«Concordia Discors»: Політологічно-аксіологічний сегмент. Марксистський (моно)дискурс

Дискусійно-практична платформа «Concordia Discors»:

Політологічно-аксіологічний сегмент

Марксистський (моно)дискурс

71048257_475776122975603_6734245352733409280_n.jpg


Пропоновані до обговорення та дискусії питання та теми:

  • чи є марксизм «монодискурсом» за критеріями: чи прагне він до «монополізації істини» та претендував на безальтернативність, історичну детермінованість своїх цілей тощо?
  • аналіз конструктивної критики та політекономічної складової в марксизмі; деструктивні та конструктивні елементи та їх потенціал, історичний досвід, прояви та наслідки; чи можна говорити про фактичний дисбаланс складових вже на рівні теорії? (якими є засадничі хиби?);
  • аналіз суперечностей: науковий компонент (політекономія), «науковість» вчення та соціальний і політичний активізм та мобілізація з «мас» із амбівалентним (емансипативним, а поряд з тим – деструктивним) потенціалом, пропаганда, агітація, індоктринація (чіткі риси ідеології), концепція адаптативної гнучкості «істдіамату» та «сектантська» тенденція і доктринерство; самозаперечення марксизмом наявності власної ідеологічної складової та утопізму; феномен секулярного «сектантства»; «ортодоксія» та ревізіонізм; «квазірелігійний» потенціал;
  • супречності між анархізмом і марксизмом; концепція та теорія політії та її відмирання;
  • «лівогегеліанство» та Фойєрбахівська інверсія діалектики; марксизм про «дух» та ревізія гегеліанського ідеалізму із запереченням етатичного потенціалу гегеліанства;
  • марксизм про «палеосоціалізм»;
  • русоїзм (нативний примордіалізм) та концепція re-volutio; діалектичний синтез «формацій»;
  • «істдіамат» як приклад «монодискурсивного» сциєнтизму та релікти архаїки і традиційних інститутів та уявлень: харизматичного вождизму, циклізму, міленаризму, утопійного хіліазму; елімінізм та редукціонізм, детермінізм, ідеологізованість, ангажованість, кон’юнктура, фанатизм, фундаменталізм, догматизм, доктринерство та диктат; марксизм в униканні ідентифікації із ідеологією та у критиці «ідеології»; редукціонізм, утопізм та радикалізм марксизму: політекономія та ідеологічна «надбудова», апологія революційного насильства;
  • марксизм як редукціонізм суспільного буття до економічного аспекту або «базисно-надбудовний детермінізм» (А. Панарін);
  • проблематика та практика досягнення та «побудови комунізму»;
  • критерії стану «комунізму»;
  • відмінності між комунізмом, комунітаризмом та комуналізмом;
  • питання авторства поезій, приписуваних молодому Марксу;
  • фігури Енгельса, Каутського, Горького, Луначарского, Богданова, Пятакова, Лукача;
  • Паризька комуна та порвіняння її досвіду та масштабів впливу із тайпінськими;
  • соціал-демокртатія та ревізіонізм, реформізм, самозаперечні суперечності напряму: Каутскій: расизм та неомальтузіанство (депопуляціонізм або популяційний контроль);
  • концепція Богданова «Вампір»: неминуче оновлення еліт та запобіжне досягнення біологічного рівня колективізму;
  • порочне коло соціально-психологічної деструкції та деформації: тиранія в «старорежимних» династійних політіях (вже значно гібридизованих в умовах амбівалентних наслідків та потенціалу, спричинених пізньомодерною індустріальною фазою цивілізаційно-культурного поступу); притлумлення емансипативних процесів, реакціонізм на заклики до революційного насильства, «класової» боротьби, «демократичної диктатури» та «диктатури пролетаріату», деструкції елементарних, тобто т. зв. традиційних інститутів (включно із інститутом сім’ї); прояви «білого» та «червоного» терору; деформаційний та дегуманізуючий вплив Великої війни і «тотальної мобілізації» народів;
  • загострення об’єктивно існуючих суперечностей між стратифікованими соціальними прошарками, бруталізація внаслідок Великої війни;
  • згідно із тенденцією переорієнтування на «іманентне» та соціальне: деонтологізація як антитрансценденталізм; редукції та марксистські інтерпретації «матерії», елімінація об’єктивно існуючої на рівні матеріального проблеми невідомого витоку матеріального всесвіту («першопричини») та невідомих факторів області за межами розширення т. зв. Метагалактики, що позбавляє спекулятивний матеріалізм підстав для фактичної «постметафізичної деонтологізації»; концепція «плоскої онтології»;
  • впевнений та фанатичний атеїзм (не агностицизм) та матеріалізм (не cенсуалізм); хиба корінного нерозрізнення духовного розвитку людини та хиб клерикалізму і відмінних від глибинно духовних переживань, відчуттів, інтуїцій і потреб людини та низових проявів псевдорелігійності (забобонність);
  • ксенофобський, шовіністичний, расистський та геноцидальний монодискурс в марксизмі?: «при первом же победоносном восстании французского пролетариата, которое всеми силами старается вызвать Луи Наполеон, австрийские немцы и /35/ мадьяры освободятся и кровавой местью отплатят славянским варварам. Всеобщая война, которая тогда вспыхнет, рассеет этот славянский Зондербунд и сотрет с лица земли даже имя этих упрямых маленьких наций. В ближайшей мировой войне с лица земли исчезнут не только реакционные классы и династии, но и целые реакционные народы. И это тоже будет прогрессом» (Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. 2-е изд. М., 1957. Т. 6, цитується за: https://is.gd/t1ByTi);
  • аморалізм та імморалізм, морально-етичний релятивізм як спільний базис утилітарно-холістичних чи анархічних «ультраправих» та «ультралівих» екстремістських рухів, який зумовлюють їх часткову сутнісну подібність та можливість гібридизуватись (ізоморфна конвергенція рис, енантіодромія та «ефект підкови»);
  • теорія «класу», етос за принципом таліону та практики «класового» терору та геноцидні злочини проти людяності: стигматизація, дегуманізація, дискримінація, «колишні люди», репресії, депортації, «філософський пароплав», голодомори, страти, ураження в правах, репресивність режиму, концентраційні табори, децимації;
  • партіо- та політогенез;
  • предтечі «більшовизму», віщання Достоєвского, «Катехізис революціонера»;
  • «полівішання» («почервоніння») народних «мас» Імперії; запит на «сильну руку» (тиранію); популізм;
  • реформи Столипіна, руйнація сільських общин, пролетаризація, пауперизація, люмпенізація в містах;
  • розкол та «меншовізм»;
  • революція 1905-1907 рр. в Росії;
  • анархісти, «зелені», «отаманщина»;
  • «біло»-еміграція, російський солідаризм та фашизм, євразійство та «смєновєховство»; колабораціонізм;
  • «воєнний комунізм» та НЕП;
  • громадянські війни та повстання в РСФСР та СРСР;
  • авангардний футуризм та його дискредитація в РСФСР;
  • РСФСР та легалізація абортів (1920): дискурс «моральних пережитків» (sic!) як причини нелегальних абортів, «захисту раси» (якої? критерії категорії «раси» в марксизмі та більшовизмі), «свідомого необхідного зла», перекладення відповідальності за нього на «неготових до комунізму» громадян;
  • «сексуальна революція» в РСФСР / СРСР;
  • «більшовизм» як «нео-якобінізм» (радикальний революційний прогресизм та терор);
  • Ради, політична структура, притлумлення анархічних комун;
  • теорія «відмирання держави»;
  • «авентинізм», республіканський дискурс;
  • «демократична диктатура» та «диктатура пролетаріату»;
  • зріз вертикальних структур «білої» Імперії та «диктатура пролетаріату» в умовах «докорінної демократизації» (Троцкій);
  • інтернаціоналістський ідентитет та солідаризація; 
  • емансипація жіноцтва;
  • колективізм (аналог фашистського тоталітаризму): холістичний утилітаризм «лівого» комунітаризму; теорії «підкови» та «лівого фашизму»;
  • «коренізація» та «ухильництво»;
  • «експорт революції» та його згортання: революційні виступи, комуни та радянські республіки в «Ост-Міттельєвропі»; Соцінтерн, Комінтерн, Комінформ; криза інтернаціоналізму та пролетарського міфу;
  • політогенез та інституалізація від РСФСР до СРСР: причини, міжнародна реакція, (гео)політика та дипломатичні зносини, торгівля;
  • Лєнін і національне питання;
  • Лєнін про «лівизну»; «сектантство» (кореляція зі швімерами Реформації);
  • міфологізація образу Лєніна: від народних казок до панегіріків Троцкого;
  • «більшовизм» як каталізатор «право»-орієнтованої фашизації «ліво»-радикалів;
  • сталінізм як «внутрішня контрреволюція», ізо-гібрид фашизму та нацизму, «нео-ампір» та «симулякр» республіканського устрою за моделлю Принципату;
  • втручання у Громадянську війну в Іспанії;
  • ситуативне зближення з «блоком Осі»;
  • роль СРСР у Другій світовій війні та участь у черговій «ВОВ»;
  • «євразійство» та «червоний цар»;
  • міфотворчість сталінізму та терзання громадян (de facto підданих) з боку «failed state»;
  • феномен дисидентства;
  • філософія в СРСР та її підпільні дискурси;
  • соціальна мобільність в СРСР та «оновлення еліт»;
  • «новояз» в РСФСР та СРСР («Язык революционной эпохи. Из наблюдений над русским языком (1917-1926)» Афанасія Сєліщєва);
  • СРСР як «симулякр» «союзу радянських республік»;
  • сциєнтичний культ в СРСР;
  • культ особи «вождя»;
  • концепція «скрєпності» А. Коллонтай;
  • концепція «радянського народу»;
  • «червона загроза» в «Холодній війні»; сфери впливу СРСР;
  • Хрущьов як фігура, що репрезентує та втілює архетип Трікстера;
  • внутрішні та зовнішні кордони та заслони (ОВД – республіканські – ГУЛаг);
  • колізії планової економіки; експерименти з «Cybersyn» при режимі С. Альєнде, радянський відповідник;
  • героїчний та мілітарний культ; парамілітарний імпрінтинг;
  • партиципативне розщеплення («двоємисля») індивідів, подвійні стандарти, імпліцитний негласний суспільний договір; опортунізм;
  • відомча конкуренція, «поля напруги», боротьба фракцій;
  • радянській стрій та релігійна сфера, квазірелігійний аспект; сенсуалістське (?) визначення матерії Лєніним та «войовничий атеїзм»; Капрійська школа, перехід від Богошукацтва «сєрєбрізму» до «богостроітєльства»;
  • концепція «віроподібності» марксизму Романа Редліха (1955);
  • «космічна гонка» та міф про освоєння космосу, вимір «російського космізму»;
  • авангардизм, функціоналізм, конструктивізм, соцреалізм та псевдовізантійські мозаїки;
  • кон’юнктура та конформізм, концепція «негативної селекції»;
  • процеси лібералізації та її імітування у СРСР;
  • технології впливу, контролю та маніпуляції суспільною думкою: фасцинація, престидижитація, фетишизація, окультація, партиципація та розщеплення, містифікація, міфологізація, дезінформація, індоктринація, ініціація, інтерпеляція, імпрінтинг;
  • «контркультура знизу», субкультури, феномен Головінського кола;
  • «постсовєтізм» та націонал-більшовизм;
  • «велікоросійський» шовінізм деяких дисидентів;
  • неомарскизм та фройдомарксизм;
  • марксизм та капіталізм на Заході: фордизм, інтервенціонізм, «новий курс», welfare state, емансипація; 
  • концепції «лівого фашизму» в риториці «зліва» і «справа»; «ліво»-орієнтовані фашіо Італії XIX ст., ревізія їх досвіду та символів у фашизмі ХХ ст.; «ліві» корені фашизму та його антибільшовицька спрямованність; кореляції італо-фашистської концепції тоталітаризму та колективізму більшовиків;
  • феномен моди на псведомарксистський активізм та риторику; «академічний» марксизм західного зразка та пострадянський; аналіз риторики супротивних течій; виявлення взаємовпливів та / або взаємозалежності в полярних ідеологізованих ідентитетах; 
  • мутації моралі та етики: зближення утилітарного консеквенціалізму, марксистського етичного релятивізму та «ультраправого» імморалістичного релятивізму (ніцшеанства) в сучасному етосі;
  • «теологія визволення»;
  • аналіз доробку західних марксистів, форми його впливу;
  • «поструктуралістський зворот» у генезі постмодерністського дискурсу; побудови Перрі Андерсона щодо постмодернізму;
  • комуністичний кластер політій після колапсу СРСР;
  • концепції «кінця історії» та «світ-системного» аналізу;
  • гібридизація та асиміляція реліктів радянської епохи;
  • стагнація, інфляція та дефляція ідеології та дискурсу;
  • перцепції Ренд, Замятіна, Булгакова, Кьостлера, Орвелла, Платонова, Лєонова, Масодова, Пєлєвіна;
  • (гео)політичні афери СРСР, лобіювання в ООН;
  • причини розпаду СРСР;
  • правоприємність та спадок СРСР;
  • вплив СРСР на ХХ ст.

Кирило Степанян


Матеріали, рекомендовані для ознайомлення:

1) Кирило Степанян. Містифікуючий  та квазірелігійний досвід тоталітаризму: https://is.gd/637MMI

2) Кирило Степанян. «1984»: Корені образів INGSOC та Океанії: https://is.gd/lpaUPG

3) Григорий Хубулава. Русский социализм и христианство: https://is.gd/RcQgUK

4) Сергей Зотов. Писатель в официальном дискурсе 80-х и современности: Принцип формирования симулякра: https://is.gd/ELA7Ev

5) Олександр Галенко. Радянські бенкети та пиятики в перспективі євразійської історії: https://is.gd/ytf2Wl

Та інші: https://is.gd/NuQ764


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s