Лідія Мазурчак. Бориславські «Праведники народів світу»

Лідія Мазурчак

Бориславські «Праведники народів світу»

dsgdfgg.jpg

Теодозія Мінів та її чоловік – врятований єврей Ізидор Гіршгорн


Спершу я навіть і не знала, як розпочати цю статтю. Сотні разів набирала і стирала речення, в які хотіла помістити всі свої емоції, яку викликала історія трьох жінок із мого рідного Борислава, які рятували євреїв під час II світової війни й отримали звання «Праведник народів світу» – Анни Мінів, її доньки – Шуби (Мінів) Анни та сестри – Теодозії Мінів.

На написання цієї історії мене надихнув Смоляк Сергій Йосипович, директор Бориславської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 імені С. Коваліва, у якій я працюю. Саме він познайомив мене з онукою та донькою «Праведниць світу» – пані Орисею Хруник (Шубою). Матеріали та документи, які мають відношення до їх родини, допомагав збирати голова Бориславського товариства єврейської культури імені Шолом-Алейхема, уже покійний, Леонід Мільман.

Отож історія «Праведників народів світу» розпочалася в часи Другої світової війни. Родина Мінів підтримувала дружні відносини з євреями, а тому, коли розпочалися погроми, не могли стояти осторонь. Вони ховали їх у своєму домі. Йшов 1941. Одного дня у двері родини постукав схвильований сусід, єврей, Ізидор Гіршгорн. Його дружину та двох доньок схопили нацисти. Після цього їх більше ніхто і ніколи не бачив. Анна Мінів, порадившись з донькою Анною та сестрою Теодозією, вирішила впустити чоловіка до себе в дім. Відтоді Ізидор почав жити з ними.

dsdsfsdf

Теодозія Мінів з племінницею Анною Шубою (Мінів)

Однак потрібно було не втрачати пильність і вчасно попереджати одне одного про небезпеку. Коли у хату заходили сторонні, Ізидора ховали за шафу. Однак згодом у Бориславі почали все більше лютувати німецькі урядники. Було вирішено вдень зачиняти його у підвалі, а вночі переводити до кімнати. Згодом родина Мінів врятувала ще двох євреїв, які звернулись за допомогою – Полю Шенберг і Айзенштайна. Ці людини пережили у них всю війну. Врятований вдівець Ізидор Гіршгорн одружився на одній зі своїх рятівниці – Теодозії Мінів. Спершу вони виїхали у Польщу, а потім – у США, де і померли.

ddgsdg.jpg

В центрі – пан Мойше

Звання «Праведник народів світу» Анні та Теодозії Мінів присвоєно посмертно, а Шуба Анна (теж уже покійна) отримала почесну грамоту, написану російською та івритом і датовану 25 січня 2005 року.

dsfdsf.png

Цікаво й важливо знати те, що траплялися й інші випадки порятунку євреїв. Зокрема Сергій Смоляк розповів історію пана Мойше, якого знав особисто:

«Це бориславець, що мешкав на Волянці. Німці розстріляли його батьків і брата. А самого пана Мойше, який в дитинстві був світленьким і трохи схожим на етнічного українця, врятувала жінка, яка жила неподалік алмазного заводу. Вона сказала йому співати пісню «Несе Галя воду» . Коли повз них проходили німці, вони не впізнали у ньому єврея. Пана Мойше було врятовано. Коли він приїжджав у Борислав, то падав на коліна, цілуючи землю і згадуючи ту жінку, завдяки якій він зумів вижити. Пан Мойше згадував і про одного багатого лікаря – єврея, який працював у будинку, де зараз розташований дитячий садок № 18 (вул. Шевченка, 55). Він безкоштовно приймав та лікував робітників – українців».

Не менш драматичною є історія й пана Вахтеля. З усієї своєї родини він врятувався лише один. Жив у сусідній Східниці. Коли розпочалися погроми, його врятувала жінка, що переховувала пана Вахтеля у підвалі свого будинку цілих три роки.

sdsa

Чоловік з глибокими очима – пан Мойше

В довіднику «Праведники народів світу», який у 2016 році видав Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» (місто Дніпро), я знайшла прізвища й інших бориславців, які рятували євреїв. Це родини

  • Щепанюків (Юлія і Роман),
  • Шевчуків (Миколай, Мирослав, Розалія),
  • Попелів (Василь, Матрьона, Стефанія),
  • Макарів (Марія та Роман),
  • а також Новак (Нанинець) Ольга та  Бартоломей Стецик.

З часу закінчення Другої світової війни минуло уже 75 років, але Голокост – це та рана, яку ніколи ніхто і ніщо не зможе загоїти. Але в час, коли одні жорстоко знущалися і вбивали, були інші.. Ті, що не боялися подати руку допомоги, наражаючи на небезпеку усю родину. Ті, що з гідністю дивилися в очі смерті… Ті, що уособлюють добро і любов. Праведники….

Лідія Мазурчак


Перша публікація: https://zmistovno.com.ua/?p=5874


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s