Проект ініціативи «Concordia Discors»

Проект ініціативи

«Concordia Discors»

dispersive-prism-by-spigget-4.jpg

Dispersive Prism (by Spigget)

Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported


Пріоритетна форма проведення:

Дискусійний круглий стіл (в ідеалі – на регулярній основі);

Дискусійний клуб з гнучкою структурою, в тому числі із дистанційним веденням дискусій та обговорень, власним збірником тез (видаватиме матеріали насамперед заключних тез на основі підсумку обговорень) та просвітницько-волонтерським потенціалом.

Можливі форми проведення:

  • курси аналітичних лекцій різногалузевих фахівців із їх обговоренням;
  • дистанційні обговорення, передбачені для учасників, які не мають можливість дістатись місця проведення живих дискусій, матеріал яких планується видавати в формі тез учасників та заключних тез;
  • інтер- та / або мультидисциплінарна літня школа із відкритим завершальним обговоренням;
  • інтердисциплінарна наукова конференція або конгрес із підсумковим круглим столом.

Бажані учасники: відповідно до тематик це насамперед фахові історики, соціологи, політологи, філософи, теологи, релігієзнавці, психологи, правознавці та правозахисники, громадські діячі а також усі зацікавлені студенти.


jkjk.png

Анонс задуму:

Вашій увазі пропонується концепт спрямованої на реалізацію ініціативи, що в ідеалі буде приводити до синтезу різнорідний матеріал, виробляти тези та генерувати ідеї, акумулюючи потенціал та підставові матеріали для подальшого аналізу, деталізації та розробки. І зрештою, реалізації цього спільно виробленого потенціалу.

Поміж виключно полярних поглядів на сучасність як на добу довершення історичних здобутків або ж як на епоху гуманітарної кризи та скандалу, наука (насамперед, спектр гуманітарних наук із перехресними студіями) є тією абстрагованою інстанцією, яка покликана розумно, логічно, послідовно та обгрунтовано привести відмінний та розрізнений досвід до синтезу, що неодмінно вестиме до вироблення певного консенсусу, в далекосяжній перспективі й до чергових конвенцій.

Ціль пропонованого заходу: актуалізувати, а не обходити «гострі кути» та суперечливі питання в світовому та українському контекстах задля спроби вироблення певного консенсусу серед учасників щодо цих проблем. В ідеалі – зробити внесок в узгодження протиріч, в тому числі в далекосяжній перспективі.

Відкритість обговорення та репрезентація різних поглядів унеможливлять будь-яку ангажованість заходу, а бажаючі зможуть означити власну позицію по певному питанню, пройшовши горнило сумнівів.

Природним чином особі неможливо досягти значного абстрагування від аксіологічних орієнтирів та суб’єктивного сприйняття дійсності, проте засадничим тут є намагатись нейтралізувати будь-які можливі радикальні ідеологічні елементи дискурсів мовців (ізолювати агресивну радикальну ідеологічну риторику), і пропонується досягти цього через фундаментальну відкритість дискусії. Під «ідеологічними» ми розуміємо такі дискурси, що є некритичні та украй ангажовані. Недопустимими є виключно ідеологізовані та кон’юнктурні дискурси, які несуть виразні деструктивні елементи в своїй риториці та практичній реалізації. В ідеалі проект має виробити певний базис протидії нігілістичним, деструктивним, радикальним, екстремістським тенденціям в суспільстві. І більше того – віднайти шляхи оптимізації суспільного співжиття.

Ініціатива також має на меті допомогти кожному осягати удоступнене або адаптоване знання галузевих знавців, і, що важливо, структурувати власне різногалузеве пізнання та знання. Передбачено випуск тез та підсумку дискусії.

Також дискусії, окрім галузевих фахівців гуманітарних, природничих або технічних наук, необхідна участь вільних мислителів, філософів, які перебувають поза суто науковим дискурсом.

А також – релігійних мислителів, які будуть противагою секулярній думці, в ідеалі спонукаючи обидві сторони до сумнівів та коригування своїх доводів, якщо вони не співпадатимуть.

Науковий же потенціал проекту тут буде забезпечено підсумковим синтезом думок, оцінок та пропозицій при їх виданні, потенціалом аналітичного їх дослідження та розгортання випрацюваних конструктивних думок, які можуть бути виокремлені та запропоновані до подальшої дискусії та в ідеалі – застосування та реалізації їх потенціалу. При цьому необхідно уникнути моделі, коли, «учасники дискусії, звісно же, підходять до символічної «побудови комунізму», як його описує К. Кларк, тобто вирішують усі проблеми на словах та нібито улагоджують розбіжності, що виникають протягом дискусії» (С. Зотов). Як відомо, «обійняти неохопне» неможливо, проте неможливо зробити це самотужки. А намагатись кожному «дивитися в корінь» та синтезувати різногалузеву інформацію, зводити факти та абсорбувати знання, адаптувати його надалі – це цілком можливо, якщо діяти спільно. Тим більше, процес підсумкового синтезу в форматі аналітичних тез вимагає активу як мінімум декількох осіб. Існує нагальна потреба саме в відповідальному, проте широкому синтезі та узагальненні. Здоровий демократизм та певна неінституалізованість тут лише виграшні.

Як вже було зауважено, бажані учасники це насамперед:

  • науковці (історики, соціологи, політологи, психологи, релігієзнавці, правознавці);
  • філософи;
  • теологи;
  • культурні діячі;
  • журналісти;
  • правозахисники;
  • громадські діячі.

Попередній план:

  • формулювання активом загальної проблематики, конкретних сегментів та питань до учасників;
  • презентація тез активу;
  • презентація тез учасників;
  • дискусійне обговорення;
  • фіксування підсумкових тез;
  • приведення до синтезу;
  • формування збірника тез та аналітичного матеріалу;
  • видання збірника попередніх та підсумкових тез.

Пропоновані теми та напрями дискусій:

  • теорія політичного спектру, проблеми моделювання спектральної моделі: критерії опозиції «правого» та «лівого», центризм та триангуляція, гібридні форми; редукуючі обмеження та способи їх обійти;
  • конфліктологія опозицій «правого» та «лівого»; потенціал співдії «центристів» й триангуляторів та їх протидії радикалізму, гібридним його формам – в умовах аксіологічної поляризації політикуму та виборців, популізму та політтехнологій, радикальних ухилів в центристському сегменті; «політичний театр» як симулякр та політика як оптимізація умов суспільного співжиття (в ідеалі – згідно «республіканських» чеснот, тобто «спільної справи», що захищає індивіда та культивує культуру громадянської відповідальності, протидіючи дистопійним тиенденціям та практикам холістичного утилітаризму – комунітарного або еготично-егоїстичного); переоцінка та недооцінка небезпек та загрозливого потенціалу радикально-екстремістських угруповань та риторик;
  • розвиток культури громадянської відповідальності; раціоналізація споживацької культури; 
  • форми та типи радикалізму; процеси гібридизації та їх інтенсифікація в загальному поступі історичного процесу, мімікрія та конструювання штучних «агрегацій», їх небезпечний потенціал та радикалізація, мережоцентричні «групускули»; орієнтовані на молодь гібриди як симулякр та сурогат аксіологічних орієнтирів;
  • оптимізація усієї складності процесу розбудови громадянського суспільства: вироблення аргументаційної бази, виклики, неподолані перепони, аналіз гібридних процесів та їх потенціалу; соціодинаміка та демографічний аспект; процеси націогенезу та похідні дискурси в умовах глобалізації та глокалізації;
  • межі свободи «Іншого» в контексті «революції аксіологій» протягом XVIII-XXI ст.: дискурси лібералізму та лібертинізму, підміна, інфляція та дефляція підставових понять та категорій, «золоте правило лібералізму» та «парадокс толерантності», радикалізм в сучасному світі, типи та форми дискримінації; трансформації соціальної структури соціумів; мораль, етика та етос; 
  • легалізація абортів та критерії індивіда – проблематика та конфліктологія в наступних аспектах: морально-етична проблематика, аргументація та контраргументація в межах як секулярного, так і релігійного дискурсів, роль аргументів етичного, наукового, юридичного, філософського, ідеологічного дискурсів; підходи до засадничого права на життя, народження та благоустрій; демографічно-популяційний, соціальний, економічний та віковий аспекти; фізіологічний, психологічний та екзистенційний аспекти, постабортний синдром, проблематика та форми реабілітації; потенціал окремих або асоційованих світських та релігійних благодійних джерел підтримки, забезпечення та піклування за вагітними та сім’ями в складній ситуації для запобігання абортам;
  • форми волонтерства та деінституалізація опіки над дітьми із складними життєвими обставинами;
  • освітнє запобігання впливу технологій маніпулювання суспільною думкою; кон’юнктурне та ідеологічне викривлення історичних процесів, маніпулювання думкою та історичною пам’яттю, редукціонізм та способи боротьби із цим; полярні маніпуляції суспільною думкою навколо демографічно-популяційних та екологічних явищ; ретенція європоцентричного «монодискурсу»;
  • критерії геноциду та звернена на геноциди політична кон’юнктура (чому «геноцидальність» офіційно не поширюється на історичні події та геноцидальні акти, вчинені раніше XIX-ХХ ст.; як слід ревізувати ті недостатні критерії та підхлоди, що редукують фатальне явище: історичні прецеденти «класового», євгенічно-селективного та соціодарвіністського геноциду, які можуть бути ветовані, і тому не імплементовані); інтелектуальний, психічний, фізіологічний (соматичний, стадіальний) та соціальний критерії упослідження, дискримінації, стигматизації та дегуманізації вразливих груп, запобігання легітимізації цього; поняттєві категорії: злочини проти людяності та геноцид; проблематика визнання геноцидів та злочинів проти людяності на рівні національного та міжнародного права; гібридні форми геноцидів; фактична безкарність злочинної та геноцидальної риторики, декларації відповідних намірів, розпалення ворожнечі та ненависті, свідомого та безпідставного підживлення ресентименту;
  • тенденції розбалансування світової системи безпеки; критерії «наддержавності»; науковість геополітики: виклики редукціонізму, кон’юнктурності та ангажованості; транснаціональні корпоративні структури та консорціуми;
  • аналіз тенденцій розвитку та досвіду соціально-орієнтованих політій, а також корпоративістських, колективістських, анархічних та лібертарних утопій; катастрофічний та травматичний досвід: партократії та авторитарні режими в історичній перспективі; інертно-резистентні «вертикальні» (ретроспективно: «пілларизм», гібридні ієрахічно-корпоративні «цивільні культи» тощо) та «горизонтальні» зв’язки; рівні конфліктів та лінії «розривів» в соціумі; виклики (банальне ж кон’юнктурне «грантожерство» як одна з власне шкідливих для суспільства тенденцій, відтік інтелектуальної потуги тощо);
  • захист тваринного життя (експлуатація, жорстоке поводження та насильство над тваринами, «спортивне» полювання, браконьєрство; зловживання гастрономічної культури та кулінарної індустрії, хутряної та атракційної індустрії (зоопарки); фізіологічний аспект споживання м’ясних продуктів та потенціал культивованого синтетичного м’яса; питання екологічної безпеки та безпеки видів;
  • релігійне життя та дискурс «постметафізики» та елімінації категорії трансцендентного;
  • наука та сциєнтизм як світогляд: межі самодостатності та автономності;
  • гуманізм та трансгуманізм, категорії: реальне та віртуальне;
  • дискурс примату секулярності та дискурс «містичного синтезу» в історичній ретроспективі та у сучасності; потенціал секулярності в контексті розвитку духовної сфери людства та аналіз потенціалу полярних шляхів «натуральної» системи релігії або «містичного синтезу»;
  • колізії функціонування деносинацій, деномінаціоналізму, екуменізму;
  • сучасна культура та мистецтва: «криза основ» або приглушений плюралізм стилів в умовах «інформаційного шуму»?
  • питання історичної пам’яті, вшанування та комеморації, потенціал нових форм меморіальних практик;
  • урбаністичні процеси: історична ретроспектива, перспективи та потенціал, облаштування міст, аспекти їх екології та енвіроніки.

Деталізація історичних студій:

  • теорія історії та філософія історичної науки;
  • перспективні студії: історія ідей та інтелектуальна історія;
  • критерії періодизації історії та розмежування епох;
  • континуїтет та дисконтинуїтет; культурна та політична континуальність, політогенез та інституалізація; історична типологія культурно-цивілізаційних ареалів та політій; технології легітимації влади;
  • синкретичні, синтетичні та гібридні процеси в культурогенезі; потенціал гібридизації в історичній ретроспективі та перспективі;
  • реактуалізація або ревіталізація історичного субстрату; «ретроактивність» щодо історичних реалій;
  • питання викладання історії, репрезентації матеріалу в науці та освіті;
  • ревізія низки штучних історіографічних термінів та понять (в т. ч. термінів періодизації), перспективи та потенціал реабілітації автентичних політонімів, титулатури, топоніміки тощо.

Деталізація релігієзнавчих студій:

  • класифікація та періодизація релігійних течій;
  • теорія «осьового часу»: елементи редукції та потенціал ревізії;
  • міфологія, релігія та філософія: межі та вузли сполучення;
  • межі гностицизму та дуалізму;
  • космополітичний аспект світових релігій та сотеріології;
  • взаємозв’язок сотеріології та есхатології;
  • тринітаризм та антитринітаризм;
  • катаризм – гностичний дуалізм або християнська «єресь»?;
  • пентархізм, уніатизм (уніторизм), екуменізм, деномінаціоналізм;
  • цивільні культи («громадянська релігія»);
  • «нові релігійні течії» та їх класифікація;
  • релігійність та виклики сциєнтизму, секуляризму, еволюціонізму;
  • містицизм та його форми, їх періодизація;
  • «шляхи правиці та лівиці» в езотериці;
  • явище «містичного синтезу» та синтетичні, синкретичні та гібридні процеси;
  • колізії реалій «постхристиянського» та «постсекулярного» у світі;
  • «дхармічні» та «авраамічні» релігійні системи в умовах викликів сучасності;
  • пентекосталізація;
  • класифікація форм атеїзму – критерії атеїзму, «антитеїзм» та «антитрансценденталізм»?;
  • потенціал секулярності як вихідної точки для духовних шукань та концепція «натуральної системи релігії»;
  • релігійність та віртуалізація, постмодернізм та «метамодернізм» в контексті відношення до «традиційного».

Деталізація урбаністичних студій:

1) Теоретичні проблеми:

  • типологія міських забудов;
  • архаїчні форми прото- та урбанізації;
  • зниклі, успадковані та новаційні мережеві структури в міському середовищі; гібридні процеси в урбаністичному середовищі; міжміська комунікація та кореспонденція сенсів; вплив на міста: інтернаціоналізм, космополітизм, глобалізація та глокалізація.
  • феномен експресивного сприйняття genius loci, окультуючий (затьмарюючий) аспект міст; місто як складений, лабіринтний простір;
  • зміни у сприйнятті функції міст;
  • міста як сакральні та метафізичні центри;
  • уявні та утопічні міста, образи Космополісу;
  • коеволюція та симбіоз осілих та номадичних спільнот;
  • кореляції та ізоморфізм в урбаністичних процесах відмінних цивілізаційно-культурних ареалів;
  • динаміка становлення міського простору;
  • общинно-корпоративна структура старих міст та зональне розмежування; архітектурна візуалізація структурної негомогенності міст – общинні та етнічні сектори;
  • вплив міст на природне середовище та їх екологія, енвіроніка; естетичне поєднання міст із ландшафтами; естетизація міського екстер’єру;
  • агломерації та симбіоз міст з сільськогосподарською округою; градуальні рівні міської агломерації; субурбанізація;
  • «агрегації» громадян та їх мобілізація в міському просторі;
  • ізоморфізм міських агломерацій та гніздовищ еусоціальних видів тварин;

2) Конкретні урбаністичні ареали та їх проблематика:

  • феномен протоурбанізації та неолітичних протоміст;
  • релікти неолітичного типу уступно-терасної вертикальної камерної забудови із безвуличним східчастим плануванням;
  • генеза шумерської урбанізації на убайдському субстраті («урбаністична революція»);
  • «номові» політії;
  • аналоги «вільних міст» в давній Месопотамії;
  • проблема трансляцій та ретрансляцій «Вічного Міста»;
  • традиція таємних імен міст;
  • специфіка становлення міст Афразійського «Сходу», Східного Християнського світу, Східної Азії, Індостану та їх периферійних «орбіт»;
  • Ангкор – місто, як карта зоряного неба;
  • урбанізовані ареали та міські структури доколумбового «Нового Світу»;
  • таласократичні міські республіки; феномен Ганзи;
  • концепція Макіавеллі про «міські мутації»;
  • межі «простору свободи» в середньовічному корпоративному місті;
  • германська (магдебурзька) колонізація міст, її міські структури та культура;
  • субурбія як архетип «гарду» (огородженого простору хутірного типу, обложеного «іншостями») в американській культурі 1950-х рр. та відображення його в більш пізній культурі.

3) Критичний розбір урбаністичної теорії Жіля Дельоза в «Анти-Едипі»:

  • концепція Ur-staat;
  • опозиція «Держава – Місто – Номадична «машина війни»;
  • опозиція «Держава – Номадична «машина війни»;
  • опозиція «Держава – Місто»;
  • опозиція «Місто – Номадична «машина війни»;
  • «місто-держава»;
  • «номадизм» та «знекоріненість» в сучасних соціально-урбаністичних умовах.

Волонтерський сегмент:

Сфера проблематики:  опіка над дітьми-сиротами, компенсація та подолання наслідків травматичного досвіду, забезпечення всестороннього розвитку особистості.

Вартує поміркувати над катартичним, експресивними та головне, терапевтичним потенціалом осягання підростаючими поколіннями вершин культурного надбання людства (музика, живопис, монументальне зодчество, світова література, естетика тощо) для  не просто чергової атрактивної тимчасової розради для дітей-сиріт та усіх травмованих складною життєвою ситуацією дітей, а для «закриття гештальтів». Індивіди як власне і все людство, існуючі в порочному колі екзистенційного та соціального зла, яке тисне на цілі генерації, перебувають під невимовним тиском індивідуального та колективного трвматичного досвіду, тоді як кращі взірці світової культури поліковують людство катартичним досвідом, закриваючи так певні колективні гештальти.

Якщо працювати із цим індивідуалізовано, то потрібно формувати коло волонтерів серед творчих людей та тонких мистецтвознавців з особливим психологічним підходом, які можуть забезпечити не просто атрактивний огляд шедеврів та відвідини певних топосів. Можливо також розробити спеціалізовані театральні вистави тощо. Ідеалом тут було б точкове розірвання означеного порочного кола.

Також необхідно відтворювати на волонтерській основі щось подібне програмі виховання в елітних школах, коли в ідеалі осягають також розмаїті філософії та історію ідей, еволюцію людської думки та  знання, формують різнобічне сприйняття, глибину перспективи, розширяють горизонти: це можливо реалізовувати частково, а при потрібних ресурсах – повноцінно.

Можливий і потрібний розвиток вже існуючих ініціатив, таких як дискусійні клуби, обмін літературою та колекціями та їх обговорення, спільне вивчення світових галерейчи відібраних колекцій в електронному форматі, окрім оглядин часто досить ситуативних підбірок у музеях, театральні та музичні заходи, авторські творчі заходи, можливо, відвідини атрактивних майстерень, і зрештою арт-терапія. Головним тут є не просто розрадити дитину тимчасово, а допомогти їй віднайти сродне та надихаюче, резонуюче та можливо цілюще, у неозорому тлізагальнолюдського культурного надбання. І звісно ж – друзів та можливо, наставників.

Запобігти ж ситуації, коли щось катартичне для одного травматичного досвіду може бути для іншого каталізатором жаху або стресу, тригером, можна підходячи індивідуально до кожної юної людини: через співбесіди, анкети тощо.

Коментарі до волонтерського сегменту:

Володимир Зілінський (Львів):

Думаю, певний рівень освіченості і “посвячення” в поняття Ars може привчати покоління до шани “іншого”. Недаремно в містах, все ж, відсоток толерантності до свободи, самовираження, чи інакшості є вищим. Результатом цього – краща освіта, близькість багатьох музеїв, або ж зустріч проявів мультикультурності у повсякденні.

Юрій Ляшук (Луцьк):

Театральні майстер-класи та тренінги. Не знаю нічого ефективнішого, щоб позбутися якихось психологічних затисків і зарядитися енергією.

Діалог з військовослужбовцями, комбатантами та екс-комбатантами, постраждалими внаслідок бойових дій

Можливо локально пропонувати військовослужбовцям, комбатантам та екс-комбатантам, постраждалими внаслідок бойових дій, обрати, сформулювати чи ініціювати низку питань, які вони адресують суспільству та відповідальним особам, а також авторитетним насамперед для них мовцям або галузевим спеціалістам. На основі цього пропонувати їм до обговорення збірники тез з певними, можливо, частковими відповідями, курси лекцій, літні школи, відкриті обговорення тощо.


Наразі ініціатива знаходиться на стадії кристалізації концепції, консультування та формування активу, і невдовзі можна очікувати перших «дитячих» кроків її поступового розгортання.


Кирило Степанян

Звертатись за потреби можна сюди:

kirilostepanyan@gmail.com

https://www.facebook.com/profile.php?id=100008512456052


UPD:

Деталізація деяких блоків дискусійної ініціативи:

Волонтерський сегмент. Концептуальний опис ініціативи:

https://is.gd/zPZa5v 

Культурологічно-мистецтвознавчий сегмент:

https://is.gd/5lujKX

Урбаністичний сегмент:

https://is.gd/uDf5vd

Політологічно-аксіологічний сегмент: Марксистський монодискурс

https://is.gd/h0uJ54  

Релігієзнавчий сегмент:

https://is.gd/j324TH

Історичний сегмент. Античні студії: «Римство»

https://is.gd/zxy4S3


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s