Володимир Лагодич. Норманізм та антинорманізм

Володимир Лагодич

Норманізм та антинорманізм

KMO_085979_07658_1_t218_214550 - копия.jpg


Історичні міфи – предмет, якого зачасту не хочеться торкатись, але є міфи справді важливі та цікаві. Наприклад, міфи що стосуються в тому числі й України, й пов’язані з генезою Київської держави. Цю тему переслідують різноманітні спекуляції, й зупинимось на прадавніх: ким був Рюрик, чи були це нормани, чи є у слов’ян своя історія, чи має відношення Київська держава до вікінгів. Всі ці питання ставали актуальними в різний час і з різних причин. Їх обговорювали вчені першої російської Академії наук, політичні ідеологи епохи Миколи ІІ, радянські історики, говорять про них і зараз, хоча, здавалося б, все вже тисячу разів доведено, що потрібно було довести, і спростовано, що повинно було бути спростовано.

rurik-sineus-truvor-vereschagin.jpg

Разом з тим, сходження на престол Рюрика – така ж сама частина історії норман, як і колонізація Гренландії та Ісландії, та загальносвітової – як норманські династії в Англії, Франції чи Сицилії. Однак, жодна з перелічених тем мабуть не має такого попиту в наших краях з точки зору концептуальних підходів. Спробуємо розібратись у деяких основних моментах суперечки між норманістами й антинорманістами. Почнемо із зауваги – не існує “норманської теорії” походження Київської держави, є лише антинорманська концепція. Те, що зараз називають “норманською теорією”  – це загальноприйнята версія подій, вироблена в межах наукових дискусій, що тривали протягом кількох століть. Така версія найменше “накульгує” та найбільш підкріплена письмовими й археологічними свідченнями.

i_030.jpg

Ця версія, як нам повторювали зі школи, полягає в наступному: слов’янські племена (“словени ільменські” – чудь, весь та кривичі) уклали договір з норманами з народу під назвою “русь”. Очолював останніх конунг Рюрик, якому запропонували правити землями цих слов’ян, коли він сам зобов’язувався слідкувати за дотриманням законів та порядків на цих землях, опираючись на дружину. Він правив до 879 р., а його наступником став Ігор, котрий з початку Х ст. у договорах з Візантією фігурує як “князь руський” З цього часу можна говорити про точку відліку Київської держави.

Відійдемо від теорії та розглянемо аргументи табору антинорманістів з цього приводу. Для початку розберемо наймиліше оку – тезу про те, що “всю цю теорію висунули не ми, а вигадали німці, проклятий Міллер, поганий Байєр, тому що вони хотіли опорочити священну нашу історичну спадщину”. І далі – “лише один великий вчений, Ломоносов, зумів їм хоч щось протиставити”. Однак, в цьому твердженні є суттєва проблема – Г. Байєр був істориком,  що отримав освіту в університеті Кьонінгсбергу; Г. Міллер – історик з Лейпцігського університету. М. Ломоносов натомість вивчав фізику, математику, хімію, однак не історію та лінгвістику.

Взагалі, найдивнішим є те, що біля витоків антинорманізму теж стоять німці. Так, С. фон Герберштейн ще у ХVI ст. припускав, що нормани не мають нічого спільного зі скандинавами чи німцями, а є західними слов’янами (ваграми, котрі однак до IX-X ст. фізично перестали існувати). За ним, “руси логічно прикликали собі на допомогу вагрів, а не поступались би владою чужоземцям з іншою вірою, мовою та звичаями…”. З ваграми  в свою чергу існує немало “білих плям”, оскільки вони не пов’язані зі східними слов’янами етимологічно. До часу гіпотетичного їх призову на Русь вони страждали від експансії з боку Східнофранкського королівства. Більше того, по собі вагри не залишили яких-небудь суттєвих археологічних чи лінгвістичних знахідок.

SiedlungsgebieteSchleswig-HolsteinText.png

Другу позицію в списку тем для дискусій займає мотив про походження слів “варяг”, “Русь”, “роси”. Щодо варягів, з ваграми їх не вийде пов’язати з вищевказаного. Зате маємо скандинавське “waring” з коренем “war-” – “присяга”. Не будемо при цьому забувати і про найманців варангів при візантійських імператорах.

Схожа історія і з “русами / росами”. Вказує про це “Повість минулих літ”: “І пішли за море, до варяг, до русі. Ті варяги називались руссю, як інші називаються шведи, а інші нормани й англи, а ще інші – готландці…”. Крім того, слово “русь” може походити від скандинавського “ruotsi” – “гребти”, що натякає на специфіку буднів норман. Більше того, в фінській мові “ruotsi” означає шведів. У Бертинських анналах під 839 р. згадують “послів з народу рос”, що виявились шведами, а Констянтин Багрянородний (912-920; 945-959), називаючи що-небудь “роським”, має на увазі “шведський”, коли для позначення слов’янського імператор використовує іншу лексику. За своїм значенням слова “роський”, “руський”, “слов’янський” поєднаються значно пізніше, вже на фоні об’єднання низки слов’янських племен на чолі з Рюриковичами. В цьому сходяться Байєр, Міллер, Томсен, Куніг, сучасні історики та лінгвісти.

Однак антинорманісти висувають на це аргументи щодо річок Рось, роксоланів. З останніми теж вийшло неоднозначно, оскільки М. Ломоносову свого часу здалось, що назва “роксолани” спізвучна з “росіяни”. Потім він вирішив, що роксолани більш співзвучніші з аланами, яких поселив на берег Волги (хоча, їх там ніколи не було), ну а потім вони могли й вийти до Балтійського моря. Про науковий характер таких припущень говорити не будемо. Додамо лише, що з аланами він пов’язав пруссів, ну а Пруссія була споконвік слов’янською землею, поки знову погані німці не прийшли. Підтримував тезу про роксоланів і Д. Іловайський, історик ХІХ ст. Він в свою чергу додавав, що у полян з древлянами на час IX ст. була своя цивілізація, корені котрої сягають ледь не античності, і насправді скандинави слов’ян запрошували княжити до себе, і аж ніяк не навпаки. “Повість…”, виходячи з цього, надає виключно неправдиві свідчення, які швидше всього, підтасовані.        

KMO_085979_07658_1_t218_214550.jpg

Рюрик, Ігор Старий, Святослав Ігорович

Ще одна скриня Пандори – тема походженя імені Рюрик. Загалом, останнє було звичним на той час скандинавським іменем, походження якого легко прослідкувати. Такими були й Хродрік, Хрерик, бачимо це і в сучасних Родріго, Родерік. Дехто при цьому вказує на те, що Рюрик був все-таки слов’янином, і звали його насправді Рарог, що на чеській означає “сокіл”. Це в свою чергу відсилає до родових знаків Рюриковичів із стилізованим соколом. Забувають при цьому додавати, що родовий знак – це не герб, і кожен з представників династії його оформляв по-своєму ще з часу Святослава Ігоровича (945-972). В основі його при цьому був знак із двома, а не трьома зубцями, що закріплюються передусім за Володимиром, з кінця Х ст., і надалі – за його синами – Мстиславом (1024-1036), Ізяславом (989-1001) та Ярославом (1016-1054). Крім того, контраргументом є те, що ні слов’яни, ні нормани не мали божества, наближеного до сокола – попри те, що ворон мав місце як міфічний персонаж. Тема ж виникнення родового знаку Рюриковичів є окремою, однак констатуємо, що схожі знаки були на усипальницях боспорських царів, в подальшому їх перейняли хазари, котрих на початку Х ст. завоював Святослав.

Наступна заувага антинорманістів полягає в тому, що серед археологічних знахідок на місцях слов’янських поселень практично немає пам’яток, пов’язаних із норманами. Однак, не береться до уваги те, що розглядаються при цьому всі артефакти культурних шарів, а не знахідки Х-ХІ ст. Очевидним є і те, що  дружина Рюрика було помітно меншою числом при порівнянні з кількістю слов’янського населення загалом, серед яких вони асимілювались. Схожа історія відбулась у Франції. Так само, Вільгельм І у 1066 р. не був кровожерливим варягом, що завоював Англію на славу Одіну, а європейським лицарем.

Як бачимо, розглянуті аргументи антинорманістів (котрі є наріжними в гіпотезі) не витримують критики. Це підводить до думки – в чому феномен цього явища? Чому воно розвивалось? Відповідь на ці питання проста, й торкається, нажаль, усіх псевдонаукових теорій. Проблема в затребуваності, що посилювалась з ідеологізацією історичної науки.

Так, у ХVIII ст. “антинорманський міф” просував М. Ломоносов, що протиставляв себе вченим Російської Академії наук, що за походженням були німцями. Протягом ХІХ ст. концепцію розвивав Д. Іловайський. Зрозуміло, для чого на той час було необхідне прив’язання гіпотезі “проросійського”  характеру, з ігноруванням світу навколо. У ХХ ст. норманська теорія стала непопулярною з огляду на німецько-радянську війну – заяви про “германське” походження Київської державності могли співвіднести із “виправданням” факту розв’язання Третім Рейхом війни із СРСР.

Однак, французи, що живуть в Нормандії, не називають герцога Ролана франком. Так само, англійці не приховують того, що їх об’єднав чужинець-завойовник. Іспанці не цураються того, що їх держава виплавилась у котлі з різноманітних культур, народів та мов.


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s