17 березня 180 р. Смерть Марка Аврелія

День в історії

17 березня 180 р.

Смерть Марка Аврелія

lk;k.jpg

Кінна статуя Марка Аврелія на римському Капітолії. Фото: В. Андросов


Смерть – таке ж таїнство природи, як і народження: сполучення тих самих елементів – у те ж саме. Назагал її нема чого цуратися: для мислячої істоти тут ані чогось недоладного, ані супротивного розумному устроєві.

Марк Аврелій. «Наодинці з собою. Роздуми»

mini-17.jpg

Поява в шерегу найвидатніших мислителів світу римського імператора Марка Аврелія (Marcus Aurelius Antoninus) вказує на явище водночас безпрецедентне й таке, що промовисто свідчить про важливу рису філософського знання як такого. Філософія з її пошуком найбільш універсальних основ буття покликана стирати межі суспільних станів та професійних покликань. Імператор Марк Аврелій, чиновник високого класу Луцій Анней Сенека, раб-вільновідпущеник Епіктет – цей ряд показує, що пізній римський стоїцизм чи не найкраще впорався зі своєрідною «соціальною місією» філософії, встановивши для майбутніх поколінь високий стандарт залучення представників усіх верств до пошуку філософських підвалин існування людини та світу довкола неї. Поза стоїцизмом з усіх великих ідей свого часу лише християнство настільки ж впевнено долатиме межі соціальних розділень, наголошуючи своїми практиками рівність людей перед лицем Абсолютної Істини та промовляючи слідом за апостолом Павлом, що «нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі» (Гал. 3:28).

Марк Аврелій Антонін Август народився в Римі у 121 р. н.е. у родині визначного римського чиновника та початково був названий на його честь Марком Аннієм Вером. Мати Доміція Луцілла-молодша походила з давнього патриціанського роду Кальвізіїв Туллів, була родичкою імператорів Адріана та Антоніна Пія. Батько помер, коли Марку Аннію-молодшому було лише близько трьох років, однак протягом життя він зберігав спогад про батькову доброчесність, що знайшло відображення на сторінках «Роздумів»: «Від того, що чув і пам’ятаю про кровного батька – скромність і мужність».

ipuup.jpg

Приблизно з семи років хлопець почав отримувати домашню освіту, відповідну до уявлень аристократичного середовища того часу. Один зі вчителів Марка Аврелія – правдоподібно, це був раб чи вільновідпущений на ім’я Евфорік – навчив його основам грецької мови, що протягом століть залишалася своєрідною lingua franca серед освічених кіл Римської імперії. «Полонена Греція полонила свого лютого завойовника», – писав класик давньоримської літератури Квінт Горацій Флакк з приводу того захоплення, яке викликала у співвітчизників зустріч з грецькою музикою, філософією, архітектурою, театром, філософією… Грецькою мовою будуть згодом написані «Роздуми» Марка Аврелія, які дуже швидко закріпилися в каноні римської стоїчної думки.

Стоїцизм як світоглядна система та філософський умонастрій так само приплив на береги Тибру з елліністичних Афін. Назва школи повязана з афінським розписним портиком Стоа Пойкіле (грец. στοά ποικίλη), де було озвучено провідні ідеї перших прихильників стоїчної філософії. Сьогодні ми знаємо відносно небагато про період т.зв. «Середньої Стої» (ІІ-І ст. до н.е.), на який прийшлася діяльність перших поколінь мудреців, що жили після засновника школи Зенона Кітіонського, однак відомо, що в саме в цей період стоїцизм почав активно «мігрувати» в західному напрямку.

У «Моральних листах до Луцілія» Сенека кілька разів згадує про високі моральні якості раннього римського стоїка Катона Молодшого (Утицького), сучаника громадянської війни Цезаря та Помпея. Однак розквіт римського стоїцизму припав на часи останніх імператорів династії Юліїв-Клавдіїв, головним чином Клавдія і Нерона, та пізнішим періодом. Саме в цю добу з’являються перші записані твори, за якими можна повноцінно реконструювати філософську думку римських стоїків.

Цікавість до філософських проблем у Марка Аврелія пробудив митець Діогнет, який паралельно давав своєму наставнику уроки малярства. У «Роздумах» він серед інших вчителів згадає також філософа-платоніка Вакхея, а також Тандасіда та Маркіяна. Приблизно на цей же час припадають перші літературні проби Марка Аврелія – діалоги ймовірно філософського змісту (до нас не дійшли). Літературний стиль майбутнього імператора-філософа закладався під впливом лекцій грецького граматика та дослідника гомерівського епосу Александра з Котеону.

У досить ранньому віці Марк Аврелій (передусім завдяки наближеним до імператорського дому родичам) увійшов до кола найвищих сановників Римської імперії. На прохання імператора сенат дозволив йому зайняти у 138 р. посаду квестора, з якої почалося кар’єрне сходження юнака в системі римських магістратів. Однак громадські обов’язки все ж залишають можливість для продовження освіти та подорожей як важливого чинника в розширенні меж власного світогляду. Серед учителів цього періоду – класик «другої софістики» оратор та державний діяч Ірод Аттик.

640px-Marcus_Aurelius_bust_Istanbul_Archaeological_Museum_-_inv._5129_T.jpg

Кар’єра Марка Аврелія продовжиться за довгого правління Антоніна Пія – наступника імператора Адріана. Антонін Пій всиновив його разом з іншим представником аристократичного роду Луцієм Вером. Обидвоє стали нащадками Антоніна та співправителями Римської імперії після його смерті в 161 р. На цей період припадає початок серії затяжних та виснажливих Маркоманських воєн, які Рим веде поблизу північної ділянки лімесу проти германо-сарматської групи племен. Останній період свого життя та правління Марк Аврелій (166-180 рр.) майже повністю проводить у військовому таборі. Саме там пишеться більша частина «Роздумів» – щоденника та своєрідної збірки філософських вправ, які початково не призначалися для стороннього ока. Жодна з поширених назв цього твору (побутують також варіанти «Наодинці з собою» та «Послання до себе самого») не є автентичною, що втім, є досить розповсюдженим явищем серед пам’яток античної літератури.

1.png

2.png

3.png

У калейдоскопі провідних тем «Роздумів» неважко розгледіти пошуки всезагальної космічної гармонії та рівноваги, до яких щоразу повертається вдумливий автор і учень кількох поколінь мислителів греко-римського світу. Сучасний український філософ Сергій Пролєєв пов’язує основні струмені стоїчної думки – провидіння, відповідальність людини перед лицем долі, універсальність етичних настанов та їхній зв’язок із загальним порядком світобудови – з історичним занепадом формації грецького поліса та постанням держави-імперії елліністично-римського періоду як основної суспільної реальності Західного світу пізньої античності. Перед лицем усепоглинного державного апарата на чолі з верховним правителем-імператором колишній вільний громадянин поліса почувався беззахисним ґвинтиком, глухим знаряддям нічим не обмеженої державної влади. Такий порядок речей досить швидко змінив акценти світобачення нової уявленої спільноти, позначившись на провідних філософських течіях епохи та їхній увазі до проблем долі та всезагальної визначеності буття людини у світі складних та значною мірою не залежних від неї самої обставин. Зрештою, філософ Сенека став однією з найвідоміших жертв свавілля імператорської влади, такої ж необмеженої в часі й просторі, як стоїчний космос.

lkj.jpg

Така філософія, назагал зумовлена малопривабливими для сучасної людини суспільними реаліями, може на перший погляд видатися щонайменше похмурою та безплідною. Однак саме вихід за межі громадянського існування в полісі з його чеснотами зовнішньої свободи та незалежності дозволив мислителям епохи зосередитися на цілком нових підставах філософування. На цьому переході західна думка відкрила для себе одну з найважливіших своїх універсалій – внутрішній світ окремої людини, незалежний від безмежного зовнішнього світу. Марк Аврелій на різні лади обігруватиме усталену стоїчну думку: дійсно, обставини, в які нас щоразу закидає життя, здебільшого від нас не залежать – але наш внутрішній світ (мовою християнської теології – «душа»), який визначає реакцію на складні життєві обставини, так само не залежить від потоку цих оманливих обставин.

Всяке знаряддя, причандалля, начиння добре мається тоді, коли чинить те, для чого створене – хоч сам творець у ньому й відсутній. А от у речей, що їх утримує природа, творча сила – всередині, а тому вона при них і зостається; тим-то її треба ще більше поважати і вважати, що,коли маєшся й поводишся так, як її воля, то й усе воно тобі до мислі. Так-бо й Всесвітові до мислі все, що його.

(«Роздуми», VI.40)

Лише в нашій владі привести своє світобачення до гармонії з загальним порядком речей і таким чином відновити зв’язок окремого існування з Цілим – досягти «спасіння» у світоглядних координатах християнства.

Для кожного догідне те, що в згоді з його устроєм і природою. Моя природа – розумна і громадська, моя громада й вітчизна, оскільки я Антонін – Рим, оскільки людина – Всесвіт; для мене добро – лише те, що пожиточне цим громадянам.

(«Роздуми», VI.44)

На початку поеми «Помста» («Возмездие») Алєксандр Блок свого часу підсумував світогляд, досить близький до того, який постає поглядові стороннього читача зі сторінок «Роздумів» Марка Аврелія:

Жизнь — без начала и конца.

Нас всех подстерегает случай.

Над нами — сумрак неминучий,

Иль ясность божьего лица.

Но ты, художник, твердо веруй

В начала и концы. Ты знай,

Где стерегут нас ад и рай.

Тебе дано бесстрастной мерой

Измерить всё, что видишь ты.

Твой взгляд — да будет тверд и ясен.

Сотри случайные черты –

И ты увидишь: мир прекрасен.

Невипадковими також видаються паралелі з християнською богословською термінологією. Філософський спадок Марка Аврелія протягом багатьох століть сприймався нерозривно з контекстом ранньохристиянської думки, хоча історична дійсність була набагато суперечливішою: часи правління імператора-філософа позначилися черговим етапом гонінь на прихильників нової віри. Утім, певну рацію мав німецький гуманіст Вільгельм Гольцман-Ксиландр, який вказував на існуючий паралелізм між «Роздумами» та окремими рядками Нового Заповіту. Попри численні розбіжності, християнство подібно до стоїцизму апелюватиме до внутрішнього світу людини, відокремленого у своїй самоцінності від зовнішніх обставин, а також закликатиме до єдності всіх людей через свідчення слави єдиного Творця.

lklk.png

У ХХ столітті американський теолог Рейнгольд Нібур називатиме Марка Аврелія одним з найшляхетніших історичних діячів свого часу, тоді як англіканський священик та перекладач Максвелл Станіфорт (Maxwell Staniforth) підніме питання про глибокий вплив стоїцизму на християнський спосіб філософування. Вочевидь, так і виявляються найглибші сенси проникнення людської думки – через невпинний діалог, зіткнення та взаємодію окремих ідей, цінностей, світоглядних моделей. Чи не єдиний в історії видатний мислитель на чолі світової держави, Марк Аврелій був старанним учнем своїх вчителів та через століття залишається нашим сучасником і співрозмовником.

Mark_Avreliy_Razmyshlenija_pic_1.jpg

Валентин Андросов


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s