Лексикон. Аналітична психологія та глибинний психоаналіз

Лексикон

Аналітична психологія

та глибинний психоаналіз

d21d71fe874e233fb6c74d74a760c188--carl-jung-book

Абетковий порядок:

а, б, в, г, ґ, д, е, є, ж, з, и, і, ї, й, к, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ф, х, ц, ч, ш, щ, ь, ю, я

Словникові статті:


А

Активна уява терапевтична техніка, що дозволяє несвідомим змістам потрапляти в свідомість у вигляді образів [1].

w1500_412542

«Papurika» (2006) Cатосі Кона

Активна уява подібна «сновидінню з відкритими очима», але на відміну від пасивних сновидінь тут потрібна активна участь індивіда [Ibidem].

w1500_412547

Образи, що проявились, можна опрацьовувати через творчі техніки, до прикладу – через малювання [Ibidem].

unnamed

Joan Miró. «Holländisches Interieur I»

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Ампліфікація – усвідомлення певного змісту та розширення горизонтів до розуміння загальнолюдських джерел патології [1, с. 447], головний метод терапії на засадах аналітичної психології: задля цього Юнг звертається до засвоєння архетипної основи, що міститься у міфах та релігійних переданнях, а сам напрям намагається надолужити процес індивідуації, що був перерваний у невротичний спосіб [Ibidem].

За ще одним визначенням Г. Бенеша ампліфікація полягає в спільному виробленні колективних символів, щоб в процесі індивідуації запроваджувати їх у вищих шарах психіки заради інтенсифікації життєвого сенсотворення та досягнення компромісу між індивідом та соціумом [1, с. 377].

За іншим визначенням, це метод інтерпретації в аналітичній практиці, в якому аналітик допомагає пацієнтові пов’язати образ зі сну або фантазії із образністю всесвіту; індивідуальні образи ампліфікують через порівняння зі схожими образами та мотивами, знайденими в міфах і казках [2]. Через цей процес досягається синтез свідомого та несвідомого, колективного та особистого, а індивід возз’єднується із архетипом, що виражений в образі, несвідомі змісти проявляються [Ibidem].

Джерело:

1. Бенеш Г. dtv-Atlas: Довідник. Психологія. – К.: Знання-Прес, 2007. – 510 с.

2. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Кирило Степанян

Аналітична психологія (Analitycal psychology) – теорія особистості К. Г. Юнга, в якій надається велике значення протиборчим силам всередині особистості та прагненню до знаходження себе (індивідуальності) за допомогою процесу індивідуації [1].

Власне термін «аналітична психологія» введено Юнгом 1913 року задля розмежування підходів із психоаналізом фройдизму [2].

carl-jung-mandala1-sml-300x225

Юнг описує людину за подвійною типологією: незалежно від переважання психологічних функцій (мислення, почування, інтуїція, відчуття) та за структурою психіки (Самість, Я, свідомість, особисте несвідоме, колективне несвідоме) [3, с. 447].

psyche_structure_teurung

За описом Г. Бенеша уявлення Юнга про розшаровану структуру рівнів особистості передбачає [3, с. 377]:

  • «цілісність моєї психіки» як Самість;
  • «Я» як як центр сфери свідомості;
  • свідомість;
  • власна «Тінь», або особисте несвідоме;
  • колективне несвідоме як надособистісна або позаособистісна частина індивідуальної психіки;
  • архетипи як зміст останньої.

Психічні розлади виникають у зв’язку із емоційно зарядженими автономними комплексами, які людина не може інтегрувати [3, с. 447]. Змістами колективного несвідомого є архетипи, або загальнолюдські прообрази, що приховано визначають людську діяльність та лежать в основі загальнолюдських уявлень щодо протилежної статі (анімус для жінки та аніма для чоловіка) [Ibidem].

Юнг вийшов з фройдизму 1913 року і почав вибудовувати комплексну психологію, запитуючи себе, як Фройд та Адлер дійшли таких протилежних тлумачень неврозу, припустивши, що це пов’язано із психологічними особливостями обох дослідників, які вбачали у неврозі відповідне їх власним особливостям [3, с. 377]. Натомість, сам він прийшов до типологічного розрізнення обох тлумачень: інтроверсії (у Фройда) та екстраверсії (в Адлера), поєднавши їх в чотирма функціями, що вело до восьми функціональних типів, від яких можуть походити [Ibidem]:

  • основні функції;
  • допоміжні функції;
  • малоцінні функції;
  • невибрані допоміжні функції.

Важливі відмінності аналітичної психології та психотерапії Юнга від фройдівского психоаналізу стосуються питання про природу лібідо. Якщо Фройд  характеризує лібідо переважно в термінах сексуальної сфери, то для Юнга це життєва енергія взагалі, в якій секс присутній тільки як один з компонентів. За Юнгом, базова життєва енергія лібідо проявляється в зростанні та розмноженні, а також в інших видах діяльності – в залежності від того, що в даний момент часу є найбільш важливим для конкретної людини [4].

Юнг не заперечує виникнення неврозу в дитинстві, на чому наполягав Фройд, проте надає більшого значення актуальним ситуаціям неврозів: якщо критичні фази розвитку не подолано, від їхнього змісту ухиляються й витісняють їх [3]. Юнг відкидав фройдівське поняття едипового комплексу: він пояснював прихильність дитини до матері чисто життєвими потребами дитини та здатністю матері їх задовольняти. У міру зростання дитини у нього з’являються сексуальні потреби, які накладаються на ті, що перше домінували у потребі в їжі. Юнг висловив припущення, що енергія лібідо набуває гетеросексуальні форми лише в пубертатний періодВін не заперечував геть наявності сексуальних сил в дитячому віці, проте звів сексуальність до положення лише одного з багатьох потягів в психіці [4].

19145730

Ще одна істотна відмінність між позиціями Фрейда і Юнга стосується уявлення про спрямованість сил, що визначають особистість людини. З точки зору Фрейда, людина є продукт своїх дитячих переживань. Для Юнга як психолога людина визначається не тільки минулим, але в рівній мірі й своїми цілями, очікуваннями та надіями на майбутнє. На його думку, формування особистості зовсім не завершується до п’яти років. Людина може змінюватися і, часом, досить значно, протягом всього свого життя [Ibidem].

Третя відмінність між позиціями Фрейда і Юнга полягає в тому, що Юнг спробував проникнути в область несвідомого глибше, ніж це вдалося Фройду. Він додав ще один вимір в розуміння несвідомого: вроджений досвід людства як виду, успадкований ним від своїх тваринних предків (колективне несвідоме) [Ibidem].

Терапія на засадах аналітичної психології це насамперед ампліфікація – усвідомлення певного змісту та розширення горизонтів до розуміння загальнолюдських джерел патології [3, с. 447]. В цих цілях Юнг й застосовує як архетипну основу матеріали  міфів та релігій, а напрям намагається надолужити процес індивідуації, перерваний у невротичний спосіб [Ibidem].

pimg-1052286

За Г. Бенешем ампліфікація полягає в спільному виробленні колективних символів, щоб в процесі індивідуації запроваджувати їх у вищих шарах психіки заради інтенсифікації життєвого сенстворення та досягнення компромісу між індивідом та соціумом [3, с. 377].

Напрям аналітичної психології виробив такі основні ідеї [5]:

а) несвідоме, що є «творчим материнським грунтом свідомості» та включає індивідуальні (формуються в онтогенезі) та колективні (формуються в філогенезі) змісти; останні можуть інтерпретуватись як такі, що виникли в процесі виникнення того чи іншого виду способів дій та реакцій (patterns of behaviour) психіки, архетипи;

б) виявлення вродженої релігійної функції психіки як інтегративної складової душевного здоров’я, наслідком її витіснення та зневажливого ставлення до неї постають психічні розлади;

в) розуміння психіки як саморегулюючої енергетичної системи, в якій свідоме та несвідоме взаємно врівноважують один одного;

г) розрізнення двох типів людей в залежності від установки (спрямованості): екстравертивна (орієнтована на зовнішній світ) та інтровертивна (орієнтована на власний внутрішній світ), а також чотирьох функціональних типів в залежності від того, яка функція виступає в якості головної (мислення, почуття, інтуїція або відчуття);

д) тлумачення сновидінь і символів на рівні суб’єкта, коли елементи сновидіння розуміються як зображення внутрішньо-психічних явищ, що робить можливим осягнення власних проекцій та відмову від них; на відміну від каузально-редукціоністського тлумачення несвідомих процесів Фройдом тут звертається увага на їх цільовий та провидницький аспект;

е) синхроністичність, тобто значиме з’єднання внутрішніх та зовнішніх подій, пояснюване як принцип пов’язання та інтерпретації акаузальних (непричинних) зв’язків, наприклад в передчуттях, віщих снах, так званих «випадковостях» тощо. 

Джерело:

1. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

2. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

3. Бенеш Г. dtv-Atlas: Довідник. Психологія. – К.: Знання-Прес, 2007. – 510 с.

4. Карл Густав Юнг и аналитическая психология /  Аналитическая психология и психоанализ [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/apa.htm

5. Архетип / Философский словарь [Електронний режим доступу]: http://www.harc.ru/slovar/2618.html

Переклав та доповнив: Кирило Степанян

Аніма (Anima) (лат. «Душа») – несвідома жіноча частина особистості чоловіка. У сновидіннях Аніма втілюється в образі жінок. Спектр персонажів дуже широкий – від блудниці та спокусниці до духовної Провідниці (Премудрості).

sub-rosa

Аніма несе в собі закон Еросу та підпорядковується йому, тому розвиток чоловічої Аніми відбивається на відношенні чоловіка до жінки.

86993114

Ідентифікація з Анімою може проявлятися в схильності до перепадів настрою, в зніженості та надмірній чутливості. Юнг називав Аніму архетипом самого життя [1].

Фемінні якості чоловіки; архетип в теорії Юнга [2].

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

2. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

Переклав: Кирило Степанян

Аніма та анімус – архетипи, що відображають припущення Юнга, що кожна людина несе в собі певні психологічні характеристики протилежної статі. Аніма відображає жіночі (фемінні) риси в чоловічому характері, а анімус – чоловічі (маскулінні) характеристики в жіночому [1].

Frau vor untergehender Sonne und Der Wanderer über dem Nebelmeer (Caspar David Friedrich)

Frau vor untergehender Sonne und Der Wanderer über dem Nebelmeer

(Caspar David Friedrich)

Як і більшість інших архетипів, ця пара бере початок в найбільш глибинних, примітивних шарів досвіду предків людини, коли чоловіки і жінки засвоювали певні емоційні та поведінкові тенденції протилежної статі [Ibidem].

Джерело:

1. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Архетипы [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/arc.htm

Переклав: Кирило Степанян

Анімус (Animus) (лат. «Дух») – несвідома чоловіча частина особистості жінки. Він підкоряється закону Логосу.

AC4_Animus_Omega

«Assassin’s Creed»

Ідентифікація з Анімусом проявляється у жінки в жорсткості, прагненні відстоювати свою точку зору та у схильності до аргументації. Говорячи про позитивну сторону Анімусу, можна уявити його як внутрішнього чоловіка, який, подібно до мосту, з’єднує Его жінки з творчими ресурсами її несвідомого [1].

531288-animus-nintendo-switch-front-cover

Маскулінні якості жінки; архетип в теорії Юнга [2].

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

2. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

Переклав: Кирило Степанян

Архетипи (Archetyp; від грец. Archetypon «перший відбиток») – прообраз, першоформа, зразок. В Юнга архетипи – це спочатку позбавлені наочності схеми (диспозиції), які при певному поєднанні в формі архетипових образів та процесів, відповідно до символів, стають доступними сприйняттю [1]. Це успадковані, вроджені та пріоритетні режими сприйняття, пов’язані з інстинктами, що регулюють сприйняття як таке, також описувані як премодальні ідеї, властиві всьому людству, які виражаються тільки через власне архетипні образи; тісно пов’язані з емоціями і функціонують незалежно від несвідомого [2].

carl-gustav-jung-disegni-1090656

Вони виявляються в сновидіннях, видіннях, фантазіях людини, знаходять своє вираження в міфах та у релігійних уявленнях, легендах, казках, художніх творах в рамках всіх культур й в усі часи. В якості структурних елементів психічного несвідомого та його регуляторів вони грають особливо значну роль при дозріванні психіки, в процесі індивідуації (розвитку в психічну «цілісність»). Окремі фази цього процесу відзначені зверненням свідомості до різних змістовних першообразів несвідомого: тінь, animus, anima, мудрий старець, Magna Mater (мати-земля), Selbst (самість) та інші [1]

5azcz_urh0f3gquythetjn

Ікона роботи С. Параджанова

Отже, архетипи – це універсальні патерни або мотиви (образи, ідеї), які спливають з колективного несвідомого і є основою релігій, міфів, легенд і казок. У психіці людини вони виникають в снах та видіннях [3]. Такі універсальні образи або символи, що містяться в колективному несвідомому, змушують індивіда відчувати певні почуття або мислити певним чином щодо певного об’єкта або ситуації (приклади: герой, мудрець) [4]. Психолог юнгіанської орієнтації (психотерапевт-психоаналітик) допомагає пацієнтові розпізнати дію архетипів [Ibidem].

Вроджені тенденції всередині колективного несвідомого, що отримали назву архетипів, є внутрішніми детермінантами психічного життя людини. Вони спрямовують дії людини в певне русло, в чомусь схоже з тим, яким чином поводилися в подібних ситуаціях наші тварини предки. Архетипи виявляють себе в свідомості у вигляді емоцій та деяких інших психічних явищ. Зазвичай пов’язані з такими найважливішими моментами життєвого досвіду, як народження і смерть, набуття самостійності, основні стадії життєвого шляху (дитинство, юність), а також з реакцією на смертельну небезпеку та психічні захворювання, такими як невроз або депресія. Юнг в якості глибинний психолога досліджував міфологію та художню творчість низки найдавніших цивілізацій, виявляючи в їх основі архетипні символи. Виявилося, що існує значна кількість таких символів, які притаманні всім архаїчним культурам, при цьому, навіть тим, які були настільки розділені в часі й просторі, що прямого контакту між ними не було. Йому також вдалося виявити в снах пацієнтів психотерапії щось, що він вважав за слідами подібних символів. Це ще більше утвердило Юнга як глибинного психолога в його прихильності до ідеї колективного несвідомого [5].

Scheme-Jung

Чотири архетипи зустрічаються частіше за інші – це персона, аніма та анімус, тінь і Я [Ibidem].

Джерело:

1. Философский словарь [Електронний режим доступу]: http://www.harc.ru/slovar/153.html

2. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

3. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

4. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

5. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Архетипы [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/arc.htm

Переклав: Кирило Степанян

Асоціація (Association) – спонтанний потік зчеплених між собою думок і образів, що мають відношення до певної ідеї, обумовленої мережею несвідомих зв’язків.

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

Переклав: Кирило Степанян


Б


В

Вічна дівчина (лат. Puer aeternus) – див. Вічний юнак (лат. Puer aeternus) та Вічна дівчина (лат. Puer aeternus)

Вічна пуелла (лат. Puer aeternus) – див. Вічний юнак (лат. Puer aeternus) та Вічна дівчина (лат. Puer aeternus)

Вічний пуер (лат. Puer aeternus) – див. Вічний юнак (лат. Puer aeternus) та Вічна дівчина (лат. Puer aeternus)

Вічний юнак (лат. Puer aeternus) та Вічна дівчина (лат. Puer aeternus) – перший архетип говорить про певний тип чоловіка з характерною, занадто тривкою підліткової психологією, яка пов’язана насамперед із сильною несвідомою прихильністю до матері (реальної або символічної).

nolan-jacobs-peter-pan-tinker-bell-flying-03

Piter Pan

Позитивними рисами чоловіків такого типу є спонтанність і здатність до зміни. Його жіноча протилежність (puella) – «вічна дівчина» має відповідну прихильність до батьківського комплексу.

4b693a7d55b13b790f8ae634249c3bd1

Alice Liddell & Lewis Carroll (Charles Lutwidge Dodgson)

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

Переклав: Кирило Степанян


Г


Ґ


Д

Душа (Psyche) – термін в теорії Юнга, що позначає структуру особистості (включаючи его, особисте несвідоме і колективне несвідоме).

constantin-brc3a2ncuc59fi

Sculptor: Constantin Brâncuși

Джерело:

1. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

Переклав: Кирило Степанян


Е

Его (Ego) – центральний комплекс, який існує в полі свідомості. Сильне Его може об’єктивно ставитися до порушеного змістом несвідомого (тобто, до інших комплексів), а не ідентифікуватися з ним, впадаючи в стан одержимості [1].

konstantin-korobov-victor110x90-d0bad0bed0bfd0b8d18f

2019. «Victor» (Konstantin Korobov)

Термін, який використовується Юнгом для позначення всього, що ми усвідомлюємо [2].

f72bc5

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

2. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

Переклав: Кирило Степанян

Екстраверсія (Extraversion)базисна его-орієнтація, запропонована Юнгом для пояснення стилю зв’язків людини із зовнішнім світом. Екстраверсія характеризується залученням та інтересом до світу людей та речей – зовнішньому, по відношенню до Я.

Джерело:

1. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

Переклав: Кирило Степанян

Екстраверсія та інтроверсія – дві спрямованості психічної енергії [1].

При екстравертній орієнтації енергія тече назовні, до світу, і людина орієнтується на зовнішні фактори і черпає з них мотивацію [Ibidem]. Див. Екстраверсія (Extraversion)

При інтровертній орієнтації енергія тече зі світу всередину, і вирішальними для прийняття рішень виявляються внутрішні, суб’єктивні чинники [Ibidem].

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян


Є

«Єдиний світ» (лат. Unus Mundus) – термін з словника алхіміків увазі взаємопроникнення духу, душі і матерії [1].

uroboros

Інтерпретований в юнгіанському ключі, цей термін позначає взаємини душі і тіла [Ibidem].

cjung_esquema psique_dw2

На тлі досліджень явища «синхроністичності» та постулювання «психічного субстрату» реальності ця метафора переростає у взаємини душі та матерії [Ibidem].

avatars-000173841593-7nentn-t500x500

Юнг сподівався, що це поняття стане спільною основою для психотерапії та фізики [Ibidem]

320px-Unus_Mundus_according_to_Jung_(ru)

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян


Ж


З


И


І

Інтроверсія див. Екстраверсія та інтроверсія

Істерія від грецького «матка»; істерія спочатку вважалася винятково жіночою хворобою, тоді як пізніше психіатри стали використовувати цей термін для позначення невротичних проявів, при яких фізичні симптоми, наприклад параліч або судоми, відбуваються швидше через психічні, ніж через фізіологічні порушення [1].

Фобія, або крайня невротична тривожність, також є формою істерії [Ibidem].

Юнг погоджувався з Фройдом в тому, що істеричні симптоми є поверненням витіснених спогадів та існують за рахунок пригніченою енергії, найчастіше – сексуальної, а форма проявлених симптомів сама по собі символізує природу психологічних проблем [Ibidem].

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Індивідуація (Individuation) – усвідомлення людиною своєї реальної психологічної унікальності, що включає в себе як його можливості, так і обмеження [1]. Призводить до того, що регулючим центром психіки стає Самість [Ibidem]. В ході розгортання процесу самопізнання індивід інтегрує безліч аспектів своєї психіки, щоб стати самим собою – самостійним, окремою істотою із почуттям психічної цілісності [2].

depths

Термін «індивідуація» використаний Юнгом як раз для позначення процесів об’єднання протилежно спрямованих елементів особистості на шляху до перетворення її в єдине ціле [3].

Фото Тарас Петренко

Фото: Тарас Петренко

Згідно із Юнгом, кінцева життєва мета – це найповніший вияв себе, тобто становлення єдиного, неповторного та цілісного індивіда [4].

Το Σπήλαιο του Πλάτωνα

Το Σπήλαιο του Πλάτωνα

Розвиток кожної людини в цьому напрямку унікальний, воно триває протягом усього життя та включає в себе процес, який і отримав назву індивідуації. Говорячи спрощено, індивідуация – це динамічний та еволюціонуючий процес об’єднання, включення до складу цілого багатьох протидіючих внутрішньо-особистісних сил та тенденцій [Ibidem].

У своєму кінцевому вираженні індивідуації припускає свідомий прояв людиною своєї унікальної психічної реальності, повний розвиток і вираз всіх елементів особистості. Таким чином, архетип самості стає центром особистості та врівноважує багато протилежні якості, що входять до складу особистості як єдиного головного цілого.

933338fb193f60ad29f1a49ea812cb77-maxikoan-minotauro-labirinto-1-1

Завдяки цьому вивільняється енергія, необхідна для триваючого особистісного зростання. Підсумок здійснення індивідуації, що дуже непросто досягається, Юнг називав само-здійсненням. Він вважав, що ця кінцева стадія розвитку особистості доступна тільки здатним та високоосвіченою людям, що мають до того ж час, достатній для цього дозвілля: через такі обмеження самоздійснення недоступно переважній більшості людей [Ibidem].

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

2. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

3. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

4. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Индивидуация [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/individuation.htm

Переклав: Кирило Степанян

Інфляція (Inflation) – стан людини, що характеризується далеким від реального, завищеними або заниженими (негативна інфляція) відчуттям ідентичності. Наявність інфляції свідчить про регресії свідомості в несвідоме, що зазвичай відбувається, якщо Его вбирає в себе занадто багато несвідомого матеріалу і втрачає здатність до його розрізнення.

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

Переклав: Кирило Степанян

Інтроверсія (Introversion)базисна его-орієнтація, запропонована Юнгом для пояснення стилю зв’язку людини зі світом. Інтроверсія характеризується споглядальним підходом до життя і відстороненістю від людей.

Джерело:

1. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

Переклав: Кирило Степанян

Інтуїція (Intuition) – одна з чотирьох психічних функцій. Це ірраціональна функція, яка допомагає побачити можливості, приховані в сьогоденні. На відміну від відчуття (sensation – функції, пов’язаної зі сприйняттям існуючої реальності опосередковано через органи чуття), через інтуїцію реальність сприймається несвідомо,тобто через проблески інсайтів невідомого походження.

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

Переклав: Кирило Степанян


Ї


Й


К

Кватернер – див. Четвірка (кватернер)

Колективне несвідоме (Collective unconscious) – найглибший рівень особистості.

Punicaceæ

Містить спогади та образи, що передаються у спадок від наших людських та людиноподібних предків.

123625_3

1984. «Mythago Wood» (Robert Holdstock)

Джерело:

1. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

Переклав: Кирило Степанян

Компенсація за Юнгом, несвідоме складається з компенсуючих відносин зі свідомістю та відновлює своєю роботою будь-який дисбаланс або однобічність, що виникла через перекіс у свідомому відношенні [1]. Витіснені змісти знову з’являються у сновидіннях та образах, у симптомах, тому що «будь-який процес, що заходить занадто далеко, негайно і неминуче викликає компенсацію» [Ibidem].

Джерело:

1. . Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Комплекс (Complex) – емоційно заряджена сукупність ідей та образів. В «центрі» комплексу знаходиться архетип чи архетипний образ [1]. Комплексам як зібранню образів та ідей властивий емоційний фон навколо свого архетипного ядра, при цьому вони автономні і «ведуть себе як незалежні істоти»: потрапляють в свідомість через его, яке може бути перевантажено ними (у випадку психозу) або ідентифікуватися із ними (що призводить до деградації особистості) [2].

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

2. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Констеляція (Constellation) – про констеляції (порушення, активний стан) комплексу свідчить сильна емоційна реакція на людину або ситуацію.

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

Переклав: Кирило Степанян

Контрперенесення (Countertransference)проектування, що трапляється, коли аналітик проектує власні несвідомі змісти на пацієнта [Ibidem].

Див. також Перенесення та контрперенесення (Transference and Countertransference).

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян


Л

Лібідо фройдистське розуміння цього терміну як позначення «сексуальної енергії» було розширено Юнгом до психічної енергії взагалі: іноді він навіть використовував цей термін замість словосполучення «психічна енергія» [1].

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян


М

Мандала (Mandala) – символічне вираження цілісності «себе», самості в теорії Юнга [1]. Мандала (санскр. «коло») являє собою графічний архетип у вигляді кола, розділеного на кількість частин, кратних чотирьом (архетипи мандали та кватернера тісно пов’язані між собою); це символ середини, цілі та Самості як психічної цілісності, сила, впорядковує хаос [2].

Mandala

Також має назву «магічного кола» [1]: священне геометричне зображення використовуване для медитацій [3]

0ac9ec73709993c5631dfe6be2baf9cf

Позаяк мандала має форму кола, поділеного на квадрати, що розходяться від центральної точки, тому Юнг інтерпретував її як архетипний символ самості та цілісності, тим більше, образи мандали часто з’являються в сновидіннях та малюнках в ході аналізу [Ibidem].

Цитати з Юнга [2]:

Tehnika-samopoznaniya-YUnga-mandala

«Щоранку я накидав в записнику маленький малюнок кола, мандалу, яка відображала мою внутрішню ситуацію в цей момент … лише поступово я виявив, що мандала насправді це: Самість, цілісність особистості, яка виявляється, якщо все відбувається гармонійно». (Юнг. «Спогади, сни, роздуми»)

«Коли я почав малювати мандали, я помітив, що все, всі шляхи, якими я йшов, всі кроки, які я робив, вели не вперед, а – НАЗАД, до якогось початкового Центру». (Юнг)

«Як показує досвід, мандали з’являються в тих ситуаціях, які характеризуються заплутаністю і безвихідністю. Визначається ними архетип являє собою впорядковуючу схему, яка у вигляді психологічного перехрестя ниток як в оптичному приладі або як розділене на чотири частини коло, певним чином ніби накладається на психічний хаос, завдяки чому кожний зміст знаходить своє місце, а ціле, що розбігається у невизначеність, возз’єднується магічним оберігом-колом». (Юнг. «Один сучасний міф. Про речі, спостережувані в небі»)

101610480_2881795395223073_25875425611743232_o

«Мандала – це коло, особливе магічне коло. Мандали поширені не тільки по всьому Сходу, а й нерідко зустрічалися й в нас у Середньовіччі. У християнстві вони закріпилися в ранньому середньовіччі, зазвичай з Христом посередині та чотирма євангелістами або їх символами в основних напрямках сторін світу. Цей погляд має бути дуже давнім, адже і Гор зі своїми чотирма синами зображувався єгиптянами так само». (З коментаря до збірки «Таємниця Золотого століття»)

Джерело:

1. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

2. Ханова Л. А. Мандала и Четверица как архетипи целосности [Цитується за]: https://ai-news.ru/2018/12/karl_gustav_ung_sakralnyj_krug_mandaly.html

3. Карл Густав Юнг. Сакральный круг мандалы [Електронний режим доступу]: https://ai-news.ru/2018/12/karl_gustav_ung_sakralnyj_krug_mandaly.html

Переклав: Кирило Степанян

Містична партиципація (Participation mistique) – див. Містична причетність (Participation mistique)

Містична причетність (Participation mistique) – поняття, введене антропологом Леві-Брюлем, що позначає примітивні психологічні зв’язки, що призводять до сильного несвідомого єднання із об’єктами або між людьми.

44542s3

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

Переклав: Кирило Степанян

Міфотворча уява – уява, що породжує міфи, притаманні т. зв. архаїчному ментальному рівню, але за Юнгом – також притаманні сфері несвідомого [1].

aboriginal_dream.jpg

Різко контрастує з непослідовним та спрямованим мисленням свідомості [Ibidem].

Genius

Така уява проявляється в ненаправленому фантазуванні та у образах сновидінь, і відображає досвідомі структури в психіці [Ibidem].

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян


Н

Невроз початковим значенням терміну була «хвороба нервів»: Юнг бачив, що це порушення не нервової системи, а особистості, що виникає через руйнування інстинктивних потягів [1]. Юнг пояснив величезну різницю між неврозом і психозом, проте не намагався створити скільки-небудь повну класифікацію неврозів: його аналіз брав всю порушену особистість в якості суб’єкту, а невроз розглядався як відображення психічного дисбалансу [Ibidem]. Невротичні симптоми можуть проявлятися в компенсаторному та телеологічному процесі самозцілення, оскільки вони спрямовують увагу потерпаючої особи на її психічний розлад [Ibidem].

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Несвідоме – сукупність несвідомих психічних процесів. В нейропсихологічній теорії свідомість постає як сукупність набутих свідоміснотворчих систем досвіду [1, с. 462]:

  • системи притомності;
  • сприймання тіла;
  • сприйняття просторово-часового континууму;
  • суб’єкт-об’єктне інтенціональне розділення;
  • пам’ять.

Системи поєднюються в стані пробудження (primodium), даючи відносно висококонцентрований стан свідомості [Ibidem].

Стан несвідомості тому набуває розмаїтих форм, породжуючи відповідно, низку теоретичних підходів [Ibidem].

По-перше, існує несвідомий стан як досвідомісний стан недиференційованого відображення суб’єкта та об’єкта перш ніж дитина стане здатною до свідомості [Ibidem]. Подібний стан може проявлятись і при старечому слабоумстві, або – під час «розчинення» свідомості в стані наркотичного сп’яніння [Ibidem]

Несвідоме як підсвідоме постає в якості підпорогової частини психічного: у сприйманні інфрачервоного випромінювання, для прикладу, як і тимчасово не усвідомлює навколишнє середовище зосереджений на грі музикант (не помічає його, виносячи за рамки уваги) [Ibidem]

Несвідоме існує й в розумінні інстинктів як вроджених чи імпринтних реакцій, які не мають когнітивної репрезентації [Ibidem]

Несвідоме в якості когнітивної недостатності: ступеневої неспроможності до розуміння та втримування в свідомості («вивчене» залишається незрозумілим, не засвоюваним), що може сягати когнітивної порожнечі та хронічного нерозуміння [Ibidem]

Психоаналітичне розуміння постулює несвідоме в якості замкненої системи (а не як те, що всього лише не увійшло до іншої системи – свідомості), яка відносно свідомості постає відокремленим, незалежним складником психічного, що охоплює власні витіснені, а отже – несвідомі змісти й має в розпорядженні специфічні механізми (як от конденсація або зміщення змісту уявлень) [Ibidem]

Нарешті, в аналітичній психології вважається, що колективне несвідоме – подібно до генетично зумовленого загальносімейного несвідомого у Сонді – не може бути цілком усвідомлюваним, і як раз оці ніколи неусвідомлювані змісти цієї частини колективного несвідомого, за словами Г. Бенеша, юнгіанство вбачає в архетипах, тоді як в психоаналізі несвідомі змісти «самості» (в розумінні індивідуальної системи актуалізації та об’єктивації Я [1, с. 468]) можна усвідомити в зміненій формі або у терапевтичному процесі, наприклад – у тлумаченні сновидінь [1, с. 462].

Як і в психоаналізі, в аналітичній психології існування несвідомого з його власними законами і функціями є однією з базових передумов: воно може мати власні незалежні реакції та вторгатися у свідомість. Юнг говорив про наявність як індивідуального, так й колективного несвідомого [2]. Тоді як індивідуальне несвідоме містить особисті, пригнічені, інфантильні елементи, у колективному несвідомому знаходяться загальні успадковані змісти: інстинкти та архетипи [Ibidem]. Однією з улюблених метафор Юнга для несвідомого була метафора моря з його мінливістю, спокоєм і штормами, русалками і монстрами – воно може бути як творцем, так і руйнівником [Ibidem]. Юнг вважав, що несвідоме переважно творчим та конструктивним началом в його функції обслуговування особистості [Ibidem].

Джерело:

1. Бенеш Г. dtv-Atlas: Довідник. Психологія. – К.: Знання-Прес, 2007. – 510 с.

2. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Кирило Степанян

Несвідомі функції – виділяють близько 5 їх груп [1, с. 447]

  • підсвідоме – поза порогом сприйняття;
  • непомічене – може залишатись таким, а може бути усвідомлене, проте відкинуте;
  • інстинктивне – не усвідомлюване;
  • передсвідоме – перед дозріванням до свідомого чи непізнане внаслідок обмеження;
  • набуте без розуміння – поведінка, набута без когнітивного нотування.

Попри розмаїття підходів, глибиннопсихологічні теорії об’єднює думка, що насамперед внутрішнє несвідоме скеровує людину.

Джерело:

1. Бенеш Г. dtv-Atlas: Довідник. Психологія. – К.: Знання-Прес, 2007. – 510 с.

Кирило Степанян


О

Образ Душі  – архетипний, внутрішній образ протилежної статі (див. Аніма та Анімус), що проявляється у сновидіннях та фантазіях, проектується на людей протилежної статі, частіше за все в стані закоханості [1]. Образ душі перебуває у компенсаторних відносинах із персоною, і його функція – бути провідником душі та створювати можливості для процесу індивідуації [Ibidem].

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Особисте несвідоме (Personal unconscious) – елемент структури особистості в теорії Юнга. Особисте несвідоме складається з пригнічених спогадів і забутих переживань або матеріалу, який не опинився свого часу досить яскравим, щоб бути пережитим у свідомості. Розкривається в юнгіанській практиці тлумачення снів [1].

74136

1980. «Altered States» (Ken Russell)

Якщо у колективному несвідомому знаходяться загальні успадковані змісти: інстинкти та архетипи, то індивідуальне несвідоме містить особисті, пригнічені, інфантильні елементи [2].

Джерело:

1. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

2. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян


П

Перенесення (Transference) – проектування на аналітика почуттів та ідей, що походять від інтроектованих фігур та об’єктів з минулого пацієнта, найчастіше батьківських фігур: пацієнт разом з аналітиком заново переживає події минулого і заново реагує на них [1]. Перенесення може бути позитивним (почуття закоханості) і негативним (ворожість і ненависть) [Ibidem]. Через аналіз перенесення неусвідомлювані патерни усвідомлюються пацієнтом. 

Див. також Перенесення та контрперенесення (Transference and Countertransference).

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Перенесення та контрперенесення (Transference and Countertransference) – особливі різновиди проекцій, які зазвичай використовуються для опису несвідомих емоційних зв’язків, що виникають в аналітичних або терапевтичних відносинах між аналітиком і пацієнтом.

unnamed

Юнг, Сабіна Шпільрайн, Фройд

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

Переклав: Кирило Степанян

Персона (Persona, лат. «Маска актора»)соціальна роль людини, обумовлена ​​його вихованням та суспільними очікуваннями. Сильне Его встановлює зв’язки із зовнішнім світом за допомогою мінливої ​​Персони. Ідентифікація з конкретною Персоною (лікар, школяр, артист тощо) гальмує психологічний розвиток особистості [1].

КС

Маска, личина. Архетип в теорії Юнга, що позначає ролі, які люди виконують відповідно до соціальних вимог з боку оточуючих; «публічна особа» людини, яку бачать навколишні [2]. Т. ч., персона – це та маска, яку одягають, спілкуючись з іншими людьми. Вона являє нас такими, якими ми хочемо, щоб нас сприймало суспільство. Персона може не збігатися з справжньою особистістю індивіда. Поняття персони у Юнга аналогічно поняттю рольової поведінки в соціології, коли ми чинимо так, як, вважаємо, інші люди очікують, щоб ми діяли в тих чи інших ситуаціях [3].

himiko

«Shin Megami Tensei: Persona»

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с.

2. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

3. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Архетипы [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/arc.htm

Переклав: Кирило Степанян

Персональне несвідоме (Personal unconscious) – див. Особисте несвідоме (Personal unconscious)

Почуття (Feeling) – одна з чотирьох психічних функцій. Це раціональна функція, за допомогою якої людина оцінює відносини та ситуації. Почуття слід відрізняти від емоцій, що виникають при наявності порушеного комплексу.

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

Переклав: Кирило Степанян

Проекція (Projection) – процес, в якому якість або характерна властивість суб’єкта сприймається та переживається їм як якість або властивість зовнішнього об’єкта або іншого суб’єкта [1]; 

richard-mc3bcller

Проекція – це несвідоме перенесення змістів психіки на інших людей або об’єкти, в якому проектуватися можуть неприйнятні емоції та якості, або ж напроти привабливі і цінні [2]. І проекції Тіні, і проекції Образа Душі лягають на реальних осіб обох статей [Ibidem]. Проекція Аніми або Анімуса на жінку або чоловіка переживається як стан закоханості [1].

Фрустровані очікування вказують людині на необхідність повернення проекцій, щоб встановлювати відносини з реально існуючими людьми [1]. Тому повторне прийняття та інтеграція спроектованих змістів – важлива частина аналізу в процесі індивідуації [2].

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

Переклав: Кирило Степанян

Психіка та психічна енергія під психікою Юнг розумів все наше єство, свідоме і несвідоме, а аналітична психологія покликана була розкрити структуру та динаміку психіки й витворити типологію психічної енергії: її спрямованість, функції, типи і так далі [1]. Психічна енергія може текти по певних каналах: біологічному, психологічному, духовному та моральному, і якщо один з каналів заблокований, вона буде змінювати напрямок й протікати іншими; зміна течії такої енергії має своєю функцією та метою підтримувати баланс психіки в цілому [Ibidem].

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Психічна реальність головний концепт Юнга, в якому функція психіки полягає в психічній реальності: життя проживається в психічної реальності, і навіть «ілюзорний» досвід реальний з цієї точки зору, позаяк і зовнішній, і внутрішній світи сприймаються нами в образах, й відповідно, ми прагнемо персоніфікувати несвідомі змісти [1].

d09bd09cd09a-2

До прикладу, Христос як колективний образ Самості має тут реальну психічну силу поза всіма історичними фактами про Ісуса [Ibidem].

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Психоз це проникнення несвідомих змістів у свідомість, коли его виявляється перевантаженим [1]. Психоз відокремлює індивіда від соціальних взаємодій та, в певному розумінні й до певної межі від реальності, через що пацієнтам в психозі складно відповідати на психотерапію [Ibidem].

Той же процес призводить одну людину до божевілля, а іншу може призвести до геніальності [Ibidem].

kinopoisk.ru

1999. «Goya en Burdeos» Карлоса Саури

Психотичні стани можуть бути частиною релігійних одкровень або сильного натхнення [Ibidem].

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Психологічні функції (Psychological functions)чотири функції, що входять в структуру особистості, які використовував Юнг для пояснення відмінностей у взаємодії людей зі світом. Мислення й почуття об’єднані як раціональні функції, оскільки вони дозволяють формувати судження про життєвий досвід. Відчуття і інтуїція об’єднані як ірраціональні функції, так як здійснюють пасивне «зчеплення» життєвого досвіду.

Джерело:

1. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

Переклав: Кирило Степанян

Псюхе (Psyche) – див. Душа (Psyche) 


Р


С

Самість (Self) – архетип цілісності, що регулює центр особистості. Він переживається як трансцендентна Его трансперсональна енергія тощо, як Бог [1].

3hYHwZsaPk_1360144742

Архетип в теорії Юнга, який стає центром структури особистості, коли всі протиборчі сили всередині особистості в процесі індивідуації об’єднуються, включаються до складу єдиного цілого [2].

Æonia

πλήρωμα

Самість Юнг вважав найбільш важливим архетипом: поєднуючи і гармонізуючи всі аспекти несвідомого, самість створює єдність і стабільність особистості. Таким чином, завдання самості (як і психотерапії) – інтеграція різних підсистем особистості [3]

unnamed (1)

Юнг порівнював самість з поривом або прагненням до самоактуалізації, що визначає гармонійність та цілісність, найбільш повне розкриття можливостей особистості [Ibidem].

the-parts-of-self

За загальним же визначенням Г. Бенеша, Самість – це індивідуальна система актуалізації, спосіб об’єктивації Я із численними теоретичними описами [4, с. 468]. Консенсусним є те, що мала дитина постає субє’кт-об’єктною неподільною одиницею, що поступово поділяється на Я та Інших [Ibidem].

73f9cb3cb440ec67a571f4ded91df682

Переживання початкової неподільності людина пізнає частково у primodium – короткому стані прокидання зі сну або в переживанні сновидінь чи в стані сп’яніння [Ibidem]. Розвиток Самості в процесі індивідуації прогредієнтний, тобто неізольований процес, цільовий стан якого описуваний по-різному (в тому числі, у релігійному або ідеологічному ключі, до прикладу, в якості обоження, відмови від пристрастей або досягнення особистої зрілості тощо) [Ibidem]. Основною проблемою постає питання, чи є Самість особистісно-іманентною здатністю, до якої людина наближається через самореалізацію та самоактуалізацію, або ж – в концепції life-event – результат наявних життєвих подій? [Ibidem]. Попри це, найважливішим предметом дослідження виступають багатогранні проміжні рівні розвитку Я [Ibidem], а саме [4, с. 469]:

  • виникненням довіри до себе;
  • почуття самоповаги;
  • реальним та ідеальним образом «Я»;
  • впевненістю у собі та у власних силах;
  • внутрішнім багатством гуманістичного потенціалу.

У клінічній психології проблема виникнення самості відіграє значну роль, позаяк приводом для розмаїтих психічних розладів може стати самовідчуження, яке проявляється як [Ibidem]:

  • нечітка консистенція самості;
  • недостатнє самопізнання;
  • недосконале індивідуальне планування;
  • криза ідентичності;
  • проблематика самоцінності;
  • вади самостановлення.

Отже cамість – це образ єдності особистості в цілому, центральний впорядкуючий принцип, про який Юнг писав: «Самість не тільки центр, а й вся окружність, що охоплює і свідомість, і несвідоме; це центр всієї спільності, тоді як его всього лише центр свідомості» [5].

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

2. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

3. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Архетипы [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/arc.htm

4. Бенеш Г. dtv-Atlas: Довідник. Психологія. – К.: Знання-Прес, 2007. – 510 с.

5. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Символ (Symbol) – максимальне з можливих висловлення якоїсь маловідомої суті.

pimg-1052286

Символічне мислення нелінійне, і має відношення до правої півкулі; є комплементарне лінійному логічному мисленню, що співвідноситься із лівою півкулею.

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

Переклав: Кирило Степанян

Символічне мислення – див. Символ 

Синхроністичність (Synchronizität) – визначався Юнгом як акаузальний пов’язуючий принцип.

9781603443005

283775

Більше читайте тут: https://is.gd/6cRMZz

Кирило Степанян

Самоактуалізація – Юнг порівнював самість з поривом або прагненням до самоактуалізації, що визначає гармонійність та цілісність, найбільш повне розкриття можливостей особистості. За переконанням Юнга (як і на думку багатьох юнгіанських психотерапевтів та психоаналітиків), самоактуалізації можна досягти лише в середньому віці, а тому цей вік (між 35-40 роками) Юнг розглядав як критичний період для особистісного розвитку – рубіж, на якому особистість зазнає глибоких та благотворних перетвореннь. У цьому погляді Юнга також можливо вбачати автобіографічні моменти: саме в цьому віці сам Юнг зміг досягти цілісності свого Я опісля подолання невротичної кризи. Таким чином, для Юнга найбільш важливим етапом особистісного розвитку є аж ніяк не дитинство, як у Фройда, А, навпаки, зрілі роки, час, коли він сам пройшов через душевну кризу та зміг подолати її.

Джерело:

1. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Архетипы [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/arc.htm

Переклав: Кирило Степанян

Старець (лат. Senex) – архетип, що свідчить про прихильність до установок, відповідним більш старшого віку.

w1500_450742

Ebenezer Scrooge

Негативні сторони проявляються у вигляді цинізму, жорсткості та надмірного консерватизму. Позитивними рисами є відповідальність, визнання субординації та самодисципліна. Добре збалансованій особистості відповідає весь спектр діяльності, адекватної в рамках існуючих полюсів puer – senex.

51956002_10205460989760983_4669294964524449792_n

Ianus

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

Переклав: Кирило Степанян


Т

Телеологічне пояснення – формулюються в термінах спрямувань та кінцевих цілей, а не редукує процеси до їх причин [1]. На відміну від фройдистського психоаналізу, аналітична психологія часто розглядала психічні процеси з точки зору їх цілей, до прикладу – в процесі індивідуації [Ibidem].

400px-Unus_Mundus_according_to_Jung_(en)

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Tertium non datur – див. Трансцендентна функція (Transcendent function)

Тінь (Shadow) частина особистого несвідомого, що характеризується як позитивними, так і негативними рисами і установками; свідомість Его має тенденцію до відкидання або ігнорування цієї частини [1].

Stephen King. «The Dark Man» (1969)

1969. «The Dark Man» (Stephen King)

У сновидіннях Тінь символізують образи людей тієї ж статі, що й сам сновидець [Ibidem].

IMG_20190209_153411

Свідома асиміляція Тіні людиною призводить до зростання його психоенергетичних можливостей [Ibidem].

Batman Returns Soundtrack Cover

«Batman Returns»

Архетип в теорії Юнга, що представляє собою пригнічену, або темну, тваринну сторону особистості людини [2], «інфернальні, варварські та тваринні» якості, пригнічені его, які й утворюють тінь, що вступає в компенсаторні відносини зі «світлим» его, тобто тінь це саме «те, чим особистість не хоче бути» [4].

w1500_412548

«Papurika» (2006) Cатосі Кона

Тінь має ту ж стать, що й сама особа, може з’являтися в сновидіннях та фантазіях, і може бути спроектована [Ibidem].

resident_evil_2_mr_x-2 - копия

Mr. X («Resident Evil 2. Remake», 2019)

Ключовий архетип в юнгіанській практиці психотерапії неврозів та депресії [Ibidem].

Архетип тіні – це зворотна, темна сторона Я. Вона найбільш глибоко вкорінена в тваринному минулому людини: Юнг вважав її своєрідним спадком нижчих форм життя [3]. Являє собою сукупність всіх аморальних, несамовитих, пристрасних та абсолютно неприйнятних бажань і вчинків, й в цій якості відіграє велику роль у формуванні депресії і неврозів [Ibidem]

«DC Mythology» (Alex Ross)

«DC Mythology» (Alex Ross)

Як психотерапевт Юнг писав, що тінь підштовхує нас зробити щось таке, чого ми в нормальному стані ніколи собі не дозволимо, і коли з нами трапляється щось подібне, ми схильні пояснювати те, що сталося тим, що на нас щось найшло; це «щось» і є тінь, найпримітивніша частина нашої природи. Однак тінь має і свою позитивну сторону [Ibidem]. Вона – джерело спонтанності, творчого пориву, раптових осяянь і глибоких емоцій, без чого нормальна, повноцінна людське життя також неможливе [Ibidem]

batman_regular

Джерело:

1. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

2. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Глоссарий [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

3. Карл Густав Юнг и аналитическая психология / Архетипы [Електронний режим доступу]: http://www.jung.psy4.ru/glossary.htm

4. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Трансференція (Transference) – див. Перенесення та контрперенесення (Transference and Countertransference)

Трансцендентна функція (Transcendent function) архетипний процес, який виступає посередником між протилежностями, забезпечує перехід від однієї позиції або стану до інших [1]. Активується щоразу, коли свідомість поглинена боротьбою протилежностей: символи передають такі протилежності, і це підключає трансцендентну функцію, яка намагається зрозуміти вислизаючі значення образів та символів [Ibidem].

Трансцендентна функція має здійснювати цілющий ефект за рахунок здатності поєднувати свідоме із несвідомим та здатності давати індивіду можливість виходити за межі одностороннього сприйняття [Ibidem].

adw-2

1916. «SEPTEM SERMONES AD MORTUOS» К. Г. Юнга

Таким чином це примирювальне «третє», що виникає з несвідомого (у вигляді символу або нової установки) після того, як конфліктні протилежності були свідомо диференційовані й між ними збереглася певна напруга [2].

Трансцендентна функція відома тому як Tertium non datur цілюще третє, що виникає з несвідомого (у вигляді символу або нової установки) в результаті напруги, яка існувала між конфліктуючими протилежностями [3].

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

2. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

3. Холлис Дж. В поисках божественной обители: Роль мифа в современной жизни. – М.: Класс, 2008. – 192 с. 

Переклав: Кирило Степанян

Тріада – див. Четвірка (кватернер)


У

Уроборос (Uroboros) – міфічний змій або дракон, що заковтує власний хвіст. Він є символом індивідуації як самодостатнього циклічного процесу, а також символом нарцисичного самопоглинання.

Mausolée Goblet d' Alviella

Mausolée Goblet d’ Alviella

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян


Ф

Фобія – крайня невротична тривожність, також є формою істерії [1].

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян

Функції Юнг виділяв чотири властивості психічної енергії, які він назвав функціями, що утворюють пари протилежностей:

  • мислення – відчуття;
  • інтуїція – сенсорика.

Функції – це засіб, за допомогою якого ми орієнтуємо себе в процесі набуття досвіду. У кожної конкретної людини одна функція свідома (домінуюча), а протилежна їй – несвідома (витіснена). Дві, що залишилися частково свідомі, частково витіснені. Функції спільно із двома відносинами (екстраверсія –інтроверсія) дають вісім типів особистості.

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян


X


Ц


Ч

Четвірка (кватернер) – ще один архетип цілісності, що виявляється універсально (чотири сторони світу, чотири стихії, чотири пори доби тощо).

Jung_KK_c14

Кватернер

Часто має структуру 3 + 1, де один з елементів за своєю природою відрізняється від трьох інших й займає виняткове становище, а його приєднання до решти і означає виникнення справжньої єдності.

Painting-Septem-Sermones

Jung’s painting titled, «Septem Sermones ad Mortuous» (completed around 1918 while working on Liber Novus, and subsequently give as a gift to H. G. Baynes)

У розумінні Юнга, трійця є архетиповим виразом провідної (тобто повністю свідомої) функції психіки плюс дві допоміжні. Четверта ж займає підлегле становище й виявляється повністю несвідомою (звідси і структура 3 + 1). Архетипи Мандали та четвірки тісно пов’язані між собою.

Джерело:

1. Ханова Л. А. Мандала и Четверица как архетипи целосности [Цитується за]: https://ai-news.ru/2018/12/karl_gustav_ung_sakralnyj_krug_mandaly.html

Переклав: Кирило Степанян


Ш

Шизофренія – оригінальна назва «раннє слабоумство»; вважалася порушенням біохімії організму.

Характеризується розщепленням мислення, почуттів і дій. Юнг визнавав фізіологічний компонент цієї хвороби, але стверджував, що початковим і пріоритетним є психологічний компонент – придушення особистості комплексом розколу.

Untitled 61

Его є центром поля свідомості, що дає особистості відчуття цілей та ідентичності. Воно організовує свідоме мислення, опосередковує взаємодію свідомості з несвідомим. Его і є дорогоцінним «світлом» свідомості, що завжди охороняє нас.

Джерело:

1. Хайд М., МакГиннесс М. Юнг в комиксах: Биография, идеи, труды / Мэгги Хайд, Майкл МакГиннесс. – М.: Издательство «Э», 2017. – 192 с.

Переклав: Кирило Степанян


Щ


Ь

~


Ю

Юнг, Карл Густав (Carl Gustav Jung) – швайцарський психіатр та психотерапевт; нар. 26.07.1875 (Кесвіль, кантон Тургау, Швейцарія) – помер 06.06.1961 (Цюріх), будучи професором у відставці в університеті в Базелі та у Вищій технічній школі в Цюріху.

ung2

В 1900-1909 рр. працював з Е. Блейлером, 1907-1913 рр. – період тісної співпраці з 3. Фройдом. Розробивши власну нову концепцію, Юнг відійшов від Фрейда, назвавши своє вчення «аналітичної психологією».

Справив плідний вплив на антропологію, етнологію, порівняльну історію релігій та психологію, педагогіку, художню літературу. З 1948 р. в Цюріху діє Інститут К. Г. Юнга, що є освітнім і дослідницьким центром.

cgj-institute-logo

Джерело:

1. Философский словарь / Юнг [Електронний режим доступу]: http://www.harc.ru/slovar/2618.html

Переклав: Кирило Степанян


Я


Глосарій задумано в якості конспективного компілятивного перекладу для потреби синтезу відібраних словникових статей з низки психологічних та філософських глосаріїв із вказанням використаного джеерла. Там, де поодається авторизована або авторська стаття, вказується автор, а не перекладач.


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s