Володимир Лагодич
Ландскнехт (Landsknecht)
Термін “ландскнехт” виникає у 1486 р. Зміст цього терміну точно не вияснений, та побутує декілька інтерпретацій. Пояснюють його значення через слова “Land” (земля), в значенні низинної землі чи рівнини, й “Knecht” (cлуга). В результаті виходить “людина рівнин”, напротивагу швейцарським горянам.
Бауман відкидає пояснення, за яким термін виник через назву списа (Lanze), як “Lanzknecht”, вказуючи що лише вершники користувались списами, коли як піхотинці використовували суто довгі списи (Spießen) та піки (Piken). В будь-якому разі можемо припускати, що слово “ландскнехт” пішло саме з німецької мови, а пізніше було адаптоване французами (lansquenet) та англійцями (lance-knight). В результаті, найманець неблагородного походження за назвою ставав благородним лицарем.
Основною зброєю ландскнехтів був довгий спис (Langspieß), що в поширився протягом Аппенцельських воєн (1401–1429) з потребою оборонятись від постійних кавалерійських атак. В результаті, спис цей був довжиною в 5-6 метрів й закінчувався лезом в 16-18 см. Попри розміри, важив він всього 3,5 кг., в результаті чого боєць легко міг переносити зброю на плечі. Саме цей спис наказав використовувати своїм ландскнехтам Максиміліан І (1508-1519). В потребі переозброєння імператора переконав досвід битви при Гінегаті 1479 р., в ході якої імператорська кавалерія спішилась на “австро-богемський манер” після невдалої атаки на французів. Протягом битви Максиміліан сам стояв серед фламандських каре, й цілком можливо, оцінив значення піхоти в армії. Його приклад надалі повторила знать, розпочавши таким чином новий виток розвитку у військовій справі.
Довгий спис не був єдиною зброєю в піхотинців. Його прямим призначенням була боротьба з кавалерією, коли для ближнього бою ландскнехти користувались дворучними мечами (Zweihänderschwerter, він же Gaßenhauer або Bidenhänder), довжина якого доходила до 1,75 метра при вазі в 2,3-3,6 кг. Користувались ними так звані “доппельзольднери”, спеціалізуючись на нищенні ворожих списів. Для ближнього бою використовували також алебарди, короткі мечі (кацбалгери) та кинжали. При сутичці на відстані, використовувались аркебузи й арбалети.
Ландскнехти формували полки, кожен з яких складався з 10 фенляйнів по 400-500 осіб в кожному. В бою полк ділився на три частини (Haufen). Авангард утворював “Verlorene Haufen” – буквально “приречений загін”, що першим зустрічав супротивника, нерідко поступаючись йому числом. Хоч “приречений загін” і був свого роду командою смертників, бажаючі вступити до нього не закінчувались. Адже при збігу обставин завжди можна було добитись слави й честі в своєму полку.
Основна частина полку, “Gewalt Haufen”, він же “сильний” або “шумний загін” (Heller Haufen), складався із 2-3 тис. осіб, що шикувались у формі прямокутника. Його периметр формувався з кількох рядів пікінерів, середина – із воїнів, озброєних кацбалгерами. Аркебузири знаходились або попереду, або поміж загонами, артилерія – в тилу, прикрита ар’єргардом.
Завдяки новій формі організації Максиміліан І отримав можливість набирати все більше число військ. Так, якщо командир XV ст., що командував кількома сотнями осіб, заледве міг уявити чисельну перевагу ворога, то вже до 1500 р. для ведення воєн були необхідні тисячі осіб з кожної сторони.
Використані джерела інформації:
Меssner F. Kаiser Maхimiliаn I. und diе Кriеgsführung sеiner Zеit.
