Кирило Степанян. Містифікуючий та квазірелігійний досвід тоталітаризму

Кирило Степанян

Містифікуючий  та квазірелігійний досвід тоталітаризму

fd4e3b15739dee83190d17b901d40c8c.jpg


Стаття має на меті виробити інструментарій для критичного аналізу того, як переживання містичного характеру можливе за номінальними межами релігійних систем і може бути рецептоване квазірелігійними, а іноді вороже налаштованими до релігії системами впорядкування суспільного співжиття.

Для потреб дослідження застосовано інтердисциплінарні підходи через звернення до розуміння розглянутих феноменів з точки зору культурної антропології, глибинного психоаналізу та історії ідей.

Ключові поняття: квазірелігія, містичне, ініціація, партиципація, релігія, індивідуум, марксизм, фашизм, тоталітаризм, гібридизація.

1. Тоталітарний досвід

!!!.png

В феномені тоталітаризму ХХ ст., крім іншого, можна вбачати останній виразний рефлекс традиційної лінії розвитку культур та цивілізацій, звернених на формування такої агрегації громадян або підданих, де вони виступають розшарованим (стратифікованим) колективним носієм корпоративного або колективістського «містичного тіла», найчастіше – політії, що з ним ототожнюється (тому «інородні» включення (інклюзи) сегрегуються (як наприклад це було в Осман: відокремлення та зосередження в межах системи міллетів підданих з неосманською ідентичністю – за критеріями приналежності до етнорелігійних або етноконфесійних спільнот-меншин).

1.1. Квазірелігійний аспект

fd4e3b15739dee83190d17b901d40c8c.jpg

Якщо в країнах Осі цей аспект є експліцитним, то в СРСР – імпліцитним. Останньому в рамках матеріалу  буде надано пріоритет в силу специфіки відкрито репрезентованого в якості «ейдолону-симулякру», проте імпліцитного здебільшого у риториці квазірелігійного компоненту в тоталітарному досвіді спроби реалізації доктрин, декларованих марксизмом.

В країнах Осі його експліцитні вирази найрізноманітніші, і ці політії не вступали в такі глибокі суперечності, як марксистські політії, що витікає з пафосу боротьби із метафізикою. Напроти, активно її експлуатуючи в своїх ідеологічних та злочинних цілях. В рамках роботи їх вирази згадуватимуться побіжно, тому як потребують окремого, більш досконалого розгляду.

1.2. Органістично-корпоративний компонент

mpic.jpg

Органіцизм концепту Volkskörper є секулярним заміщенням готичного імагінативного ідеалу «mysticum corpus» [8], пертурбації якого досконало дослідив Ернст Канторович у «Двох тілах монарха» [9]. В Ніхоні (Японії) з XVIII ст. розвинувся аналогічний ідеал кокутай, «державного тіла».

VNHTW1cd2zs.jpg

Неокорпоративізм у фашизмі загалом можна вважати спробою повернутись до колективістських начал через ітерацію середньовічного шабля, що припадала на довершення корпоративно-цехової організації готичного універсуму в межах єдиного та універсального «mysticum corpus» в розвиненому та пізньому західному Середньовіччі. Однак, їх засаднича відмінність, специфіка органіцистських концепцій дозволили досліднику фашистських тоталітарій як Роджеру Гріффіну ввести концепцію суспільств-«слизевиків»[10], тобто – провести аналогію між мікосоміцетами та агрегацією громадян-підданих в тоталітарній політії.

!!!.png

Італійський фашизм та націонал-соціалізм відкрито звертались до вербальної, текстуальної та візуальної пропаганди «цивільного культу». В «Доктрині фашизму» в пункті 12 «Зміст держави» говориться, що держава є «душею душі»[12]. Крім цього в фашистській політії існував інститут фашистської містики, в якій заявлена містика розкривається іраціонально та аморфно, залишаючись по суті неокресленою, неозначеною («все в фашизмі – містика»)[13], зливаючись із ландшафтами, вираженими «метафізичним живописом», закликаючи до «радості смерті»[14], подібно «Хагакуре».

1005112312043273_f18_1.jpg

Щодо нацистських форм «цивільного культу» Гріффін уподібнював в межах своєї аналогії живі фігури «хакенкройц» згадуваним міксоміцетам[15], що втім така метафора не відображає того, що «вожді» структурують «масу» у «дендроїдну» (архетипічна вісь) вертикальну ієрархічну структуру.

105557675_613399945945389_2784156104628466050_n.jpg

«Сокіл». Цікавий приклад пасивної горизонтальної

репрезентації «колективного тіла»

Втім спокус колективізмом не оминули і США.

Human_statue_of_Liberty.jpg

The_Human_U.S._Shield.jpg

Woodrow_Wilson_(1918).jpg

Тобто, умовний ліберальний «центризм» в своєму «спектакулярному» аспекті та «цивільному культі» протягом ХХ ст. також користав з колективних репрезентацій нарізних символів єдності.

1.3. Містично-корпоративний компонент культа особи вождя

7cfd30921ad8f69667bf37f544f0e93d.jpg

Окремої згадки потребує містично-корпоративний компонент культа особи вождя.

Так, Троцкій пише в пам’ятному панегірику Лєніну: «Наша партия есть ленинизм в действии, наша партия есть коллективный вождь трудящихся. В каждом из нас живет частица Ленина – то, что составляет лучшую часть каждого из нас. Как пойдем вперед? – С фонарем ленинизма в руках. Найдем ли дорогу? – Коллективной мыслью, коллективной волей партии найдем (Л. Троцкий. Тифлис, вокзал, 22 января 1924 г.*). *) Статья передана по телеграфу)»[11].

Хмелько-М-Богдан-Хмельницкий-580x794.jpg

1953. Портрет Сталіна 

Інкорпорація, інтеграція та асиміляція вождями образів інших персоналій та міфілогічних фігур, що виражали певний архетип, це окрема тема, що потребує особливого дослідження.

2. Матеріалістичний сциєнтистський редукціонізм марксизму

3160234_original-d0bad0bed0bfd0b8d18f.jpg

Втім парто- та політогенез тоталітарій припадає на пік домінування механістично-позитивістького сциєнтизму, який відклався від системи натуральної релігії та натурфілософії 1600-х рр., будучи радикальним в своїй елімінації філософських питань начал та першопричин в своєму потсметафізичному «епохе» (призупинці та стримуванні метафізичної рефлексії та притлумленні теоцентричної інтенції – спрямування розуму на внутрішні та зовнішні виміри трансцендентного). Крім того марксизм як матеріалістична атеїстична доктрина, що відщепилася від «ліво»-гегеліанства після фойєрбахівської матеріалістичної інверсії та діалектичного ж заперечення гегелівського ідеалізму (про підміну, і як наслідок, «віроподібність» марксизму у післясталінських 1950-х рр. писав, до прикладу, Р. Редліх [16]) та редукувала соціальну дійсність до економічного «базису». А це вже типовий modus operandi сектантських та єретицьких течій в певній доктрині: абсолютизація певного аспекту або компоненту комплексного та емерджентного (незвідного до механічної суми складових) феномена – і кореляція із еклезіальною історію тут цілком природня і виправдана, позаяк добре відомий наслідок переймання рис того, що заперечується в атеїзмі, власне те, що Редліх позначає не інакше як «віроподібність» марксистської доктрини.

71048257_475776122975603_6734245352733409280_n.jpg

Позиція Лєніна у визначенні матерії виразно сенсуалістська: «философская категория для обозначения объективной реальности, которая дана человеку в ощущениях его, которая копируется, фотографируется, отображается нашими ощущениями, существуя независимо от них» («Материализм и эмпириокритицизм», 1909)[17]. Сенсуалізм же по суті балансує на межі суб’єктивізму та ідеалізму. Раціоналізація же, редукована в підсумку до абсурду, йшла шляхом від поміркованого механістично-деїстичного до «войовничого» матеріалістично-атеїстичного дискурсу. Проте «войовничий матеріалізм» не одразу підмінив собою псевдорелігійний компонент – до розвінчання діяли «богостроітєлі»[18], Капрійська школа, Богданов із теоріями про досягнення шляхом взаємної та загальної інкорпорації крові біологічного рівня колективізму[19].

bodganov.jpg

Алєксандр Богданов (1873-1928)

Доктринальність тут необхідна для ідеологічного сковування колективного «демократичного диктатора» – пролетарів та мобілізованих «мас», відчужених від рефлектуючої – іноді «для» і «замість» них – інтелігенції, в єдине вістря караючого меча партії, що є аналогом єретицької секти або орденської структури (відома назва ще французьких революціонерів «меченосці»[20] та сталінське позначення партії як «ордену меченосців»[21]) із уражаючим «Gladius Dei», даним архетипічній фігурі «великого інквізитора», секуляризованого замінника скажімо того ж ієрократа Савонароли. І як ієрократія рядилась в шати «теократії», так і партія обіцяла ваблячу нездійснену утопію, секуляризоване та іманентизоване мілленаристське царство хіліастів на землі, неповне століття репродукуючи міф про стан «комунізму» в якості путівного образу-симулякру (це обіграно у згадці Пєлєвіним, що Єльцін в якості члена Політбюро нібито відповідав, що «вірить в комунізм як в ідеал та мрію»[22]).

Маючи в своєму осерді нібито гуманістичне ядро, марксизм парадоксальним чином низводить значення індивіда та несе, як вже було вказано, в собі явний секуляризований хіліастичний аспект, базований на заклику Фойєрбаха до зміни (матеріального) світу. Щодо цього cлідом за Бєрдяєвим Грігорій Хубулава вказує, розглядаючи російську рецепцію марксизму: «Зауважте, якщо соціал-демократія західна, спираючись на віру епохи просвітництва у всеперемагаючу силу раціо, шукає в соціально-політичні перетворення ідеалів справедливості для окремого соціуму за принципом свобода, рівність, братерство, то російський лібералізм вимагає ні більше, ні менше, настання всесвітнього царства справедливості, створення царства Божого власним зусиллям поза участю Божої Волі. Російська ідея революції з властивим російській мислення розмахом космізму має релігійну конотацію»[23].

По суті всім цим марксизм підміняє недосяжний ідеал релігії / спірітуалізму, критикований лівогегеліанством, так само недосяжною революційною (власне «революція» – повернення до вихідного стану) утопією стану «комунізму», що за принципом Уроборосу повернеться до начал «(Золотого Сатурнового царства») але на якісно новому рівні через пройдену еволюцію та синтез через «зняття» числених формацій.

Як вже було згадано, Роман Редліх в роботі «Сталінщина как духовний феномен» вже у 1955 р. показував, що марксизм є діалектичним синтезом взаємовиключних позицій, в чому полягає його містичність[24]. Сам по собі атеїзм йде далі деїзму революційного Просвітництва, ірраціонально елімінуючи онтологічну категорію першопричини сущого, нівелюючи її згідно естетики своєї нігілістичної природи. Тому Роман Редліх прямо говорить про «віроподібну» іпостась марксизму[25], що є полярним антиподом доктринальної квазісциєнтиської сторони.

Пафос провідного в СРСР атеїзму (хоча офіційно атеїзм був прийнятий лише в Албанії) це богоборство, переживання духовної пустки в екзистенційній присутності, волюнтаризм, що покоїться сам на собі, гуртуючи «маси» навколо вождя задля досягнення грандіозних цілей в іманентному космічної пустки, через онтичне тоталітаризованих індивідів, чиє життя конвертується у предметне, через їх екстремальну мобілізацію і працю на шляху до праці сродної утопії комунізму. Раціоналоізована натуральна релігія в межах натуральної системи культури[26] була марксизмом відкинута, в чому одна з його катастрофічних помилок. Пафос справедливого повстання проти гноблення і «поліцайштаату» по суті нівелюється пафосом атеїзму, утилітаризмом та імморалізмом: так архетипічний драконовбивця стає ним (архетипи драконоборства, між іншим актуалізовано у творі «Вбити дракона» за мотивами п’єси Євгєнія Шварца).

2.1. Синтез імпліцитної квазірелігійності із експліцитною релігійністю

Liberation-theology.jpg

В ареалі країн «III-го світу» поширився феномен «теологія визволення». Це синтез через «зняттям» марксистської політекономії та частково ідеології із християнським віровченням в дусі згадуваного «містичного синтезу», особливо розвинуте теологами Латинської Америки на підставі «теології надії». Ця течія проголошує Бога на стороні бідних, а тому обездолених, верств населення, які виступають жертвою, що прагне до нового Виходу та встановлення Божого Царства[27]. В дусі «містичного синтезу» релігійне начало знімає ідеологічне квазірелігійне. Але що тут «базис», і що «надбудова»? «Теологія визволення» несе на собі відбиток вимушеної гібридизації, адаптації до вкоріненого в регіоні і марксизму, і католицизму. Це свого роду тимчасовий пакт між взаємовиключними вченнями, де матеіралізм макрсизму «знімається» приматом одкровенної релігії, яка його ніби асимілює через синтез антитетичностей і приводить до коеволюційного розгортання потенціалу обох вчень. В заявлених регіонах (Латинська Америка, Африка, Азія) цей феномен розгортається поряд із масштабними процесами пентекосталізації (харизматичні культи стяжання Святих Дарів).

3. Рецептований контркультурою досвід тоталітаризму

d091d0b5d0b7d18bd0bcd18fd0bdd0bdd18bd0b9.png

Якщо не згадувати «містичний гітлеризм» та ідеологічних побудов Мігеля Серрано, то найцікавіше віднайдемо в досвіді міжвоєнного авангардизму та new age-синкретизму «ери Акваріусу», в межаж контркультури ще початку 1960-х рр.

Так Жорж Батай наприкінці 1930-х рр. приходить до думки про потребу «установчого вбивства», після спроби фашистського перевороту у Франції 1934 р. вбачаючи потребу в релігійному колективі, згрупованому навколо жертви-засновника, місія якого буде відвернути нову війну[28]. Антифа-рух «Контр-Атака» (1935) Батая та Бретона вбачав «фактором, що визначить долю суспільства, органічне оформлення композиції сил»[29]. В своїй містифікуючій естетиці Батай вбачав потребу в обезголовленій спільноті, згрупованій навколо жертвопринесення вождя[30] (що відсилає до конституйованої ним сутності, Ацефала), аби протистояти «Імперії вбивць Бога»[31].

GdVQcj72OVM.jpg

Терренс МакКенна же повідомляє в якості очевидця наступне: задовго до безпосереднього розгортання «Контркультурної революції», з ~ 1962-1963 рр., в общині «Новий Єрусалим», заснованій втікачами з мегаполісів члени секти вважали себе реінкарнованами сутностями, серед яких Будда, Христос, Распутін, Ервін Роммель, Гітлер та Люцифер [32]. МакКенна вважає цей спектр «легко впізнаваним та таким, що наводить тоску» [33]. Втім це вказує на те, що приховано від уваги ЗМІ ще в часи Карибської кризи та вбивства Кеннеді гіппі-комуни пережили досвід ототожнення із міфологізованими фігурами не тільки світових релігій (включно із їх демонологією), але й «цивільного культу» країн блоку Осі, зокрема Райху.

Це засвідчує потужний вплив цього випромінення на сферу архетипів, підсвідомого цілих спільнот та ураження образами зниклих режимів неврівноважених представників цільових груп. Подібні ідеологічні структури, репрезентуючи архетипічні структури, ніби інтегруються в них в «масовій» уяві, або окультують їх собою в якості наявних ейдолонів, зберігаючи потенцію до реактуалізації.

Висновки

Таким чином можливо відзначити такі практики та технології в якості ресурсного базису тоталітарних ідеократій ХХ ст.: 

  • фасцинація – стягування уваги та фіксації її на фетиші, що репрезентує ідею нерозриваного зв’язку, єднання та єдності, виражені в символічних репрезентаціях фетиши;  
  • престидижитація – концентрація уваги глядачів на репрезентованому, що покликано відвернути їх увагу від прихованого механізму ілюзії;
  • окультація – затьмарення розумного аспекту свідомості та стимулювання іраціональних поривів, що мають бути вміло каналізовані в потрібному руслі; гіпнотичне наведення естетичного впливу, експресивними засобами, спонуками до ірраціональних переживань, емоційного відгуку, що минає регістр свідомості;
  • партиципація – викликання почуття переживання величності ідеалу та причетності до цього вищого ступеню організації;
  • містифікаціяміфологізація тоталітарного буття та спектакулярні засоби його репрезентації;
  • індоктринація (партиципуюча ініціація архетипом, ритуал «цивільного культу»), інтерпелляція [34] та імпрінтинг в парамілітарних організаціях (або через учбові тривоги, демонстрацію фільмів про ядерну загрозу із актуалізацією архетипу «гарду», огородженого та відносно безпечного простору в облозі [35], тощо – в тому числі і не в тоталітарних системах).

98a8485cb4840836140c6d630f01bcc5.jpeg

Підсумовуючи, слід вказати, що в певному розумінні образ «Ацефала» таки втілився вже після 1945 р. – якщо говорити про те, що Гріффін позначає як «групускулярну правицю», то це децентралізований, або мережецентричний феномен, лідерство в якому невиразне та розпреділено в кожній комірці окремо. В той же час для радикальних гіппі ще напочатку 1960-х рр., як ми побачили, оккультюючі фігури, що зникли з горизонту історії 1945 р. стали свого роду одними з центральних архетипів їх міфології (щоправда, квазідхармічної), свого роду сплячими «королями-в-горі» в контексті концепції дхармачакри, і в той же час, тими ж жертвопринесеними вождями обезголовленого «містичного тіла», як це задумував Батай. 


Список використаних джерел та літератури:

  1. Аденей-Ризакотта Б. Индонезия и будущее Ислама / цит. за: Индонезия и будущее Ислама [Електронний ресурс]: https://medium.com/@alnur/indonesia-future-islam-fdd6a1aadaf0
  2. Аналитика мистицизма / під ред. Е. Г. Балагушкина. – М.: Канон +, РООИ Реабилитация.
  3. Богостроительство / Новая философская энциклопедия / Электронная библиотека ИФ РАН [Електронний режим доступу]: https://iphlib.ru/library/collection/newphilenc/document/HASHe586c8684b972ee2c8eae5
  4. Гриффин Р. От слизевиков к ризоме: введение в теорию группускулярной правой / Верхи и низы русского национализма: (сб. статей) / сост.: А. Верховский. — М.: Центр «Сова», 2007. – С. 223-254. С. 223. (http://www.shekhovtsov.org/translations/Roger_Griffin-From_Slime_Mould_to_Rhizome.pdf)
  5. Денисенко А. Теологія визволення: Ідеї. Критика. Перспективи. – К.: Дух і Літера, 2019. – 192 с.
  6. Доктрина фашизму [Електронний режим доступу]
  7. Зыгмонт А. И., Дюков Д. Д. Философия насилия и сакрального Жоржа Батая и Рене Жирара в сравнительной перспективе / Религиеведческие исследования. Священное: Понятие и феномен. № 1 (15) / 2017. – 139 с. С. 39.
  8. Интерпелляция / Понятия и категории Вспомогательный проект портала ХРОНОС. http://ponjatija.ru/node/13746
  9. Канторович Э. Два тела короля [Електронний режим доступу]
  10. Кіндер Г., Хільгеман В. dtv-Atlas: Всесвітня історія. – К.: Знання-Прес, 2001. – 631 с. С. 299.
  11. Ленин В. И. ПСС, т. 18. С. 131.
  12. МакКенна Т. Ревні галюцинації: У рай диявола / Цитати / Інтердисциплінарні студії «Per Aspera» [Електронний режим доступу]:https://peraspera.video.blog/2019/08/29/2001/
  13. Нестерова, Т. П. Фашистская мистика как религиозный компонент в идеологии и культуре Италии 1930-х гг.
  14. Одесский М. Миф о вампире и русская социал-демократия (литературная и научная деятельность A.А.Богданова) [Електронний режим доступу].
  15. Пелевин В. Искусство легких касаний. – М.: Эксмо, 2019.
  16. Радзинский Э. Сталин. – М.: Вагриус, 2003 [Електронний режим доступу].
  17. Редлих Р. Сталинщина как духовный феномен [Електронний режим доступу].
  18. Степанян К. Модифікація концепції mysticum corpus в «політичній теології» Англійської монархії Цитати «Двох тіл короля» Ернста Канторовича із коментарем/ Інтердисциплінарні студії «Per Aspera» [Електронний режим доступу]:https://is.gd/IyFYOI
  19. Татаркевич В. Історія філософії. Том 2. Філософія Нового Часу до 1830 року. – Л.: Свічадо, 1999. – 352 с.
  20. Трансцензус. Философский словарь. Под ред. И. Т. Фролова. М., 1991, с. 466. / Понятия и категории. Вспомогательный проект портала ХРОНОС Главное меню [Електронний ресурс]: http://ponjatija.ru/node/1668
  21. Хубулава Г. Русский социализм и христианство / Інтердисциплінарні студії «Per Aspera» [Електронний режим доступу]: https://is.gd/2Um0qJ
  22. Четверг 24 января 1924 года – газета “Правда” (http://www.agitclub.ru/hist/sov1/lenin04.htm)

Покликання:

[1] Аналитика мистицизма / під ред. Е. Г. Балагушкина. – М.: Канон +, РООИ Реабилитация, 2011. – 432 с. . С. 13.

[2] Ibid. С. 14.

[3] Ibid. С. 13.

[4] Ibid.

[5] Ibid. C. 14.

[6] Аденей-Ризакотта Б. Индонезия и будущее Ислама / цит. за: Индонезия и будущее Ислама [Електронний ресурс]: https://medium.com/@alnur/indonesia-future-islam-fdd6a1aadaf0

[7] Трансцензус. Философский словарь. Под ред. И. Т. Фролова. М., 1991, с. 466. / Понятия и категории. Вспомогательный проект портала ХРОНОС Главное меню [Електронний ресурс]: http://ponjatija.ru/node/1668

[8] Степанян К. Модифікація концепції mysticum corpus в «політичній теології» Англійської монархії Цитати «Двох тіл короля» Ернста Канторовича із коментарем/ Інтердисциплінарні студії «Per Aspera» [Електронний режим доступу]: https://is.gd/IyFYOI

[9] Канторович Э. Два тела короля [Електронний режим доступу]

[10] Гриффин Р. От слизевиков к ризоме: введение в теорию группускулярной правой / Верхи и низы русского национализма: (сб. статей) / сост.: А. Верховский. — М.: Центр «Сова», 2007. – С.223-254. С. 223. (http://www.shekhovtsov.org/translations/Roger_Griffin-From_Slime_Mould_to_Rhizome.pdf)

[11] Четверг 24 января 1924 года – газета “Правда” (http://www.agitclub.ru/hist/sov1/lenin04.htm)

[12] Доктрина фашизму [Електронний режим доступу]

[13] Нестерова, Т. П. Фашистская мистика как религиозный компонент в идеологии и культуре Италии 1930-х гг.

[14] Ibid.

[15] Гриффин Р. От слизевиков к ризоме: введение в теорию группускулярной правой / Верхи и низы русского национализма: (сб. статей) / сост.: А. Верховский. — М.: Центр «Сова», 2007. – С.223-254. С. 223. (http://www.shekhovtsov.org/translations/Roger_Griffin-From_Slime_Mould_to_Rhizome.pdf)

[16] Редлих Р. Сталинщина как духовный феномен [Електронний режим доступу]

[17] Ленин В. И. ПСС, т. 18. С. 131.

[18] Богостроительство / Новая философская энциклопедия / Электронная библиотека ИФ РАН  [Електронний режим доступу]: https://iphlib.ru/library/collection/newphilenc/document/HASHe586c8684b972ee2c8eae5

[19] Одесский М. Миф о вампире и русская социал-демократия (литературная и научная деятельность A.А.Богданова) [Електронний режим доступу].

[20] Кіндер Г., Хільгеман В. dtv-Atlas: Всесвітня історія. – К.: Знання-Прес, 2001.  – 631 с. С. 299.

[21] Радзинский Э. Сталин. – М.: Вагриус, 2003 [Електронний режим доступу].

[22] Пелевин В. Искусство легких касаний. – М.: Эксмо, 2019.

[23] Хубулава Г. Русский социализм и христианство / Інтердисциплінарні студії «Per Aspera» [Електронний режим доступу]: https://is.gd/2Um0qJ

[24] Редлих Р. Сталинщина как духовный феномен [Електронний режим доступу]

[25] Ibid.

[26] Татаркевич В. Історія філософії. Том 2. Філософія Нового Часу до 1830 року. – Л.: Свічадо, 1999. – 352 с.

[27] Денисенко А. Теологія визволення: Ідеї. Критика. Перспективи. – К.: Дух і Літера, 2019. – 192 с.

[28] Зыгмонт А. И., Дюков Д. Д. Философия насилия и сакрального Жоржа Батая и Рене Жирара в сравнительной перспективе / Религиеведческие исследования. Священное: Понятие и феномен. № 1 (15) / 2017. – 139 с. С. 39.

[29] Ibid. C. 40.

[30] Ibid. C. 43.

[31] Ibid. C. 44.

[32] Цитати / МакКенна Т. Ревні галюцинації: У рай диявола / Інтердисциплінарні студії «Per Aspera» [Електронний режим доступу]: https://peraspera.video.blog/2019/08/29/2001/

[33] Ibid.

[34] Интерпелляция / Понятия и категории Вспомогательный проект портала ХРОНОС. http://ponjatija.ru/node/13746

[35] Степанян К. Архетип «гарду» і його рецепції / Інтердисциплінарні студії «Per Aspera» [Електронний режим доступу]: https://is.gd/ajqtJb


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s