12 липня 1806 року. Утворення Рейнської конфедерації (Rheinbund)

День в історії

12 липня 1806 року

Утворення Рейнської конфедерації (Rheinbund)

2000px-Commemorative_Medal_of_the_Rhine_Confederation.svg.png


Рейнська конфедерація (нім. Rheinbund, фр. Confédération du Rhin) постала політичним утворенням, яке складалося із центрально- та південнонімецьких держав-союзників Франції. Договір про створення нового союзу (нім. «Rheinbundakte») був укладений у Парижі 12 липня 1806 р; його підписантами стали 16 представників Священної Римської імперії; формальним очільником цього союзу став Карл-Теодор Дальберг, архієпископ Регенсбурзький, а титул протектора отримав Наполеон Бонапарт. Вже 6 серпня імператор Австрії Франц ІІ відрікся від титулу імператора Священної Римської імперії і оголосив про її розпуск.

Huldigungderfürsten

З часом Рейнбунд став розглядатися у якості «Третьої Німеччини» – як альтернатива Пруссії та Австрії, чиє значення у СРІ значно посилилося особливо у XVIII ст. Тим не менш, німецький історик Гельмут Бердінг зазначав, що прогресивність державного ладу суб’єктів Рейнської конфедерації можна вважати умовною, з огляду на обов’язок даних країн постачати війська для боротьби з антифранцузькими коаліціями (що здебільшого негативно сприймалося в Німеччині), континентальну блокаду, до якої Наполеон змусив приєднатися весь Рейнський союз, та лише часткове скасування феодальних податків та зборів через опір місцевої знаті [1]. Ці негативні наслідки французької присутності дали підстави німецькому історику Томасу Ніппердею (1927-1992) назвати цей союз «системою експлуатації та утиску» [2].

Важливим аспектом французьких окупаційних зон у Німеччині (які протягом певного часу не були приєднані до жодного із суб’єктів Рейнбунду) стала часта ротація іноземних військ. Наприклад, Бремен, окупований 20 листопада 1806 р. французькою армією генерала Мортьє, герцога Тревізо [3] (1768-1835) вже через два роки був переданий під егіду голландських військ, аж поки не став частиною клієнтського королівства; весь цей час місто щомісячно виділяло на утримування французьких військ 50 тис. талерів.

Rheinbund_1806,_political_map.png

Населення монархії залишалося байдужим до французької влади; особливо це стосувалося нижчих та середніх соціальних станів. Ситуація змінилася після походу на Росію, коли небагаті прошарки населення почали демонструвати вороже ставлення до французів, будучи незадоволеними масовим призовом до війська. Натомість аристократи переважно демонстрували нейтрально-пасивну громадянську позицію, відмовляючись співпрацювати із владою, але не вживаючи ніяких конкретних заходів проти неї; ці фактори, безумовно, лише сприяли утвердженню французької влади в монархії.

Рейнська конфедерація перебувала насамперед у військовому союзі із Францією, що накладало на неї певні союзницькі зобов’язання; загалом союзні німецькі держави мали призвати 63 тис. вояків

Хоча зменшення кількості німецьких держав і сприяло розвитку торгівлі між ними, з’явився новий геополітичний чинник загальноєвропейського значення, який суттєво вплинув на подальший розвиток міст, що залежали від морської торгівлі в межах Північного моря. Континентальна блокада, введена у 1806 р. [4], нанесла значної економічної шкоди Конфедерації, яка значною мірою залежала від зовнішніх ринків збуту. Економічна ізоляція Англії насамперед та зазвичай негативно впливала по статтях експорту держав, які під французьким тиском відмовилися співпрацювати з нею, тому німецькі держави тут не стали винятком.

Ярослав Бішко, студент 3 курсу історичного факультету ЛНУ

Покликання та примітки:

[1] Helmut Berding, Das Königreich Westphalen als napoleonischer Modellstaat (1807–1813). (Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2003), 27-28.

[2] Thomas Nipperdey, Deutsche Geschichte 1800–1866. Bürgerwelt und starker Staat.(München, C. H. Beck 1998).

[3] Klaus Mlynek. Mortier, Edouard Adolphe Casimir Joseph. In: Hannoversches Biographisches Lexikon, 2002, .260.

[4] Примітка: аналогічні обмеження щодо торгівлі зі Сполученим королівством були введені Директорією ще 31 жовтня 1796 р., однак лише подальша експансія Франції дала змогу ввести ембарго в решті країн Європи.


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s