25 квітня 1599 року. Народився Олівер Кромвель

День в історії

25 квітня 1599 року

Народився Олівер Кромвель

Oliver_Cromwell._Engraved_by_François_Mazot.png


Олівер Кромвель (1599-1658) залишається одним з найбільш контроверсійних політичних діячів англійської історії. Військовий, що знищив на деякий час монархію, жорстокий колонізатор в Ірландії, який зажив слави суворого пуританина. Його республіканські ідеї так і не могли знайти в XVII ст. підтримки серед англійського суспільства. Щоправда зараз постать Кромвеля знаходить більш зважені оцінки в історіографії, ніж це було раніше.   

Кромвель народився в родині військових аристократів у Гантінгдоні 25 квітня 1599 р. Його дід Сер Генрі Кромвель був «золотим лицарем», а самому Оліверу дістався в спадок лише невеличкий маєток поблизу Гантінгдона. Навчався Олівер у Кембриджському університеті, проте отриманню ступеню завадила смерть батька в 1617 р., і тоді Кромвель повертається додому, щоб допомагати матері та родичам. 22 серпня 1620 р. одружився на Елізабет Бурк’є. Від цього шлюбу в подружжя Кромвелів було 9 дітей – частина з них померла в дитячому віці.

Саме від Гантінгдона Кромвель став депутатом парламенту в 1628 р. За роки своєї молодості Кромвель, втратив репутацію серед місцевої еліти та перебрався до Сент-Івза. Там він став у сучасному розумінні фермером. Втім, початок громадянської війни в 1640 р. став Божим провидінням для Кромвеля, який отримав справжню роботу. Взагалі про перші 40 років життя Кромвеля відомо досить небагато, зате подальші 19-ть стали досить насиченими на події що змінили не лише Англію, але й Європу.  

1024px-Sir_Anthony_Van_Dyck_-_Charles_I_(1600-49)_-_Google_Art_Project.jpg

Charles I (1625-1649)

Політичний конфлікт між парламентом, який довго не скликався та Чарльзом I Стюартом, що прагнув правити як монарх в дусі абсолютизму, назрівав давно, і на початку 1640-х рр. переріс у військову площину. Очільником «круглоголових» – військових, що виступали на боці парламенту, й став Олівер Кромвель. Іншою назвою для війська стало одне з прізвиськ Кромвеля «залізнобокі». Це була кавалерія, яка дотримувалася релігійних норм – військові не грали в азартні ігри, не вживали алкоголь, не мали вчиняти насильницьких дій щодо цивільного населення (щоправда, інколи мародерство спостерігалося відносно католиків).

John_Pettie_Puritan_Roundhead.jpg

A Roundhead (The Puritan) by John Pettie (1870)

За релігійними переконаннями Олівер Кромвель був пуританином, тобто протестантом, що дотримувався скромної поведінки в побуті. І всі перемоги, які здобув полководець під час Громадянської війни в Англії (1642-1651) були завдяки саме допомозі Бога. Такий релігійний фанатизм, поєднаний з непримиренним бажанням перемогти ворогів стане в нагоді Кромвелю під час ведення зовнішньої політики на чолі Співдружності, а згодом і протекторату. За декілька років Кромвель робить блискучу військову кар’єру, беручи участь в ключових битвах громадянської війни, зокрема Нейзбі 1645 р.

Abraham_Cooper_Oliver_Cromwell_At_Marston_Moor.jpg

Cromwell-after-the-battle-of-marston-ernest-crofts.jpg

1644. The Battle of Marston Moor (2 July)

1280px-Charles_Landseer_Cromwell_Battle_of_Naseby.jpg

1645. The Battle of Naseby (14 June)

800px-Cromwell_at_Dunbar_Andrew_Carrick_Gow.jpg

1650. The Battle of Dunbar (3 September)

У 1643-1644 рр. Кромвель був полковником, 1644-1645 рр. – генерал-лейтенантом кінноти, а в 1645-1646 рр. – генерал-лейтенантом кавалерії.

Наприкінці грудня 1648 р. Олівер Кромвель повернувся до Лондона та посів лідерські позиції на судових засіданнях, що стосувалися короля Чарльза I. Офіцер Кромвель шукав альтернативних шляхів для подальшої долі англійського монарха. Втім, монарх відмовився від ідеї свого відновлення на троні та передачі влади молодшому сину Генрі, герцогу Глочестерському. Зрештою 30 січня 1649 р. Чарльзу I відтяли голову, й Англія на 9 років потрапила під управління лорда-протектора Олівера Кромвеля.

1024px-Charles_I._Anamorphosis.jpg

Anamorphotical portrait of Charles I of England.

Oil on canvas, 41×50 cm (Gripsholm Castle, Sweden)

Як відомо, впродовж 1649-1660 рр. змінилася назва країни, яка відтепер була Співдружністю, а в 1653-1658 рр. перетворилася на протекторат Кромвеля.

800px-Flag_of_The_Commonwealth.svg.png

800px-Standard_of_Oliver_Cromwell_(1653–1659).svg.png

Зранку 20 квітня 1653 р. Олівер Кромвель здійснив мабуть свій головний політичний крок – розпустив парламент. Його промова того дня стала зразком достатньо критичного та суворого ставлення до парламенту як легітимного владного інституту. «Господь впорався з Вами та обрав інші інструменти для здійснення його роботи, які є більш вартісними. … Ви не парламент, я кажу що ви не парламент, я завершу ваше сидіння тут». Прибуття мушкетерів до будівлі парламенту додало трагікомічності цієї ситуації.

CromwellDissolvingLongParliament.jpg

Cromwell dissolving the Long Parliament

Довгий Парламент, що засідав 13 років припинив своє існування – відтепер вся влада в країні була сконцентрована в руках лише Олівера Кромвеля.

800px-Oliver_Cromwell_by_Samuel_Cooper.jpg

Офіційний титул Кромвеля від 16 грудня 1653 р. до смерті був наступним – Його Величність Благодаттю Бога та Республіки Лорд-Протектор Англії, Шотландії та Ірландії. По суті після страти короля Чарльза I, Кромвель залишався єдиним політиком, що міг втримати владу в країні. Вся система влади за часів Кромвеля нагадувала військову диктатуру, де головну роль відігравали генерал-майориполководці Армії Нового Зразка. У 1654 р. законодавчо було закріплено об’єднання Шотландії з Англією в рамках унії, а територією Шотландії відтепер управляв військовий губернатор генерал Джордж Монк.

800px-George_Monk_(1608-69),_eerste_hertog_van_Albemarle._Engels_admiraal_en_staatsman_Rijksmuseum_SK-A-3832.jpeg

George Monck, 1st Duke of Albemarle (1660-1670)

В зовнішній політиці часи Кромвеля були відзначені кривавим придушенням повстань роялістів у Ірландії в 1649-1650 рр. та Шотландії 1650-1651 рр. Основними зовнішньополітичними суперниками Співдружності були Нідерланди та Іспанія, і боротьба за панування в Європі та Атлантиці вилилася в англо-голландську війну 1652-1654 рр. та англо-іспанську війну 1654-1660 рр. Саме за Кромвеля було завойовано основну колонію Англії на Карибах – Ямайку. Вся зовнішня політика Кромвеля була логічним продовженням часів Єлизавети I (1558-1603), де ключовим напрямом був саме атлантизм.

Помер військовий диктатор Англії від малярії та черевного тифу 3 вересня 1658 р., і був з почестями похоронений в Вестмінстерському абатстві.

Oliver_Cromwell_statue,_Westminster.jpg

Oliver_Cromwell_death_mask-_Ashmolean_Museum.jpg

Подальша доля його останків може стати непоганою темою для художнього твору в стилі Стівена Кінга – було здійснено ексгумацію тіла Кромвеля, а 30 січня 1661 р. його, а також Генрі Айртона та Джона Бредшоу провезли вулицями Лондона як основних вбивць англійського монарха. Згодом було відтято голови від тіл і поміщено на 6-метрових шестах поблизу Вестмінстера.

800px-Oliver_Cromwell's_head,_late_1700s.jpg

Шест було зламано бурею в 1680-х рр., а саму голову було вкрадено й ця частина тіла Кромвеля знаходилася в приватного колекціонера аж поки не була похоронена в одній з каплиць Кембриджу в 1960 р.  

RichardCromwell.jpeg

Richard Cromwell (1658-1659)

Наступником Кромвеля на посаді лорда-протектора став його старший син Річард, який щоправда не служив в армії, і тому не мав авторитету серед військових. У 1659 р. Річарда Кромвеля було відсторонено від влади, а через рік відбулася Реставрація Стюартів, і англійський престол посів Чарльз II.

King_Charles_II_by_John_Michael_Wright_or_studio.jpg

Charles II (1660-1685)

Список використаної літератури:

A Companion to Stuart Britain. [Ed. by B. Coward].  Oxford: Blackwell Publishing, 2003.

Bennett M. Oliver Cromwell. London and New York: Routledge, 2006. (Routledge Historical Biographies)

Davis J.C. Oliver Cromwell. L: Arnold, 2001. (Reputations)

Kishlansky M. A Monarchy Transformed: Britain 1603-1714. L: Penguin Books, 1997. (The Penguin History of Britain)

Yerby G. People and Parliament: Representative Rights and the English Revolution. L: Palgrave Macmillan, 2008.

Єгор Брайлян


Додатково:

Модифікація концепції mysticum corpus в «політичній теології» Англійської монархії. Цитати «Двох тіл короля» Ернста Канторовича із коментарем:

https://is.gd/IyFYOI

Щодо подальшої долі республіканізму та дивну смерть Гарінгтона:

https://is.gd/YL2tcY

Щодо прикінцевої долі монархії:

https://is.gd/6HHJba

Щодо кальвіністської предестинації та британо-американського месіанізму:

https://is.gd/1jvTx3

https://is.gd/9o1sCz

Глосарій по Англійській монархії:

https://is.gd/FxawXX


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s