Лідія Мазурчак. «Дрогобицькі етюди» з життя Василя Стефаника

Лідія Мазурчак

«Дрогобицькі етюди» з життя Василя Стефаника

Василь Стефаник. Якщо зустріти пересічного дрогобичанина і запитати, як цей український письменник, новеліст пов’язаний із містом – мало хто відповість.  Хтось згадає про корпус теперішнього філологічного, де знаходилася гімназія імені Франца Йосифа, в якій він навчався. А хтось мовчки опустить очі. Мовляв, не знає.

Звернімось до автобіографії письменника, виданої у 1927 році. У ній він досить детально описує дрогобицький період свого життя. Коли Василя Стефаника із друзями вигнали з Коломийської гімназії через те, що учні заснували у ній своєрідне товариство, яке пропагувало українську мову і проводило різноманітні читання,  хлопець опинився в 7 класі вже у Дрогобичі. «Директором цієї гімназії був звісний український діяч 80 років минулого століття, Александер Борковський. Він заходив часто до нас із Мартовичем (мова йде про письменника, доктора права – Леся Мартовича) на квартирю і, бачивши, крім писань Франка та Драгоманова, ще цілу заграничну соціялістичну пресу, диспутував із нами, стараючись вибити нам із голови соціалістичні ідеї».

Саме в Дрогобичі Василя Стефаника захопила постать Івана Франка. Ходять чутки, що він боявся підійти до поета навіть познайомитися. Сам Стефаник про це пише так: «Мати мойого товариша з гімназії, п. Гіберманова, розповідала мені багато про Івана Франка. Між иншим говорила, що такої великої голови в Австрії нема, що він міг – би вже давно бути міністром, якби не соціялізм, якому він пішов на службу. Тоді Франко перебував із своєю сем’єю в селі Нагуєвичах, під Дрогобичем. Перший раз я його зобачив із великою кобелею під пахою на ринку, в Дрогобичі» (біля сучасного супермаркету “Ромашка” на Площі Ринок).

Переборовши свій страх, Василь Стефаник вирушає до Нагуєвич, де довідується від пастухів, що Іван Якович саме на риболовлі. “Я з берега запрезентував себі, і він просив мене носити за ним кошиль із рибою. Він вихапував рибу руками без ніяких приладів, а як наловив повний кошіль, то виліз із води, і ми пішли до хати, великої білої хатин дуже гарнім положенню, з просторими господарськими будинками. На вечерю ми тої риби багато з’їли, по вечері він бавив діти й робив коректу своєї збірки оповідань — «В поті чола». Так я перший раз видів і зазнайомився з Іваном Франком, з яким удержував ціле життя найдружніші взаємини і якого, може єдиного з українських великих письменників, найбільше любив».

В 1892 році Василь Стефаник склав у Дрогобичі іспит зрілості і восени виїхав до Кракова вивчати медицину.  Дрогобич, без сумніву, став саме тим містом, яке надихнуло письменника до творчості. Бо там був Франко, Мартович. Там вирувало життя. І цей вир подарував нам ще одного Генія.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s