Володимир Зілінський. Геттоїзація на території дистрикту «Галичина» у світлі матеріалів із українських архівосховищ

Володимир Зілінський

Геттоїзація на території дистрикту «Галичина»

у світлі матеріалів із українських архівосховищ

84517118_771965183296996_7979988612504616960_n.jpg


УДК 94:341.485(=411.16:477.83)”13/14”

ГЕТТОЇЗАЦІЯ НА ТЕРИТОРІЇ ДИСТРИКТУ «ГАЛИЧИНА» У СВІТЛІ МАТЕРІАЛІВ ІЗ УКРАЇНСЬКИХ АРХІВОСХОВИЩ

Володимир ЗІЛІНСЬКИЙ

Львівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра давньої історії України та архівознавства,

вул. Університетська 1, 79000, Львів, Україна

Нацистська політика щодо євреїв на окупованих територіях проявлялась у дискримінації, сегрегації і знищенні. Єврейське населення на теренах дистрикту «Галичина» було виключене із нормального повсякденного життя і було змушене перебувати в окремих житлових кварталах. Вперше наказ про створення такого кварталу  появився 5 вересня 1941 р. У статті розглянуто процес створення гетто для єврейського населення в окупованій Галичині. Досліджено особливості ініціативи місцевої окупаційної влади щодо появи цих спеціальних дільниць.Простежено інформаційний потенціал українських архівосховищ у цьому питанні.

Перше гетто на території дистрикту «Галичина» було створене у вересні 1941 р.у Тернополі. Проте, це була особиста ініціатива місцевого крайсгауптмана Хагера. Великі гетто з’явились у Львові і Станиславові. Почалося обговорення питання про створення спеціальних єврейських кварталів в Бориславі, Дрогобичі та Стрию. І тільки 17 грудня 1941 р. було видано офіційний наказ про створення гетто в дистрикті. Цей факт підтверджує, що головна ініціатива в питанні сегрегації єврейського населення з’являлась на нижчих щаблях влади. Врахувавши логістику, нацисти вирішили житлові квартали збільшити. Саме тому євреї були змушені переїхати з сіл і малих містечок. Така тенденція появилась, починаючи з весни 1942 р. Вона призвела до перенаселення єврейських житлових кварталів. Після великої акції, що була проведена в серпні 1942 р., з’явились гетто закритого типу. Усього житлових єврейських кварталів було 32. Начальник СС і поліції у Генерал-губернаторстві Фрідріх-Вільгельм Крюгер 10 листопада 1942 р. видав наказ щодо створення закритих гетто до першого грудня того ж року. У червні 1943 р. останні гетто дистрикту «Галичина» були ліквідовані.

Ключові слова: дистрикт Галичина, нацизм, окупація, гетто, геттоїзація, євреї.


Дистрикт «Галичина» став п’ятою і останньою адміністративною одиницею генерал-губернаторства, утвореного ще 12 жовтня 1939 р. Найвища влада в дистрикті від часу його створення (01.08.1941 р.) належала губернаторові. Протягом окупації Галичини цю посаду займали дві особи: спочатку – Карл Ляш, а згодом – Отто Вехтер[1]. Губернатор дистрикту підпорядковувався генерал-губернаторові, тобто Гансу Франку. Спираючись на правову базу генерал-губернаторства, яка ще 7 серпня 1941 р. була запроваджена на новій території,[2] а також на розпорядження своїх зверхників, губернатор реалізовував нацистську політику на дорученій йому території. Уперше про свої обов’язки Карл Ляш був поінформований генерал-губернатором Гансом Франком 26 липня 1941 р. напередодні створення дистрикту[3].

У Державному архіві Львівської області зберігаються документи, що дозволяють відтворити формування вертикалі влади як у генерал-губернаторстві в цілому, так і в дистрикті Галичина зокрема[4]. Губернаторові підпорядковувались керівний орган шефа дистрикту і начальник СС та поліції. Силовими структурами спочатку керував Фрідріх Кацман, а згодом Теобальд Тір [5]. Адміністрація дистрикту складалась з таких відділів: внутрішніх справ, харчування і сільського господарства, праці, пропаганди, здоров’я, юстиції, економічного відділу. На місцях влада зосереджувалась в руках штадтгауптманів (з німецької – Stadthauptmann, міський керівник) і крайсгауптманів (з нім. – Kreishauptmann, районний керівник)[6].

У найкращих працях про Голокост на території дистрикту «Галичина», які написали Дітер Поль[7] і Томас Зандкюлер[8], приділялось чимало уваги  питанню геттоїзації. Проте, ще залишається чимало прогалин. Тому, у цьомудослідженні ставимо собі за мету систематизувати наявні знання, додати нові дані та простежити інформаційний потенціал українських архівосховищ у цьому питанні.

Антисемітська політика нової адміністрації, перш за все, проявлялась у сегрегації єврейського населення. Ще під час захоплення Польщі, 21 вересня 1939 р., начальник головного управління імперської безпеки (з нім. – Reichssicherheitshauptamt, далі – РСХА) Рейнгард Гейдріх видав “термінову депешу” (Schnellbrief). Це були перші інструкції щодо ставлення до євреїв, які проживали на окупованих територіях. Концентрація єврейського населення передбачалась у великих населених пунктах неподалік залізничної дороги[9]. Уже з кінця 1939 р. на території генерал-губернаторства з’явилися окремі єврейські житлові квартали. У дистрикті «Галичина» євреїв почали переселяти в одну, наперед визначену, частину міста з кінця літа 1941 р.

З перших днів окупації не було конкретних розпоряджень щодо створення гетто. Усі рішення ухвалювали керівники місцевих органів влади. Перша концентрація єврейського населення в одній частині міста відбулась у серпні 1941 р. у Рогатині. Натомість перше гетто було створене в Тернополі. Згідно з наказом крайсгауптмана (08.09.1941 р.), євреї повинні були переселитись у визначену частину міста до 25 вересня 1941 р. За невиконання наказу передбачалось покарання – заслання до табору праці[10]. Це була ініціатива місцевого крайсгауптмана Хагера, оскільки жодних розпоряджень згори на той час ще не існувало[11].

Перше задокументоване обговорення питання про створення гетто в адміністрації дистрикту відбулось лише 23 вересня 1941 р. Тоді було визначено, що пріоритетом є депортація єврейського населення, а отже, гетто слід було створювати лише як виняток. Губернатор Карл Ляш наголошував, що у Львові відчувається житлова проблема, тому питання створення єврейського кварталу для столиці дистрикту він вважав першочерговим[12]. Відомим є документ (12.09.1941 р.), який засвідчує про плани штадтгауптмана Ганса Куята створити гетто у Львові. Уже 18 вересня 1941 р. він обговорював це питання з керівництвом генерал-губернаторства[13]. У фондах Державного архіву Львівської області збереглись накази губернатора Ляша в листах до Куята[14] та начальника СС і поліції бригаденфюрера Фрідріха Кацмана[15]. У них ідеться про створення львівського єврейського житлового кварталу (06.11.1941 р.). Також про це рішення знаходимо інформацію у “Протоколі засідання адміністрації дистрикту” (06.11.1941 р.)[16].

Про львівське гетто можемо говорити як про найбільше в Галичині та третє за величиною в генерал-губернаторстві[17]. Офіційні оголошення про його створення з’явились 12 листопада в газеті “Львівські вісті”. У ній було опубліковано статтю “Жидівська дільниця у Львові”, в якій йшлося про те, що створення окремого житлового кварталу для євреїв – це вимушена справа, адже саме на них лежить відповідальність за зростання цін на продукти.Це була офіційна позиція нової влади. По-перше, створювався негативний образ єврея, по-друге, як писав історик Томас Зандкюлер, згодом такими термінами, як “боротьба із торгівлею на чорному ринку” або ж “боротьба з асоціальними елементами”, пояснювалася необхідність знищення євреїв[18].

Переселення в гетто у Львові повинно було відбутись у період із 16 листопада до 14 грудня 1941 р. Акцію створення гетто проводило СС, але саме єврейська рада (з нім. – Judenrat, далі – юденрат) була відповідальна за розселення[19], а також згідно із наказом штадтгауптмана Львова (16.01.1942 р.) – за порядок і чистоту усіх помешкань, де донедавна жили євреї[20]. Після виселення останніх до гетто в їхні квартири в’їжджали або ж німці, або місцеві поляки чи українці. Процес переселення був тривалий і вчасно не завершився. Пізніше, 15 і 16 липня 1942 р., були видані накази штадтгауптмана Львова Егона Гьоллера про створення закритого львівського гетто[21]. Одразу ж після “великої акції” (10.08 – 22.08.1942 р.), у вересні 1942 р., у місті мешкало 36 тисяч євреїв. Сьомого вересня усі вони повинні були переселитись у закриту і зменшену дільницю[22].

Рішення про створення гетто на території дистрикту Галичина було ухвалено 17 грудня 1941 р. До того часу створення гетто було ініціативою місцевої адміністрації, і в найбільших містах дистрикту вони уже існували. До вищеперелічених гетто у Львові та Тернополі можемо додати Станиславів, де оголошення про переселення місцевих євреїв з’явилось 3 грудня 1941 р.[23]. Плани створення гетто ще восени 1941 р. були також у таких містах, як Стрий[24] і Борислав[25]. Однак рішення про їх створення було ухвалене пізніше – відповідно, у лютому[26] і березні[27] 1942 р. У Дрогобичі також була значна кількість єврейського населення. Першого березня 1942 р. тут створили одне з найбільших гетто дистрикту[28].

Протягом березня і квітня 1942 р. крайсгауптмани округів Львів, Чортків, Бережани, Кам’янка-Струмилова, Рава-Руська і Тернопіль обговорювали тему переселень євреїв з маленьких населених пунктів до великих. Ішлося про те, що в одному місці має мешкати не менше ніж тисяча осіб. Це спричинило більш активні дії щодо створення і, згодом, огородження єврейських кварталів[29]. Підтвердженням цього слугує показовий документ – лист ландкомісара Городка до крайсгауптмана округу Львів (12.06.1942 р.), який засвідчує процес укрупнення гетто[30]. У державному архіві Львівської області зберігається справа з документами про створення гетто на території районів і містечок Львівського округу на початку 1942 р.[31]. Зокрема, тут є проект розпорядження крайсгауптмана (16.05.1942 р.) щодо появи єврейських кварталів у 14 населених пунктах (Бібрка, Городок, Янів, Яричів Новий, Яворів, Комарне, Краківець, Мостиська, Мости Великі, Рудки, Судова Вишня, Щирець, Великі Очі, Жовква). У ньому наголошується, що вони з’являються згідно з третім законом про обмеження пересування в генерал-губернаторстві від 15 жовтня 1941 р. Для успішного переселення юденратам слід було утворили житлові відділи. Передбачалось, що євреї будуть мешкати в тому районі поселення, де раніше вони домінували. Проте заборонялось селити їх на головних вулицях і площах міста[32]. Найбільше нацистська адміністрація побоювалась економічних проблем. Крайсгауптман перепитував у місцевих керівників, чи не буде дефіциту робочої сили після переселення євреїв до гетто[33].

Наявні документи дозволяють робити висновок, що цивільна адміністрація дистрикту восени 1941 р. не мала жодної цілісної картини бачення того, що відбудеться з місцевими євреями.Було зрозуміло лише те, що невдовзі їх кудись вивезуть.Тому євреїв слід було зібрати в одному місці. Однак, на нашу думку, після перших акцій депортацій до Белжця, які розпочались у середині березня 1942 р. і після того, як цивільна адміністрація відіграла активну роль у цьому, навряд чи в управлінців вже були сумніви щодо того, що станеться з більшістю євреїв.

Єврейські житлові квартали передбачалось ущільнювати. У тих населених пунктах, де вони з’явились ще 1941 р., на початку наступного року їх було вирішено зменшити в площі. У травні 1942 р. німці планували зробити таке із львівським гетто. З цим пов’язано створення проекту розпорядження штадтгауптмана. Точна дата не вказана, є лише рік – 1942 р. (нагадаємо, що гетто вже існувало від листопада 1941 р.). У документі йдеться про огородження і зменшення площі єврейського житлового кварталу. Зазначається, що арійське населення, яке все ще живе в межах цієї території, зобов’язане її покинути.У разі непослуху передбачався грошовий штраф або ув’язнення на три місяці. За наділення житла відповідальним залишався юденрат[34]. Його представники намагались захистити інтереси громади.Тому 27 травня 1942 р. направили лист до головного будівельника міста доктора Гальбауера, в якому було описано пропозицію щодо формування єврейського житлового кварталу. Представники юденрату пропонували залишити їм більше території. Вони зазначали, що в будинках, які, таким чином, опиняться поза гетто, проживають євреї, які працюють на Вермахт і їх не буде де поселити[35].

Водночас варто сказати, що юденрат мав усі підстави добиватись свого, адже в Державному архіві Львівської області зберігається звернення оберфельдкомендатури 365 до єврейського відділу переселення (Jüdische Umsiedlungsstelle), де наголошується на тому, що робітники, які працюють на Вермахт, мають жити в ідеальних умовах[36]. Очевидно, що юденрат використовував цей факт як можливість залишити більшу територію єврейського кварталу, вказуючи, що такі умови для робітників можна забезпечити тільки в тих частинах гетто, які мають відділити. Попри старання єврейської ради, усе ж територія житлового кварталу була зменшена.

Посвідчення і дозволи на пересування, на рівні зі знаками розрізнення, мали дуже важливе значення для контролю за єврейським населенням. Нацистська адміністрація впроваджувала такі розпорядження, які повинні були максимально утруднити можливість втечі. На території дистрикту діяв закон про обмеження переміщення осіб єврейської національності. У ДАЛО зберігається розпорядження губернатора дистрикту (07.01.1942 р.) для всіх крайсгауптманів щодо місця перебування євреїв. Ішлося про те, що юденрати мали встановити імена тих євреїв, які після 7 серпня 1941 р. без дозволу переселились зі свого постійного місця перебування на іншу територію. Після ідентифікації цих осіб служба безпеки (СД) мала доправляти їх до таборів примусових робіт[37]. Штадтгауптман у Львові видав окремий наказ № 56 про обмеження перебування євреїв у Львові (28.02.1942 р.). У ньому йшлося про те, що під карою смерті їм не можна було покидати місця, де вони проживали станом на 15 жовтня 1941 р.[38]. Аналогічне розпорядження було видане 10 березня 1942р., напередодні проведення першої акції депортації в Белжець[39]. У квітні 1942 р. управління поліції адміністрації дистрикту звернулось до всіх крайсгауптманів із наказом повідомляти дані про тих євреїв, які без дозволу покинули свій житловий квартал[40]. Наприклад, маємо листування відділу поліції внутрішнього управління крайсгауптманшафту округу Львів із німецькою жандармерією Жовкви і місцевою українською поліцією (02.09.1942 р.) про те, що євреї незаконно без жодних перепусток ходять на роботу із Жовкви до Зашкова. Виявилось, що вони працювали на сільськогосподарських роботах у поселенні Гряда і були в розпорядженні СС. Проте були такі євреї, що дійсно “порушували” закон. Їх передали Зіпо зі Львова [41].

В українських архівосховищах є багато спеціальних дозволів на переміщення євреїв у зв’язку з роботою. Ці документи дозволяють вивчати питання зайнятості єврейського населення. Тобто які підприємства їх наймали на роботу і який був характер праці. У Державному архіві Львівської області зберігається листування щодо списків перепусток між ландкомісарами округи, крайсгауптманшафтом у Львові, а також юденратами. Ідеться про посвідчення для євреїв Бібрки, Миколаєва, Нового Яричева, Мостиськ, Судової Вишні, Жовкви, Городка, Рудок, Щирця і Наварії[42]. У Державному архіві Тернопільської області зберігається лист штадтгауптмана Тернополя від 17 січня 1942 р. до референта у справах євреїв щодо виготовлення посвідчень-перепусток для робітників, які мають ремонтувати каналізацію в гетто[43]. У цьому ж архіві є дозволи на прохід по території арійської частини Тернополя і прохання різних інстанцій щодо виготовлення і продовження терміну дійсності таких посвідчень[44]. Одне із посвідчень належало відомому докторові Рубіну Лінгарту. Він був завідувачем лікарні в гетто[45].Посвідчення було видане комісаром міста. Також є лист інспектора у справі фінансів у Тернополі до місцевого комісара у справі вироблення посвідчень для проходу (Passierscheine)[46] та аналогічне звернення підприємства «Східна залізниця» (Ostbahn – Bahnbetriebe)[47].

На початку літа 1942 р. велась активна підготовка до майбутньої «великої серпневої акції». На нашу думку, один із найважливіших документів для дослідників був виданий управлінням поліції крайсгауптманшафту округу Львів (01.07.1942 р.). Згідно з ним євреям заборонялось покидати свій житловий квартал під страхом смертної кари[48]. Це розпорядження дублювалось на місцях окремими наказами. Крайсгауптман Коломиї Фолькман також з 1 липня 1942 р. повністю заборонив свободу пересування євреїв. Усі, хто не мав спеціальних дозволів і перебував поза межами гетто в Коломиї, Городенці чи Снятині після зазначеного числа, каралися смертю[49]. Ще швидше були видані розпорядження щодо концентрації єврейського населення в більших поселеннях і заборони їм виїжджати звідти.У тому ж крайсі Коломия такий наказ був виданий 11 квітня 1942 р. Євреї переселялись до вищезгаданих Коломиї, Городенки і Снятина. Дозвіл залишитись на місці отримали лише деякі євреї Кутів, Косова, Заболотова і Печеніжина, що працювали на стратегічно важливих підприємствах[50]. У Державному архіві Львівської області маємо копію розпорядження для Дрогобича, де є наказ РСХА щодо іноземних євреїв, які повинні повернутись до тієї країни, звідки вони родом[51].

Ще до серпневої акції 1942 р. великі гетто були вже у Львові, Тернополі, Станиславові, Чорткові та Дрогобичі. Проте вони ще не були закритими. До кінця року процес завершився. У кожному великому населеному пункті з’явилося закрите гетто[52]. Десятого листопада 1942 р. керівник СС і поліції в генерал-губернаторстві обергрупенфюрер Фрідріх-Вільгельм Крюгер видав наказ, згідно з яким з 1 грудня утворювались численні гетто саме такого типу. Євреї зі всіх маленьких містечок наприкінці листопада і на початку грудня були переселені до більших населених пунктів[53]. На той час на території дистрикту було 32 поселення, де було сконцентровано єврейське населення[54]. Нерідко площа гетто була ще меншою, ніж раніше. Зазвичай єврейські житлові квартали організовували поряд із залізничними шляхами.

Наприклад є багато документів, що висвітлюють пришвидшення процесу утворення закритих гетто.У Дрогобичі воно було створене вже у вересні 1942 р.Про це крайсгауптман Дрогобича пише в листі до міського комісара (Stadtkommissar) Борислава (08.09.1942 р.)[55]. До 10 жовтня 1942 р. було закрите і гетто в самому Бориславі. Про це маємо інформацію зі звіту лікаря крайсу за вересень – жовтень[56].Після акцій крайсгауптман Стрия наказував усім євреям перебратись до Стрия, Болехова, Ходорова, Сколе і Журавно (07.10.1942 р.). Своїм циркуляром він звертався до всіх міських голів і війтів (an alle Bürgermeister und Vögte im kreise Stryj), аби ті до кінця місяця перевірили, чи не ховаються в їхніх районах євреї[57]. Закриті гетто проіснували недовго. Перманентно відбувалась їх ліквідація. Останні були знищені в червні 1943 р. Саме тоді нацисти і оголосили дистрикт Галичина judenfrei, тобто вільним від євреїв.

Висновки

Сегрегація єврейського населення на окупованих територіях була покликана спростити контроль над ним. Літом та восени 1941 р. цей процес був лише місцевою ініціативою окремих керівників. Він здійснювався децентралізовано. Вища влада не видавала жодного наказу про потребу створення єврейських кварталів. Перші гетто з’являлися без жодних наказів згори. Тоді, зокрема, вони повстали у найбільших містах дистрикту – Львові, Тернополі, Станиславові. Ідея створення окремого єврейського кварталу обговорювалась у Бориславі чи Стрию. Лише 17 грудня 1941 р. з’явились розпорядження про гетто на території дистрикту «Галичина». Таким чином  процес був запущений згори на офіційному рівні. Це породило систематичну появу гетто. Для початку 1942 р. характерним було питання визначення конкретної ділянки відведеної єврейському населенню. Юденрати старались отримати більшу територію. Однак, тенденційно, окупаційна нацистська адміністрація відмовляла в цьому та урізала і так малу площу кварталів. Це явище добре висвітлене в матеріалах із українських архівів.

На початку єврейські житлові квартали були відкритими.Масово, їх обгородження розпочалось після великої серпневої акції 1942 р. Ще з березня 1942 р. між крайсгауптманами велось обговорення питання оптимізації розселення євреїв. Особливо важливим для нацистів було питання укрупнення гетто. Євреї із маленьких сіл та містечок переводились до більших. Цей процес розпочався на початку 1942 р. Наприкінці, натомість він був узаконений на вищому рівні наказом керівника СС і поліції в генерал-губернаторстві обергрупенфюрера Фрідріха-Вільгельма Крюгера від десятого листопада 1942 р. З 1 грудня 1942 р. передбачалось утворення гетто закритого типу. Це рішення, на нашу думку, напряму пов’язане із наказом керівника СС Генріха Гімлера від 19 липня 1942 р. Тоді він оголосив, що очікує зникнення євреїв у генерал-губернаторстві до кінці року. Очевидно, що створення закритих гетто дозволяло створити оптимальні умови в плані логістики щодо знищення єврейського населення.Однак, відомо, що цей план до кінця не був реалізований.

Отже, створення та існування гетто було напряму пов’язане з процесом знищення євреїв. Для окупаційної нацистської адміністрації так було легше здійснювати свої заходи супроти єврейського населення. Відділення від решти і обмеження у вільному пересуванні дозволяло утримувати контроль за мешканцями гетто. За великою кількістю єврейських кварталів стежити було важко. Тому, з часом, їхнє число зменшувалось, а якість охорони гетто покращувалась (йдеться про створення закритих житлових кварталів). Врешті, наступив час їхньої повної ліквідації.

GHETTOIZATION IN THE TERRITORY OF THE DISTRICT OF GALICIA BASED ON MATERIALS FROM THE UKRAINIAN ARCHIVES

Volodymyr ZILINSKYI

The Ivan Franko National University of Lviv,

Chair of Ancient History of Ukraine and Archival Studies,

1 Universytetska str., 79000, Lviv, Ukraine

The Nazi policy towards Jews in the occupied territories manifested into discrimination, segregation and annihilation. The Jewish population in the territory of the District of Galicia was excluded from the normal everyday life and was forced to stay in the separated quarters. The process of arranging ghettoes for the Jews in the occupied Galicia is analyzed in this article. Specific features of the initiative of the local occupation administration, dealing with the appearance of ghettoes, are learned here. The informational potential of the Ukrainian archives on this theme is also described.

The process of segregation started very quickly. However, the idea of arranging ghettoes was not a trend from the very beginning. There were neither decrees nor any orders on Jewish quarters.The first ever ghetto in the district of Galicia was created in Ternopil in September 1941. Nevertheless, it was just a private initiative of the local kreishauptmann Hager. Huge ghettoes appeared in Lviv and Stanislaw. The discussion on the special Jewish quarters started in Boryslav, Drogobych and Stryj. Only on 17 December 1941 the order to create ghettoes on the regular basis was given in the district. This fact confirms that the main initiative in the segregation question arose at the lowest branches of power.

From the logistic point of view Nazis decided to make the quarters bigger. That is why the Jews were forced to move from small villages and towns. This tendency had been starting since spring 1942. It caused the overcrowding of the ghettoes. The living conditions were awful. Mortality was extremely high. So, Jewish counsils tried to ask German authorities for extension. However, the Nazis had been planning to cut the territory of the Jewish quarters, especially since May 1942. After the “Great Aktion” in August 1942, the ghettoes of closed type appeared. There were 32 Jewish quarters in all. On 10 November 1942, SS commander in the General-Gouvernement Friedrich-Wilhelm Krüger issued an order about closed ghettoes creation till the first of December of that year. That was another Nazi step to the optimization of the “Endlösung” on the spot. It is clear that at that time SS leader Heinrich Himmler expected his order from 19th of July 1942 to be done. He wanted to vanish the whole Jewish population in the General-Gouvernement till the end of the year. So, there is an obvious connection between these orders. Krüger thought this commandment would help to realize Himmler’s wish. But it did not happen like that. Only in June 1943 the last ghettoes in the district of Galicia were destroyed.

When we want to study the Holocaust in the pointed area we should know how the process of ghettoes creation lasted. Unfortunately, a lot of researchers made a mistake when they considered the first Jewish quarters to appear after some special decrees. It is a significant thing to emphasize that firstly the process began as a local initiative. This and another important conclusion we made on the basis of the Ukrainian archives. In the article the special features of the initiative of the local occupation administration about ghettoes’ appearance was researched.

Key words: District of Galicia, Nazism, occupation, ghetto, ghettoization, Jews.

REFERENSES

Afishi, oholoshennia, zvernennia, rozporiadzhennia Lvivskoho miskoho starostva ta in., 1941–1944, Derzhavnyi arkhiv Lvivskoi oblasti (dali – DALO). Fond. R-35. Opys. 6. Sprava. 228. (in Ukrainian).

Dani pro strukturu Heneral-hubernatorstva i orhanizatsiiu vlady, 1941–1944, DALO. Fond. R-35. Opys. 5. Sprava 13. (in Ukrainian).

Dieter Pohl, Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941–1944: Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens. Munich: Oldenbourg, 1996.

Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933–1945. Vol II: Ghettos in German Occupied Europe. Part A, Eds. G. Megargee, M. Dean. Bloomington: Indiana University Press, 2012.

Grzegorz Mazur, Jerzy Skwara, Jerzy Węgierski. Kronika 2350 dni wojny i okupacji Lwowa: 1 IX 1939-5 II 1946. Krakόw, 2007.

Informatsiini materialy (rozporiadzhennia, oholoshennia, ahitatsiini plakaty ta in.) za 1942 r. Derzhavnyi arkhiv Ivano-Frankivskoi oblasti (dali –  DAIFO). Fond. R-636. Opys. 1. Sprava. 12. (in Ukrainian).

Korespondentsiia nachalnykiv silskykh i miskykh rad z viddilom naselennia i dopomohy yomu po pytanniu personalnykh yevreiskykh knyh, 13 lystopada 1942 – 13 veresnia 1943, DALO. Fond. R-24. Opys. 1. Sprava. 252. (in Ukrainian).

Lystuvannia i tsyrkuliary z pytan vykorystannia robochoi syly viiskovopolonenykh i yevreiv z taboriv prymusovoi pratsi, 21 zhovtnia 1941–30 serpnia 1943, DALO. Fond. R-37. Opys. 4. Sprava. 140. (in Ukrainian).

Lystuvannia okruzhnoho starostva u m. Stryi z riznymy orhanizatsiiamy pro osoblyvyi rezhym dlia yevreiv, pro stvorennia yevreiskykh kvartaliv (hetto), pro pereselennia yevreiv zi svoikh kvartyr u hetto, pro narukavni poviazky, osoblyvi posvidchennia ta in. obmezhennia. Zaiavy na vydachu nichnykh perepustok i spysky tykh, shcho otrymaly perepustky, zaiavy na vkliuchennia svitla i hazu, zaiavy na prozhyvannia poza mezhamy hetto, 1 liutoho 1942 – 26 sichnia 1943, DALO. Fond. R-1952. Opys. 1. Sprava. 62. (in Ukrainian).

Lystuvannia shchodo pytannia oboviazkovykh rozpiznavalnykh znakiv dlia yevreiv. Zaiava yevreiv na pravo vyizdu i pereizdu (vilnoho pereizdu), 21 lystopada 1941 – 13 sichnia 1943, DALO. Fond. R-24. Opys. 1. Sprava. 391. (in Ukrainian).

Lystuvannia, telehramy, zaproshennia na narady kerivnoho skladu hubernatorstva dystryktu Halychyna, 12 serpnia – 21 zhovtnia 1941, DALO. Fond. R-35. Opys. 2. Sprava. 6. (in Ukrainian).

Lystuvannia z Drohobytskoiu miskoiu upravoiu i yevreiskym komitetom pro stvorennia yevreiskoho hetto, 10 veresnia – 6 lystopada 1941, DALO. Fond. R-1952. Opys. 1. Sprava. 10. (in Ukrainian).

Lystuvannia z Drohobytskym starostvom po stvorenniaiu yevreiskykh kvartaliv i vydachi propuskiv yevreiam. Spysky yevreiskykh likariv, ofitseriv i chleniv yevreiskoho komitetu m. Boryslava (iudenrat). Pro rozbyrannia starykh yevreiskykh budynkiv. Lystuvannia pro rozluchennia Marii Shaller, 6 liutoho 1942 – 29 hrudnia 1942, DALO. Fond. R-1933. Opys. 1. Sprava. 15. (in Ukrainian).

Lystuvannia z politseiskymy orhanamy, yevreiskym komitetom pro prypysku i oblik inozemtsiv, yevreiv, z dodatkom broshury Chomu yevrei provodiat rytual vbyvstva, 4 lypnia – 14 lystopada 1942, DALO. Fond. R-2042. Opys. 1. Sprava.158. (in Ukrainian).

Lysty, zaproshennia na naradu kerivnoho skladu hubernatorstva dystryktu Halychyna. Prohramy narad. 23 zhovtnia 1942, DALO. Fond. R-35. Opys 2. Sprava. 288. (in Ukrainian).

Oholoshennia, rozporiadzhennia i vidozvy nimetsko-fashystskoi okupatsiinoi administratsii, 12 lypnia 1941 – 24 lystopada 1941, Derzhavnyi arkhiv Ternopilskoi oblasti (dali – DATO). Fond. R-285. Opys. 1. Sprava. 4. (in Ukrainian).

Nakaz komendanta Ternopilskoho okruhu pro reiestratsiiu yevreiskoho naselennia i perepustky vydani yevreiam na pravo vykhodu iz hetto, 17 sichnia 1942 – 1 hrudnia 1943, DATO. Fond. R-181. Opys. 1. Sprava. 109. (in Ukrainian).

Nakazy i lystuvannia z pytannia obmezhennia prav yevreiskoho naselennia, vidomosti pro yevreiski knyhy zapysiv aktiv hromadianskoho stanu, 1 lypnia 1942, DALO. Fond. R-24. Opys. 1. Sprava. 389. (in Ukrainian).

Nakazy, rozporiadzhennia, tsyrkuliary z pytannia stvorennia hetto v raionakh i mistechkakh Lvivskoho okruhu, 7 sichnia 1942, DALO. Fond. R-24. Opys. 1. Sprava. 392. (in Ukrainian).

Oholoshennia i postanovy hubernatora i starosty dlia naselennia, 15 sichnia 1942,  DALO. Fond. R-37. Opys. 2. Sprava. 14. (in Ukrainian).

Polozhennia pro diialnist okruzhnykh i raionnykh upovnovazhenykh ukrainskoho tsentralnoho komitetu, 3 sichnia – 10 bereznia 1944, DALO. Fond. R-37. Opys. 4. Sprava. 913. (in Ukrainian).

Polozhennia pro robotu viddiliv hubernatorstva dystryktu Halychyna ta in., 18 bereznia 1942 – 5 zhovtnia 1942, DALO. Fond. R-35. Opys. 9. Sprava. 27. (in Ukrainian).

Protokol narady kerivnoho skladu hubernatorstva dystryktu Halychyna pro orhanizatsiiu u Lvovi yevreiskoho hetto. Dopovidni zapysky yevreiskykh hmin u Lvovi, 16 veresnia – 6 lystopada 1941, DALO. Fond. R-35. Opys. 2. Sprava. 155. (in Ukrainian).

Rozporiadzhennia i lystuvannia z hubernatorstvom dystryktu Halychyna, politseiskymy orhanamy heneral-hubernatorstva pro vstanovlennia spetsrezhymu dlia yevreiv z dodatkom oholoshennia pro vvedennia smertnoi kary za perekhovuvannia yevreia, 20 sichnia 1942 – 5 chervnia 1943, DALO. Fond. R-2042. Opys. 1. Sprava. 155. (in Ukrainian).

Rozporiadzhennia miskoho starosty ta in. pro obmezhennia perebuvannia yevreiv  u hromadskykh mistsiakh, pro utvorennia hetto, 1941–1942, DALO. Fond. R-37. Opys. 6. Sprava. 29. (in Ukrainian).

Rozporiadzhennia miskoi upravy pro stanovyshche yevreiskoho naselennia v misti, 23 bereznia 1942 – 1 veresnia 1942, DATO. Fond. R-181. Opys. 1. Sprava. 110. (in Ukrainian).

Rozporiadzhennia, vkazivky okruzhnoho starostva pro rozshuk hromadian, yaki vtekly z Nimechchyny, pro vvedennia osoblyvoho obliku osib yevreiskoi natsionalnosti, 9 liutoho 1942 – 16 veresnia 1942, DAIFO. Fond. R-39. Opys. 1. Sprava. 54. (in Ukrainian).

Shchodenni zvity Boryslavskoho miskoho likaria pro infektsiini zakhvoriuvannia, 22 serpnia 1942 – 20 hrudnia 1942, DALO. Fond. R-1932. Opys. 1. Sprava. 88. (in Ukrainian).

Thomas Sandkühler. DerJudenmord in Ostpolen und die Rettungsinitiativen von Berthold Beitz 1941–1944. Bonn: Dietz, 1996.

Tsyrkuliar pro vyselennia ukraintsiv i poliakiv z hetto, 8 serpnia 1942 – 22 zhovtnia 1942, DALO. Fond. R-37. Opys. 2. Sprava. 11. (in Ukrainian).

Tsyrkuliary i rozporiadzhennia Heneral-hubernatorstva za 1941 r., 29 chervnia 1941 – 31 zhovtnia 1942, DALO. Fond R-35. Opys 13. Sprava 8. (in Ukrainian).

Tsyrkuliary silskym komisaram i nachalnykam Lvivskoho okruhu, politseiskym pidrozdilam pro utvorennia yevreiskykh zhytlovykh okruhiv v okruzhnomu starostvi, politseiske rozporiadzhennia pro provedennia zahalnoi borotby proty shchuriv. Prokhannia pro vydachu svidotstv, shcho daiut pravo nosyty zbroiu, lystok rozporiadzhen postiv zhandarmerii i ukrainskoi politsii u Lvivskomu okruzi, 23 bereznia 1942 – 18 lypnia 1944, DALO. Fond. R-24. Opys. 3. Sprava. 156. (in Ukrainian).

Uriadovi akty, shcho vidnosiatsia do orhanizatsii dystryktu Halychyna, 17 lypnia 1941 – 18 lypnia 1943, DALO. Fond. R-35. Opys. 2. Sprava 12. (in Ukrainian).

Yitzhak Arad, Israel Gutman, Abraham Margaliot. Documents on the Holocaust. Jerusalem: Yad Vashem, 1981.

Zaiavy yevreiv na dozvil pereizdu na stare mistse prozhyvannia, 11 zhovtnia 1941 – 15 sichnia 1942, DALO. Fond. R-24. Opys. 1. Sprava. 123. (in Ukrainian).

“Zhydivska dilnytsia”. Lvivski visti. № 82, 12 lystopada, (1941): Storinka 3. (in Ukrainian).

Покликання:

[1] Офіційно Карл Ляш був звільнений 6 січня 1942 р.  (див. Циркуляри і розпорядження Генерал-губернаторства за 1941 р., 29 червня 1941 – 31 жовтня 1942, Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО). Ф. Р-35. Оп. 13. Спр. 8. Арк. 45). Отто Вехтер вступив на посаду 22 січня 1942 р. (див. Dieter Pohl, Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941–1944: Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens  (Munich: Oldenbourg, 1996), 77)

[2]Grzegorz Mazur, Jerzy Skwara, Jerzy Węgierski. Kronika 2350 dni wojny i okupacji Lwowa: 1 IX 1939-5 II 1946 (Krakόw, 2007), 224.

[3] Урядові акти, що відносяться до організації дистрикту Галичина, 17 липня 1941 – 18 липня 1943, ДАЛО. Ф. Р-35. Оп. 2. Спр. 12. Арк. 5.

[4]Дані про структуру Генерал-губернаторства і організацію влади, 1941–1944, ДАЛО. Ф. Р-35. Оп. 5.Спр. 13; Основний масив документів з цієї теми репрезентований у ДАЛО у фонді «Губернаторство дистрикту Галичина» (Ф. Р-35). Не інакше, як через помилку, аналогічний фонд зберігається у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України – ЦДАВО України (Генерал-губернатор округу Галичини, Ф. 4329).Таким чином, порушено принцип неподільності архівних матеріалів. В основному в цих фондах ми можемо опрацьовувати циркуляри, накази і розпорядження, що стосуються регулювання життя дистрикту.

[5]Dieter Pohl. Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941-1944: Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens, 84, 85, 352.

[6]Dieter Pohl. Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941-1944: Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens, 75–76.

[7]Ibidem, 154–165, 193–196, 222–223, 242–244, 256–262, 289–297.

[8]Thomas Sandkühler. DerJudenmord in Ostpolen und die Rettungsinitiativen von Berthold Beitz 1941–1944 (Bonn: Dietz, 1996), 148-165.

[9]Yitzhak Arad, Israel Gutman, Abraham Margaliot. Documents on the Holocaust (Jerusalem: Yad Vashem, 1981), 173–178.

[10] Оголошення, розпорядження і відозви німецько-фашистської окупаційної адміністрації, 12 липня 1941 – 24 листопада 1941, Державний архів Тернопільської області (далі – ДАТО). Ф. Р-285. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 19.

[11]Dieter Pohl. Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941-1944: Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens, 155.

[12] Листи, запрошення на нараду керівного складу губернаторства дистрикту Галичина. Програми нарад. 23 жовтня 1942, ДАЛО. Ф. Р-35. Оп 2. Спр. 288. Арк. 8.

[13] Листування, телеграми, запрошення на наради керівного складу губернаторства дистрикту Галичина, 12 серпня – 21 жовтня 1941, ДАЛО. Ф. Р-35. Оп. 2. Спр. 6. Арк. 5.

[14]Протокол наради керівного складу губернаторства дистрикту Галичина про організацію у Львові єврейського гетто. Доповідні записки єврейських гмін у Львові, 16 вересня – 6 листопада 1941, ДАЛО. Ф. Р-35. Оп. 2. Спр. 155. Арк. 3.

[15]Ibidem, 4.

[16]Ibidem, 33–36.

[17] Ibidem, Арк. 3–4.; Афіші, оголошення, звернення, розпорядження Львівського міського староства та ін., 1941–1944, ДАЛО. Ф. Р-35. Оп. 6. Спр. 228. Арк. 5.

[18]Thomas Sandkühler. Der Judenmord in Ostpolen und die Rettungsinitiativen von Berthold Beitz 1941–1944, 415.

[19] “ Жидівська дільниця”. Львівські вісті.  № 82, 12 листопада, (1941): С. 3.

[20] Положення про діяльність окружних і районних уповноважених українського центрального комітету, 3 січня – 10 березня 1944, ДАЛО. Ф. Р-37. Оп. 4. Спр. 913. Арк. 30.

[21] Циркуляр про виселення українців і поляків з гетто, 8 серпня 1942 – 22 жовтня 1942, ДАЛО. Ф. Р-37. Оп. 2. Спр. 11.  Арк. 2; Оголошення і постанови губернатора і старости для населення, 15 січня 1942,  ДАЛО. Ф. Р-37. Оп. 2. Спр. 14. Арк. 43.

[22]Dieter Pohl. Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941–1944: Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens, 223.

[23]Ibidem, 156–157.

[24] Листування з Дрогобицькою міською управою і єврейським комітетом про створення єврейського гетто, 10 вересня – 6 листопада 1941, ДАЛО. Ф. Р-1952. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 4.; Листування окружного староства у м. Стрий з різними організаціями про особливий режим для євреїв, про створення єврейських кварталів (гетто), про переселення євреїв зі своїх квартир у гетто, про нарукавні пов’язки, особливі посвідчення та ін. обмеження. Заяви на видачу нічних перепусток і списки тих, що отримали перепустки, заяви на включення світла і газу, заяви на проживання поза межами гетто, 1 лютого 1942 – 26 січня 1943, ДАЛО. Ф. Р-1952. Оп. 1. Спр. 62. Арк. 10.

[25] Листування з Дрогобицьким староством по створенняю єврейських кварталів і видачі пропусків євреям. Списки єврейських лікарів, офіцерів і членів єврейського комітету м. Борислава (юденрат). Про розбирання старих єврейських будинків. Листування про розлучення Марії Шаллер, 6 лютого 1942 – 29 грудня 1942, ДАЛО. Ф. Р-1933. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 1.

[26] Листування окружного староства у м. Стрий з різними організаціями…, 1 лютого 1942 – 26 січня 1943, ДАЛО. Ф. Р-1952. Оп.1. Спр.62. Арк. 16.

[27]Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933–1945. Vol II: Ghettos in German Occupied Europe. Part A, Eds. G. Megargee, M. Dean, (Bloomington: Indiana University Press, 2012), 755.

[28] Розпорядження і листування з губернаторством дистрикту Галичина, поліцейськими органами генерал-губернаторства про встановлення спецрежиму для євреїв з додатком оголошення про введення смертної кари за переховування єврея, 20 січня 1942 – 5 червня 1943, ДАЛО. Ф. Р-2042. Оп. 1. Спр. 155. Арк. 32.

[29]Dieter Pohl. Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941–1944: Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens, 195.

[30] Заяви євреїв на дозвіл переїзду на старе місце проживання, 11 жовтня 1941 – 15 січня 1942, ДАЛО. Ф. Р-24. Оп. 1. Спр. 123. Арк. 101.

[31] Накази, розпорядження, циркуляри з питання створення гетто в районах і містечках Львівського округу, 7 січня 1942, ДАЛО. Ф. Р-24. Оп. 1. Спр. 392; Також інформацію про створення гетто і обмеження руху євреїв див: Положення про роботу відділів губернаторства дистрикту Галичина та ін., 18 березня 1942 – 5 жовтня 1942, ДАЛО. Ф. Р-35. Оп. 9. Спр. 27. Арк. 8.

[32] Накази, розпорядження, циркуляри з питання створення гетто в районах і містечках Львівського округу, 7 січня 1942, ДАЛО. Ф. Р-24. Оп. 1. Спр. 392. Арк. 11.

[33] Ibidem, 14–15, 18, 25–26, 28.

[34] Листування і циркуляри з питань використання робочої сили військовополонених і євреїв з таборів примусової праці, 21 жовтня 1941–30 серпня 1943, ДАЛО. Ф. Р-37. Оп. 4. Спр. 140. Арк. 26–29.

[35]Ibidem, 21–24.

[36] Ibidem, 25.

[37] Накази, розпорядження, циркуляри з питання створення гетто в районах і містечках Львівського округу, 7 січня 1942, ДАЛО. Ф. Р-24. Оп. 1. Спр. 392. Арк. 1.

[38] Положення про діяльність окружних і районних уповноважених українського центрального комітету, 3 січня–10 березня 1944, ДАЛО. Ф. Р-37. Оп. 4. Спр. 913. Арк. 15.

[39] Розпорядження міського старости та ін. про обмеження перебування євреїв  у громадських місцях, про утворення гетто, 1941–1942, ДАЛО. Ф. Р-37. Оп. 6. Спр. 29. Арк. 7.

[40]Накази, розпорядження, циркуляри з питання створення гетто в районах і містечках Львівського округу, 7 січня 1942, ДАЛО. Ф. Р-24. Оп. 1. Спр. 392. Арк. 5–6.

[41] Ibidem, 29-30.

[42] Листування щодо питання обов’язкових розпізнавальних знаків для євреїв. Заява євреїв на право виїзду і переїзду (вільного переїзду), 21 листопада 1941 – 13 січня 1943, ДАЛО. Ф. Р-24. Оп. 1. Спр. 391.  Арк. 5–7, 11–13

[43] Наказ коменданта Тернопільського округу про реєстрацію єврейського населення і перепустки видані євреям на право виходу із гетто, 17 січня 1942 – 1 грудня 1943, ДАТО. Ф. Р-181. Оп. 1. Спр. 109. Арк. 1.

[44]Ibidem, 5–9, 10–12.; Розпорядження міської управи про становище єврейського населення в місті, 23 березня 1942 – 1 вересня 1942, Спр. 110. Арк. 3, 9, 10–13, 16, 20–22, 24.

[45]Наказ коменданта Тернопільського округу про реєстрацію єврейського населення…, 17 січня 1942 – 1 грудня 1943, ДАТО. Ф. Р-181. Оп. 1. Спр. 109, Арк 6.

[46] Ibidem, 11.

[47]Ibidem, 12.

[48]Накази і листування з питання обмеження прав єврейського населення, відомості про єврейські книги записів актів громадянського стану, 1 липня 1942, ДАЛО. Ф. Р-24. Оп. 1. Спр. 389. Арк. 2.

[49] Розпорядження, вказівки окружного староства про розшук громадян, які втекли з Німеччини, про введення особливого обліку осіб єврейської національності, 9 лютого 1942 – 16 вересня 1942, Державний архів Івано-Франківської області (далі – ДАІФО). Ф. Р-39. Оп. 1. Спр. 54. Арк. 22.

[50] Інформаційні матеріали (розпорядження, оголошення, агітаційні плакати та ін.) за 1942 р. ДАІФО. Ф. Р-636. Оп. 1. Спр. 12. Арк. 1.

[51] Листування з поліцейськими органами, єврейським комітетом про приписку і облік іноземців, євреїв, з додатком брошури ’’Чому євреї проводять ритуал вбивства’’, 4 липня – 14 листопада 1942, ДАЛО. Ф. Р-2042. Оп. 1. Спр.158. Арк. 34–61.

[52]Dieter Pohl. Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941–1944: Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens, 242–243.

[53] Циркуляри сільським комісарам і начальникам Львівського округу, поліцейським підрозділам про утворення єврейських житлових округів в окружному старостві, поліцейське розпорядження про проведення загальної боротьби проти щурів. Прохання про видачу свідоцтв, що дають право носити зброю, листок розпоряджень постів жандармерії і української поліції у Львівському окрузі, 23 березн 1942 – 18 липня 1944, ДАЛО. Ф. Р-24. Оп. 3. Спр. 156. Арк. 40.; Кореспонденція начальників сільських і міських рад з відділом населення і допомоги йому по питанню персональних єврейських книг, 13 листопада 1942 – 13 вересня 1943, ДАЛО. Ф. Р-24. Оп. 1. Спр. 252.

[54]Dieter Pohl. Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941–1944: Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens, 243.

[55] Листування з Дрогобицьким староством по створенню єврейських кварталів і видачі пропусків євреям… 6 лютого 1942 – 29 грудня 1942, ДАЛО. Ф. Р-1933. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 4.

[56] Щоденні звіти Бориславського міського лікаря про інфекційні захворювання, 22 серпня 1942 – 20 грудня 1942, ДАЛО. Ф. Р-1932. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 7–13.

[57] Листування окружного староства у м. Стрий з різними організаціями…1 лютого 1942 – 26 січня 1943, ДАЛО. Ф. Р-1952. Оп. 1. Спр. 62. Арк. 92.


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s