут вже вне вже зерно політичної оцінки автора), але до того ж заслання-евакуація, як не дивно, цілком добровільне. Городков залишає в Москві свою дівчину».

«Павел Чжан и прочие речные твари» (2021) Вєри Богдановой:

«Павел Чжан и прочие речные твари» — роман Веры Богдановой о недалеком будущем, в котором Россия оказалась под контролем Китая:

[https://meduza.io/feature/2021/04/03/pavel-chzhan-i-prochie-rechnye-tvari-roman-very-bogdanovoy-o-nedalekom-buduschem-v-kotorom-rossiya-okazalas-pod-kontrolem-kitaya]

«Головні зрушення стосуються геополітичного підходу: після важкої економічної кризи Росія потрапляє у сферу впливу Китаю і стає, по суті, його сировинним придатком. Китай прийняв рішення вживити чіпи всьому своєму населенню – завдяки цьому нововведенню людина зможе залишатися на зв’язку навіть за відсутності гаджетів, організм сам виявить проблему зі здоров’ям і при необхідності викличе лікаря, а дізнатися про баланс банківського рахунку можна буде просто прикривши одне око. Очевидно, та ж перспектива незабаром чекає і на підконтрольну Китаю Росію, і саме над проектом російського варіанта чіпа належить працювати Павлу Чжану з колегами».