Василь Босак. Облоговий бурав: Короткі замітки про конструкцію і «близькосхідний контекст»

Василь Босак

Облоговий бурав:

Короткі замітки про конструкцію і «близькосхідний контекст»

75501012_2527891160665818_4917524566491791360_n (1).jpg


Опрацьовуючи комплекс облогової стінобійної техніки, крім тарана варто згадати і бурав. Інформації про нього в джерелах та історіографії є набагато менше, що поширено вузьким спектром його використання та термінологічною плутаниною. На сьогодні дослідникам відомо про два типи буравів, описаних ще античними інженерами. Аби з’ясувати, як виглядав цей стінобійний механізм, проаналізуємо їх нижче.

Схема застосування обох типів була однаковою. Варто зазначити, що основною причиною винайдення і паралельного використання тарана і бурава була пов’язана із матеріалом стін укріплення. Цегла хоч і була матеріалом з високою собівартістю, але за своїми фізичними властивостями поглинає удар сильніше, ніж камінь. Військові інженери помітили: при ударі тараном м’яка цегла не проламується, а лише дробиться на дрібніші частини. З цією метою потрібно було застосувати відомий нам “принцип штопора”, загостривши навершя стінобійної балки і встановивши механізм кручення.[1] Отвір в стіні свердлили під кутом, зверху вниз.[2] Це було зумовлено двома причинами: цегляні уламки легко висипались назовні, а також такий нахил сприяв поступовому осіданню і падінню назовні стіни. Техніка буріння була ефективною лише за виконання кількох умов. Для ефективного зрушення стін отвори потрібно було робити одразу в кількох місцях по одній лінії на висоті 3 фути (90 см) від землі. Відстань між отворами повинна бути близько 1,25 фута (37 см).

75371599_702867146887452_4259799687168524288_n (1).jpg

Детальний опис бурава першого типу знаходимо в “Десяти книгах про архітектуру” Вітрувія.[3] Зокрема, автор зазначає про побудову і складення опису цього облогового механізму Діадом, — військовим інженером Александра Македонського. Машина ззовні була схожою на складний таран, оскільки з метою безпеки також захищалась за допомогою черепахою. До рами черепахи нерухомо кріпились дві станини і ствол. Вітрувій вказує, що конструктивно цей ствол був ідентичним до свого аналога в метальних машинах, — катапультах і балістах. Приблизна довжина подається як 50 ліктів з допустимою глибиною в 1 лікоть. До ствола кріпився його механізм приведення в дію — ворот, а з обох боків два блоки і катки. Ці блоки і рухали закріплений брус (близько 25 м завдовжки) із залізним навершям, що був стінобійним елементом конструкції. Надлишкове тертя, що виникало під час руху стінобійної балки зменшувалось за допомогою вищезгаданих катків.

75501012_2527891160665818_4917524566491791360_n (1).jpg

Дещо інший опис бурава знаходимо в Аноніма Візантійського.[4] Бурав — залізний прут (свердло) завдовжки 5 футів (1,5 м), товщиною 4 дюйми (74 мм). Навершям служила гостроконечна стрілоподібна пластина, що поступово звужувалась в напрямку вістря. Рух цього примітивного свердла забезпечувало кріплення у формі циліндра з підставкою і тонким канатом. Я вважаю, що бурав цього типу міг бути запозиченим в гірників чи будівельників, про що натякає і сам Анонім.

Безпосередніх згадок в джерелах про застосування бурава під час Хрестових походів ми не маємо. Ми вважаємо, що це спричинено кількома тенденціями. Насамперед, йдеться про термінологічну плутанину як серед авторів–очевидців, так і в пізніших хроніках компілятивного характеру. Будучи людьми переважно пов’язаними з церквою, чи адміністративним діловодством вони погано орієнтувалися в класифікації і особливостях облогової техніки. Для її позначення використовувались терміни ще з праць античних авторів без розуміння їх специфіки.5 Тому припускаємо, що через схожість у застосуванні і елементах конструкції (використання типової захисної черепахи) бурав не відрізняли від тарана.

74830967_549464162550812_3713778003747012608_n (1).jpg

Другою причиною була специфіка споруджень фортифікацій на Близькому Сході, пов’язана із використанням переважно каменю як основного будівельного матеріалу.[5] В таких умовах технічно важкеспорудження і використання бурава було неефективним, цілковита перевага належала тарану. В спеціалізованій літературі ми все ж знаходимо короткі згадки про використання цегли при спорудженні укріплень.7 Вони стосуються переважно XII–XIII століть, але можемо припустити і раніше поширення технології. Така гіпотеза дозволяє нам не виключати можливості застосування бурава в часи Хрестових походів.

Отже, серед облогових неметальних машин бурав був найрідкіснішим, а також мало описаний сучасними дослідниками поліоркетики. Це зумовлено кількома чинниками:

  • насамперед, специфіка застосування — через високу собівартість цегла була менш поширеною, ніж камінь (в свою чергу, використання бурава проти кам’яних стін було неефективним);8
  • через наявність складних конструкційних елементів бурав вимагав залучення до свого спорудження військового інженера, який вимагав високої оплати і не завжди був у війську хрестоносців;
  • термінологічна плутанина авторів різних хронологічних періодів остаточно витіснила бурав зі згадок в джерелах, що створює перешкоди для дослідження його будови і застосування залишаючи місце лише для інтерпритації.

Використані джерела і література:

  1. Византийский Аноним, “Инструкции по полиоркетике”, Xlegio — военно–исторический портал Античности и Средних веков, отримано доступ 22 січня 2019, http://xlegio.ru/sources/greek-besiegers/anonymus-byzantinus
  2. Марк Витрувий Поллион, “Десять книг об архитектуре”, totalarch — история античной архитектуры, доступ 3 березня 2019, http://antique.totalarch.com/vitruvius
  3. David Nicolle, Saracen strongholds 1100–1500 (Oxford: Osprey Publishing, 2009): 68
  4. Мэттью Беннет и др., Войны и сражения Средневековья 500–1500 (Москва: Эксмо, 2006): 264
  5. Константин Носов, Осадная техника. Античность и Средневековье (Москва: Эксмо, 2010): 328

Покликання:

[1] Мэттью Беннет и др., Войны и сражения Средневековья 500–1500 (Москва: Эксмо, 2006): 192

[2] Константин Носов, Осадная техника. Античность и Средневековье (Москва: Эксмо, 2010): 95

[3] Марк Витрувий Поллион, “Десять книг об архитектуре”, totalarch — история античной архитектуры, доступ 3 березня 2019, http://antique.totalarch.com/vitruvius

[4] Византийский Аноним, “Инструкции по полиоркетике”, Xlegio — военно–исторический портал Античности и Средних веков, отримано доступ 22 січня 2019, http://xlegio.ru/sources/greek-besiegers/anonymus-byzantinus

[5] David Nicolle, Saracen strongholds 1100–1500 (Oxford: Osprey Publishing, 2009): 13–20


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s