Валерій Ластовський. Дмитро Байда-Вишневецький і Черкаси: Міфи в історіографії

Валерій Ластовський

Дмитро Байда-Вишневецький і Черкаси:

Міфи в історіографії

233a4bf31e3e15cae19ee750021bf8e4-1


Дмитро Байда-Вишневецький – персонаж для української історії та історіографії не тільки колоритний, але й знаковий. Фактично він визнається рубіжною особистістю в процесі формування українського козацтва і появи запорозьких Січей. Для багатьох він і гетьман, і засновник Хортицької Січі. Легендарність цієї особистості настільки значна, що навколо неї сформувалися міфи, які продовжують жити не тільки у свідомості пересічної особистості, але й в науковій літературі. Так вже сталося, що задовго після смерті Дмитра Байди-Вишневецького, його життя тісно переплелося із містом Черкаси. Спочатку – в науковій літературі, а потім – і в повсякденному житті: в Черкасах його іменем названо одну із центральних вулиць, а відомий політик і народний депутат Микола Томенко запропонував у 2017 р. зробити цю особистість своєрідним брендом міста.

Обсяг наукової літератури, присвяченої цій непересічній особистості, є досить значним і, відповідно, заслуговує на окрему історіографічну розвідку. Разом з тим, не дивлячись на значну кількість досліджень та публікацій, є питання, які для науки залишаються до кінця нез’ясованими. Зокрема, це стосується і зв’язків між Дмитром Вишневецьким та містом Черкасами.

Безпосередньо в Черкасах князь, звичайно, міг перебувати. У цьому сумнівів майже немає. Хоча, разом з тим, немає й жодного документу, який би прямо на це вказував. Проте, наприклад, у 1557 р., в листі короля Сигізмунда І, в якому Дмитру Вишневецько-му прямо заборонялося воювати «с цесарем Турецким», зазначалося, що до князя було відправлено посланця з відповідними інструкціями, якого необхідно було зустріти в саме в Черкасах: «А против тому посланцу нашому, которого шлем до тебе, встречу до Черкас, як бы тебе то все, што от нас с тым дворанином послано, в целости дошло, сухим путем, альбо водою: нехай бы без мешканья его в Черкасех встречали…» [1, 149]. Можливість перебування Дмитра Вишневецького в Черкасах можна віднести ще й до 1561 р., коли він повернувся із московської служби.

Стосовно зв’язку Дмитра Вишневецького із Черкасами існує три головних міфи, які продовжують поширюватися із публікації в публікацію:

1) Дмитро Вишневецький був старостою черкаським і канівським,

2) за час свого старостування він спорудив у Черкасах свій замок,

3) Дмитро Вишневецький захопив Черкаси та Канів і запропонував їх московському царю Івану IV.

Міф 1. Дмитро Вишневецький — староста черкаський і канівський

Цей міф з’явився ще у ХІХ ст. і благополучно перейшов вже у ХХІ ст. І хоча не так давно про нього писав сучасний дослідник Юрій Михайлюк, показуючи, що жодних підстав вважати Дмитра Вишневецького старостою черкаським і канівським немає, тим не менше, цей міф продовжує жити та популяризуватися.
До початку ХІХ ст. взагалі про якусь державницьку діяльність Дмитра Вишневецького в літературі ніколи не йшлося, згадувалися лише його військові виправи. Вперше ж на подібний статус князя Дмитра натякнув тільки російський історик Микола Карамзін. Проте він дійсно лише натякнув, а не прямо стверджував: «Быв любимым вождем днепровских козаков и начальником Канева, он скучал мирною системою Августа» [3, 252].

Певну державницьку діяльністю Дмитру Вишневецькому приписував автор «Історії русів», але цілком у дусі романтичної історіографії: «…и он бывши гетманом во время мирное, славился гражданскими добродетельми, поправлял разоренные города и публичные здания, наблюдал за правосудием и правлением земских и городских урядников, возбуждал народ к трудолюбию, торговле и хозяйственным заведенЬям, и всякими образами помогал ему оправиться после разорительных войн, и за то все почтен отцем народу». Але як бачимо, тут мова йде не про рядового королівського чиновника, а про главу державу – про гетьмана, що цілком відповідало загальній концепції твору.

Безпосередньо вже спровокував формування історіографічного міфу щодо старостування Дмитра Вишневецького російський історик Сергій Соловйов у 1856 р., коли вийшов з друку шостий том його праці «История России с древнейших времен». Саме там вперше чітко було сказано: «староста каневский, князь Дмитрий Вишневецкий, истый козак по природе, достойный преемник Евстафия Дашковича» [11, 478].

З цього моменту й починається подальше калькування статусу князя Дмитра. Далі, у 1874 р. у відомій розвідці, присвяченій Богдану Хмельницькому, здається, вперше назвав прямо Дмитра Вишневецького старостою черкаським і канівським Микола Костомаров, використовуючи при цьому слова того ж таки Сергія Соловйова: «предприимчивый и талантливый преемник Дашковича». Потім, у 1882 р. у своїй праці «Киев, его судьба и значение с ХГУ по ХVI столетие» також назвав князя Дмитра Вишневецького старостою Володимир Антонович. Між іншим, тут він був названий цим титулом поруч із його братом Михайлом Вишневецьким, який насправді був старостою черкаським і канівським у 1559-1584 рр. Потім це ж начебто історик ще й розповідав своїм студентам у 1885-1886 рр., які записали за його словами текст лекцій із наступними словами: «енергійний староста черкаський і канівський».

Вершиною утвердження цього міфічного статусу Дмитра Вишневецького стало тритомне дослідження з історії запорозького козацтва Дмитра Яворницького, опубліковане у 1892-1897 рр.

Міф 2. Спорудження замку в Черкасах Дмитром Вишневецьким

Цей міф має суто місцеве черкаське походження. З’явився він у ХХ ст. вже завдяки місцевим краєзнавцям, що любили дещо перебільшувати роль князя Дмитра у житті міста. Вочевидь, його походження було пов’язане із попереднім міфом. Адже, якщо Дмитро Вишневецький був старостою Черкас чи захоплював це місто, то відповідно, йому необхідне було укріплене місце для свого перебування. Остаточно цей міф був переконливо спростований у 2016 р. в монографії, присвяченій ранній історії середньовічних Черкас [5, 22].

У черкаському краєзнавстві цей міф мав два складових елементи: перебування Дмитра Вишневецького на посаді старости та знаходження самого його замку на території сучасного скверу ім. Б. Хмельницького (в радянський період – парк Ленінського комсомолу). До того ж, як іноді стверджувалося, цей замок був ще й кам’яний! Але, як ми вже знаємо, сам Дмитро Вишневецький ніколи не був старостою. Щодо другого елементу, то він теж не відповідає дійсності. На тому місці, яке відводиться краєзнавцями під розташування замку, ніколи ні яких споруд подібного плану взагалі не було. Про це свідчить як археологічний, так і документальний матеріал.

Міф 3. Захоплення Черкас і Канева Дмитром Вишневецьким

Цей міф має більш давню історію. Початок йому було покладено у ХVІ ст. Практично всі історики, хто присвячував свої розвідки Черкащині, Дмитру Вишневецькому та його діяльності, підтримували цей міф.

Документальною основою для цього міфу є запис у Ніконовському літописі. У записі за жовтень 7066 р. (1558 р.) міститься наступна інформація: «Того же месяца писал ис Черкас да ис Канева к царю и великому князю князь Дмитрей Иванович Вишневецкий, что он с Днепра с Хортицкого острова пошел, потому что корму не стало у него, и казаки от него розошлися, а царь Крымьской пошел на его город, да Турьского люди многие в судех да волохи, и он за кормом не сел в городе, а, пришед, засел Черкасы и Каневы: и государь как велит? И царь и великий князь писал князю Дмитрею Ивановичу, а велел ехати к собе, а Черкасы и Канев велел королю отступитца, потому что царь и великий князь с королем в перемирье» [8, 286]. А далі вже під листопадом того ж таки року міститься запис про переїзд Дмитра Вишневецького на службу до Івана IV, котрий «дал ему отчину город Белев со всеми волостми и селы, да в ыных городех села подклетные государь ему подавал и великими жалованьи устроил» (між іншим, місто було колишнім володінням колишнього князя Івана Івановича Белевського, останнього удільного князя, замордованого в темниці, за наказом Івана IV, на засланні у Вологді якраз у 1558 р.). На цьому князь Дмитро приніс московському царю клятву разом з хресним цілуванням.

Здавалось би все досить просто в цьому повідомленні, яке було автоматично сприйняте науковою спільнотою і завжди сприймалося як беззаперечне.

Проте сумнів у можливості захоплення князем Дмитром Вишневецьким Черкас і Канева викликають декілька обставин.

2. Відповідно до тієї ж інформації, що наводиться у Никонівському літописі, після того, як Дмитро Вишневецький змушений був покинутий Хортицю, «и казаки от него розошли-ся». Тобто, його загони практично перестали існувати, а на тих, хто залишився, не міг не вплинути фактор деморалізації. При цьому, для захоплення двох укріплених міст із замками (які були у 1552 р. відремонтовані або новозбудовані [7]) та їх утриманням насильницьким шляхом потрібно було б кілька сотень чоловік. А в Черкасах і Каневі знаходилися військові гарнізони («драби»), що утримувалися за державний кошт, мали достатній військовий арсенал, включно з артилерією [5, 86, 198, 200]. Тільки в одних Черкасах станом на 1552 р. знаходилося 160 «драбів» (100 належало до роти ротмістра Петра Розбіцького, а ще 60 підпорядковувалися безпосередньо старості) та ще 50 озброєних «служебников» [2, 90]. І це ми не враховуємо ще міське ополчення. З цього випливає, що будь-яка спроба захоплення міста переросла б у кровопролитну битву. Та не забуваймо, що у 1532 р. Черкаси витримали значно серйозніше випробування – облогу кримського хана [6].

3. Відсутня інформація про будь-яку реакцію з боку польсько-литовської влади щодо насильницького захоплення прикордонних міст. Така ситуація уявляється нонсенсом, якщо б відповідна подія відбулася. Тим більше, що:

а) держава знаходилася у стані війни із Москвою,

б) питання стосувалося прикордонної території із Кримським ханатом, який проводив досить активну політику саме в цих землях.

Більше того, коли, розчарувавшись у службі на стороні Москви, Дмитро Вишневецький звертається до Сигізмунда І з проханням дозволу повернутися на Батьківщину і на службу королю. Амністія йому була дарована 5 вересня 1561 р., про що отримав повідомлення і відповідну грамоту сам князь Дмитро, а крім того, ще й тодішній вже новий староста черкаський – Михайло Вишневецький [1, 155-158]. Варто уваги те, що у виданих документах не було жодної згади ні про зраду, ні про розбій Дмитра Вишневецького, а лише про те, що «еси то кром ведомости нашое учинил, ведже ни в который иный обычай то уделал» [1, 157].

4. Літописний звід, в який було внесено інформацію щодо захоплення Черкас і Канева Дмитром Вишневецьким, було складено лише в середині 1560-х років [4, 190-205], вже після того, як князь покинув службу у московського царя Івана IV і, вочевидь, вже після його смерті.

7. Необхідно звернути увагу ще й на слова в повідомленні, що «…а Черкасы и Канев велел королю отступитца, потому что царь и великий князь с королем в перемирье». Справа в тому, що вони дещо перегукуються із словами в тих інструкціях, які видавалися від імені Івана IV його посланцям до Сигізмунда І «с списком обидных дел» – Роману Півову в травні 1559 р. та Микиті Сущову у квітні 1560 р. [9, 584, 13]. У першому випадку інструкція звучала таким чином: «И Роману молвити: государь наш послал на Днепр околничего своего Данила Федоровича Адашева, а с ним многих людей, а приказал им беречь хрестьян от Татар; а о том им приказ великой, чтоб королевым людем обид от них не было никаких. – И нечто молвят, Днепр государя нашего королев, а князь великий посылает на Днепр своих людей, ино то перемирье рушит. И Роману говорити: государь наш перемирья не рушит и в королевы ся земли не вступает ничем, а бережет хрестьянст-во; а в Канев и в Черкасы и в иные королевы места вступатися ему не велел ничем по тому, как в перемирных грамотах государю нашему с королем рубеж описан».

З усього вище викладеного напрошуються єдина думка: ніякого захоплення Черкас і Канева не було. Це – фальсифікація, створена у середині 1560-х років московськими авторами літописного зводу.

Виникає питання: навіщо потрібна була історична фальсифікація в літопису, коли були ще живі основні учасники всіх цих подій, за винятком одного єдиного – Дмитра Вишневецького? Адже тільки він міг спростувати чи підтвердити факт навіть не стільки захоплення Черкас і Канева (це можна було без труднощів довести і без князя), скільки – пропозиції передати ці міста Івану IV. Можливо, саме тому ця фальсифікація і була створена, що Дмитро Вишневецький загинув у 1563 р.?

Для відповіді на це питання пропонується звернути увагу на наступні обставини, які вказують на особливий інтерес московської влади до у 1550-х роках до Черкас.
Спочатку у червні 1551 р., під приводом прикордонного співробітництва «для христианства», Іван IV звертався до Сигізмунда І із проханням розмістити своїх представників у Черкасах та Каневі: «а ты б в Каневе и в Черкасех своим наместником потомуж приказал накрепко, чтоб в Каневе и Черкасех наших порубежных городов наместников сторожем на сторожи места потомуж велел беречи, чтоб им от твоих людей обиды никакие не было» [9, 354]. Очевидно, взаємовідносини між сторонами не зовсім вдало складалися і тому в березні 1552 р. від Івана IV був надісланий новий лист, в якому писалося: «А ты б своим наместником потомуж приказал, чтоб они также наших наместников без вести не держали; а в Каневе бы еси, и в Черкасы своим наместником приказал, чтоб нашему наместнику путив-льскому у себя в Каневе и в Черкасех наших сторожей велели держати и сторожей наших берегли, чтоб им потомуж обид никаких не было» [9, 361-362]. Необхідно відзначити, що саме в цей час відбувалася ремонт та перебудова канівського та черкаського замків.

Пізніше, 1557 р., у вже згаданому вище листі Сигізмунда І до Дмитра Вишневецького з’явилася наступна інформація: «маючы ведомость от тебе и з иншых украин о умысле князя великого Московского ку будованью замков пры Днепре, з(в)лаща где бы хотел бу-довати городы на нашом кгрунте, и для зачепок, абы козакы в небытности чынити не ва-жылися, зачым бы и небеспечности на паньства наши прыносили, для чого абы еси там зоставшы, великую пильность в том чынил и зачепок делати чабаном и влусом цесаря Турецького шкодити козаком не допускал, маючы бачность на многие причыны и на до-кончанье и прысягу нашу с цесарем Турецким.» [1, 148-149].

Ще пізніше, вже 6 травня 1559 р. (через півроку після переходу Дмитра Вишневецько-го до Москви) король Сигізмунд І пише листа до панів-ради у Вільно, де вказує, «иж князь великий Московский замок будовати хочет на врочищы Манастырыщох межы замком нашым Черкасы и островом Хортицою». Сам Сигізмунд цю інформацію отримав від старости черкаського пана Йосифа Халецького та від справці київського воєводства князя Миколи Збаразького [1, 151].

І, нарешті, 5 вересня 1561 р. в листі Сигізмунда І до старости черкаського Михайла Вишневецького зазначалося, що Дмитро Вишневецький «пришол з земли Петигорское на Днепр и ест тепер на врочищи Манастырском от Черкас у тридцати милях, и пишет до нас, бъючи нам чолом, абыхмо его в ласку нашу господарскую принемши, лист наш кглейтовный ему послати росказали и до нас господара ему приехати дозволили» [1, 156].

Як бачимо, спочатку у 1551-1552, а потім вже у 1557-1559 рр. Іван IV намагався стратегічно закріпитися на берегах Дніпра, виставивши свою сторожу та збудувавши свою власну фортецю, яка б могла контролювати торгові та дипломатичні шляхи між Польським королівством і Великим князівством Литовським з однієї сторони, та Кримським ханатом, Туреччиною і Кавказом, з іншої. Можливо, саме для цього Москві і був потрібен Дмитро-Вишневецький, на якого подібні надії й покладалися. Поява князя на тому самому Монастирському острові вже як втікача від московського режиму у 1561 р. символізувала провал відповідних московських надій. Можливо, сам же Дмитро Вишневецький і хотів саме це символічно підкреслити своєю зупинкою саме на цьому острові, а не в якомусь іншому місці (наприклад, на тій же Хортиці).

Після своєї втечі для Москви Дмитро Вишневецький став зрадником. До нього одразу ж почали застосовуватися відповідні визначення. Наприклад: «…притек Вишневецкой ко государю нашему, как собака, и потек от государя нашего, как собака же.» [10, 156].

З вище викладеного можна дійти думки, що фальсифікація із начебто захопленням князем Дмитром Вишневецьким міст Канева та Черкас, яка була зроблена московським літописцем у середині 1560-х років, можливо, переслідувала дві мети: по-перше, закріпити за ним титул зрадника (не тільки московського царя, але і польського короля), і, подруге, закріпити в документах геополітичні претензії московської влади на територію Середнього Подніпров’я, де головними центрами на той час виступали Канів та Черкаси.

Валерій Ластовський (Київ), професор Київського національного університету культури і мистецтва, доктор історичних наук

Джерела та література:

1. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. Т. 2. СПб., 1865. 15, 272 с.

2. Архив Юго-Западной России. Часть VII. Т. І. К., 1886. 647, ХІІ с.

3. Карамзин Н. История государства Российского. Т. 8. СПб., 1819. 308, 163 с.

4. Клосс Б. Никоновский свод и русские летописи ХVI—ХVII веков. М., 1980. 312 с.

5. Куштан Д., Ластовський В. Археологія та рання історія Черкас. К.-Черкаси: Ін-т археології НАН України, 2016. 290 с.

6. Ластовський В. Облога Черкаського замку у 1532 р. (із історії міжнародних відносин у Східній Європі в 30-х роках XVI-го ст.) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. К: Ін-т укр. археогр., 1999. Т. 3. С. 76-96.

7. Ластовський В. Середнє Подніпров’я в міжнародних відносинах середини ХVІ ст.: іспанський слід // Гілея. Вип. 129. 2018. С. 13-16.

8. Полное собрание русских летописей. Т. 13. Часть 1. Патриаршая или Никоновская летопись. СПб., 1904. 302 с.

9. Сборник императорского Русского исторического общества. Т. 59. СПб., 1887. 629 с., 98 стлб.

10. Сборник императорского Русского исторического общества. Т. 71. СПб., 1892. 807 с., 234 стлб.

11. Соловьев С. Сочинения. Кн. 3. Т. 5-6. М., 1989. 783 с.


Перша публікація:

Ластовський В. Дмитро Байда-Вишневецький і Черкаси: міфи в історіографії // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Збірник наукових статей. Випуск 27, Київ, 2018.  


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s