Ілля Паршин. Львів очима угорських книжників XV-XVII ст.

Ілля Паршин

Львів очима угорських книжників XV-XVII ст.

7100sLNR2tL.jpg


На наше прохання Ілля Паршин подав для наших читачів коротку суму свого виступу, що відбувся нещодавно, і був присвячений дуже інтригуючій та малодослідженій темі. Ми додаємо також аудіозапис заходу. А незабаром має вийти й повноцінна стаття автора, присвячена цій темі.

71289498_2598104080273860_422932692426817536_n.jpg

Анонс:

Історія середньовічного Львова містить чимало таємниць. Аби хоч якось упоратися з ними, дослідники зазвичай звертаються до староукраїнських, польських, німецьких, вірменських текстів. Угорські ж роботи XV–XVII ст. незаслужено обминаються, хоча тут представлені специфічні думки щодо появи княжого міста, його статусу та етнічної структури населення. У творах Антонія Бонфіні, Яноша Дечія Баранай та інших авторів ідеться про не надто прихильне ставлення до християн східного обряду. Водночас, вказано на визначну роль князя Лева – славетного воїна, якого порівнюють з імператором Карлом Великим. Яким чином поєднувалися ці оцінки і як вони еволюціонували протягом століть?

Львів очима угорських книжників XV-XVII ст.

Княжий Львів, тобто історія міста від першої згадки про нього 1256 р. та до переходу під владу польського короля Казимира ІІІ упродовж 1349–1352 рр., має чимало таємниць. Причиною такого становища є не стільки неувага науковців до цієї проблеми, як колосальний брак джерельного матеріалу, який, у свою чергу, дозволяє відтворити лише деякі окремі факти з минулого визначного міста, заснованого Романовичами.

Угорські автори XV–XVII ст. згадували Львів лише принагідно. Щоправда, на підставі їхніх доволі поверхових свідчень можна дійти висновку про існування певної історіографічної традиції, яка зазнавала модифікацій протягом свого розвитку. Найстарші згадки про місто належать до XIV–XV ст. У складі ″Дубніцької хроніки″ опубліковано оригінальний т. зв. твір анонімного францисканця за 1346–1355 рр., присвячений правлінню угорського монарха Людовика I. Повертаючись з походу у 1352 р., король, начебто, відвідав Львів, де його урочисто зустріли. Однак, запис складно підтвердити іншими текстами, до того ж, назви населених пунктів у цьому місці ″Дубніцької хроніки″ частково спотворені, тому не відомо, чи ішлося про Львів взагалі. У цілому, можна стверджувати, що Галицька земля (імовірно, разом зі столицею) тоді постраждала від приходу ординців, напад яких описано німецькими сучасниками подій.

Антоній Бонфіні, італійський гуманіст, який працював при дворі короля Матіяша Корвіна, записав, що ″імператор″ Лев, здобувши перемогу у битві проти ″варварів″, назвав місто на свою честь та зробив його центром Русі. Складно сказати, звідки запозичені ці відомості, і чи не сконструював їх А. Бонфіні самостійно. Водночас, це нова віднайдена та найстарша згадка про те, що князь Лев назвав місто (напевно, вже існуюче?) своїм іменем, адже німецький космограф С. Мюнстер свою роботу написав і опублікував пізніше. Відтак, в історіографічній традиції після другої половини XV ст. утвердилися згадки про ″імператора″, перемогу над варварами, Львів – столицю Русі. Зокрема, польські та угорські історики XVII ст. модифікували старші нотатки і ″перетворили″ князя Лева на союзника франкського імператора Карла Великого, який після непевних битви й перемоги над мусульманами та язичниками заснував місто, свій центр, і назвав його своїм ім’ям.

Етнічний склад та соціальне життя угорські середньовічні та ранньомодерні автори майже не згадують. Наприклад, Янош Дечій у XVI ст., тавруючи русів та вірмен як ″варварів″, наводить деякі правдиві подробиці: українська громада шанувала образи (культи) Богородиці та св. Миколая, молилася у своїх дерев’яних храмах, не визнавала авторитету римських понтифіків, підтримувала контакти з вищим грецьким духовенством. Католицькі нації автор увагою оминув, про німецьких і, насамперед, польських городян він не згадав нічого. Можливо, далося взнаки бажання Я. Дечія привабити читача екзотичними подробицями (наприклад, ідеєю про те, що руські священики утримували змій, з допомогою яких спілкувалися з демонами). Чималу кількість українців та вірмен зафіксував також Й. Вагнер, але його робота компілятивна і мало що дає для екскурсу у княжі часи.

Отож, в угорських джерелах XV–XVII ст. відтворено лише деякі елементи початків Львова, що дозволяє дещо по-новому осягнути історіографічну традицію, що склалася довкола його ″фундаментів″. Безперечно, проаналізовані тексти інформативно не ідеальні й містять чимало міфічних подробиць. Водночас, навіть така умоглядна проекція корисна для висвітлення геть маловивченого періоду історії столиці князя Лева Даниловича.

Аудіозапис:

https://jesuitsunderground.lviv.ua/news/lektorij-u-pidzemelli-veresen-2019-roku/


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s