Володимир Лагодич

«Garoud d’Thonneur» (1863)

---

Квітень 1863 р. Французькі війська в Мексиці втілюють амбіційний план Наполеона ІІІ – захопити країну й встановити у ній режим австрійського ерцгерцога Максиміліана. Як і будь-якій армії, французам потрібні припаси й сили для захоплення низки міст, зокрема Пуебло, яке взяли на той час в облогу. Для останнього, командування надсилає обоз, для прикриття якого було виділено 3-у роту 1-го батальйону Іноземного легіону.

Данжу

До цього часу в 3-й роті на ногах залишився капітан Данжу (що втратив руку в ході експедиції у Алжирі й носив протез) та лейтенанти Моде та Вілен з усього офіцерського складу; крім того, підрозділ нараховував 62 солдати – поляків, німців, французів, іспанців.

До завданнь роти належали власне прикриття обозу і переслідування місцевих партизанів. Однак, протягом кількагодинного маршу, назустріч підрозділу вийшли кавалеристи супротивника – всього 800 чоловік. Данжу логічно представляв долю обозу в разі в разі нападу на нього кавалерії, й вирішив зустріти ворога в селищі Камерон. При цьому, підкріплення роті не було звідки чекати – капітан свідомо йшов на рішення відтягнути увагу супротивника. На пропозиції мексиканців здатись, Данжу відповів лаконічно – «патронів у нас достатньо».

Мексиканці, попри неодноразові атаки, не змогли прорвати оборону французів. Однак, було вбито командира – ходить легенда, що це ще більше впевнило легіонерів у боротьбі до останнього, в чому вони поклялись вже над тілом Данжу.

Від ранку до вечора бій продовжувався – до мексиканців прибуло ще 1,2 тис. піхоти, зробивши становище легіонерів безвихідним. До вечора було вбито Вілена – зрештою, боєздатними залишились 12 чоловік на чолі з Моде. Ще через годину в легіонерів закінчились боєприпаси, а мексиканці підпалили будівлю ферми, в якій оборонялись вже п’ятеро вцілілих. Моде, розуміючи очевидність ситуації, вирішує піти на те, що надалі називатимуть «атакою честі» («Garoud d’Thonneur») – йде в штикову з криками «Хай живе Імператор!». Моде в її ході отримує дві кулі вкупі зі ще одним легіонером.

Трьом останнім, що отримали поранення, мексиканський полковник Мілен крикнув «Здавайтесь». На це французи відповіли, що перестануть чинити спротив, якщо при них залишать зброю, стяг й дозволять забрати мертвих та поранених. Цій наглості не було меж – але на той час все ще панували поняття «лицарської» війни, або мексиканці були в банальному розпачі з непокірних. В результаті, Мілен відповів «Як я можу відмовити таким людям? Ні, це навіть не люди, вони дияволи!».

На цьому бій при Камероні завершився. Із 65 французів 51 було вбито, ще 14 поранено. Мексиканці втратили близько 300 вбитими й ще стільки ж пораненими. Дії 3-ї роти призвели до порятунку обозу, й взяття Пуебло, проте це не врятувало ні планів Наполеона ІІІ щодо Мексики, ні Габсбурга на місцевому престолі.

До цього часу Легіон був задіяний не в одній кампанії – в Алжирі, Кримській та Сардинській війні, однак участь у Мексиканській авантюрі стала для підрозділу однією з найбільших сторінок слави, пам’ять якої французи вшановують і донині. Дерев’яний протез Данжу стане експонатом у Залі Слави Легіону, а на місці бою в 1892 р. було встановлено обеліск зі словами:

«Тих, що протистояли тут цілій армії, було менше шістдесяти. Маса їх роздавила. Цих французьких солдат полишило швидше життя, ніж хоробрість 30 квітня 1863 р. В пам’ять про них, Батьківщина спорудила цей монумент».

---