6 червня 1599 року. Охрещення Дієго  Веласкеса (1599-1660)

День в історії

6 червня 1599 року

Охрещення Дієго  Веласкеса (1599-1660)

(Diego Rodriguez de Silva y Velazquez)

dfsdsf

Автопортрет (1640 р., Художній музей, Валенсія)


6 червня 1599 р. в м. Севілья – запис про охрещення Дієго Веласкеса,  який вважається одним із  найбільших світових художників, майстром, що «…зумів виразити свою вражаючу спостережливість у однаково глибокому  розкритті  світу людей і світу речей», як писав його біограф.

Його вчитель Ф. Пачеко зазначав що Веласкес навчався з натури – однаково уважно змальовуючи предмети кухонного начиння у натюрмортах та виконуючи натурні студії з повсякденного життя.

Художник не підписував і не датував своїх робіт,  чимало копій  його портретів  виконували учні його майстерні, авторських творів Веласкеса збереглося не більше ніж 150.

Біограма

у 1611 р. (в 12-річному віці) Веласкеса віддали на навчання до майстерні Франческо Пачеко, з донькою Мірандою якого він одружився у 19 років. Малює серію жанрових трактивних сцен з буденного життя Севільї. Молодий Веласкес працював на засадах тенебризму Караваджо – з вираженими ефектами світла й тіні у своїх ранніх творах.

ddsfdsd

1618-1620. «Христос в домі Марти і Марії» (Національна галерея, Лондон)

dfgdfgdf

 Портрет монарха Філіпа ІV, 1623 р.

1622 р. – художник вперше з’явився у Мадриді в надії  потрапити в поле зору  короля, здобуваючи  популярність своїми портретами і вже  в 1623  р. здобув можливість портретувати короля Філіпа ІV. Цей портрет монарха приніс йому неймовірний успіх, популярність  і високу посаду  придворного художника.

Невдовзі з’явився кінний портрет короля, який був виставлений на загальний огляд – для захоплення придворних і на  заздрість колегам по цеху… Свобода і привітність, із якою монарх ставився до художника була неймовірною: «майстерня художника була в галереї і король мав ключ  від неї та стілець, щоб спостерігати за роботою художника. Король приходив у майстерню, дивитися як малює Веласкес, майже щодня» [1].

Працюючи при дворі, Веласкес мав доступ до придворних колекцій, в яких особливо цінував  твори Тіціана (що найсуттєвіше вплинуло на манеру Веласкеса).  Так само чимало почерпнув Веласкес від блискучого фламандського колориста Рубенса, із яким він познайомився особисто в час візиту Рубенса до іспанського двору в 1628 р.

grre

Італійська подорож 1629 – початок 1631 р.  (Генуя , Венеція, Рим, Неаполь). Серед його рисунків того періоду (копій з Мікельанджело, Рафаеля, Тінторетто) не збереглося практично нічого. В Римі художник виконав автопортрет (1630 р., Музей Капітолію).

hfhfgh

«Голова Аполлона», ескіз до «Кузні Вулкана», 1630 р., приватна вл.

Однак, із цієї  італійської подорожі Веласкес привіз і подарував королю два блискучі полотна: «Закривавлений плащ Йосифа, принесений Якову» (1630 р.) та «Кузня Вулкана» (1630 р.). В цих картинах відобразилися зміни, інспіровані  вивченням італійського мистецтва: увага до простору, світла, повітряної перспективи, нове багатше розуміння кольору, його можливостей і його нюансів.

Зрілий період (1630-1660)

В цей час Веласкес портретує членів королівської родини, придворних – можновладців, створює окремі релігійні композиції.

1635-36 рр.

102918199_743534309732623_4673701994143624041_n

«Коронація Діви Марії» – композиція виняткової пишності, виконана для прослави іспанської королеви, в якій урочистість і гідність святих осіб підкреслено  об’ємними барвистими шатами.

Velázquez_-_de_Breda_o_Las_Lanzas_(Museo_del_Prado,_1634-35)

1635. «Облога Бреди» – історична композиція 

для нової тронної зали палацу Buen Retiro.

grreg

Веласкес створив новий тип королівського парадного портрета (портрет короля Філіпа ІV, інфанта Фернандоса та мисливський портрет принца Бальтазара Карлоса) – для спеціальної мисливської резиденції короля. Так доволі приземлені вимоги замовників  стимулювали оновлення жанру.

1649-1651 рр. 

Друга італійська подорож, головна мета якої – купівля картин і старовини  для нових королівських апартаментів (м. ін. придбав картини Тіціана, Тінторетто та Веронезе). В Римі Веласкес мав можливість познайомитися із Джанлоренцо Берніні та Ніколя Пуссеном.

Також художник доставив цінний вантаж: картини-подарунки від короля Філіпа ІV для папи Інокентія Х.

fhfh

Портрет Хуана де Парейя (1650 р., Метрополітен Музей, Нью Йорк)

Тоді ж Веласкес намалював вражаючий портрет папи Інокентія Х. Цікавий факт: перед тим, як змальовувати папу з натури, Веласкес виконав натурну студію-портрет свого слуги Хуана де Парейя. Це неймовірний життєвий портрет, намальований в незвичайно сміливій і вільній манері, з ефектом живої присутності портретованого.

fgfdgdg

Портрет папи Інокентія Х (1650 р., галерея Доріа Памфілі)

Веласкес взорувався на традицію папських офіційних портретів, сформовану Рафаелем (портрет папи Юлія ІІ) та Тіціаном (портрет папи Павла ІІІ). Потужний образ, на тлі драматичної комбінації  червоних тонів, написаний блискучою технікою, легкими вібруючими мазками, характерними для зрілого етапу розвитку Веласкеса-художника. За цей портрет художник отримав  почесне членство Академії Св. Луки, а в  1659 р. і Орден Св. Якова.

Останні роки діяльності

Окрім подальшого портретування членів родини короля Філіпа ІV, Веласкес створив своїх два найоригінальніших і досить загадкових твори: композиції: «Меніни» (1656 р.)  та «Прялі. Байка про Арахну» (1655-1660 р.).

fdf

«Меніни» 1656 р. (Прадо, Мадрид)

«Меніни» є наче моментальним  мимовільним  поглядом на повсякдення іспанського двору, в картині присутні кілька просторів-студія художника, де позують моделі, кімната у якій присутні  меніни-слуги, все об’єднано вражаючими ілюзорними ефектами.

102838350_257378398675739_96850533732242525_n

В картині «Прялі» (1657 р. Прадо) художник  не просто розмив межі між простором міфу (із персонажами Афіною і Арахною)  та  реальністю живої буденної сцени королівської прядильної мануфактури гобеленів. Треба нагадати, що  такий принцип «картини в картині» Веласкес започаткував ще у своєму ранньому творі «Христос у Марти і Марії» (бл. 1620 р., Національна галерея, Лондон).

Найімовірніше, це полотно є алегорією самого живопису – який потребує і божественного натхнення (Афіна) і невтомної копіткої праці (Арахна).

Навесні 1660 р. Веласкес працював над оздобленням іспанського павільйону для одруження інфанти Марії Терези та Луї ХІV. Художник застудився, захворів і помер 6 серпня 1660 р.  Прохований у Мадриді в церкві Св. Якова.

 За 50 років творчого зростання Веласкес перетворився з майстра реалістичних зображень у творця унікальних для свого часу шедеврів візуального враження і влучних психологічних характеристик. Завдяки блискучому розмаїттю мазків та тонких гармоній кольорів, він домігся ефекту форми та текстури, простору, світла та атмосфери, які несподівано роблять його головним провісником французького імпресіонізму  XIX століття. Його європейська слава дійсно розкрилася аж у  ХІХ ст.  Багато його ранніх творів були куплені Британією, значна частина спадщини Веласкеса зберігається у музеї Прадо (Мадрид). Доробок Веласкеса суттєво вплинув  на творчість П. Пікассо і С. Далі.

Джерела:

Diego Velazquez, Spanish painter

https://www.britannica.com/biography/Diego-Velazquez

Диего Веласкес. История одной картины.

https://lovers-of-art.livejournal.com/310415.html

Іллюстрації – https://www.wikiart.org/ru/diego-velaskes

[1] – Diego Velazquez, Spanish painter

https://www.britannica.com/biography/Diego-Velazquez

Мар’яна Левицька, мистецтвознавець


 

 

 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s