Лексикон. Духовна культура. Містика

Лексикон

Духовна культура

Містика

punicacec3a6.jpg

Робота «Аналітика містицизму» позначає, що детальне визначення поняття «містика» та чотирьох головних характерних рис Вільямом Джеймсом (в якості представника психологізму в «Розмаїті релігійного досвіду» [1]) з точки зору емпіризму та описового підходу [2] (вбачав в феномені містичного особливий стан свідомості та фундаментальну біологічну функцію людства) не враховує до кінця власне того, що не існує практичної можливості повноцінно вербалізувати його [3], а отже це може призводити до редукцій [4], позаяк ані інтуїтивність, ані ірраціональне начало, ані тривалість переживання не є тут визначальними рисами [5].

Джеймс же серед основних рис наводив:

  • невимовність;
  • інтуїтивність;
  • короткочасність досвіду;
  • бездіяльність волі.

Останнє є чи не найбільш суперечним (наприклад, християнський містик може вольовим шляхом прийти до спроби нівеляції власної волі), проте чинно як раз для форм тоталітарного «активізму» та мобілізації (каналізація волі та виразна персональність тут прерогатива вождя).

Cпробуємо самі визначити бачення того, що слід розуміти під поняттям містичного та дотичним йому поняттям – містицизмом.

Містичне перетинається із насамперед ідеалістичними інтенціями, хоча, як побачимо далі, суворо ними не обмежується, здіймаючись над будь-якими конкретними побудовами та дискурсами (поняття «містичного синтезу» [9]). Найчастіше воно присутнє у релігійних культах та віруваннях ідеалістично-спірітуалістичного напрямку.

По відношенню до феномену містичного досвіду як до об’єкту езотеризм є вужчою предметною категорією, що позначає втаємничені ексклюзивістські традиції та практики, розмежовані із екзотеричними, або «профанними» шарами суспільної дійсності. Герметика є ще більш вужчим феноменом, включеним в спектр езотеричних традицій, позаяк позначає конкретний комплекс західних синкретичних втаємничених «винайдених традицій», що апелюють до містичного спадку міфічної персони Гермеса Трисмегіста. Езотеричні групи загалом складені та структуровані за партикулярними товариствами ініціації, що наслідують певним течіям або конструюють ідейні комплекси. Окультне по значенню позначає приховане, сокровенне, тоді як містичне в своїх конотаціях це загадкове, таємниче, а езотеричне – втаємничене в межах закритих груп передання.

Mystery.png

Виразний у середземноморській античності інститут містерій (μυστήριον) позначав потаємні обряди ініціації, в яких – пробуючи реконструювати процес з точки зору глибинного психоаналізу – спроектована людиною назовні персона, тобто личина (елл. πρόσωπον, лат. pеrsōnа, дн.-сканд. grím) переживала таїнство метаморфоз та отримувала досвід проходження символічної смерті задля переродження (πάλινγένεσις).

83601252.jpg

Останнє в теорії відбувалось через переживання очищення (κάθαρσις) в архетипному топосі «очисного полум’я» (пізніше, в «латинській» теоцентриці, це purgatorium), коли усе акцидентне відмирало, або було екскарноване (excarnatio) автономними комплексами психіки (що в свою чергу знімало опозицію в дихотомії «зовнішнє-внутрішнє»), що являли собою психічні феномени та могли сприйматись окремими від «я» сутностями (δαίμων).

the_torment_of_saint_anthony_michelangelo.jpg

Єство людини, таким чином, наповнювали своїм змістом вкорінені в глибинні шари загальнолюдського психізму ревіталізовані та реактуалізовані архетипи, які іноді взаємодіяли зі свідомістю в синергійному (συνεργία) зв’язку, симбіозі (див. також «психоїд» [6], частково трансцендентний [7] в дискурсі К. Г. Юнга) або навіть синтезі (σύνθεσις) опозицій (поляризованих натомість у регулярному, рутинному, повсякденному онтичному та профанному сприйнятті буття – або під час цілком свідомого відчуження від них, як наприклад, розведенні «я» та «тіні» в ході певного екзистенційного акту, пов’язаного із колізіями вибору).

Произрастание.png

Попри свою типовість для всезагального духовного досвіду людства, середземноморські містерії були лише окремою традицією забезпечення людського трансцендування (трансцензус як концепція та практика підтримувався або заперечувався протягом чи не усієї постскептичної історії ідей [8], і по суті являли собою досвід партиципації (причастя до більших структур та уявлених, імагінативних ідеальних сутностей) через просякання людського індивіда (що особливого характерно для тоталітарного досвіду, де відбувалась окультація – тобто затьмарення або притлумлення індивідуальності), що частково або тимчасово трангсресує за межі власної персональності, що в К. Г. Юнга могло позначатись як «трансперсональний досвід» або «трансперсональна криза»).

2018. The Man Who Killed Don Quixote (2).jpg

Таким чином поняття містичного досвіду етимологічно (μυστικός – сокровенне) пов’язано із конкретним античним інститутом, проте універсальність самого явища людського психізму дозволяє розширити містичне до фундаментальної категорії, що описує сокровенні витоки буття та їх імпліцитні, неявні або приховані взаємозв’язки із т. з. «іманентним», а містичний досвід розуміти як досвід екстатичного виходу за межі повсякденної інтенції свідомості (трансцендування, трансцензус, трансгресія, трансперсональність, партиципація), проривання тканини «онтичного», подолання «іманентних» рутинізуючих ресістенцій, ретенцій та рефлексів.

 

Натомість містицизм слід розуміти як особливий комплексний та строкатий тип духовник розмислів та практик, в своїй інтенції направлених на подолання розмежування (редукуючого з точки зору іманентно приналежного розуму) іраціонального та раціонального начал. Містичним шуканням та досвідом в ідеалі «знімається» прірва між досвідом екстатичного трансу та «керигматичним» аналізом феноменів буття. Попри описані вище риси, притаманні містичному досвіду, сам феномен залишається вислизаючим психічним феноменом через тонку суб’єктивність конкретних емпірій, індивідуалізоване (попри доторк до колективних пластів, насичених архетипами) переживання яких є по суті кваліа (qualia), невимовним емпіричним досвідом та невідтворюваним зіткненням з унікальними конфігураціями образів та виразів загальнолюдських архетипів.

Джерела:

[1] Аналитика мистицизма / під ред. Е. Г. Балагушкина. – М.: Канон +, РООИ Реабилитация, 2011. – 432 с. . С. 13.

[2] Ibid. С. 14.

[3] Ibid. С. 13.

[4] Ibid.

[5] Ibid. C. 14.

[6] Психоид [Електронний режим доступу]: http://psi.webzone.ru/st/309500.htm

[7] Словарь по аналитической психологии. — М.: Б&КВ.ВЗеленский2002 [Електронний режим доступу]: https://analiticheskaya_psichologiya.academic.ru/188/%D0%9F%D0%A1%D0%98%D0%A5%D0%9E%D0%98%D0%94

[8] Трансцензус | Понятия и категории – Последние обновления [Електронний режим доступу]: http://ponjatija.ru/node/1668

[9] Аденей-Ризакотта Б. Индонезия и будущее Ислама / цит. за: Индонезия и будущее Ислама [Електронний режим доступу]: https://medium.com/@alnur/indonesia-future-islam-fdd6a1aadaf0

Кирило Степанян


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s