Володимир Голубець. Шукаючи корінь зла…

Володимир Голубець

Шукаючи корінь зла…

74687739_859114117824807_8209432276627357696_n.png


Постаті Адольфа Гітлера та Йосифа Сталіна залишили колосальний слід в історії ХХ ст. Ці особи своєю діяльністю залишили більше питань ніж відповідей. Деяким громадянам цікаво знати, чому ці диктатори чинили так, а не інакше. Очевидно, що частину відповідей на дані питання слід шукати саме в дитячих роках цих особистостей. Перш за все слід звернути увагу на походження, відносини з батьками та освіту.  При тому зазначу, що біографію Сталіна вивчати набагато складніше. Адже прийшовши до влади, Йосиф прибрав багатьох свідків своєї молодості; його офіційна біографія «підганялась» під пролетарське походження, раннє включення в революційну діяльність та те, що Сталін був буцімто найпершим та найкращим соратником Леніна.

Походження

76775144_505690660032798_5061185699215048704_n.png

Гітлер народився 20 квітня 1889 року в м. Браунау-на-Інні (Австро-Угорщина), біля кордону з Германською імперією  в сім’ї працівника митниці. Очевидно, що Гітлер був вихідцем з середнього прошарку тогочасного суспільства. Вважаю, що це відбилось вже у майбутній політичній діяльності Гітлера. Для прикладу наведу кілька тез з «25 пунктів НСДАП»[1]:

п.7

«Ми вимагаємо, щоби держава в першу чергу зайнялася питаннями працевлаштування та життя громадян Німеччини…;

п. 11

«Скасування нетрудових доходів та знищення процентного рабства»; п. 16 «Ми вимагаємо створення здорового середнього класу…»;

п. 21

«Держава повинна дбати про оздоровлення народу: забезпечити піклування матерям та дітям, заборонити дитячу працю, покращити фізичну форму населення шляхом запровадження обов’язкових спортивних та ігрових заходів та підтримки клубів, що займаються спортивним розвитком молоді».

Так, читач може зазначити, що в самій програмі містились і соціалістичні гасла –

  • про націоналізацію промислових трестів (п. 13),
  • участь робітників у розподілі прибутків підприємства (п. 14),
  • збільшення пенсійного забезпечення (п. 15),

… але не слід забувати, що ідеологія нацизму по своїй природі була не в останню чергу соціалістичною (згадаємо саму назву партії – Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини). Також противники Гітлера постійно апелювали до його психічного здоров’я через те, що його батько, Алоїз, був одружений на своїй племінниці Кларі, матері Адольфа. Можливо саме через цей зв’язок Гітлер був запальним та замкнутим в собі.

74687739_859114117824807_8209432276627357696_n.png

Сталін (псевдонім, при народженні в Йосифа було прізвище Джугашвілі) народився 18 грудня 1878 року в м. Горі в бідній родині. Родина жила бідно, батько Віссаріон працював на взуттєвій фабриці, багато пив, любив прикладатись рукою до жінки та сина. Походження Сталіна не слід класифікувати як чисто «пролетарське». Його матір з часом освоїла шиття, що давало їй змогу оплачувати його навчання в духовні семінарії. Тим не менше – бідність, важкі умови зростання, «гаряча» кавказька кров вплинули на його життя. В майбутньому Йосиф відзначився як кримінальний елемент – він займався пограбуваннями «інкасаторських екіпажів» на потреби комуністичного руху. Важкими умовами зростання теж можна пояснити чому Йосиф став активним прихильником ідей марксизму. Боротьба класів, для якої в умовах тодішньої Російської імперії (та й загалом першої половини ХХ ст. в Європі) були виключні умови, та диктатура пролетаріату, котрий має перемогти (З Маніфесту Комуністичної партії [2]: «Таким чином, з розвитком великої промисловості з-під ніг буржуазії виривається сама основа, на якій вона виробляє і привласнює продукти. Вона виробляє насамперед своїх власних могильників. Її загибель і перемога пролетаріату однаково неминучі») видавались молодій людині доволі привабливими.

Відносини з батьками

Стосунки в родині грають ключову роль в становленні будь-якої особистості. Батьки (в більшості випадків) намагаються реалізувати свою дитину для того, аби вона жила не гірше за них самих. На цьому фоні можуть виникати конфлікти між самою дитиною та її батьками. Це знамениті конфлікти, котрі виникають між поколіннями.

78126227_576132316543899_7417154863718465536_n.png

76706903_438919420015850_306090632579907584_n.png

Так склалось і в родині Гітлера. Для батька Алоїза, котрий походив з селян, чиновницька посада була запорукою фінансового благополуччя родини та хорошого соціального становища. Очевидно, що батько хотів, аби молодий Адольф теж пішов по його  слідах. Саме на фоні цих бажань батька і почали виникати конфлікти в родині [3].

«Я не хотів бути чиновником. Ні і ще раз ні! Всі старання батька прищепити мені любов і повагу до цієї професії, приклади з його власного життя мали абсолютно протилежний ефект. Мене нудило від думки, що доведеться сидіти в конторі, не маючи свободи і власного часу, звівши мету свого життя до заповнення паперових формулярів»[4].

На основі даного уривку з автобіографії можу припустити, що Адольфу не вистачало уваги батька в дитинстві. Алоїза можна звинувачувати у рукоприкладстві до свого сина, і нібито через це Адольф в майбутньому став такою жорстокою людиною. Але – зважаючи на час (кінець ХІХ ст.) рукоприкладство було нормою у вихованні дітей. Тому Адольфа били чисто у виховних цілях. Дані закиди швидше є актуальними для постаті Сталіна – адже батько-алкоголік частенько прикладався до сина та дружини, і аж ніяк не у «виховних» цілях! Не зважаючи на конфлікти, Адольф розридався коли дізнався про смерть свого батька. Він його поважав за те, що той зумів досягнути доволі високого становища у суспільстві своїми силами. При тому слід підмітити трепетні відносини між матір’ю та сином. Матір стала людиною, котра підтримувала Адольфа протягом всього свого життя, та не заперечувала можливу його кар’єру художника. При тому, заначу, що сама матінка ставилась до цієї затії доволі скептично – вдові було важко зводити кінці з кінцями, при тому молодий Адольф не брав участі у фінансовому забезпеченні своєї родини.

78346004_607889029954371_6454761338177585152_n.png

51251603_293407078199490_5981538628868767744_n.png

Стосунки Сталіна з батьками були менш вдалими. Як вже вказувалось, батько багато пив, бив домочадців та залишив родину напризволяще. Основна роль у вихованні Йосифа лягла на матір Катерину. Стосунки з батьком склались не найкраще – зважаючи на його алкоголізм та вроджену ваду самого Йосифа (два зрощені пальці на лівій нозі). Вважаю, що саме через це батько найчастіше бив свого сина. Сама Катерина, не зважаючи на те, що походила з селян-кріпаків, була грамотною й хотіла реалізувати свого сина в житті якнайкраще. В її розумінні це давав би сан священника. Тому важко працювала, аби син міг досягнути чогось значного (у її розумінні) в житті. Вочевидь, ця жінка також прикладалась рукою до свого сина. При тому зазначу, що це було чи не тогочасною нормою, зважаючи на саме походження Катерини, котра була віруючою селянкою. При тому сам Йосиф в майбутньому хотів використати факт наявності старої та хворої матері у своїх мотивах: «Задушливий кашель і безпорадне становище похилої матері моєї, покинутою чоловіком ось уже 12 років, котра бачить в мені єдину опору в житті, змушує мене вдруге звернутися до Канцелярії Головноначальства з проханням звільнити мене з-під арешту під нагляд поліції»[5]. При тому зазначу, що матір Сталіна так і не вивчила російської мови, і Сталін був змушений переписуватись з нею на грузинській – що свідчить про певну повагу до неї. При тому слід зазначити, що Сталін провідував її доволі рідко. Можу пов’язувати це з тим, щоб зайвий раз не привертати увагу до неї. Адже в разі чого вона могла б розповісти багато подробиць з минулого Сталіна. Очевидно, що ці подробиці не вписувались би в офіційну біографію самого Йосифа. При тому, якщо вірити дочці Сталіна Світлані – матір це була єдина людина в житті, котрої він боявся.

Освіта

 В Адольфа Гітлера була неповна середня освіта. Він закінчив реальне училище в місті Лінц. З вищою освітою, як нам відомо, йому не пощастило – його так і не прийняли у Віденську Академію мистецтв. На тему цього можна активно жартувати. Можливо з Гітлера вийшов би великий художник, а не диктатор. «Ніхто не сміє ображати маленького Адольфа. Ніхто». Тим не менше, слід проаналізувати його молодші шкільні роки. Вільям Ширер свідчить, що до п’ятнадцятирічного віку Гітлер змінив 5 шкіл, через часті переїзди його батька [6]. Такі часті переїзди не дозволяли юному Адольфу знайти друзів. Через це хлопчик продовжував замикатись в собі. Як вже вказувалось, в нього був потяг до малярства, з чим виникали проблеми і серед численних шкільних вчителів. «Згадуючи своїх вчителів, я розумію, що у більшості з них було не все гаразд з психікою. Ті ж, кого можна вважати гарними викладачами, були винятком. Сумно, адже такі люді здатні перегородити молодій людині дорогу в життя» [7]; «Найнеприємніші спогади залишилися у мене про вчителів, які викладали в школі… Вони були породженням пролетаріату, позбавленого здатності мислити самостійно, їх відрізняло крайнє неуцтво, і вони прекрасно підходили для того, щоб стати гвинтиками деградуючої системи освіти» [8]. Очевидно, що такі думки виникали в юного Адольфа через конфлікт поколінь. При тому таку характеристику надавали Адольфу самі викладачі: «Йому не вистачало самоконтролю, його вважали зачинщиком, деспотичним, самовпевненим, невитриманим. Таким, що не підкоряються шкільній дисципліні» [9]. Здавалось, для вивчення юних років Адольфа підходила б книга його друга Августа Кубічека «Адольф Гітлер, друг мого дитинства», але вважаю, що автор багато фактів міг банально придумати для популяризації власної персони.

Зазначу, що вегетеріанство Гітлера сформувалось у більш зрілому віці – в час його перебування у Відні. При тому, це був вимушений хід – в Адольфа було надто мало грошей для нормального харчування. При тому найкращі стосунки з численних вчителів у Гітлера були з Леопольдом Петчем, фанатичним німецьким націоналістом, котрий був викладачем історії. Гітлер зазначав, що викладач постійно закликав до їхнього німецького почуття національної гідності. І за словами самого ж Гітлера це зробило його «малим революціонером». На фоні пангерманської риторики вчителя Адольф пройнявся ненавистю до Австро-Угорської монархії, та став активним прихильником об’єднання двох германських держав. Тому вважаю, що школа стала для Адольфа тим місцем, в котрому в його голові почали зароджуватись ідеї, котрі з часом оформились у доктрину націонал-соціалізму.

В Йосипа Сталіна була незакінчена церковна освіта. Був відрахований з Тифліської духовної семінарії, перебуваючи на п’ятому році навчання в ній. Слід охарактеризувати порядки в семінарії. Семінарський устав 1884 р. [10]. діяв до кінця існування Російської імперії. Кілька найважливіших, на думку автора, положень зі статуту.

Ректор семінарії призначався Святішим Синодом [11], через подання єпархіального архієрея. Дана процедура була такою самою і щодо інспекторів семінарії. Викладачі не мали права голосу на зборах педагогічного колективу. Викладачів затверджував архієрей, через подання семінарії. Сам навчальний процес був повністю підпорядкований обер-прокурору Святійшого Синоду, котрий мав право звільняти викладачів або відраховувати студентів на власний розсуд. Студенти мали постійно перебувати під наглядом викладачів семінарії, ходити на богослужіння, регулярно сповідатись. Щодо останнього твердження – вважаю, що таїна сповіді постійно порушувалась для того, аби викладачі знали що відбувається в самому студентському середовищі. Виховний процес зводився до двох постулатів – вихованні у православ’ї та християнських традиціях. При тому студент, котрий закінчував семінарію міг отримати при вступі на «світську службу» наймолодший громадянський чин (XIV) [12]. При тому процедура отримання цього чина стала можливою лише після 1907 р. Тому Йосиф міг стати колезьким регістратором (писцем в канцелярії). Слід зазначити, що мовою викладання в семінарії була тогочасна російська. Зважаючи на такий, фактично «казармений режим», не дивно, що Йосип пройнявся радикальними ідеями марксизму. Це був бунт молодої людини проти котра виступала проти держави (не слід забувати, що Російська імперія «трималась» на «Самодержав’ї, Православності, та Народності»). Можливо з цього періоду в Йосипа зародились антиклерикальні ідеї, котрі оформились, в майбутньому, у антирелігійні кампанії в самому СРСР. До цього слід ще додати антирелігійні гасла самого марксизму. «Насіння вкинуте в родючий ґрунт».

Підсумуємо. На формування людини впливають багато чинників. Серед них – походження, стосунки в родині, освіта. Також не слід забувати, що кожна людина є породженням свого часу. Потрапляючи у певні специфічні умови (для Гітлера це період його перебування у Відні та Перша світова; для Сталіна – духовна семінарія, підпільна революційна діяльність, арешти) людина починає себе проявляти у певному світлі. Часом, це допомагає дістатись до вершин самої влади. Кожен успіх – або «успіх» – досягається через титанічну працю та випробування. Але вважаю, що людина є лише «пішаком історії». Якби Гітлер був вбитий в час Першої світової чи Сталін під час тюремного ув’язнення, то обов’язково знайшлась би людина, зі схожими поглядами та методами для досягнення особистих цілей.


Джерела та література:

1. «25 пунктів НСДАП» – https://ru.wikipedia.org/wiki/25_пунктов

2. «Маніфест Комуністичної партії» – https://www.marxists.org/russkij/marx/1848/manifesto.htm#1

3. Уильям Ширер, Взлет и падение Третьего Рейха. Том 1. (Москва: Воениздат, 1991). Режим доступу: http://lib.ru/MEMUARY/GERM/shirer1.txt

4. Сталин и Охранка: о чем говорят документы, Зоря Серебрякова, режим доступу: http://www.intelros.ru/readroom/alternativi/alternativy-3-2011/print:page,1,11454-stalin-i-oxranka-o-chem-govoryat-dokumenty.html#_ftn3

5. Устав духовных семинарий 1884 года и его введение в Тамбовской духовной семинарии, Епископ Тамбовский и МичуринскийФеодосий (Васнев), режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/ustav-duhovnyh-seminariy-1884-goda-i-ego-vvedenie-v-tambovskoy-duhovnoy-seminarii/viewer

6. Духовные семинарии в России, Сушко. А, режим доступу: http://annales.info/rus/small/seminar.htm


Покликання:

[1] Текст самої програми – https://ru.wikipedia.org/wiki/25_пунктов

[2] Текст Маніфесту – https://www.marxists.org/russkij/marx/1848/manifesto.htm#1

[3] Американський журналіст, військовий кореспондент та історик

[4] Уильям Ширер, Взлет и падение Третьего Рейха. Том 1. (Москва: Воениздат, 1991). Режим доступу: http://lib.ru/MEMUARY/GERM/shirer1.txt

[5] Сталин и Охранка: о чем говорят документы, Зоря Серебрякова, режим доступу: http://www.intelros.ru/readroom/alternativi/alternativy-3-2011/print:page,1,11454-stalin-i-oxranka-o-chem-govoryat-dokumenty.html#_ftn3

[6] Уильям Ширер, Взлет и падение Третьего Рейха. Том 1.

[7] Там само.

[8] Там само.

[9] Там само.

[10] Устав духовных семинарий 1884 года и его введение в Тамбовской духовной семинарии, Епископ Тамбовский и МичуринскийФеодосий (Васнев), режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/ustav-duhovnyh-seminariy-1884-goda-i-ego-vvedenie-v-tambovskoy-duhovnoy-seminarii/viewer, 308-309

[11] Вищий орган церковно-державного управління Російською церквою протягом 1721-1917 рр. Керувався світським чиновником (обер-прокурором), котрого призначав імператор

[12] Духовные семинарии в России, Сушко. А, режим доступу: http://annales.info/rus/small/seminar.htm


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s