Катерина Диса. Актуальні підходи до історії подорожей і подорожньої літератури

Катерина Диса

Актуальні підходи до історії

подорожей і подорожньої літератури

75282174_2156397327987328_2439325692215689216_n


Історія подорожей і подорожньої літератури усе ще вважається доволі новим напрямком історичних досліджень з усе ще не усталеними методологічними підходами й широким полем для обговорень. З кінця 1990-х рр. на Заході з’явилася низка спеціалізованих журналів (Journal of Tourism History, Journal of Travel Research, Journeys), а також численні збірники статей та монографії про різні аспекти цієї теми (хоча окремі доволі впливові праці про історію подорожей публікувалися ще задовго до цього часу, тут передусім варто згадати колосальну працю Антонія Мончака [1]). Як і більшість сучасних напрямів історичних досліджень, історія подорожей є міждисциплінарною, й особливо активно залучає напрацювання антропології, соціології та літературознавства.

Наприкінці ХХ ст. дослідники запропонували розглядати історію подорожей під кутом зору постколоніальних студій, які наголошували на тому, що західні імперські проєкти ХІХ ст. вкупі з поступом капіталізму, який вони активно підтримували, з одного боку,  сприяли постанню модерності на Заході, а з іншого, дедалі більшій нерівності з рештою світу. У контексті історії подорожей, дослідники, які використовують постколоніальну оптику (досі найвпливовішою є праця Мері Луїс Пратт [2]), звертають увагу на те, як різні культури бачили й змальовували одна одну, як вони між собою взаємодіяли. На їхню думку, подорожня література XV–початку XX століть яскраво показує, що стояло за європейською експансією та імперіалізмом.

Ще одна тенденція у дослідженнях історії подорожей і подорожньої літератури була пов’язана з впливами другої хвилі фемінізму, завдяки яким увагу дослідників привернув подорожній досвід жінок і жіноча позиція у подорожніх записках, адже упродовж XVIII – початку ХХ століття кількість травелогів, написаних жінками значно збільшилася, а їхній досвід і спостереження, як виявилося, справді були відмінними від чоловічих (більше про особливості жіночих подорожніх записок, див. [3]).

Варто згадати і про зв’язок історії подорожей і подорожньої літератури з дослідженнями ідентичності, оскільки одним із важливих аспектів більшості подорожніх записок був пошук себе і спроби самовизначення під час подорожей до далеких земель (зокрема, цей підхід використовує Кейсі Блентон [4]). Зрозуміти себе було не менш важливо (а іноді навіть більш важливо), ніж зрозуміти інших, чужинців у далекій країні. Тож дослідники звертають увагу на запитання, які ставлять у своїх травелогах мандрівники: Хто я? Звідки я? Що таке Європа (чи Америка, чи Російська імперія)? Здебільшого відповіді на ці запитання шукали двома шляхами: або стверджуючи винятковість та кращість країни чи регіону власного походження, або розвиваючи критичний погляд на себе і свою країну.

Якийсь час подорожі інтерпретували як своєрідну метафору звільнення, тимчасової втечі від звичаїв і традицій у невідоме, відмінне й незвичне, подалі від обмежень, які накладала належність до певної культури. Але сучасні дослідники критикують цю позицію. Особливо далекою вона є від дійсності домодерних подорожей, адже ще у XVI-XVII століттях люди вирушали в подорож, переконані в тому, що їхні власні культура, звичаї і спосіб життя є єдино правильними й кращими і зазвичай висміювали чи висловлювали огиду щодо чужих звичаїв і культури. Також не варто забувати і про пожадливу позицію європейців, з якої вони вже у ранньомодерну добу дивилися на далекі й позірно «нічиї» землі, приміряючись до них як до своїх потенційних колоній. Тож не йшлося про жодне звільнення від «тиранії своїх звичаїв». Більше того, розвиток комерційного туризму в ХІХ столітті красномовно свідчить про протилежну тенденцію: робиться все можливе, щоб зробити досвід туриста за кордоном максимально наближеним до того, до якого він звик у себе на батьківщині, мінімізувати культурні відмінності.

Не бракує в історії подорожей і проблем, пов’язаних із нібито простими визначеннями. Британський дослідник  Джеймс Базард, автор уже класичної праці про народження туризму в ХІХ столітті [5] стверджує, що своєї гостроти не втратило питання, що можна вважати подорожжю, а що не можна [6]. Насправді, що може становити предмет досліджень подорожніх студій, а що має відкидатися як недоречне? Базард починає з того, що далеко не всякий рух чи долання відстані дорівнює подорожі. Подорожі не є інстинктивним рухом, вони зазвичай мають якусь мету. Проте деякі дослідники (Карена Каплан [7]) наполягають на тому, що вимушений рух вигнанців, переселенців, переміщених осіб, волоцюг, трудових мігрантів тощо в жодному разі не можна розглядати як подорож. Подорож, на їхню думку, може бути лише добровільною. Однак у такому разі дослідження історії подорожей обмежуватиметься лише досвідом привілейованих прошарків, а це лише посилюватиме соціальну нерівність в історичному контексті. Тож Джеймс Базард пропонує спробувати включити у подорожні студії різноманітні досвіди: як добровільних подорожей освічених і привілейованих прошарків, так і вимушених міграцій, переселень тощо.

Інше питання: чи можна включати у дослідження подорожей досвід солдатів, які воюють на чужій, далекій території? З постанням туристичної галузі з ХІХ столітті, одним із головних її мотивів було позиціонування подорожей як діяльності, що просуває ідею миру. То чи подорожами можемо вважати лише ті переміщення, які мають мирний, неагресивний характер? Це й досі відкрите питання, але дослідження подорожей з постколоніальної позиції [2] доводять, що те, що ми традиційно вважали подорожами не завжди мало таку вже мирну й лагідну мету.

Чи можна розглядати як подорож досвід емігрантів, які вже не повернуться назад, і для яких початково чужа країна з часом має стати «своєю»? Щоденники й листи іммігрантів, які наприкінці ХV – на початку ХХ століття залишили Європу й оселилися в Америці — це чудове джерело для дослідження історії подорожей: ці люди, принаймні на початкових етапах, сприймають все як нове, чуже й незвідане, і їхнє здивування мало чим відрізняється від здивування мандрівників, які прибули до чужої країни тимчасово (хоча відмінність, звісно, існує, і вона сама по собі могла б стати предметом дослідження).

Нарешті, актуальним є питання, яку відстань треба здолати, щоб ваш рух вважався подорожжю? Наскільки далеко потрібно відійти від власної домівки, щоб ваші враження про побачене могли вважатися враженнями про мандрівку? Імовірно, це залежить від культурного контексту. Уже згаданий Джеймс Базард розповідає про характерне для ХІХ століття явище внутрішнього туризму, «мандрівників у себе вдома», коли нових вражень можна було набратися навіть виїхавши з центрального району Лондона на його периферію [5].

Усі ці та інші питання лише починають розроблятися в історіографії історії подорожей і подорожньої літератури. Можна сказати, що ми стоїмо на порозі становлення нового напрямку історичних досліджень.

Катерина Диса,

PhD, викладач Києво-Могилянської академії

Список літератури:

1. Antoni Mączak. Życie codzienne w podróżach po Europie w XVI i XVII wieku. Państwowy Instytut Wydawniczy, 1978.

2. Mary L. Pratt. Imperial Eyes: Travel Writing and Transculturation. London, New York: Routledge, 1992.

3. Susan Bassnett, “Travel writing and gender,” in Peter Hulme and Tim Youngs (eds.), The Cambridge Companion to Travel Writing.Cambridge: Cambridge University Press, 2002. — Рр. 225-240.

4. Cathy Blanton. Travel Writing: The Self and the World. New York and London: Routledge, 2002.

5. Buzard, James. The Beaten Track: European Tourism, Literature, and the Ways to Culture, 1800-1918. Oxford: Oxford University Press, 1993.

6. Buzard, James M. “What Isn’t Travel?” In Unravelling Civilisation: European Travel and Travel Writing, edited by Hagen Schulz-Forberg, 42-61. Bruxelles, Bern, Berlin: P.I.E. – Peter Lang, 2005.

7. Caren Kaplan, Questions of Travel (1996)


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s