Марія Бойчун. Кодикологія паратексту у манускриптах Самаритянського П’ятикнижжя: Особливості «ташкілім»

Марія Бойчун

Кодикологія паратексту у манускриптах

Самаритянського П’ятикнижжя: Особливості «ташкілім»

rgd.jpg

Читання Святого Письма в общині самаритян (поселення Кір’ят-Луза, неподалік м. Наблус, під спільним Ізраїльсько-Палестинським контролем). Фото надано автором (Дерек Хадсон, National Georaphic, неопублікована серія, 1996).


Не лише кодекс Самаритянської Тори, а й лінгвістичні особливості та дизайн супроводжуючих його текстів можуть пролити світло на час, місце та культурний контекст, в якому вони були створені. Йдеться про актуальність дослідження паратексту, наявність якого в першу чергу свідчить про активне використання мови та допомагає зафіксувати певні мовні зміни та явища, характерні для конкретного історичного періоду. Паратексти прив’язані, часом, буквально вплетені у текст П’ятикнижжя – деякі з них за авторством самих переписувачів Тори, інші – як акти продажу, наприклад, книжниками через десятиліття, століття після них. Для кодикології цікавим є і зміст паратекстів відповідного корпусу, і їхня особлива форма своєрідних криптограм.

«Ташкіль», або ж у множині «ташкілім» (івр. תשקיל ,תשקילים  ) – це вертикальний акростих, особливий тип вбудованого колофона, який є феноменом не лише рукописів самаритянського П’ятикнижжя, але й манускриптів, що містять, наприклад, самаритянські літургійні тексти[1]. Назва походить від арамейського дієслівного кореня שקל, що має значення «важити». Щоб створити ташкіль, переписувач залишає в основному тексті  порожню вертикальну колонку, так звану «ложбину» для ташкілю, таким чином розділяючи текст рукопису на дві частини[2]. Далі шляхом виокремлення і підтасування окремих наявних букв він вправно об’єднує їх у новий текст, що несе новий бажаний зміст та сенс. В результаті вибрані букви одночасно є частиною сакрального тексту і формують оригінальний паратекст.

При цьому, часто автору доводиться залишати одну або декілька стрічок із «ложбиною» порожніми через те, що у відповідному рядку безперервного тексту не знаходиться потрібної йому букви. Для того, щоб чітко позначити початок та кінець слова, переписувач часто послуговується невеликими горизонтальними, зрідка – діагональними лініями між окремими словами акростиха, а також для позначення початку та завершення ташкілю. За цими маркерами можна легко виділити та ідентифікувати ташкіль серед основного тексту.

За об’ємом ташкіль може розтягнутися на декілька сторінок, іноді, більше, ніж на цілих 20 сторінок рукопису, хоча трапляються й інші форми ташкілім, наприклад, географічні:

rggr.png

Ілюстрація 1. Числ. 34 із Самаритянського П’ятикнижжя, Манчестер, Бібліотека Джона Райландса, Sam. 1. Містить графічний ташкіль, що розташований не вертикально, а по колу, та символічно зображує гору Герізім як центр Святої Землі (Числ. 33:55–34:9).

hgfhf.jpg

Ілюстрація 2. Числ. 34:1 із Самаритянського П’ятикнижжя, Лондон, Британська бібліотека, Or. 10113. Містить графічний ташкіль «הר גריזים» («Гора Герізім»), що розташований не вертикально, а по колу, читається за часовою стрілкою та символічно зображує гору Герізім як центр Святої Землі. 

Функції ташкілім варіюються в залежності від того, що саме має на меті сповістити автор. Можна говорити про класифікацію ташкілім за об’ємом та характером інформації. Так звані «великі» можуть містити у собі такого роду деталі:

  • ім’я переписувача;
  • хто доручив переписування манускрипту або для кого ця робота по переписуванню Тори була здійснена;
  • дата, коли було закінчено роботу над рукописом;
  • скільки подібних робіт переписувач створив або під яким номером знаходиться цей манускрипт в серії цих робіт.

Навіть коли ташкіль є фрагментарним, будь-яка частина інформації може бути корисною при відновленні дати або авторства рукопису в цілому чи за його частинами. До прикладу демонструємо сторінку, де починається так званий «великий» тип ташкілю:

dfhdtrh.jpg

Ілюстрація 3. Повт. 1 із Самаритянського П’ятикнижжя, Британська бібліотека, Лондон, Add. 19011. 1509-1510 рр. Перші два слова «великого» ташкілю אני הצבי («Я, Хаццебі…»)

Повний текст проілюстрованого вище ташкілю виглядає наступним чином:

Я, Хаццебі[3], син Йосипа, син Авраама, місцевого священика, написав цю священну Тору для предводителя та члена громади Цдака[4], сина предводителя та члена громади Авраама, сина предводителя та члена громади Йозефа,

(який) із жителів Єгипту[5], в рік 915-ий[6] царювання Ізмаїла[7].

Богу слава.

אני הצבי בן יוסף בן אברהם כהן המקום

כתבתי זאת התורה הקדושה

לסמוך קהלה וארכונה

צדקה בן סמוך קהלה וארכונה

אברהם בן סמוך קהלה וארכונה

יוסף מן שכוני מצרים

בשנת חמשה עשר ותשע מאות שנה לממלכת ישמאל

אודה את יהוה

Так звані «малі» ташкілім використовуються для підкреслення структурних нюансів, наприклад, для позначення середини П’ятикнижжя. Вони дуже короткі і схожі швидше на невеликі замітки. Читаємо ташкіль «половина Тори» в Лев. 7. –  חצי התורה, або ж араб. נצף אלתוראה , тобто  التوراه نصف , що зустрічається у пізніх двомовних манускриптах:

gjnghhg.jpg

Ілюстрація 4. Лев. 7 із Самаритянського П’ятикнижжя, Манчестер, Бібліотека Джона Райландса, Sam. 2. Ташкіль «половина Тори» знайдено у двох колонках – паралельно у єврейському та арабському тексті П’ятикнижжя (записаного у лівій колонці самаритянським шрифтом).

Ташкілім володіють різноманітними функціями, що інтегруються їхнім автором у контекст. Формою «малих» колофонів послуговуються переписувачі також для позначення окремих частин сакрального тексту, таких як Пісня Мойсея (ташкіль «перемоги» у Вих. 14-15: יהוה נצוחי קרביה «Бог перемагає в битвах»)[8], для акценту на законодавчих мотивах книги Левит (ташкіль «закону» у Лев. 27: אהן ספר תוראתה «Це книга законів»)[9], чи для підкреслення особливого статусу пророка Мойсея (ташкіль «удачі» у Вих. 2: טוביו עלמה ומה אתילד לגבה «Щасливий світ і той, хто народився в ньому»)[10], або ж для привернення уваги до очевидності заповіді про дотримання суботи – ташкіль «Шабат» у Вих. 31: אשר לאשר ישמר קדשה «Блаженний той, хто дотримується священного»:

fgjj.jpg

Ілюстрація 5. Вих. 31, Бібліотека Джона Райландса, Манчестер, Ms. Sam. 1, Ташкіль починається із א в ישראל у Вих. 31:13 і читається за часовою стрілкою. Закінчується на ה із היא у Вих. 31,13.

Ташкілім «шабат» слугують для підкреслення значення суботи, а тому спеціально вбудовані в те місце Тори, де Бог велить дотримуватися суботи в пам’ять про Свій вічний завіт. Ми бачимо тут гру омографів: אשר зі значенням «блаженство» та אשר як відносний займенник «який». Ташкіль, таким чином, доповнює біблійні нагороди ще одним благословенням. На відміну від інших ташкілім, «ложбина» для паратексту у цьому випадку не вертикальної форми, а круглої. Схожий варіант ми вже бачили вище, де автор за допомогою кола та чотирьох променів навколо нього символічно зобразив гору Герізім, однак там «ложбина» виконує лише декоративну функцію і не містить букв. Через свою складну конструкцію цей тип ташкілім, як правило, зустрічається тільки в рукописах, створених дуже досвідченими переписувачами[11].

Дослідження закономірностей розміщення «великих» ташкілім у П’ятикнижжі може бути ключем до встановлення статусу конкретних частин Писання в окремих контекстах. Зокрема, Бен-Цві стверджує, що стандартне розміщення колофонів священиками левитами зберігало свою закономірність – після Лев. 16. І це є свідченням того, що ці манускрипти, на відміну від тих, де ташкілім розміщені у Второзаконні (ймовірно через масоретську призму), створені у контексті сприйняття священного тексту священниками чи левитами.

Тому ці локалізації повинні сприйматися як яскраво виражена тенденція, яка може полегшити доступ до аналізу та розуміння манускрипту, але яка в кожному окремому випадку мусить розглядатися детально.

Що стосується мовних особливостей, то дослідження паратекстів підтверджує, що з 13 ст. вплив івриту на самаритянську письменність зріс, про що свідчать нестандартизовані ташкілім і поява нових їх видів. Наші спостереження підтверджують загальноприйняті лінгво-історичні твердження про зменшення кількості самаритянських арамейських джерел після 1300 р. Лише в стандартизованих ташкілім ми бачимо стійкий арамейський вплив. Це пов’язано із тим фактом, що після арабського завоювання Ерец-Ісраель у 7 столітті н. е. арамейську поступово витіснила арабська як розмовна мова. Як письмова мова арамейська змогла продовжити своє існування до появи так званого гібридного самаритянського івриту в 14 столітті, який розвивався поступово як нова форма івриту, що поєднувала в собі елементи івриту, арамейської та арабської мов[12].

Пояснення концепції ташкілім можна знайти у різних актуальних наукових публікаціях[13]. Вони зрідка також відтворюються, частково перекладаються та пояснюються у відповідних описах чи каталогах рукописів[14]. Але для багатьох транскрибованих ташкілім не існує перекладів, а лише короткі перефрази[15]. Тож в силу того, що детальний науковий огляд та лінгвістичний аналіз всіх ташкілім, що зустрічаються у самаритянських манускриптах, поки не доступний, на сьогоднішній день два паралельних проекти на базі Галле-Віттенберзького університету імені Мартіна Лютера мають на меті збір усієї доступної інформації про кодикологію існуючих рукописів Самаритянської Тори, включаючи транскрипцію усіх паратекстів та їх коментований переклад німецькою мовою. Результати будуть представлені у двох друкованих каталогах (один міститиме рукописи, датовані до 16 століття, інший – після), а також у вигляді Інтернет-бази даних. У цій статті ми проілюстрували деякі з уже розглянутих в рамках цього проекту ташкілім.

Література:

Anderson, Robert T., “Craft and Function in Samaritan Hebrew Manuscript Decoration”, in: Hebrew Studies 33 (1992), S. 37-49.

Crown, Alan D., A Catalogue of the Samaritan Manuscripts in the British Library, London: The British Library, 1998.

Florentin, Moshe, Late Samaritan Hebrew. A Linguistic Analysis of its Different Types, Brill: LeidenBoston, 2005.

Gall, August Freiherr von, Der hebräische Pentateuch der Samaritaner, Gießen: Alfred Töpelmann, 1914, S. I-LX.

Kahle, Paul, „Die Lesezeichen bei den Samaritanern“, in: ders., Opera Minora: Festgabe zum 21. Januar 1956, Leiden: Brill, 1956, S. 167-179.

Pummer, Reinhard, “The Samaritan Manuscripts of the Chester Beatty Library”, in: Studies: An Irish Quarterly Review 68/269f. (Spring/Summer 1979), S. 66-75.

Robertson, Edward, Catalogue of the Samaritan Manuscripts in the John Rylands Library Manchester, Bd. 1, Manchester: The Manchester University Press, 1938, Sp. XIII—XXXVIII.

—, Catalogue ofthe Samaritan Manuscripts in the John Rylands Library Manchester, Bd. 2: The Gaster Manuscripts, Manchester: The John Rylands Library, 1962.

Schorch, Stefan, “The Allographic Use of Hebrew and Arabic in Samaritan Manuscript Culture”, in: lntellectual History of the Islamicate World 7 (2019).

Shehadeh, Haseeb, מתי תפסה הערבית את מקום הארמית השומרונית, in: Hebrew Language Studies Presented to Professor Zeev BenHayyim (Hebr.), hg. von Moshe Bar-Asher et al., Jerusalem: The Magnes Press, 1983, S. 515-528.

Tov, Emanuel, “Scribal Practices Reflected in the Documents from the Judean Desert and in the Rabbinic Literature. A Comparative Study”, in: Texts, Temples, and Traditions: a Tribute to Menahem Haran, hg. von Michael V. Fox et al., Winona Lake/IN: Eisenbrowns, 1996, S. 383-403.

Wildenauer, Leopold, Samaritanische Taschkilim in Pentateuchhandschriften vor 1300: Präsentation und linguistische Diskussion, Bachelorarbeit am Seminar für Judaistik/Jüdische Studien der Martin-Luther-Universität Halle-Wittenberg 2016.

[1] CROWN, Samaritan Scribes and Manuscripts, 40.

Алан Кровн приводить приклади ташкілім у літургійних манускриптах Sam. MS 100, BL Or. 5034, BL Or. 10723.

[2] Girón Blanc, Luis F., Art. “Tašqil”, in: A Companion to Samaritan Studies, hg. von Alan D. Crown, Reinhard Pummer und Abraham Tal, Tübringen: Mohr, 1993, S. 228f.

[3] CROWN, Samaritan Scribes and Manuscripts, 423.

Haṣṣebhi/Tabya b. Joseph b. Tabya b. Abraham, священик-левит, 1487-1520. Переписувач.

CROWN, An unpublished fragment of the Samaritan Torah scroll, 392-395.

[4] CROWN, Samaritan Scribes and Manuscripts, 455.

Ṣedaqa b. Abraham b. Joseph; [сім’я Abdah?], Єгипет, 1489-1509. Власник.

[5] ROBERTSON, Catalogue of the Samaritan manuscripts in the John Rylands Library of Manchester, col. 43.

  1. Робертсон перекладає текст “מן שכוני ארץ מצרים” як “of the dwellers in Egypt”.

VON GALL, Der hebraische Pentateuch der Samaritaner, Gieben 1914-1916, p. LXIII.

Імена ряду самаритянських священиків з Єгипту в 15 – 16 століттях відомі переважно з документів про продаж рукописів. З XVI століття в Єгипті збереглося кілька імен окремих осіб і їхніх сімей.

[6] 915 рік від Хіджри = 1509 н.е. Рік вказано згідно із ісламським місячним календарем, де літочислення ведеться від Хіджри (16 липня 622).

[7] Після того, як рік виписаний словами, далі вказується “לממלכת ישמעאל” – це формулювання “царювання Ізмаїла” не є унікальним для рукописів досліджуваного корпусу.

GOTTHEIL, The Dating of Their Manuscripts by the Samaritans, 31.

Р. Готтхайль R. говорить про те, що немає таких самаритянських рукописів, в яких дата не відповідала б ісламському літочисленню, правда позначається ця епоха по-різному:

לממלכות ישמעאל; לממלכת ישמעאלת; לישמעאל; ישמעאיליה; לממלכת בני קדר; לממלכת בני חגר; לממלכת עם נדם; לעמי נדם.

[8] Бібліотека Кембриджського університету, Кембридж, Add. 713.

[9] Бібліотека Кембриджського університету, Кембридж, Add. 713.

[10] Бібліотека Честера Бітті, Дублін, MS 751

[11] CROWN, Samaritan Scribes and Manuscripts, 45.

[12] FLORENTIN, Late Samaritan Hebrew, 59.

[13] CROWN, Samaritan Scribes and Manuscripts, 40-47; FLORENTIN, Late Samaritan Herbrew, 30; VON GALL, Hebräischer Pentateuch der Samaritaner I, LXVII.

[14] ROBERTSON, Catalogue of the Samaritan Manuscripts, 1-15; VON GALL, Hebräischer Pentateuch der Samaritaner I und V

[15] CROWN, Samaritan Scribes and Manuscripts, S. 43.


Авторка:

Марія Бойчун  докторантка Інституту біблієзнавства Галле-Віттенберзького університету імені Мартіна Лютера, Німеччина.

73372331_1664097780382092_5318627400441921536_o.jpg

У фокусі дослідження: манускрипти Самаритянської Тори, переписані починаючи з XVI ст.

Сфера наукових зацікавлень: теологія, біблієзнавство, семітологія, самаритянські студії.

https://www.facebook.com/mariia.boichun


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s