Книга Буття (1-25 розділи) за Таргумом Псевдо-Йонатана

Дмитро Цолін

Книга Буття (1-25 розділи) за Таргумом Псевдо-Йонатана

51L-+9QZPIL._SX331_BO1,204,203,200_.jpg

Розділ І

1. Спочатку створив Бог небеса і землю.

2. І земля була хаотичною і пустельною, хаотичною – без людей і пустельною – без будь-якої тварини;[1] і тьма над поверхнею океану,[2] і Дух Милості від Господа дув над поверхнею води.

3. І сказав Бог: «Нехай буде світло, щоб освітлювати Всесвіт!» І відразу ж з’явилося світло.

4. І побачив Бог світло, що добре воно, і поклав межу Бог між світлом та тьмою.

5. І назвав Бог світло: «День», і призначив його служити для Всесвіту; а тьму назвав: «Ніч», і призначив служити для спокою творіння. І був вечір, і був ранок – день перший.

6. І сказав Бог: «Нехай буде твердь посеред води, і нехай вона розмежовує воду вгорі від води внизу».

7. І створив Бог твердь завтовшки в три пальці між сторонами небес і океану, і поклав межу між водами, що нижче тверді, і водами, що над куполом тверді. І стало так.

8. І назвав Бог твердь: «Небеса». І був вечір, і був ранок – день другий.

9. І сказав Бог: «Нехай зберуться води, що залишилися нижче небес до одного місця, і обсохне земля, щоб з’явився суходіл». І стало так.

10. І назвав Бог суходіл: «Земля», а місце збору води[3] назвав: «Море». І побачив Бог, що добре воно.

11. І сказав Бог: «Нехай виростить земля у великій кількості рослинність, що сіє насіння, і дерево плодове, що приносить плід за родом своїм, в якому насіння його, на землі». І стало так.

12. І вивела земля рослинність, що сіє насіння, і дерево плодове, що приносить плід за родом своїм. І побачив Бог, що добре воно.

13. І був вечір, і був ранок, день третій.

14. І сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небес, щоб розмежовувати день і ніч, і будуть вони для знамен і для часів святкових, і для того, щоб за ними рахувати дні, і щоб освячувати новомісяччя, і початки років, високосних місяців і високосних років і цикли сонячні, і народження місяця і кругообіг світил,

15. І будуть світилами на тверді небес, щоб світити на землю». І стало так.

16. І створив Бог два світила великі, і були вони однакові в славі своїй двадцять одну годину і менше шестисот семи десяти двох частин години. Після того місяць передав неправдиву звістку сонцю, і зменшений від сонця в славі він був, щоб стало воно світилом більшим для управління днем, а місяць став світилом меншим для управлінням ніччю і зірками.

17. І впорядкував їх Бог у помешканнях їхніх на тверді небес, щоб світити на землю,

18. і для управління днем і ніччю, і для розмежування між світлом денним і тьмою нічною. І побачив Бог, що добре воно.

19. І був вечір, і був ранок: день четвертий.

20. І сказав Бог: «Нехай створять, шиплячи,[4] води плазуючу істоту, душу живу, і птахи нехай полетять у просторі тверді небесної».

21. І створив Бог зміїв морських великих, Левіафана і товариша його, приготованих на день утіхи, і всяку душу живу плазуючу, що рухаються у водах чистих, за родами їх, роди чистих, і роди нечистих; і всякого птаха, що літає на крилах, за родами їх: роди чистих і роди нечистих. І побачив Бог, що добре воно.

22. текст відсутній

23. І був вечір, і був ранок: день п’ятий.

24. І сказав Бог: «Нехай виведе згусток землі душу творіння за родом його, роди чистих, і роди нечистих: худобу, плазунів та звірину земну за родами їх».

25. І створив Бог тварин земних за родами їх, роди чистих, і роди нечистих: худобу, за родом її, і всякого плазуна земного за родом його, роди чистих, і роди нечистих. І побачив Бог, що добре воно.

26. І сказав Бог ангелам, що служили перед Ним, і що були створені на другий день створіння світу: «Створимо людину за образом нашим, за подобою нашою, і нехай панують вони над рибами морськими, і над птахом, що у просторі небес, і над худобою, і над усією землею, і над всяким плазуном, що плазує на землі».

27. І створив Бог людину, за образом Своїм, за подобою Божою створив її, з двохсот сорока восьми членами тіла, з трьохсот шістдесятьма п’ятьма нервами, і покрив її шкірою, і наповнив її плоттю і кров’ю: чоловіка та жінку за родом їх створив їх.

28. І поблагословив їх Бог, і сказав їм Бог: «Плодіться, і розмножуйтеся, і наповнюйте землю синами і дочками, і володарюйте над спадком вашим, і пануйте над рибами морськими і над птахами небесними, і над всяким плазуном живим, що плазує на землі» .

29. І сказав Бог: «Ось Я дав вам всяку траву, що сіє насіння на поверхні всієї землі, і всяке дерево безплідне даю для потреб будівництва і для спалення, а дерево, в якому плід, що сіє насіння – вам для їжі буде.

20. А всякій тварині земній, і всякому птаху небесному, і всьому, що плазує по землі, і що в ньому душа жива – всю зелень трав. І стало так.

31. І побачив Бог все, що Він створив, і ось дуже добре воно. І був вечір, і був ранок – день шостий.

Коментарі:

[1] В тексті Таргумів автор додає пояснення екзегетичного характеру: хаотична – означає, що не було людей; пустельна – що не було тварин.

[2] В давньоєврейському тексті тут вжито слово תהום, що, за аналогією з аккадським tiamat, означає «первинний океан», «безодня».

[3] Буквально: בית כנישות מיין – «дім зібрання/ синагога води».

[4] Фраза ירחשון רקקי מוי רחיש буквально перекладається як «вироять, шиплячи, води плазуючу істоту», що, можливо, є спробою пояснити особливості природи плазунів: бурхливі шиплячі води породили їх такими, що видають подібні звуки.

Розділ ІІ

  1. І завершено створення небес і землі і всього воїнства їхнього.
  2. І завершив Бог в день сьомий роботу Свою, яку Він робив, і десять утворень,[5] які Він створив між сонцями; і спочив від усієї роботи Своєї, яку Він робив.
  3. І поблагословив Бог день сьомий більше від усіх днів тижня і освятив його, бо в цей день Він відпочив від усієї роботи Своєї, яку робив Бог, і яку Він мав намір зробити.
  4. Ось родовід неба і землі, коли створено їх, в день створіння Господом Богом землі і неба.[6]
  5. І ніяких дерев польових ще не було на землі, і ніяких трав ще не виростало, бо не давав дощу Господь Бог на землю, і людини ще не було для обробки землі.
  6. І хмара Слави спускалася з-під Престолу Слави, і наповнювалась водами океану, і поверталась, піднімаючись від землі, і проливала дощ, і напувала всю поверхню землі.
  7. І створив Господь Бог людину з двома бажаннями. І взяв порох із землі Дому Святилища і від чотирьох вітрів світу, і змішав з усіма водами світу, і створив її червоною, чорною і білою. І вдихнув в ніздрі її подих життя, і з’явилося дихання в тілі Адама, щоб мав він дух мовлення і сяйво очей, і слух вухам.
  8. І насаджений був Сад Словом Господа Бога із Едему, який був створений ще до створіння світу, і поселив там людину, коли створив її.
  9. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево приємне для очей і добре для їжі, і дерево життя посеред Саду, висота якого – п’ятсот років, якщо йти пішки вгору, і дерево, плоди якого хто буде їсти – пізнає різницю між добром і злом.
  10. І ріка виходила із Едему для зрошення Саду, і звідси[7] розділялась на чотири головні річки.
  11. Ім’я одній – Пішон, вона обтікає всю землю Гіндіке,[8] там де золото.
  12. І золото землі тієї – відбірне, там бдолах[9] і камені добрі берилові.
  13. Ім’я другої ріки – Гіхон, вона обтікає всю землю Куша.[10]
  14. Ім’я третьої ріки – Діглат,[11] вона проходить на схід від Ашуру; а четверта ріка – Перат.[12]
  15. І промовив Господь Бог до Адама з гори поклоніння, з місця, де було створено його, звідки він був поселений у Сад Едемський, щоб він служив Торі та дотримувався її заповідей.
  16. І наказав Бог Адаму, кажучи: «Від усякого дерева саду ти можеш вільно їсти,
  17. А від дерева, плоди якого роблять мудрими тих, хто їх їсть, щоб пізнати різницю між добром і злом, не їж від нього, бо в день, коли їстимеш, ти маєш бути вбитим».
  18. І сказав Бог: «Не турбуйте, щоб сам заснув Адам, і Я зроблю[13] йому жінку, щоб була вона помічницею, що відповідає в усьому йому».
  19. І створив Господь Бог із землі всіх звірів польових, і всіх птахів небесних, і привів їх до Адама, щоб побачити, яке ім’я він нарече їм, і як нарече Адам душу живу, таке й буде ім’я їй.
  20. І нарік Адам імена всім тваринам, і всім птахам небесним, і всім звірям польовим, а Адамові не знайшлося до цього часу помічника, в усьому відповідного йому.
  21. І навів Господь Бог глибокий сон на Адама і він заснув. І взяв одне з ребер його – ребро тринадцяте, з правого боку, і закрив те місце тілом.
  22. І збудував Господь Бог з ребра, взятого від Адама, жінку і привів її до Адама.
  23. І сказав Адам: «Ось саме в цей час була створена жінка із чоловіка, і не повториться ця дія створіння. Оскільки створена вона була з мене, то ось вона – кістка від кісток моїх і тіло від тіла мого; і тому личить їй називатися «Жінка», бо від чоловіка взята була».
  24. І тому покине чоловік дім лежання батька свого і матері своєї, і відокремиться, і поєднається з жінкою своєю, і будуть двоє одним тілом.
  25. І були обоє мудрими, Адама і жінка його, але не зберегли вірності славі своїй.

Коментарі:

[5] Арамейське עסקין – «формації», «утворення».

[6] Цей уривок побудовано за схемою хіастичного паралельного вірша:

אלין תולדת שמייא וארעא

כד אתברייו

 ביומא דעבד ייי אלקים

ארעא ושמייא

Ось родовід неба й землі,

Коли створено їх,

В день створіння Господом Богом

Землі і неба

[7] Арамейський вираз מתמן – «звідси», в контексті речення означає, що річка розділялась при впаданні в сад на чотири рукави. Автор Таргума стверджує, що Едем – це місце на небесах, а сад – його відображення і продовження на землі, тому ріка текла з Едему і при впадінні в сад розділялася.  

[8] Назва «Гіндіке» (הינדיקי), імовірно, відповідає грецькому Ίνδική – «Індія». Легенди про Індію як країну казкових багатств були поширені в добу пізньої античності серед народів Близького Сходу.

[9] Арамейське בידלחא – транслітерація давньоєврейського הבדלח – можливо, те саме, що й bdellium – ароматична смола, мироподібна речовина.

[10] «Куш» (כוש) – поширена стародавня назва Ефіопії.

[11] «Діглат» (דיגלת) – давня назва Тигру.

[12] Тобто, Євфрат (פרת).

[13] В цьому уривку ми намагаємося зберегти смислові відтінки дієслів арамейського тексту: тут вживається дієслово עביד – «робити», на відміну від наступного вірша, де вжите дієслово ברא – «творити», що, імітуючи біблійний текст, позначає особливу творчу діяльність Бога.

Розділ ІІІ

  1. А змій був наймудрішим на зло від усіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав він жінці: «Чи правду сказав Господь Бог: «Не їжте від жодного дерева Саду?»
  2. І сказала жінка змію: «З решти плодів дерева Саду нам дозволено їсти,
  3. А від плодів дерева, що посеред Саду, сказав Бог: «Не їжте від нього, і не наближайтеся до нього, щоб ви не вмерли».
  4. В ту саму мить промовив змій звинувачення на творіння, і сказав жінці: «Будьте певні: не вмрете,[14] бо кожен майстер ненавидить сина своєї майстерності;
  5. Бо відкрито перед Господом, що того дня, коли ви скоштуєте від нього (дерева), то станете як великі ангели, що мудрі, знаючи різницю між добром і злом».
  6. І побачила жінка Самаеля – ангела смерті, і злякалась, і пізнала, що дерево добре для їжі, і що цілюще воно для зору очей, і привабливе дерево, бо ним досягається розуміння. І взяла із плодів його, і їла, і дала також чоловікові своєму, і він їв разом з нею.
  7. І просвітилися очі в них обох, і пізнали вони, що голі, що втратили вони одяг того покривала, в якому були створені. І побачили вони сором свій, і зшили собі листя фігові, і зробили собі пояси.
  8. І почули голос Слова Господа Бога, що прогулянку робило під час денного відпочинку, і сховався Адам і жінка його поміж деревами Саду.
  9. І покликав Господь Бог до Адама і сказав йому: «Чи не весь світ, який створив Я, відкритий переді Мною, – як  тьма, так і світло? Як же ти сподівався в серці твоєму сховатися від Мене? Чи не бачу Я місце, в якому ти ховаєшся, і чи не знаю ті заповіді, що Я заповів тобі?
  10. І сказав Адам: «Голос Слова Твого я почув в Саду, і злякався, бо голий я. Заповідь, яку заповідав Ти мені, я порушив, тому й сховався я від сорому».
  11. І сказав Бог: «Хто показав тобі твою наготу? Можливо, від плодів того дерева, що Я заповів тобі не їсти від нього, ти їв?»
  12. І сказав Адам: «Жінка, яку дав Ти мені, вона дала мені від плодів дерева, і я їв».
  13. І промовив Господь Бог до жінки його: «Що це зробила ти?» І сказала жінка: «Змій ввів мене у забуття мудрістю своєю, і я забула я про беззаконня його, і їла».
  14. І підійшов Господь Бог до всіх їх трьох, щоб суд учинити, і сказав: «За те, що зробив ти це, проклятий ти більше від усіх тварин, від усіх звірів польових: на череві твоєму будеш ходити, і ноги твої відрізані будуть, і шкіра твоя буде скидатися раз на сім років, і отрута смертельна – в устах твоїх, і пил будеш їсти в усі дні життя твого.
  15. І ворожнечу покладу між тобою і жінкою, між насінням сина твого[15] і насінням синів її. І буде: якщо будуть сини її дотримуватися заповідей Тори, то повертатимуться і вражатимуть тебе в голову; а якщо залишать заповіді Тори, ти будеш повертатися і вражати їх в п’яти їхні. Однак для них буде зцілення, а для тебе не буде зцілення; і вони будуть виготовляти ліки[16] у дні Царя-Мессії.
  16. Жінці ж сказав: «Примножу надзвичайно страждання твої кров’ю дівочості і вагітності твоєї; в скорботі будеш виношувати дітей, і до чоловіка твого буде бажання твоє, і він пануватиме над тобою спонукаючи до праведності, і до гріха.
  17. І Адамові сказав: «За те, що ти послухав голосу слова жінки твоєї та їв від плодів дерева, про яке Я заповів тобі, кажучи: «Не їж від нього!», проклята земля. Тому раніше вона не вказувала на твою провину, тепер же працею тяжкою здобуватимеш їжу в усі дні життя твого.
  18. Колючки і терни виростить і примножить вона тобі, і їстимеш траву, що на поверхні поля». І відповів Адам, і сказав: «Благаю, по милості від Тебе, Господи, нехай не будемо ми вважатися перед Тобою як худоба, що їсть траву з поверхні поля. Нехай устанемо ми і будемо виконувати роботу руками, і їстимемо їжу із їжі земної; і таким чином розмежуються перед Тобою сини людські і поріддя худоби».
  19. «Працею рук твоїх ти будеш здобувати їжу, аж поки не повернешся знову в порох, з якого ти був створений, бо порох ти, і в порох повернешся, і з пороху знову встанеш, щоб в день великого Суду постати перед правосуддям і отримати згідно з рахунком за все, що робив ти».[17]
  20. І назвав Адам жінку свою ім’ям «Хава»,[18] бо вона стала матір’ю всіх синів людських.
  21. І виготовив Господь Бог Адамові та жінці його одежини слави із шкіри змія, яку він скинув із себе, і вкрив Бог нею шкіру тіл їхніх, замість тих покривал, які вони втратили. І одягнув їх.
  22. І промовив Господь Бог до ангелів, які служать перед Ним: «Ось Адам був єдиним на землі, так само як Я єдиний в небесних висотах; а тепер постануть від нього нащадки, які знатимуть різницю між добром і злом. Якби він дотримувався заповідей, які Я повелів йому, то жив би та існував[19] як дерево життя, навіки; але нині, через те, що не виконав він того, що Я заповідав,  вирок йому винесено: вигнаний він буде з Саду Едемського, перш ніж простягне він руку свою і візьме від плодів дерева життя. Адже, якщо з’їсть він від нього (дерева життя), то житиме та існуватиме повіки».
  23. І вигнав його Господь Бог із Саду Едемського, і пішов він, і поселився на горі Морія, щоб обробляти землю, з якої він був створений.
  24. Але виселив його Бог з того місця, яке Він ще раніше призначив, що там буде мешкати між двома херувимами Його Шехінта.[20] Ще до створіння світу, створив Він Тору, створив Сад Едемський для праведників, щоб їли вони і насолоджувались від плодів дерева, тому що в своєму житті в цьому світі вони дотримувалися вчення Тори. Він створив Ге-Хінном для нечестивих, який подібний до меча гострого з двома лезами, що пожирає плоть. Посеред нього (Ге-Хінному) Він встановив полум’я вогню і палаюче вугілля, щоб судити в ньому нечестивих, які в своєму житті повстають проти вчення Тори. Виконувати Тору – краще ніж споживати плоди дерева життя, бо встановлена вона була Словом Господнім для виконання, щоб людина могла існувати і крокувати стежками шляху життя у світі майбутньому. 

Коментарі:

[14] Емфатична форма запевнення тут також виражена конструкцією абсолютний інф. + особова форма дієслова, що імітує давньоєврейський оригінал:   לא ממת תמותון – «вмирати – не вмрете».

[15] Вираз בנך може бути прочитаний і в множині: «синів твоїх»

[16] Слово שפיותא інакше перекладається як «заспокоєння», «умиротворення».

[17] Буквальний переклад цієї фрази надзвичайно важко передати, пристосовуючи його до синтаксису української мови: למיתן דינא וחושבנא על כל מה דעבדת ביום דינא רבא – «щоб віддати суд і рахунок за все, що зробив ти, в день великого Суду». Тому ми передали його зміст у більш вільній формі.

[18] Арамейське і давньоєврейське חוה означає «життя».

[19] В арамейському тексті тут вжито емфатичний вираз: הוא חי וקיים – «він житиме та існуватиме».

[20] Шехінта (שכינתא) – буквально: «перебування», цей термін означає в Таргумах та Талмуді присутність Бога.

Розділ ІV

  1. І Адам пізнав Єву, жінку свою, в якої ще раніше з’явилось від Самаеля бажання[21] народити ангела, і вона завагітніла і народила Каїна. І сказала: «Здобула я мужа, ангела Господнього».
  2. І ще народила від чоловіка свого Адама його брата-близнюка Авеля. І був Авель пастухом овець, а Каїн був землеробом.
  3. І було в кінці чотирнадцятого дня місяця Нісану:[22] і приніс Каїн з насіння льону жертву перших плодів перед Господом.
  4. І Авель приніс також від перворідних дрібної худоби і від жиру їхнього. І було це приємно перед Господом, і Він виявив прихильність до Авеля та до його жертвоприношення.
  5. А до Каїна та його жертви Він не виявив прихильності, і вигляд обличчя у Каїна став надзвичайно пригніченим.
  6. І промовив Господь до Каїна: «Чому засмутився ти, і чому вигляд обличчя твого пригнічений?
  7. Адже якщо ти добре виконуєш справу твою, то прощено буде тобі провину твою, а якщо не робиш добре справу твою в цьому світі, то до дня Великого Суду гріх твій збережено буде. Біля входу в дім твого серця гріх лежить, а в руку твою передав я владу над пристрастю злою, і до тебе буде його (гріха) прагнення, а ти пануй над ним – чи то до праведності, чи то до гріха схиляючись».
  8. І сказав Каїн Авелю, брату своєму: «Ходімо, вийдемо удвох в поле!». І сталося: коли вони вийшли вдвох в поле, звернувся Каїн до Авеля й сказав: «Розумію я, що милістю створено світ, але не за плодами добрих справ здійснюється керування ним, і упереджено відбувається суд. Тому жертва твоя прийнята прихильно, а моя жертва не була прихильно прийнята». Відповів Авель і сказав Каїну: «Милістю створено світ, і за плодами добрих справ здійснюється керування ним, і упередженості немає в суді, але через те, що плоди моїх справ виявилися кращими, ніж твоїх, і приношення моє, краще, ніж твоє, були прийняті жертви мої з прихильністю». І відповів Каїн і сказав: «Немає суду справедливого, і немає іншого світу, і немає винагороди доброї праведникам, і немає помсти нечестивцям». Відповів Авель і сказав Каїну: «Є суд справедливий, є світ інший, і є винагорода добра праведникам, і є помста нечестивцям». І через ці слова почали вони сваритися на поверхні поля. І повстав Каїн на Авеля брата свого, і кинув каменя в чоло йому, і вбив його.
  9. І сказав Господь Каїну: «Де Авель, брат твій?» І сказав: «Не знаю, хіба я сторож брату моєму?»
  10. І сказав Господь: «Що ти зробив? Голос крові убитого брата твого, яку поглинули груди землі, волає до Мене із землі.
  11. І через те, що ти вбив його, проклятий ти від землі, яка відкрила свої вуста і прийняла кров брата твого від руки твоєї.
  12. І тому, ти оброблятимеш землю, вона ж не буде давати тобі сили своїх плодів; мандрівником і вигнанцем будеш ти на землі».
  13. І сказав Каїн перед Господом: «Настільки сильне покарання моє, що не зможу знести його, але можеш Ти простити його.
  14. Ось Ти сьогодні виганяєш мене з поверхні землі і від обличчя Твого, але хіба можливо сховатися від Тебе? І якщо я буду мандрівником і вигнанцем на землі, то кожен праведник, який знайде мене, вб’є мене».
  15. І сказав йому Господь: «Ось будь-хто, хто вб’є Каїна, до сьомого покоління буде покараний за нього». І викарбував Господь на обличчі Каїна знак Імені великого і славного, щоб не вбив його кожний, хто знайде його і зрозуміє значення Імені, що на ньому написане.
  16. І пішов Каїн геть від Господа, і оселився в землі мандрів і вигнання, що була створена для нього перед Садом Едемським.
  17. І пізнав Каїн дружину свою, і завагітніла вона, і народила Ханоха.[23] І оселилися сини його в місті, і нарік Каїн ім’я місту таке, як ім’я його сина – «Ханох».
  18. А у Ханоха народився син Ірад, а Ірад породив Мехуяеля, а Мехуяель породив Метушаеля, а Метушаель породив Ламеха.
  19. І взяв собі Ламех дві жінки: ім’я одній – Ада, а ім’я другій – Циля.
  20. І народила Ада Яваля. Він був головою усіх, хто живе в наметах і володіє худобою.
  21. А ім’я брата його – Юваль. Він був головою всіх, хто причетний до гри на лірі і сопілці.
  22. І Циля також народила Туваль-Каїна, голови всіх, хто знається на обробці міді і заліза, а сестра його – Наама. Вона була володаркою музикантів та співаків.
  23. І сказав Ламех жінкам своїм: «Адо і Цилю! Послухайте голосу мого, жінки Ламехові, прислухайтеся до моїх слів, бо я не убив мужа, якого варто було вбити за мене, і не вразив я юнака, якого слід було знищити за насіння моє.
  24. Бо Каїн, який згрішив і, каючись, навернувся, до сьомого покоління поширюється захист його; а для Ламеха – сина його сина, – який не згрішив, пошириться захист до сімдесят сьомого покоління».
  25. І пізнав Адам ще жінку свою в кінці сто тридцятого року від убивства Авеля, і народила вона сина, і назвала його ім’ям «Шет»,[24] бо сказала вона: «Дав мені Господь іншого сина, замість Авеля, якого вбив Каїн».
  26. І у Шета також народився син, і назвали його ім’ям «Енош». Покоління, що жило в його дні, почало блудити, і зробили вони собі ідолів, і називали своїх ідолів ім’ям Слова Господнього.

Коментарі:

[21] Бажання (חמיד) – тут евфемізм, що означає статеві стосунки (порівняйте з давньоєврейським терміном עדנה в Бут. 18:12). Таргум відображає давнє уявлення, згідно з яким Єва завагітніла Каїном не від Адама, а від злого ангела Самаеля.

[22] Вечір 14-го Нісану – початок іудейської Пасхи (Песаху), саме в цей вечір, згідно з Книгою Виходу, Бог вивів народ Ізраїлю з Єгипту (Вих. 12); за Євангельськими розповідями саме в надвечір’я 14-го Нісану було розіп’ято Ісуса (Мв. 27; Мк.15; Лук. 23; Ів. 19). В даному тексті автор Таргума пов’язує убивство Авеля з ритуальним заколенням пасхального ягняти.

[23] Давньоєврейське חנוך означає «посвячення».

[24] Тобто, «той, що кладе основу», або інакше: «поставлений замість когось», «заміна» (שת).

Розділ V

  1. Ось книга родоводу[25] Адама, в день коли створив Господь Адама, за образом Господнім створив його;
  2. Чоловіка і жінку створив їх, і благословив їх ім’ям Слова Свого, і назвав їх ім’ям – «Людина»[26] в день створення їхнього.
  3. І прожив Адам сто тридцять років, і породив Шета за образом своїм і за подобою своєю, бо спочатку, коли Єва народила Каїна, не за родом його (Адама), не за подобою його; і тому Авель був убитий рукою Каїна, а Каїн був вигнаний і не ввійшов до родоводу нащадків його, в книгу родоводу Адама. І тому після того породив він сина за образом своїм і нарік йому ім’я – «Шет».
  4. І було днів Адамових після народження ним Шета…
  5. далі текст відсутній (включаючи вірші 5 і 6-й)
  6. …Вісімсот сім років, і породив він синів та дочок.
  7. І було всіх днів Шета дев’ятсот дванадцять років, і він помер.
  8. І прожив Енош дев’яносто років, і породив Каїнана.
  9. І прожив ще Енош після народження Каїнана вісімсот п’ятнадцять років, і породив синів і дочок.
  10. І було всіх днів Еноша дев’ятсот п’ять років, і він помер.
  11. І жив Каїнан сімдесят років, і породив Магалалеля.
  12. І жив Каїнан після народження Магалалеля вісімсот сорок років, і породив синів і дочок.
  13. І було всіх днів Каїнанових дев’ятсот десять років, і він помер.
  14. І жив Магалалель шістдесят п’ять років, і породив Яреда.
  15. І жив Магалалель після народження Яреда вісімсот тридцять років, і породив синів і дочок.
  16. І було всіх днів Магалалеля вісімсот дев’яносто п’ять, і він помер.
  17. І жив Яред сто шістдесят два роки, і породив Ханоха.
  18. І жив Яред після народження Ханоха вісімсот років, і породив синів і дочок.
  19. І було всіх днів Яреда дев’ятсот шістдесят два роки, і він помер.
  20. І жив Ханох шістдесят п’ять років, і породив Метушелаха.
  21. І служив Ханох в праведності перед Господом після народження Метушелаха триста років, і породив синів і дочок.
  22. І було всіх днів мешкання Ханоха на землі триста шістдесят п’ять років.
  23. І служив Ханох в праведності перед Господом, і ось, не був він з жителями землі, бо взято його було і піднесено на небеса Словом Господнім. І названо його ім’ям «Метатрон»[27] – великий учитель.[28]
  24. І жив Метушелах сто вісімдесят сім років, і породив Ламеха.
  25. І жив Метушелах після народження Ламеха сімсот вісімдесят два роки, і породив синів і дочок.
  26. І було всіх днів Метушелаха дев’ятсот шістдесят дев’ять років, і він помер.
  27. І жив Ламех сто вісімдесят два роки і породив сина.
  28. І нарік ім’я йому – «Ной», кажучи: «Цей утішить нас від усіх трудів наших, які без успіху ми робимо, і від праці нашої на землі, що прокляв її Господь через провини синів людських».
  29. І жив Ламех після народження Ноя п’ятсот сімдесят п’ять років, і породив синів і дочок.
  30. І було всіх днів життя Ламеха сімсот сімдесят сім років, і він помер.
  31. І було Ноєві п’ятсот років, і породив Ной Шема, і Хама, і Яфета.

Коментарі:

[25] Тут давньоєврейський термін תלדות  («родовід») дублюється арамейським ייחוס. Це різновид простої глоси.

[26] Тут вжито, як в давньоєврейському тексті, слово адам (אדם) – «земля».

[27] «Метатрон» (מיטטרון) – це слово утворене з двох грецьких слів: μετα – «біля» і θρονος – «престол», тобто Метатрон – це той, хто стоїть біля престолу Бога.

[28] «Учитель» – тут вжито слово ספרא, яке можна перекласти і як «книжник», «знавець закону».

Розділ VI

  1. І сталося: через те, що розмножилися сини людські на землі, і дочки вродливі народилися у них,
  2. і побачили сини великих дочок людських, що гарні вони, підфарбовують очі, роблять зачіски і ходять, не прикриваючи тіла, і думають про блуд, то брали вони їх собі за жінок, яку хто бажав.
  3. І сказав Господь в Слові Своєму: «Не буде здійснюватися суд над всіма майбутніми поколіннями нечестивих в той же спосіб,[29] що й над поколіннями Потопу, які знищені будуть і зруйновані із середовища світу. Хіба не дав Я Духа Святого Мого їм, щоб вони робили добрі справи? Але вони чинять злі справи. Ось Я дам їм відстрочення – сто двадцять років, щоб вони здійснили покаяння, і не робили зла».
  4. Шамхазай та Азаель,[30] які впали з небес, були на землі в ті дні. А також після того, як входили сини великих до дочок людських, вони народжували їм: то були славні мужі-воїни, що від цього світу,[31] люди імен.[32]
  5. І побачив Бог, що посилюється зло людське на землі, і що бажання думок в серцях їхніх – тільки зло, кожного дня.
  6. І розкаявся Господь в Слові Своєму, що створив людину на землі, і судив Він їх Словом Своїм.
  7. І сказав Господь: «Знищу людей, яких Я створив, з лиця землі, від людини до худоби, до плазунів, до птахів небесних, бо розкаявся Я в Слові Своєму, що створив їх».
  8. А Ной був праведний: він знайшов милість перед Господом.
  9. Ось родовід сім’ї Ноєвої: Ной був муж праведний, досконалий в добрих справах серед покоління свого; в страху Господньому ходив Ной.
  10. І породив Ной трьох синів на ім’я Сим, Хам та Яфет.
  11. І розбестилася земля через її мешканців, які збочили зі шляху, встановленого перед Господом; і наповнилася земля насильством.
  12. І подивився Господь Бог на землю, і ось, розбестилася вона, бо надзвичайно спотворила кожна істота[33] свій шлях на землі.
  13. І сказав Господь Ноєві: «Кінець кожній істоті прийшов від Мене, бо наповнилася земля насильством через їхні злі справи, і ось, Я знищу їх з лиця землі.
  14. Зроби собі ковчег з кедрового дерева;[34] сто п’ятдесят кімнат зроби в ковчегові з лівого боку, тридцять шість – по ширині його, і десять помешкань всередині його, щоб покласти в них їжу; і п’ять сховищ зроби з правого боку, і п’ять з лівого; і покрий їх зсередини і ззовні смолою.[35]
  15. Текст відсутній
  16. І піди до річки Пішону, і принеси звідти дорогоцінний камінь, і встанови його на ковчегові, щоб світив він тобі; на висоті одного ліктя встановиш його. І двері ковчегу зробиш збоку; так само зроби двері для нижніх помешкань, другого ярусу і третього.
  17. А Я наведу Потоп на землю, щоб вигубити з-під небес кожну істоту, в якій дух життя: все, що на землі, буде знищене.
  18. І укладу заповіт Мій з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти і сини твої, і жінка твоя, і жінки синів твоїх з тобою.
  19. І з усього живого, з усякої істоти, по парі увійдуть до ковчегу, щоб збережені були вони з тобою; самець і самка будуть вони.
  20. Із птахів, за родами їх, і з худоби, за родами її, і з усього плазуючого по землі – за родами їх; по парі з усього живого нехай увійдуть до тебе під рукою ангела, який візьме їх і введе до тебе, щоб були збережені.
  21. А ти візьми собі всякої їжі, яка вживається, і буде тобі і всім вам на поживу».
  22. І зробив Ной все так, як заповідав йому Господь.

Коментарі:

[29] Буквально: בסדר דיניא דדרא דמבולא – «за порядком судів поколінь Потопу».

[30] Шамхазай (שמחזאי) та Узіель (אזעל) – імена бунтівних ангелів, що повстали проти Бога і були скинуті з небес.

[31] Вираз מעלמא – «з цього світу» – пов’язаний з уявлення про «світ нинішній», тобто гріховний, і світ «світ майбутній» – Царство Бога.

[32] Ідіома אינשי שמהן є калькою давньоєврейського виразу אנשי השם, що має значення «люди, які чимось прославились», як добрим, так і злим.

[33] Ідіома כל בישרא є калькою давньоєврейського כל בשר – «кожне тіло (плоть)», що має значення «весь рід людський».

[34] Таргум використовує тут вираз קיסין קדרונין – «деревина кедрова» замість давньоєврейського עצי־גפר, «деревина соснова».

[35] Арамейське חימרא означає буквально «бітум», «асфальт».

Розділ VIІ

  1. І сказав Господь Ноєві: «Увійди ти, і кожен із дому твого до ковчегу, бо тебе побачив Я праведним переді Мною серед роду цього.
  2. Із всякої худоби чистої візьми собі по сім пар,[36] самців і самиць; а з худоби нечистої – по дві пари, самців і самиць.
  3. Однак із птахів небесних – тільки по сім пар, самців і самиць, щоб збереглися від них нащадки на землі.
  4. Бо ось Я дав для них проміжок часу – сім днів: якщо вони навернуться, то проститься їм, а якщо не навернуться протягом семи днів, то Я зведу дощ на землю – сорок днів і сорок ночей. І знищу всяке тіло людини і худоби[37] на землі.
  5. І зробив Ной все так, як заповідав йому Господь.
  6. Ной був шестиста років, коли води Потопу прийшли на землю.
  7. І увійшов Ной та сини його, і жінка його, і жінки синів його до ковчегу, рятуючись від вод Потопу.
  8. З тварин чистих і з тварин нечистих, з птахів, із усього, що плазує на землі,
  9. По парі увійшли до Ноя в ковчег, самець і самка, саме так, як заповідав Господь Ноєві.
  10. І було по завершені семи днів, після того, як закінчили оплакувати Метушелаха, подивився Господь, і ось, не розкаялися сини людські, і зійшли гарячі води Потопу з небес на землю.
  11. Шестисотого року життя Ноєвого, другого місяця, він же місяць Мархешван,[38] бо до цього часу не було іншого відліку місяців, як тільки з місяця Тішрея, який є початком року, бо в цей місяць було створено світ.[39] В сімнадцятий день цього місяця, саме в цей день, відкрилися всі джерела великої безодні. І сини мужів-воїнів зібралися разом з дітьми своїми, і сховали їх. Після цього вікна небесні відкрилися.
  12. І лив дощ на землю сорок днів і сорок ночей.
  13. В цей самий день увійшов Ной, а також Сим, Хам і Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три дружини синів його з ним у ковчег.
  14. Вони, і всяка тварина за родом її, і всяка худоба за родом своїм, і всяка істота плазуюча, що плазує на землі, за родом її, всякий птах за родом його, всяка пташка, все, що літає.
  15. І увійшли вони до Ноя в ковчег, із всякої плоті, що в ній дух життя.
  16. І увійшли самець і самка, саме так, як наказав йому (Ноєві) Господь Бог. І закрило Слово Господнє двері ковчегу ззовні.
  17. І тривав Потоп сорок днів на землі, і примножилися води, і підняли ковчег і понесли над землею.
  18. І посилилися води, і примножилися надзвичайно на землі; і носився ковчег, плаваючи на поверхні води.
  19. А води дуже посилювалися на землі, і вкрили всі високі гори під всіма небесами.
  20. На п’ятнадцять ліктів води посилились, і всі гори покрилися ними.
  21. І знемогла всяка істота, що рухається на землі, із птахів, із худоби, із звірів, і з усякого плазуна, що плазує на землі, і всякого сина людського;
  22. Все, що мало в своїх ніздрях подих життя на всьому суходолі, вмерло.
  23. І знищене було всяке тіло людини і худоби, що на поверхні землі, від людини до худоби, до плазуна, і до птаха, що літає в просторі небес, і знищене було із землі; залишився тільки Ной і ті, хто були з ним в ковчегу.
  24. І посилювалися води на землі протягом ста п’ятдесяти днів.

Коментарі:

[36] Буквально: שובעא שובעא – «сім сім», тобто сім самців і сім самиць.

[37] Слово בעיר може бути перекладене як «тварина».

[38] Осінній місяць за місячним календарем, припадає приблизно на жовтень-листопад сонячного календаря.

[39] Автор Таргума зазначає, що другий місяць слід рахувати від осіннього місяця Тішрея (вересень-жовтень сонячного календаря), що вважався першим місяцем року ще з давніх часів, а не від весняного Нісана (Авіва). Нісан отримав статус першого місяця року в зв’язку з Виходом євреїв з Єгипту та святкуванням Пасхи (див. Вих. 12:2), до цієї події, як зазначає автор, місяці рахували тільки починаючи з Тішрея.

Розділ VIІІ

  1. І згадав Господь в Слові Своєму Ноя, і всіх тварин, і всю худобу, що з ним в ковчегові, і навів Бог Дух Милості на землю, і втихли води.
  2. І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і зменшилось сходження дощу з небес.
  3. І почала сходити вода з землі, і почала висихати вода після ста п’ятдесяти днів.
  4. І зупинився ковчег сьомого місяця, тобто місяця Нісана, сімнадцятого дня місяця на горах Кедронських. Ім’я одній горі – Кедронія, іншій – Арменія;[40] там збудоване було місто Арменія, в землі Сходу.
  5. І зійшли води і висохли до десятого місяця, він же місяць Таммуз.[41] Першого дня місяця Таммуза з’явилися вершини гір.
  6. І було в кінці сорока днів: і відкрив Ной отвір у ковчегу, який він зробив.
  7. І послав він ворона, і той полетів,[42] і літав він туди й сюди, повертаючись назад, аж поки не висохла вода з поверхні землі.
  8. І послав він від себе голуба чистого, щоб подивитися, чи не зникла вода з поверхні землі.
  9. Але не знайшов голуб спочинку кінчикам ніг своїх, і повернувся до ковчегу. І дізнався Ной, що вода ще на поверхні всієї землі, і простягнув він руку свою, і взяв його до себе в ковчег.
  10. І продовжив він чекати ще сім днів, а потім знову послав він голуба з ковчегу.
  11. І прилетів до нього голуб у вечірній час, і ось, відірваний листочок оливкового дерева підібрав він дзьобом своїм, що принести його з Оливної Гори.[43] І дізнався Ной, що зникла вода з поверхні землі.
  12. І продовжив він чекати ще сім днів інших, і послав голуба, але він до нього більше не повернувся.
  13. І було шістсот першого року, першого дня місяця, на початку року, висохла вода з поверхні землі, і відкинув Ной покриття ковчегу, і побачив, що висохла поверхня землі.
  14. І в місяці Мархешвані, двадцять сьомого дня місяця, обсохла земля.
  15. І говорив Господь Бог з Ноєм, кажучи:
  16. «Вийди із ковчегу ти, і жінка твоя, і сини твої, і жінки синів твоїх з тобою.
  17. Всяка тварина, яка з тобою, з усякої плоті з птахів, і з худоби, і з усякого плазуна, що плазує на землі, нехай вийде з тобою, і нехай вони плодяться, поширюються і посилюються на землі.
  18. І вийшов Ной і сини його, і жінка його, і жінки синів його з ним.
  19. Всяка тварина, всякий плазун і всякий птах, що рухається по землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу.
  20. І збудував Ной жертовника перед Господом. Цей той самий жертовник, що його збудував Адам в той час, коли він був вигнаний з Саду Едемського, і приніс на ньому жертву; на ньому ж приносили жертви свої Каїн і Авель. А коли зійшли води Потопу, він був зруйнований, а Ной відбудував його, і приніс зі всякої худоби чистої, і з всякого птаха чистого. І підніс чотири цілопалення на тому жертовнику.
  21. І прийняв Господь прихильно жертвоприношення його, і сказав Господь в Слові Своєму: «Не проклинатиму Я більше землі за провини синів людських, бо бажання серця людського – зло від юнацтва його; не буду більше знищувати всього живого так, як Я зробив.
  22. По всі дні землі сівба буде в пору місяця Тішрея, а жнива – в пору місяця Нісана, мороз – в пору місяця Тевета, спека – в пору місяця Таммуза; і літо, і зима, і день, і ніч не припиняться».

Коментарі:

[40] Ми зберігаємо тут форму оригіналу Арменія (ארמניא), не заміняючи українським варіантом Вірменія.

[41] Таммуз – літній місяць місячного календаря, припадає на червень-липень за сонячним календарем.

[42] Буквально: «вийшов» (נפק), подібним чином в 11-у вірші вжито слово «прийшов» (אתת), коли говориться про повернення голуба. Для благозвучності ми заміняємо словами «полетів», «прилетів».

[43] Вираз טוור משחא – «Гора Оливна» – швидше за все, стосується однойменної гори, що знаходиться на схід від Храмової гори (Сіону) в Єрусалимі.

Розділ IX

  1. І благословив Бог Ноя і синів його, і сказав: «Поширюйтеся і розмножуйтеся, і наповнюйте землю.
  2. І страх від вас і жах від вас буде на всякій звірині земній і на всякому птаху небесному; все, що рухається по землі, і всі риби морські – в руки ваші віддані вони.
  3. Всяка жива істота буде вам в їжу: як зелень трав’яну Я віддав вам її всю.
  4. Але плоті, яка вирвана з ще живої істоти, коли душа її ще в ній, або вирвана з заколотої тварини, перед тим як все дихання життя вийшло з неї, – не їжте.
  5. Однак помсти за кров вашу, що в душах ваших, Я шукатиму від руки[44] усякої звірини, яка вб’є сина людського, – Я вимагатиму смертної кари для неї. І від руки людини, і від руки мужа-воїна Я вимагатиму кару за душу людську.
  6. Хто проллє кров людську, судді, за свідченням свідків, засудять його до смертної кари; а хто проллє кров без свідків, того Володар Всесвіту сам покарає в день Великого Суду, бо за образом Божим Він створив людину.
  7. А ви поширюйтеся і розмножуйтеся, плодіться на землі і зростайте чисельно на ній».
  8. І сказав Бог Ноєві і синам його з ним, промовляючи:
  9. «Ось Я поставлю заповіт Мій з вами і з синами вашими після вас,
  10. І з усякою душею живою, яка з вами, із птахів, з худоби, з усякої звірини земної, що з вами, з усім, що вийшло з ковчегу, з усяким звіром земним.
  11. І поставлю заповіт Мій з вами, і не буде більше знищена всяка плоть водами Потопу, і не буде більше Потоп карою для землі».
  12. І сказав Бог: «Ось знамено заповіту, який Я укладаю між Словом Моїм і між вами, і між всякою душею живою, що з вами, для поколінь цього світу:
  13. Райдугу дав Я в хмарі, і буде вона знаменом заповіту між Словом Моїм та між землею.
  14. І станеться: коли Я розстелю Мою хмару слави над землею, з’явиться райдуга в денний час, поки сонце не сховається в хмарі.
  15. І Я згадаю Свій заповіт між Словом Моїм і між вами, між всякою душею живою, що в усякій плоті, і не будуть більше води Потопу карати всяку плоть.
  16. І буде райдуга в хмарі, і Я дивитимусь на неї, щоб згадувати заповіт вічний між Словом Божим та між усякою душею живою, що перебуває в усякій плоті на землі.
  17. І сказав Бог Ноєві: «Ось знамено заповіту, який Я поставив між Словом Моїм та між словом усякої плоті на землі».
  18. А сини Ноя, що вийшли з ковчегу, були: Сим і Хам, і Яфет; Хам же був батьком Ханаана.
  19. Це три сина Ноєві, і від них поширилися люди, щоб мешкати на всій землі.
  20. І почав Ной бути мужем, що працював на землі; і знайшов виноградну лозу, яку винесла річка із Саду Едемського, і посадив її у винограднику, і через день вона зацвіла, дозріли ягоди її, і він видавив їх.
  21. І випив він від вина, і сп’янів, і оголився в наметі своєму.
  22. І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, і розповів про це двом своїм праведним братам.
  23. І взяли Сим і Яфет одяг, і накинули на плечі свої, і увійшли, повернувшись назад, і покрили наготу батька свого, а обличчя їх були повернуті назад, і наготи батька свого вони не бачили.
  24. І пробудився Ной від вина свого, і дізнався, що сталося під час сну, що зробив йому Хам, син його, який був найменш праведним, який зробив так, щоб він (Ной) не породив четвертого сина.
  25. І сказав Ной: «Проклятий Ханаан, син його четвертий, рабом, що тяжко працює, буде він у братів своїх».
  26. І сказав: «Благословенний Господь Бог Симів, чиї діяння праведні, і тому Ханаан буде рабом йому.
  27. Нехай чудовими зробить Бог простори Яфета, і сини його стануть прозелітами,[45] і мешкатимуть в Симовому будинку навчання;[46] і буде Ханаан рабом йому».
  28. І жив Ной після Потопу триста п’ятдесят років.
  29. І було всіх днів Ноєвих дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер.

Коментарі:

[44] Ідіома תבע מן ידא («шукати від чиєїсь руки») означає добиватися кари за здійснений злочин, прагнути помсти.

[45] Буквально: יתגיירון – «здійснять гіюр», тобто процедуру навернення в іудаїзм.

[46] Термін מדרשא означає «училище, де тлумачать Тору (Закон Мойсея)».

Розділ X

  1. Ось родовід синів Ноєвих: і народились у них сини після Потопу.
  2. Сини Яфета: Гомер, і Магог, і Мадай, і Яван, і Туваль, і Мешех, і Тірас. І ось імена їх провінцій: Афріке, Германія, і Меді, і Македонія, і Ятінія, і Асія, і Таркі.[47]
  3. А ось сини Гомера: Ашкеназ, і Рифат і Тогарма.
  4. Сини Явана: Еліса, і Тарсіс, Ахзая і Доданія.[48]
  5. Від них поширилися сім’ї острівних народів, кожен за мовою своєю, за походженням своїм серед їхніх народів.
  6. А ось сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Пут, і Ханаан. А назви провінцій їхніх: Міцраїм, і Арабія, і Аліхрок, і Ханаан.
  7. А сини Хуша: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А назви провінцій їхніх: Сінірай, Гіндіке, і Семаді, і Лубай і Зінгай. І сини мавритян Змаргад і Мезаг.
  8. І Куш породив Німрода; він почав бути сильним[49] у гріху, і повстав проти Господа на землі.
  9. Він був сильним бунтівником перед Господом, тому й сказано: «Від того дня, коли було створено світ, не було такого, як Німрод – сильного в полюванні і бунтівника перед Господом».
  10. І початком царства його були Вавилон Великий,[50] і Гадас, і Нецівін і Кетіспон в землі Понтос.[51]
  11. Із тієї землі вийшов Німрод і царював в Асурі, бо він не прагнув бути в раді з поколінням розділення; і залишив він ці чотири міста, і дав йому за це Господь інше місце, і він побудував інше чотири міста: Ніневія і Пелатіят-Карта, і Харйот;
  12. І Талесар, що був збудований між Ніневією і Хадйатом. Це було велике місто.
  13. А Міцраїм[52] породив набатеїв і маріотійців, і пентаскінітів,
  14. І насіотітів, і жителів Пентаполісу,[53] звідки вийшли филистимляни, і каппадокійців.[54]
  15. А Ханаан породив Сидона, первістка свого, і Хета,
  16. І євусеїв, і амореїв, і гіргешеїв,
  17. І хіввеїв, і аркеїв, і антосеїв,
  18. І лотасеїв, і хумцеїв, і антіохійців. І після того поширилися племена Ханаану.
  19. І були межі Ханаанеїв від Котаніса, що на вході до Герару, і до Гази, до Содому і Гомори, Адми і Цевоїму, до Калдахі.
  20. Це сини Хамові, за насінням родоводу їхнього, за їхніми мовами, за місцем поселення в їхніх землях, за родоводом їхніх народів.
  21. І у Сима також народився син; він був батьком усіх синів єврейських,[55] він (Сим) брат Яфета, великий в страху Господньому.
  22. Сини Сима: Елам і Асур, і Арпахшад, і Луд, і Арам.
  23. текст відсутній
  24. І Арпахшад породив Шелаха, і Шелах породив Евера;
  25. А у Евера народилося двоє синів: ім’я одному – Пелег, бо у його дні розділилася земля, а ім’я іншому – Йоктан.
  26. А Йоктан породив Ельмодада, який виміряв землю землемірною мотузкою; і Шалефа, який висушував води річок; і Хацармавета, і Яраха,
  27. І Гародама, і Узаля, і Дікла,
  28. І Уваля, і Авімаеля, і Шеву,
  29. І Офіра, і Хавіля, і Йовава – всі ці сини Йоктана.
  30. І був дім помешкання їх від Меші, до підйому на Сефарвайе, гори східної.
  31. Це сини Симові, за родами їхніми, в землях мешкання їхнього, за родоводом народів їхніх.
  32. Це родоводи синів Ноєвих, за поколіннями їхніми в народах їхніх, які розділилися на народи на землі після Потопу.

Коментарі:

[47] Автором Таргуму тут додано арамеїзовані назви провінцій Римської імперії та земель в інших державах, які, за давньою традицією, ототожнювалися з територіями нащадків Яфета: Афріке (Африка), Германія (землі за Рейном), Меді (Мідія), Ятінія (Греція), Асія (Мала Азія) і Таркі (Фракія).

[48] В цьому вірші давньоєврейську форму імен замінено на іншу транслітерацію: так Еліша (אלישה) в Таргумі пишеться як Еліса (אלס), Таршіш (תרשיש) – Тарсіс (טרסס); замість давньоєврейського етноніма Кіттім (כתים), що означає жителів острова Крит, стоїть етнонім Ахзая (אכזיא), який, можливо, вказує. на ахейців; етнонім Доданім (דדנים) також міняє форму – Дордонія (דרדניא), тобто данайці – одне з грецьких племен, що пов’язується тут з назвою протоки Дарданелли. 

[49] Можливий також переклад «почав бути воїном у гріху».

[50] Бавель (בבל) – це давньоєврейська назва Вавилону.

[51] В цьому вірші змінено не тільки давньоєврейські форми назв, а й самі назви: Ерех (ארך) замінено на Гадас (הדס), Аккад (אכד) – на Нецівін (נציבין), Калне (כלנה) – на Кетіспон в землі Понтос (קטיספון בארעא דפונטוס). Локалізація царства Німрода за біблійним текстом – Месопотамія, за Таргумом – територія від Вавилону до північних та східних меж Римської імперії. Очевидно, в таргумічній традиції підкреслюється ідея спадкоємності: Рим – це сучасний автору Вавилон.

[52] Міцраїм (מצרים) – давньоєврейська назва Єгипту.

[53] Мається на увазі филистимське П’ятимістя (Пентаполіс) в південно-західній Палестині, яке включало такі міста як: Газа, Екрон, Ашдод, Гат і Ашкелон.    

[54] Назви нащадків Міцраїма в давньоєврейському тексті не дають можливості ототожнити лудім (לודים) з набатеями (одне з арабських племен) а кафторім (כפתרים) з каппадокійцями (мешканці Малої Азії). Біблійні лудім, – швидше за все, лівійці, а кафторім – жителі Криту. Тут, очевидно, має місце традиційне ототожнення нащадків Міцраїма з сучасними автору народами.

[55] В давньоєврейському тексті тут вжито власне ім’я Евер (עבר), яке автор Таргуму заміняє на етнонім іврайе (עיבראי) – «євреї», що походить від того ж кореня. Таким чином, замість виразу «він був батьком усіх синів Еверових» тут написано «він був батьком усіх синів єврейських». 

Розділ XІ

  1. І була на землі мова одна і мовлення одне, і рада одна мовою святою, якою говорили від створіння світу, від самого початку.
  2. І сталося: коли вони рухались зі Сходу, знайшли долину в землі Вавилону, і поселилися там.
  3. І сказали один одному: «Давайте виготовимо цеглини і обпалимо їх у печі». І була у них цегла замість каменів, а глина була у них замість смоли.
  4. І сказали: «Давайте збудуємо собі місто і вежу, а вершина її досягатиме небес, і зробимо собі ідола[56] на вершині її, і обосічний меч у руці його, і буде він діяти проти рядів ворожих воїнів, перед тим як ми будемо розсіяні по поверхні землі».
  5. І з’явився Господь, щоб покарати їх за місто і вежу, які збудували сини людські.
  6. І сказав Господь: «Ось народ один і мова одна у всіх їх, і те, що задумали вони зробити, тепер вони не відмовляться від здійснення свого задуму».
  7. Сказав Господь сімдесяти ангелам, які стоять перед Ним: «Тепер ідемо, зійдемо вниз і змішаємо мови їх, щоб не чули вони мови один одного».
  8. І з’явилося Слово Господа над містом і з ним сімдесят ангелів, що стояли проти сімдесяти народів, і кожен ангел мав свою власну мову для народу свого, і знаки письма його в руці його для кожного народу. І розсіяло їх Слово Господнє звідти по поверхні всієї землі, за сімдесятьма мовами; і не розумів кожний, що говорить ближній його, і вбивали один одного, і припинили будувати місто.
  9. Через те так і назвали те місто – «Бавель» (Вавилон),[57] бо там змішав Господь мову всім жителям землі, і звідти розсіяв їх Господь по поверхні всієї землі.
  10. Ось родовід нащадків Сима. Симові було сто років, коли він породив Арпахшада, два роки після Потопу.
  11. І жив Сим після того, як породив він Арпахшада, п’ятсот років; і породив він синів і дочок.
  12. І Арпахшад жив тридцять п’ять років і породив Шелаха.
  13. І жив Арпахшад після того, як породив він Шелаха, чотириста тридцять років; і породив він синів і дочок.
  14. І Шелах жив тридцять років, і породив Евера.
  15. І жив Шелах після того, як породив він Евера, чотириста три роки; і породив він синів і дочок.
  16. І жив Евер тридцять чотири роки, і породив Пелега.
  17. І жив Евер після того, як породив він Пелега, чотириста тридцять років; і породив він синів і дочок.
  18. І жив Пелег тридцять років, і породив Реу.
  19. І жив Пелег після того, як породив він Реу, двісті де’вять років; і породив він синів і дочок.
  20. І жив Реу тридцять два роки і породив він Серуга.
  21. І жив Реу після того, як породив він Серуга, двісті сім років; і породив він синів та дочок.
  22. І жив Серуг тридцять років, і породив Нахора.
  23. І жив Серуг після того, як породив він Нахора, двісті років; і породив він синів і дочок.
  24. І жив Нахор двадцять де’вять років, і породив Тераха.
  25. І жив Нахор після того, як породив він Тераха, сто дев’ятнадцять років; і породив він синів і дочок.
  26. І жив Терах сімдесят років, і породив Аврама, і Нахора, і Гарана.
  27. І ось родовід Тераха. Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана, а Гаран породив Лота.
  28. І сталося: коли Німрод вкинув Аврама у піч вогняну за те, що він не хотів служити його ідолам, і не було дозволено вогню в печі спалити його, тоді засумнівався[58] Гаран, кажучи: «Якщо переможе Німрод, я буду з його прихильниками,[59] а якщо переможе Аврам, то я буду з його прихильниками». І коли побачили всі народи, які були там, що вогонь не має влади над Аврамом, то сказали в серцях своїх: «Хіба не Гаран, брат Аврама, сповнений чаклунства і ворожби, шепотів заклинання над вогнем, щоб той не спалив його брата?» Раптом впав з висот небесних вогонь, і пожер Гарана на очах у Тераха, батька його. Так він був спалений в землі свого народження, в тій печі вогняній, яку зробили Халдеї для Аврама, брата його.
  29. І взяли Аврам і Нахор собі жінок: ім’я жінки Аврамової – Сара, а ім’я жінки Нахорової – Мілка, дочка Гарана, що він батько Мілки, і батько Іски, вона ж Сара.
  30. І була Сара безплідна, не було у неї плоду.
  31. І взяв Терах сина свого, і Лота Гаранового сина, тобто сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, сина свого, і вийшов з ними з Ура Халдейського, щоб іти в землю Ханаанську, і дійшли вони до Харану, і оселились там.
  32. І було днів Тераха двісті п’ять років, і помер він в Харані.

Коментарі:

[56] Буквально: סגדו – «поклоніння», «об’єкт поклоніння».

[57] Давньоєврейська назва Вавилону – Бавель (בבל) – означає «плутанина», «замішання», «безлад», вона утворена від дієслова בלל – «спричиняти замішання чи плутанину». В ассирійських джерелах назва міста читається як Babili – «ворота бога». 

[58] Буквально: איתפליג ליביה – «розділилося серце його».

[59] Буквально: אהי מן סיעתיה – «буду з його натовпом / військом».

Розділ XІІ

  1. І сказав Господь до Аврама: «Вийди-но до себе із землі твоєї, покинь батьківщину свою, залиш дім батька свого, вирушай в землю, яку Я покажу тобі.
  2. І зроблю Я тебе народом великим, і благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє, і будеш ти благословенням.
  3. І Я благословлю священників, що простягатимуть руки свої в молитві і благословлятимуть синів твоїх, а Валаама, що проклинатиме їх, Я прокляну, і вб’ють вони його на схилі Хориву, і тобою благословляться всі племена землі».
  4. І вийшов Аврам відразу, як тільки сказав йому Господь, і вийшов з ним також і Лот. Авраму було сімдесят п’ять років, коли вийщов він з Харану.
  5. І вивів Аврам Сару, дружину свою, і Лота, сина брата свого, і всю худобу, якою він володів, і душі тих, кого він навернув до віри в Харані,[60] і вивів їх, щоб повести їх у до землі Ханаанської; і прийшли вони в землю Ханаанську.
  6. І здіснив перехід Аврам в землі тій до місцевості Шехем,[61] до долини, де було повчання,[62] ханаанеяни ж жили тоді в землі тій, бо ще не прийшов час синам Ізраїлю оволодіти нею.
  7. І з’явився Господь Авраму і сказав: «Нащадкам твоїм віддам Я землю цю». І збудував там Аврам жертівника перед Господом, що з’явився йому.
  8. І вирушив він звідти до долини, що на сході, до Бетелю, і розкинув він намети свої: Бетель був на захід, Ай же – на схід; і збудував він там жертівника перед Господом, і покликав він там ім’я Господа.
  9. І піднявся Аврам, щоб іти, і рушив на південь.
  10. І був голод в землі тій, і зійшов Аврам до Єгипту, щоб оселитися там, бо посилився голод у Єгипті.
  11. І сталося: як тільки наблизився Аврам, щоб увійти до володінь Єгипетських, і підійшов до Ріки,[63] то вікрилися тіла їх при переході через Ріку.[64] І сказав Аврам до Сари, дружини своєї: «Ось досі я не бачив тіла твого, тепер же знаю, що ти жінка прекрасна на вигляд.
  12. І станеться: коли поглянуть на тебе єгиптяни і побачать красу твою, і скажуть: «Це його жінка», то вб’ють мене, а тебе залишать жити.
  13. Скажи ж про мене, благаю, що ти моя сестра, щоб було добре мені через тебе, і залишиться душа моя жити заради тебе».
  14. І сталося: коли увійшов Аврам до Єгипту, то побачили єгиптяни жінку його, що гарна вона дуже.
  15. І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном, і привели жінку його в царський дім фараона.
  16. І добре ставився фараон до Аврама заради Сари, і була у нього дрібна худоба, і воли, і віслюки, і раби, і служанки, і ослиці, і верблюди.
  17. І вразило Слово Господнє карами великими фараона і людей його дому за Сару, дружину Аврамову.
  18. І покликав фараон Аврама і сказав йому: «Що це вчинив ти мені? Чому не повідомив ти мені, що вона жінка твоя?
  19. Чому ти сказав: «Вона сестра моя», а я взяв її собі за жінку, і відразу вразили мене кари, хоча я не наближався до неї. Ось жінка твоя – забери і йди геть».
  20. І віддав наказ фараон про них мужам своїм, і вони вивели його, і дружину його, і все, що в них.

Коментарі:

[60] Тут вжито вираз דיגיירו – «яких навернув в юдейство».

[61] Ханаанське місто Шехем (Сихем) назване тут אתר שכם , тобто «місцевість Шехем», щоб підкреслити важливе значення не лише самого міста, а й гір, що його оточують – Гевал та Гарізім (див наступну примітку).

[62] Очевидно, мається на увазі особлива роль міста Шехем (Сихем) в майбутній історії Ізраїлю: після Виходу з Єгипту та завоювання Ханаану, нащадки Аврама на чолі з Йегошуа бін-Нуном (Ісусом Навином) здіснили тут жертвоприношення Богу та здіснили ритуал читання благословень і проклять Закону на двох пагорбах, що оточують Шехем – Гевал та Гарізім (Іс. Нав. 8:30-35).

[63] Імовірно, тут мається на увазі потік Ваді ель-Аріш, що служив в давнину кордоном між Єгиптом та азіатським континентом: перетнути цей потік означало ввійти до Єгипту.  

[64] Очевидно тут автор Таргума передає давній агадичний мотив, що розглядає перехід через річку (коли єврей покидає Обітовану Землю) як негативну дію, як виклик своєму покликанню бути євреєм עיברי, тобто тим, хто раз і назавжди перейшов через велику ріку Євфрат, щоб жити в Ханаані і більше не належати язичницькому світу. Той факт, що Аврам побачив оголене тіло Сари саме в цей момент, і що саме тоді виникає сумнів в його душі, імовірно, постає тут як знакова подія: Бог не схвалює його подорожі до Єгипту. 

Розділ XІІІ

  1. I вирушив Аврам із Єгипту, він та дружина його, і все, що у нього, а також Лот з ним, щоб йти на південь.
  2. І Аврам дуже розбагатів на худобу, срібло та золото.
  3. І пішов Аврам мандрувати з півдня до Бетелю, і повернувся до місця, де спочатку він розкинув намети свої між Бетелем та між Аєм.
  4. До місця жертівника, що його він збудував був там раніше, і покликав там Аврам ім’я Господа.
  5. І також у Лота, що виведений був з Єгипту за заслуги Аврама, була дрібна худоба, воли і намети.
  6. І не вміщувала їх земля, щоб жити разом, бо було майно їхнє велике, і тому не могли вони жити разом.
  7. І була суперечка між пастухами отар Аврамових та пастухами отар Лотових, бо пастухи Аврамові були застережені ним не ходити серед ханаенеян та перізеян, які на той час володіли тією землею, і пастухи Аврамові стримували худобу свою, щоб вона не пожирала їх посіви, йдучи до місця пасовиська; а пастухи Лотові були нерозумними, і йшли та їли те, що було на полях ханаанеян та перізеян, коли ці народи ще жили в землі тій.
  8. І сказав Аврам Лотові: «Нехай не буде суперечки між мною і тобою, між пастухами моїми і пастухами твоїми, бо ми родичі[65].
  9. Чи не вся земля перед тобою? Тепер відділися від мене: якщо ти на північ – то я на південь, якщо ти на південь, то я – на північ».
  10. І звів очі свої Лот на місце розбещення, і побачив всю рівнину Йорданську – вся вона була зрошуваною землею до того часу, поки не покарав Господь у гніві Своїм Содом і Гомору; була земля та чудова, бо дерева росли там як у Саду Господньому, і врожаї там родили як у землі Єгипетській, там де в’їзд до Цоару.
  11. І вибрав собі Лот всю рівнину Йорданську, і вирушив Лот зі сходу, і відокремилися люди його від його брата Аврама.
  12. Аврам оселився в землі Ханаанській, а Лот оселився в містах рівнини, і розкинув намети свої до Содому.
  13. Люди ж Содому були дуже злими щодо грошей і дуже пожадливими стосовно своїх тіл, коли відкривали наготу свою; и проливали вони кров праведних, і змушували працювати чужинців, і дуже зневажали Ім’я Господа.
  14. І сказав Господь Авраму після того, як Лот відокремився від нього: «Ось тепер підніми твої очі й поглянь з того місця, де ти стоїш, на північ і південь, і на схід і на захід.
  15. Бо вся ця земля, що ти її бачиш, тобі та синам твоїм Я віддам її навіки.
  16. І зроблю нащадків твоїх численними, як порох земний, що його не може людина полічити.
  17. Встань, піди в землю ту, пройди її вздовж і в поперек та візьми її силою, бо тобі Я віддаю її».
  18. І поширив Аврам намети свої, волів своїх, баранів своїх, та й прийшов і оселився у діброві Мамре, де видіння потім було йому, в Хевроні, і збудував там жертівник перед Господом.

Коментарі:

[65] Буквально:  ארום גוברין אחין אנחנא – «бо ми мужі-браття».

Розділ XІV

 1. І було у дні Амрафела – це ж він Німрод, що хотів укинути Аврама до печі, – царював він в Понтосі; Аріох, що був найвищий серед тих воїнів,[66] царював в Талесарі; Кедорлаомер, що був перев’язаний як перев’язуються снопи,[67] цар Еламу; і Тідаль, лукавий як лисиця,[68] цар народів, що слухалися його.[69]

2. Вчинили вони війну проти Бери, чиї справи були злими,[70] царя Содомського; і проти Бірші, чиї справи були нечестивими,[71] царя Гоморського; Шинава, що навіть батька свого ненавидів,[72] царя Адми; і Шемевера, який розбестив члени свого тіла блудом,[73] царя Цевоїму; і царя міста, яке поглинуло своїх мешканців,[74] воно ж Зоар.[75]

3. Усі вони об’єдналися Долині Садів,[76] на тій місцевості, звідки витікають потоки води і впадають вони в Море Солоне.[77]

4. Дванадцять років служили вони Кедорлаомеру, а на тринадцятий рік повстали.

5. А року чотирнадцятого прийшов Кедорлаомер та царі, що з ним, і вразили воїнів, які були в Аштарот-Карнаїмі, і тих богатирів, що в Гаматі, і тих, що жах наводять, в Шаве-Кір’ятаїмі,[78]

6. І хореїв,[79] що жили у високих горах Гіблая аж до рівнини Паран, що прилягає до кордонів пустелі.

7. І повернулися до того місця, де суд здійснював пророк Мойсей, біля джерела Води Сперечання,[80] що він зветься також Рекам, і вразили всі поля амаликитян, а також амореїв, що жили в Ен-Геді.

8. І вийшов цар Содому, і цар Гомори, і цар Адми, і цар Цевоїму, і цар міста, що поглинає своїх мешканців, воно ж Зоар, і вчинили битву на Рівнині Садів:

9. З Кедорлаомером, царем Еламським, і Тідалем, царем народів, які слухалися його, і Амрафелом, царем Понтосу, і Аріохом, царем Теласарським. Чотии царі вчинили битву проти п’ятьох царів.

10. А в Долині Садів були ями, наповнені смолою,[81] і царі Содомський і Гоморський попадали туди, а ішні втекли в гори.

11. І забрали ті чотири царі все майно Содома і Гомори і всю їжу їх, і пішли.

12. І взяли в полон Лота, племінника Аврамового, і все майного його, і пішли, бо він теж жив у Содомі.

13. І прийшов Ог, який врятувався з-поміж приречених загинути від вод Потопу, бо він застрибнув був на Ноїв ковчег і врятувався на його даху, а Ной підтримував його їжею. Але не через праведність свою він врятуався, а лише для того, щоб побачили мешканці світу могутність Господа і щоб сказали: «Чи не ті це воїни, що спочатку повстали були проти Володаря Всесвіту, і що винищені були з поверхні землі?». А коли ті царі разпочали війну, Ог був з ними, і сказав у серці своїм: «Піду, сповіщу Авраму про Лота, якого взяли в полон, щоб визволити його з рук тих царів, до яких він потрапив». І він встав і пішов напередодні Песаху, і застав його [Аврама], коли той готував прісний пасхальний хліб, тоді сповістив він Авраму єврею, який мешкав тоді у володіннях Мамре амореяниня, брата Ешколя і брата Анера, а вони були володарями заповіту Аврама.[82]

14. А коли почув Аврам, що потрапив в полон родич його, то озброїв слуг своїх, які були навчені військової справи, вихованців дому свого, але вони не хотіли йти з ним. Тоді вибрав він поміж ними Еліезера, сина Німрода, що силою своєю був рівний усім тим трьомстам вісімнадцяти рабам, і переслідували ворогів до Дана.

15. І дорогою вночі він розділив їх: частина їх була зайнята битвою проти тих царів, інша частина – зненацька вразила первістків Єгипту. І встав він [Аврам] і слуги його, і переслідували тих, що залишилися, аж до Пам’ятки Гріха,[83] що в майбутньому була творена в Дані, що на північ від Дармашека.[84]

16. І повернув Аврам все майно, а також Лота, родича свого, і майно його повернув, і жінок його, і народ його.

17. І вийшов цар Содомський назустріч йому, після того як повернувся він [Аврам] з битви проти Кедорлаомера і царів, які були з ним, на Долину Повернення,[85] вона ж дорога царська.

18. І Цар Праведний,[86] він же Шем, син Ноя, цар Єрусалимський, вийшов назустріч Авраму і виніс йому хліб і вино, бо в той час він служив перед Богом Всевишнім.

19. І поблагословив він Аврама, і сказав: «Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, який праведно володарює над небесами і землею.

20. І благословенний Бог Всевишний, що зробив ворогів твоїх як щит, що приймає на себе удар». І дав йому Аврам одну десяту частину з усього майна, що він повернув назад після битви.

21. І сказав цар Содомський до Аврама: «Поверни мені душі людей мого народу, яких ти повернув з полону, а майно візьми собі».

22. І сказав Аврам цареві Содомському: «Здіймаю руки мої у присязі перед Господом, Богом Всевишнім, який заради праведників пильнує над володіннями своїми, над небесами і землею,

23. Що ні нитки, ані ремінця від сандалії не візьму я з твого майна, щоб не звеличив ти себе, кажучи: «Я збагатив Аврама рукою своєю».

24. Хіба не я володію всією цією здобиччю? Забери все своє, окрім того, що з’їли слуги мої; а також окрім долі мужів, що ходили зі мною – Анера, Ешколя і Мамре – вони також заберуть свою долю здобичі.

Коментарі:

[66] Автор Таргума додає тут до біблійного тексту свій власний коментар: він пояснює етимологію імені «Аріох» (אריוך), виводячи її від слова אריך – «довгий» (в значенні «високий»). Далі пояснюється традиційна етимологія імен всіх чотирьох царів (див наступне посилання).

[67] Ім’я «Кедорлаомер» (כדרלעומר) стародавній перекладач пов’язав зі словом עומר («сніп»), фразуדהוה קציר מהתפיך כעומרין:  із загадковим змістом, можливо можна витлумачити як міцно стягнутий шкіряним поясом – міцне підперезання було необхідною частиною бойового спорядження воїна і свідчило про його силу і вправність у бою.

[68] Ім’я «Тідаль» (תדעל) співзвучне з арамейським словом תעל («лисиця»).

[69] Не зовсім зрозумілий вираз מלך גוים («цар Гоїмський» або «цар народів») укладач Таргуму упевнено читає як מלכא דעממיה «цар народів», виходячи, очевидно з народної етимології імені «Тідаль»: цар-хитрун, що своїм лукавством та улесливими словами змушує народи слухатися.

[70] Наводиться традиційна етимологія імені «Бера» (ברע) як «у злодійстві [він]».

[71] Ім’я «Бірші» (ברשע) тлумачиться як прийменник ב («в») та іменник רשע («беззаконня», «нечестя»), тобто «у нечесті [він]»

[72] Етимологія імені «Шинав» (שנאב) пояснюється як утворене від двох слів: שני – «той, хто ненавидить» і אב «батько».

[73] Етимологія імені «Шемевер» (שמאבר) пов’язується автором Таргума зі словом אבר – «член [тіла]», можливо тут евфемізм – статевий орган.

[74] Давня назва цього міста в масоретському тексті представлена як Бела (בלע); автор Таргума тлумачить значення цієї назви як похідної від дієслова בלע («ковтати», «поглинати»), тому називає його тут не Бела, а  דקרתא דבלעת דיירהא, тобто «місто, що поглинає своїх мешканців».

[75] Давньоєврейську транслітерацію іншої назви міста Цоар (צער) автор Таргума Псевдо-Йонатана передає як Зоар (זוער).

[76] Тут вжито слово перського походження пардес (פרדיס).

[77] Море Солоне (ימא דמילחא) – інша назва Мертвого моря.

[78] Автор Таргума послідовно заміняє назви підкорених народів рефаїми (רפאים), зузіми (זוזים) та еміми (אימים) на пояснення цих назв, які були створені традиційною іудейською екзегетикою: воїни (גובריא), богатирі (תקיפיא) та ті, що жах наводять (אימתני). 

[79] Хореї (חוראי) – це хуррити.

[80] Екзегетична вставка, яка пояснює, що в більш пізні часи, коли жив пророк Мойсей, це місце було пов’язане з визначними подіями його життя. Назва цієї місцевості в Таргумі Псевдо-Йонатана – Ме-Мецвата (מי מצותא), тобто Вода Сперечання, що відповідає біблійному Ме-Меріва (מי מריבה), що знаходиться в північно-східній частині Синайського півострова (Числ. 20:13). 

[81] Буквально: חימרא, тобто бітумом.

[82] Вираз מריה קיימיה דאברם в Таргумі, швидше за все, тлумачиться як учасники релігійного заповіту, тобто послідовники монотеїстичної віри Аврама.

[83] Автор Таргума інтерпретує географічну назву Хова (חובה) як таку, що походить від слова חובה – гріх, провина, тому в арамейському парафразі тут вжито вислів אידיכר חובא – «Пам’ятка Гріха».

[84] Назву міста Дамаск (біблійне דמשק – Даммасек) передано тут як Дармашек (דרמשק); подібний варіант цієї назви зустрічається і в давньоєврейському тексті (І Хр. 18:5, 6).

[85] Топонім אמק שוה («долина Шаве») тут передається як מישר מפנא – «Долина Повернення [Покаяння]», що є свідченням метафоричного тлумачення біблійних топонімів.

[86] Автор Таргума не розглядає вираз מלכי־צדק (Малькі-Цедек) як власне ім’я, а як ім’я узагальнене, що характеризує правителя міста Шалему (שלם) – מלכא צדיקא «Цар Праведний». Варто відзначити, що царі Єрусалима зберігали ім’я-титулאדני־צדק  (Адоні-Цедек – «Володар Праведності») навіть в добу, коли містом володіли євусеї (Іс. Нав. 10:1). Цей титул, імовірно, є відлунням тих давніх часів, коли Шалем (Єрусалим) був центром монотеїстичного культу Ель-Елейона (אל־עליון) – Бога Всевишнього.    

Розділ XV

1. Після тих подій, коли зібрались були царі разом і впали, а Аврам піднісся над ними, і коли вбито було чотирьох царів, а Аврам повернув з полону дев’ять станів, подумав Аврам у серці своїм і сказав: «Горе мені нині, бо отримав я призначену мені нагороду у цьому світі, тож не буде мені спадку у світі майбутньому.[87] Або може інше статися: підуть брати і родичі тих, хто були вбиті мною, і об’єднаються в легіони, і підуть війною на мене. А може знайшла вже мене нагорода моя в цей час за невеликі заслуги, тому вони й впали переді мною, а в інший час не знайдеться нагороди для мене, і знеславлене буде мною ім’я Небес». І тоді було слово[88] Господа до Аврама у видінні: «Не бійся, навіть якщо вони зберуться в легіони і підуть на тебе, Моє Слово[89] – щит для тебе; і навіть якщо вони падають перед тобою у цьому світі, винагорода за твої добрі діяння, що зберігається і готується переді Мною у світі майбутньому, дуже велика».

2. І сказав Аврам: «Господи Боже, багато чого Ти дав мені, і ще багато маєш намір дати мені, але я яка користь мені з того, бо піду я з цього світу не залишивши після себе нащадків, а Еліезер, управитель мого дому, через якого було здійснено для мене чудеса в Дармашеку,[90] чекає успадкувати все моє».

3. І сказав Аврам: «Ось Ти не дав мені сина, і ось управитель мого дому успадкує все моє».

4. І ось слово[91] від Господа було йому, кажучи: «Не успадкує він усе твоє, але син, якого ти породиш, він успадкує все твоє».  

5. І вивів його назовні і сказав йому Бог: «Подивися тепер на небеса і полічи-но зорі, які ти не зможеш полічити». І сказав йому Бог: «Такими численними будуть нащадки твої».

6. І мав Аврам віру в Слово Господа, і вона була зарахована йому як заслуга, бо він не сперечався словами з Ним [Богом].

7. І сказав Він йому: «Я Господь, що вивів тебе з палаючої печі халдейської,[92] щоб дарувати тобі у спадок Землю.

8. І сказав Аврам: «Господи Боже, яким чином я знатиму, що я вспадкую її?»

9. І сказав йому Бог: «Візьми і принеси мені жертвоприношення: трирічну ялівку, трирічного козла, а також трирічну козу, голубку і молодого голуба».

10. І привів Аврам все це, і розрубав їх навпіл, і розклав шматки-половини один проти одного, а птахів не розрубав.

11. І зійшли язичники у вигляді нечистих птахів, щоб захопити отари Ізраїлеві, проте заслуги Аврама захистили їх.

12. І коли сонце наблизилося до свого заходу, глибокий сон напав на Аврама, і ось чотири царі встали, щоб перетворити на рабів його синів: перший цар – Жах, він же Вавилон; другий цар – Морок, він же Мідія, третій цар – Велич, він же Греція; четвертий цар – Падіння, він же Едом,[93] якому призначено впасти і більше не встати, і з часу його падіння має початися піднесення народу дому Ізраїлевого.

13. І сказав Бог Авраму: «Неодмінно ти повинен знати, що житимуть нащадки твої в землі не своїй, тому що ти не повірив Мені,[94] і зроблять їх рабами, і пригнічуваимуть їх чотири сотні років.

14. А також народ, що змушуватиме їх працювати на себе, Я судитиму двомастами і п’ятдесятьма карами, щоб вивести їх на свободу з великим багатством;

15. А ти приєднаєшся до свої предків, у мирі спочине душа твоя, і поховають тебе в добрій старості.

16. А в четвертому поколінні повернуться нащадки твої сюди, щоб успадкувати її [землю], бо ще не виповнилася міра провини Амореїв».

17. І коли зайшло сонце і настала тьма, ось побачив Аврам Ге-Хінном,[95] що піднімався, дим, і вугілля палаюче, і полум’яні іскри вогню, щоб судити дім нечестивих, і ось пройшов він між тими шматками жертов.

18. В той день уклав Господь з Аврамом заповіт, що Він не судитиме нащадків його в ній [землі тій], і що виведе їх із того царства, кажучи: «Нащадкам твоїм Я дав землю від Нілу, що в Єгипті,[96] аж до великої Ріки, Ріки Євфрат.

19. Землю шалміїв, і кенезеян, і кадмонеїв,

20. І хеттів, і перізеян, і вояків,

21. І амореїв, і хананеїв, і гергашеян, і євусеїв».

Коментарі:

[87] Вираз «світ цей» (עלמא הדין) вживається в єврейській традиції для позначення плинного гріховного світу, а «світ майбутній» (עלמא דאתי) – означає прийдешнє Царство Бога.

[88] Тут вжито перське слово פיתגמא, що означає слово, подія, протее цей термін ніколи не використовується у значенні Слова (מימרא) Господа як особливої форми теофанії.

[89] Тут використано вираз מימרי – «Слово Моє».

[90] Очевидно, йдеться про надприродну силу Елівезера, який сам переміг війська чотирьох царів, переслідувавши їх до Дармашеку (Дамаска). Див. ТгЙ Бут. 14:15.

[91] Тут: פיתגמא.

[92] Див. ТгЙ Бут. 11:28.

[93] В єврейських творах доби пізньої античності Едом (אדום) – це евфемістична назва Риму.

[94] Імовірно, мається на увазі запитання Аврама з відтінком сумніву: «Господи Боже, яким чином я знатиму, що я вспадкую її?». Див. ТгЙ Бут. 15:8.

[95] Ге-Хінном (גיהינם) – тобто, пекло.

[96] В Таргумі біблійний вираз  «потік Єгипетський» тлумачиться як Ніл (נילוס), хоча в біблійному тексті мається на увазі, швидше за все, Ваді ель-Аріш.

Розділ XVІ

1. А Сара, дружина Аврама, не народжувала йому дітей. І була в неї рабиня, єгиптянка на ім’я Аґар, дочка фараона, яку він дав їй в служанки тоді, коли забрав був її до себе, і коли Слово від Господа вразило його карами.

2. І сказала Сара Авраму: «Ось тепер утривує мене Господь від народження. Тепер ось увійди до рабині моєї, і звільни її: можливо, через неї я збудую свій дім». І прийняв Аврам слово Сари.

3. І привела Сара, жінка Аврама, єгиптянку Аґар, служанку свою, коли пройшло десять років часу проживання Аврама в землі Ханаанській; і відпустила її на волю, і дала її Авраму, чоловікові своєму для подружнього життя.

4. А він увійшов до Аґари, і вона завагітніла, і, побачивши, що вагітна, зневажила в своїх очах честь своєї пані.

5. І сказала Сара Авраму: «Все моє приниження – через тебе, бо довірилася я тобі, що вчиниш ти справедливо стосовно мене, адже я покинула країну свою, і дім батьківський, і пішла з тобою в землю чужу; і через те, що не могла я народити, звільнила служанку свою, і дала її тобі, щоб лежала вона на твоєму лоні. І побачила вона, що перемогла мене, і зневажено честь мою перед нею. Тепер відкрите перед Господом[97] приниження моє, і нехай Він розстелить мир Свій між мною і тобою, і через нас наповнить землю, і не буде нам потрібна для народження дітей Аґар, дочка фараона, сина Німрода, який покарав тебе в печі вогняній».

6. І сказав Аврам Сарі: «Ось служниця твоя в твоїй владі, роби з нею те, що буде правильним в твоїх очах». І ображала її Сара, і втекла Аґар від неї.

7. І знайшов її ангел Господній біля джерела води в пустелі, біля джерела, що по дорозі до Хагри.[98]

8. І сказав: «Аґар, служанка Сари, звідки ти йдеш, і куди прямуєш?» І сказала вона: «Від Сари, моєї пані, я втікаю».

9. І сказав їй ангел Господній: «Повернися до своєї пані, і підкорися під руку її».

10. І сказав їй ангел Господній: «Надзвичайно примножу нащадків твоїх, так що й полічити їх не зможуть через велику кількість».

11. І сказав їй ангел: «Ось ти завагітніла, і народиш сина, і назвеш йому ім’я – «Ішмаель», бо відкрита перед Господом образа твоя.

12. І буде він подібний до дикого віслюка серед синів людських: руки його каратимуть ворогів його, а руки ворогів його простягатимуться, щоб вчинити йому зло; і перед усіма братами засмучений буде і зламаний».[99]

13. І піднесла Аґар хвалу перед Господом, чиє Слово[100] говорило з нею, і сказала так: «Ти – Живий і Сущій,[101] хто бачить, але залишається невидимим». Бо сказала вона: «Ось тут з’явилася слава Шехіни Господа у видінні».

14. Через це назвала Аґар ту криницю так: «Криниця, біля якої відкрився Живий і Сущій». Це та криниця, що знаходиться між Рекамом і Халуцою.

15. І народила Аґар Авраму сина, і назвав Аврам ім’я сину своєму, якого народила йому Аґар – «Ішмаель».

16. І було Аврама вісімдесят шість років, коли народила Аґар Авраму Ішмаеля.   

Коментарі:

[97] Це ідіоматичний вислів: אתגלי קדם ייי – «відкрито перед Господом», означає: «Бог звернув увагу на це» або благання про те, щоб Господь втрутився в ситуацію. Див. також вірш 11-й.

[98] Невідома географічна назва. Можливо, цей топонім дещо трансформований заради співзвучності з іменем Агари: חגרא/Хагра –  חגר/Хагар (оригінальне звучання імені служанки Сари). В ТгНеоф це місце описується як עיינה באורחא דחלוצא – «джерело, що по дорозі до Халуци». Порівняємо з віршем 14-м в ТгЙ.

[99] Інакше фразу יתערבב וישרי можна перекласти як «змішаний буде і мешкатиме [перед братами]». Можливо, автор Таргума навмисне вживає тут вираз, що може мати два значення. В Таргумі Неофіті цю фразу передано як קדם כל אומי אחוי ישרי – «перед усіма народами [що походять з] братів його буде мешкати».

[100] Термін מימריה – «Слово Його» – вживається тут як тотожний מלאכא דייי – «ангел Господній». Така тенденція ототожнення ангела, який відкриває присутність Самого Бога, зі Словом притаманна Таргумам Палестинської групи. Такий підхід сягає своїм корінням в танахічну концепцію Божественного Слова (דבר האלהים) як найвищого прояву одкровення Бога в світі.

[101] Слово קיים може бути перекладено ще й як «Вічний». Див. також вірш 14-й.

Розділ XVІI

1. Авраму було дев’яносто дев’ять років, і з’явився Господь Авраму і сказав: «Я – Бог Всемогутній. Вклоняйся мені і будь досконалим у плоті своїй».[102]

2. І поставлю заповіта Мого між Словом Моїм і тобою, і розмножу тебе надзвичайно.

3. А оскільки Аврам не був обрізаний, він не міг встати і стояти перед Богом, і схилив він обличчя своє, і говорив з ним Господь, кажучи:

4. «Ось Я поставлю заповіта Мого з тобою, і будеш ти батьком багатьох народів.

5. І не будуть більше називати тебе «Аврам», але буде ім’я твоє «Авраам», бо батьком багатьох Я призначаю тебе.

6. І поширю тебе дуже-дуже, і віддам тобі у володіння [землю], і царі, і правителі від тебе вийдуть.

7. І поставлю заповіт Мій між Словом Моїм і між тобою, і між синами твоїми після тебе, і поколіннями, що повстануть за тобою, щоб бути для тебе Богом, і для синів твоїх після тебе.

8. І дам тобі і синам твоїм після тебе землю мешкання твого – всю землю Ханаану – у володіння вічне, і буду для них Богом».

9. І сказав Господь Аврааму: «А ти будеш заповіт Мій дотримувати, ти і сини твої після тебе у поколіннях їхніх.

10. Ось заповіт Мій, між Словом Моїм та між вами, що ви будете дотримувати його, між синами твоїми, які повстануть після тебе: нехай буде обрізаний у вас кожен чоловічої статі, навіть якщо немає в нього батька, який би обрізав його.

11. І обріжте плоть вашої крайньої плоті, і це буде знаком заповіту між Словом Моїм та між вами.

12. Кожен син восьмого дня[103] нехай буде обрізаний у вас. Кожен чоловічої статі у поколіннях ваших, що був вихований серед вас, і той, кого купили за срібло, з будь-якого народу, що не з синів твоїх:

13. неодмінно обрізання здійсниш над тим, хто вихований серед вас, і хто куплений за срібло. І буде заповіт Мій на плоті вашій заповітом вічним.

14. А необрізаний чоловічої статі, що не буде обрізана крайня плоть його, знищений чоловік той буде з-поміж народу свого: заповіт Мій знехтував він».

15. І сказав Господь до Авраама: «Сарай,[104] дружина твоя, більше не буде називатися ім’ям «Сарай», але «Сара» ім’я їй буде.

16. І Я благословлю її в тілі її, і дам тобі від неї сина; і Я благословлю її, і зібрання людей, і царі, що народами правлять, від неї будуть».

17. І впав Авраам на обличчя своє, і здивувався, і сказав у серці своєму: «Чи від столітнього буде дитя, і хіба Сара, дев’яностолітня народить?»

18. І сказав Авраам перед Господом: «О, хоч би Ішмаель стояв перед Тобою і служив Тобі!».

19. І сказав Господь: «Воістину Сара, дружина твоя, народить тобі сина, і назвеш ім’я йому – «Ісаак», і Я поставлю заповіт Мій з ним заповітом вічним із нащадками його, що будуть після нього.

20. І про Ішмаеля почув Я благання твоє: ось благословлю Я його, і розмножу його, і зроблю його сильним надзвичайно; дванадцять князів породить він, і зроблю Я його народом численним.

21. А заповіт Мій поставлю з Ісааком, якого народить тобі Сара, дружина твоя, в цей самий час наступного року».

22. І припинив говорити Господь з ним, і піднялася Слава Господа від Авраама.

23. І взяв Авраам Ішмаеля, сина свого, і всіх вихованців дому свого, і всіх рабів, куплених за срібло, всіх чоловічої статі в домі Авраама, і обрізав крайню плоть у них в той самий день, коли говорив з ним Господь.

24. А Аврааму було дев’яносто дев’ять років, коли обрізав він крайню плоть свою.

25. А Ішмаелю, сину його, було тринадцять років, коли він [Авраам] обрізав крайню плоть його.

26. Саме в один і той же день на чотирнадцятий рік був обрізаний Авраам і син його Ішмаель.

27. І всі мешканці дому його, вихованці дому його і куплені за срібло з інших народів були обрізані з ним.

Коментарі:

[102] Вираз «у плоті своїй» (בישרך), імовірно, стосується обряду обрізання і досконалого збереження насіння (нащадків) Аврама від змішання з язичниками через шлюб. Цієї фрази в давньоєврейському тексті тут немає, відсутня вона також в ТгНеоф і ТгКаГ. Оскільки цей уривок є вступом до розповіді про дарування заповіді обрізання.  

[103] בר תמניא יומין – «син восьмого дня» – це ідіома, що означає «восьмиденне немовля».

[104] Ім’я дружини Авраама в давньоєврейському тексті звучить тут як שרי – Сарай – «княгиня моя». Оскільки жінка Авраама тепер стане справжньою княгинею для багатьох народів (а не тільки для Авраама), то займенниковий суфікс י- забрано від її імені, і воно набуває форми שרה – Сара («княгиня»). Таргум зберігає тут орфографію масоретського тексту. 

Розділ XVІIІ

1.І з’явилася йому [Аврааму] Слава Господня в долині Мамре,[105] а він саме сидів хворий через рану обрізання біля входу до намету свого в спекотну пору дня.[106]

2. І підвів очі свої, і побачив: ось три ангели, подібні на вигляд до мужів, стоять перед ним. Ангели були послані, щоб задовольнити три потреби – бо неможливо для ангела-служителя бути посланим більше ніж з одним завданням – один прийшов звістити добру звістку, що Сара зачала сина; один прийшов, щоб визволити Лота; один прийшов, щоб зруйнувати[107] Содом і Гоморру. І коли побачив він їх, побіг до них від входу до намету свого, і вклонився їм до землі.

3. І сказав він: «Будь ласка, по милості від лиця Твого, Господи, якщо нині я знайшов милість перед Тобою, нехай не підіймається Слава Шехіни Твоєї від раба твого, аж поки я не пригощу[108] мандрівників оцих».

4. І знову сказав Авраам до тих мужів: «Ось візьміть трохи води, помийте ноги ваші і відпочиньте під деревом.

5. А я візьму кілька хлібів і ви підкріпите серця ваші, і подякуєте в ім’я Слова Господнього, і після цього підете, бо в час прийому їжі завітали ви до раба свого, щоб підкріпитися». І сказали вони: «Добре мовиш ти! Роби як ти сказав».

6. І поспішив Авраам в намет до Сари: «Поквапся, три міри найкращого борошна змішай і приготуй коржі».

7. І побіг Авраам до худоби і взяв ніжне й гладке телятко, і віддав його слузі, а той поспішив приготувати варене м’ясо.

8. І взяв вершкового масла і молока, і телятко, яке вареним приготував його слуга, і розіклав перед ними за порядком створення світу. А він прислуговував їм, а вони сиділи, і здавалося йому, що вони їдять.

9. І сказав йому один із них: «Де Сара, дружина твоя?». І сказав [Авраам]: «Ось вона в наметі».

10. І сказав один із них: «Неодмінно повернуся до тебе наступного року, а ви встанете назустріч, і у Сари, дружини твоєї, буде син». І почула те Сара, стоячи біля входу до намету. А Ішмаель піднявся вслід за нею, і почув, що сказав ангел.

11. А Авраам і Сара вже постаріли днями, і у Сари припинився вихід жіночих нечистот.

12. І здивувалася Сара в серці своєму, кажучи: «Після того, як я постаріла, хіба завагітнію я? Та й пан мій Авраам вже старий».

13. І сказав Господь Аврааму: «Чому це засміялася Сара, кажучи: «Невже справді я буду народжувати? Адже я стара!».

14. Хіба можна приховати щось від Господа? Саме в час свята Песаху, який ви зараз святкуєте, Я повернуся, і у Сари буде син.

15. І заперечила Сара, і сказала: «Я не здивувалася!», бо злякалася вона. І сказав ангел: «Не бійтеся, бо ти справді сміялася».

16. І встали звідти ті ангели, які стали подібні до мужів аби звістити ту новину Сарі, щоб зійти на висоти небесні, а третій з них подивився в бік Содому. І Авраам пішов з ними, щоб провести їх.

17. І Господь сказав через Слово Своє: «Хіба можу Я приховати від Авраама те, що збираюся зробити? І це по справедливості, що Я не зроблю того, аж поки не сповіщу йому про те.

18. Бо Авраам має стати народом великим і сильним, і благословляться через нього, через заслуги його, всі народи землі.

19. Бо відкрита перед Господом праведність його, що він навчить синів своїх і тих, хто належатиме до дому його після нього, і вони триматимуться праведних шляхів перед Господом, аби чинити правду і суд справедливий, щоб Господь міг навести на Авраама все те добро, про яке Він промовив стосовно нього».

20. І сказав Господь до ангелів-служителів: «Зойк проти Содому і Гомори, які пригнічують бідних людей і вирішили, щоб кожного, хто дає біднЯківі шматок хліба, кидати у вогнище, дуже тяжкий він; і провина їхня – надзвичайно сильна.

21. Тепер Я з’явлюся і побачу, що то за зойк ніби збезчещеної дівиці, підіймається до Мене. Чи вже довершили вкрай вони свої беззаконня? А якщо вони здійснять покаяння переді Мною, то чи не будуть вони ніби зовсім невинні? Тоді Я ніби й не знав нічого, й не відплачу їм».

22. І повернули звідти два ангели, що подібні до мужів, і попрямували до Содому, а Авраам в цей час благав про милість стосовно Лота, і служив молитвою перед Господом.

23. І молився Авраам і сказав: «Невже гнів Твій згубить невинного разом з винним?»

24. Якщо тільки п’ятдесят невинних буде в тих містах, які моляться до Тебе, по десять в кожному місті в п’яти містах – Содомі і Гоморі, Адмі і Цевоїмі, і Зоарі – невже гнів Твій згубить, і не залишить без кари того місця заради заслуг п’ятдесяти праведників, що живуть на ньому?

25. Адже негоже для Тебе вчинити так, щоб вбити невинного разом з винним, і буде невинний як винний? Негоже це для Тебе! Невже таке можливо, щоб Той, Хто судить всю землю, не вчинив справедливо?»

26. І сказав Господь: «Не знаходжу Я п’ятдесяти невинних, які б молилися до Мене в цьому місті, щоб Я залишив без кари все те місце заради них».

27. І відповів Авраам і сказав: «Благаю, змилуйся: ось тепер я почав говорити перед Господом, а я лише порох і попіл!

28. Можливо, не вистачить до п’ятдесяти невинних п’яти, чи ти знищиш через нестачу п’яти в Зоарі все місто?» І сказав Бог: «Не знищу, якщо знайду там сорок п’ять невинних».

29. І знову заговорив до Нього Авраам, і сказав: «Можливо, знайдеться там лише сорок невинних, по десять в кожному з чотирьох міст, а Зоар, чиї провини менші, залишений буде без кари через милість Твою?» І сказав Бог: «Не знищу й заради сорока невинних».

30. І сказав Авраам: «Нехай же не посилиться зараз гнів Володаря світів, Господа!» І сказав: «Можливо, там знайдеться лише тридцять невинних, по десять у кожному з трьох міст, а Цевоїм і Зоар залишені будуть без кари через милість Твою?» І сказав Бог: «Не знищу й заради тридцяти».

31. І сказав Авраам: «Благаю, змилуйся: ось тепер я почав говорити перед Володарем всіх світів, Господом. Можливо, там знайдеться двадцять невинних, що моляться, по десять у кожному з двох міст, а три залишиш без кари по милості Твоїй?» І сказав Бог: «Не знищу заради двадцяти невинних».

32. І сказав Авраам: «Благаю, по милості Твоїй, нехай не посилиться гнів Володаря всіх світів, Господа, коли я говоритиму цього разу. Можливо, там знайдеться лише десять невинних, і я разом з ними буду молитися про милість над усім цим місцем, то ти залишиш їх без кари? І сказав Бог: «Не знищу заради заслуг десятьох праведників».

33. І піднялася вгору Слава Шехіни Господа, як тільки Він припинив говорити з Авраамом.

Коментарі:

[105] Імовірно, тут гра слів: בחיזוי ממרא можна прочитати як «у видінні Слова».

[106] Буквально: לתוקפא דיומא – «у міць / силу того дня».

[107] Буквально: למיהפך – «перекинути [догори дном]».

[108] Буквально: דאיכנוס – «зберу».

Розділ XІХ

  1. І пішли того вечора двоє ангелів до Содому, а Лот саме сидів біля воріт Содому. І побачив Лот, і встав, щоб піти назустріч їм від входу до намету свого. І схилив до землі обличчя своє.
  2. І сказав Лот: «Благаю, тепер поверніться, панове мої, звідси, і зайдіть до домівки раба вашого, заночуйте і обмийте ноги ваші, а потім підете далі своєю дорогою». І сказав один з них: «Ні, бо ми ночуватимемо на вулиці».
  3. І переконував їх Лот наполегливо, і вони все ж повернули до нього і увійшли до його домівки. А він влаштував для них гостину, і спік для них прісних хлібів, і вони вдавали, що ніби їдять.
  4. Вони ще не лягли спати, коли нечестиві люди того міста, жителі Содому, від малого до старого повернули до того будинку – весь народ, всі до одного.
  5. І покликали Лота і сказали йому: «Де ті мужі, що прийшли до тебе цієї ночі? Виведи їх сюди, і ми скористаємось ними!».[109]
  6. І вийшов Лот до них до входу у свій дім, і двері зачинив за собою.
  7. І сказав Лот: «Благаю вас, браття мої, не чинить зла!
  8. Ось є у мене дві дочки, які не ще мали стосунків з чоловіками, ось я виведу їх вам, і робіть з ними, як ви намітили собі, тільки мужам цим не робіть ніякого зла, бо вони увійшли всередину мого дому і знайшли собі притулок під моїм дахом».
  9. І сказали вони: «Виведи їх сюди!» І сказали ще: «Хіба оцей [Лот] не приходько, що прибув мешкати серед нас? І ось він вже суд чинить і вчить нас усіх справедливості?[110] Тепер ми зробимо тобі ще гірше, ніж їм!» І тиснули вони на мужа того, на Лота дуже, і підійшли, щоб виламати двері.
  10. І простягли мужі ті руки свої, і завели Лота до себе в дім, і двері зачинили.
  11. А людей, які були біля входу до будинку, вразили сліпотою всіх – від малого до старого, так що ті знесилилися, шукаючи виходу.
  12. І промовили мужі ті до Лота знову: «Хто ще є в тебе в домі, родичі чи брати, зяті дочок твоїх, дочки твої – покиньте всі це місце,
  13. Бо ми маємо покарати це місце за тяжкі переступи його жителів перед Господом: сам Господь послав нас покарати його!»
  14. І пішов Лот поговорити з зятями своїми, які брали дочок його за жінок собі, і сказав: «Вставайте, вийдемо звідси, бо покарає Господь це місто!» І здалися слова ті чудними в їхніх очах, ніби хтось насміхався над ними.
  15. Коли настав час світанку і треба було підійматися вгору, то ангели ті спонукали Лота: «Вставай, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, які знаходяться у тебе, щоб не загинув ти разом з жителями цього міста за гріхи їхні».
  16. Але Лот зволікав, тоді мужі ті взяли за руки його, його дружину та обох його дочок заради милості Господньої до нього, і вивели його геть з міста того.
  17. А коли виводили вони їх геть з міста, то один з ангелів повернувся до Содому, щоб знищити його, а інший залишився з Лотом. І сказав йому той ангел: «Потурбуйся про своє життя,[111] щоб не подивитися тобі назад, і не зупиняйся в жодному місці долини: рятуйся, сходячи на гору, щоб не загинув ти».
  18. І промовив Лот до нього: «Благаю, почекай мене трохи, поки я благатиму Господа про милість!
  19. Ось тепер раб Твій знайшов милість перед Тобою, і Ти так багато добра зробив рабу Твоєму, щоб врятувати життя моє, але я не можу врятуватися, сходячи на гору, щоб те лихо, яке Ти посилаєш на місто, не спіткало мене, і я не вмер.
  20. Тож благаю Тебе: це місто – найближче помешкання, і його добре видно, щоб втекти туди, воно нечисленне за кількістю жителів, і провина його невелика, ось тепер врятуюся я там. Хіба ж воно не малонаселене? Тож, врятується життя моє».
  21. І Він сказав йому: «Добре, Я прислухаюся до твого прохання стосовно цієї справи також,[112] і не зруйную міста, про яке ти говорив, що хочеш врятуватися в ньому.
  22. Тож поквапся, і рятуйся там, бо ми не зможемо нічого зробити, аж поки ти не увійдеш туди». Через те й назване те місто – «Зоар», тобто «Малий».
  23. Сонце вже пройшло під морем,[113] і знову зійшло над землею під кінець третьої години, і ось Лот зійшов до Зоару.
  24. А Слово Господнє звело дощ благодатний на Содом і Гоморру, для того, щоб спонукати їх до покаяння, але вони не розкаялися, бо казали: «Не відомі перед Господом наші злодійства!» Аж тоді сірка й вогонь зійшли на них від Слова Господнього з небес.
  25. І знищило Слово Господнє всі ті міста, і всю ту долину, і всіх жителів тих міст, і всю рослинність землі.
  26. А дружина його [Лота] подивилася в бік ангела, щоб знати, що станеться з домом її батька, бо сама вона була з дочок содомських, і через те, що згрішила вона, коли не давала навіть солі бідним людям, стала вона соляним стовпом.
  27. І встав Авраам рано-вранці, і прийшов на те місце, де він раніше молився перед Господом.
  28. І поглянув він на Содом і Гоморру та на всю землю долини, і побачив: ось піднімається дим з землі як дим з печі.
  29. І сталося: коли покарав Господь міста долини, згадав Господь заслуги Авраама, і вислав Лота з приреченого на руїну міста, коли руйнував ті Господь міста, де мешкав Лот.
  30. І піднявся Лот із Зоару, і оселився на горі, і обидві дочки його з ним, бо страшно їм було жити в Зоарі. І жив в печері він та дві дочки його.
  31. І сказала старша дочка меншій: «Батько наш старий, а чоловіка, який би увійшов до нас дорогою всієї землі,[114] немає в цьому краї,
  32. Тож підемо, напоїмо нашого батька вином, і коли він сп’яніє, скористаємося ним,[115] і зачнемо від нього синів».
  33. І напоїли вони свого батька вином тієї ночі, і встала старша дочка, і лежала з батьком своїм, а він не знав цього ні тоді, коли лежав з нею, ні коли потім встав.
  34. А не другий день сказала старша сестра молодшій: «Ось я вже полежала свій вечір з батьком, тож напоїмо його вином і цієї ночі, і коли він сп’яніє, ти увійдеш і полежиш з ним, і ми зачнемо від батька нашого синів».
  35. І напоїли вони також і тієї ночі батька свого вином, а коли він сп’янів, встала молодша дочка і пішла, і лежала з ним. А він не знав цього ні тоді, коли лежав, ні коли потім встав.
  36. І завагітніли обидві дочки Лотові від батька свого.
  37. І народила старша дочка сина, і назвала його йменням «Моав», бо від її ж батька зачатий був. Він – предок моавитян, що живуть і донині.
  38. І молодша дочка також народила сина, і назвала його йменням «Бар-Аммі», бо він був сином її ж батька. Він – предок народу Ме-Ава[116] («Від батька»), що живуть і в цей час.                 

Коментарі:

[109] Тут, очевидно, евфемізм: ונשמש עימהון, тобто «ми матимемо з ними сексуальні стосунки», порівняйте з масоретським текстом: ונדעה אתם – «і ми пізнаємо їх».

[110] Буквально: ודאין לכולנא – «і судить всіх нас».

[111] Буквально: נפשי – «душа моя». Так само й у віршах 19-20.

[112] Буквально: הא נסיביא אפך אוף לפיתגמא – «Ось Я підніс обличчя твоє стосовно цієї справи також». Калька з давньоєврейської ідіоми: הנה נשאתי פניך גם לדבר הזה.

[113] Цей вираз – שימשא עברית ימא – є відлунням давніх уявлень про те, що вночі сонце спускається в підземний світ, а вранці знову піднімається. В давньоєврейському тексті цього пояснення немає.

[114] Тут евфемізм: כאורח כל ארעא – «згідно з дорогою всієї землі», тобто «мав би з нами інтимні стосунки».

[115] Евфемізм: נשמיש עימיה – «скористаємося ним», тобто «матимемо з ним сексуальні стосунки».

[116] Очевидно, саркастична назва народу аммонитян: в масоретському тексті тут вжито вираз בר-עמון, тобто «сини Аммона». Імовірно, автор Таргума хотів особливо підкреслити ганебне походження аммонитян. 

 Розділ XХ

  1. І піднявся звідти Авраама, щоб йти в землю південну, і оселився він між Рекамом та між Хаґаром, і мешкав в Ґерарі.
  2. І сказав Авраам про Сару, дружину свою: «Вона сестра моя». Тоді послав Авімелех, цар Ґерару, за Сарою, і взяли Сару до його дому.
  3. І прийшло Слово від Бога до Авімелеха уві сні нічному, і сказало йому: «Ось ти помреш за жінку, яку ти взяв силою, а вона – дружина чоловіка!»
  4. А Авімелех не наближався до неї, щоб збезчестити її, і сказав він: «О, Господи, хіба невинний язичник, що має бути виправданий в суді, буде вбитий?
  5. Хіба він не казав мені: «Вона сестра моя»? А вона сама хіба не казала: «Він брат мій?» Воістину, в чистоті серця свого і в невинності рук своїх я зробив це.
  6. І сказало йому Слово Боже уві сні: «Відкрито також переді Мною, що в чистоті серця свого зробив ти це, тож відвів Я тебе від гріха переді Мною, тож за всю твою невинність не допустив Я тобі наблизитися до неї.
  7. Тепер поверни жінку чоловікові її, бо він пророк, а він помолиться за тебе, і ти житимеш, а якщо ти не повернеш її, то знай, що неодмінно помреш ти і всі домашні твої!»
  8. І встав Авімелех рано-вранці і покликав всіх рабів своїх, і розповів їм про всі ці події, і дуже злякалися мужі ті.
  9. І покликав Авімелех Авраама і сказав йому: «Що ти зробив з нами? І чим завинив я перед тобою, що ти навів на мене і на царство моє провину велику? Речі, які не личить робити, зробив ти зі мною!»
  10. І сказав Авімелех Аврааму: «Чим прогнівав я тебе, що ти вчинив так?»
  11. І сказав Авраам Авімелеху: «Бо сказав я в серці своєму: «Немає страху Божого на цьому місці, тож вб’ють мене за дружину мою».
  12. І все ж, вона справді сестра моя, дочка брата батька мого, але не з роду матері моєї, і вона стала мені за дружину.
  13. І сталося: коли ми вирішили відвернутися від ідолопоклонства, і я пішов з дому мого батька, я сказав їй: «В яке б місце ми не прийшли, роби мені одну послугу: кажи про мене «Він брат мій».
  14. І взяв Авімелех дрібної худоби, волів і корів, і віддав їх Аврааму, і повернув йому Сару, дружину його.
  15. І сказав Авімелех: «Ось земля моя перед тобою: де подобається очам твоїм, там живи».
  16. А до Сари промовив він: «Ось я дав тисячу шекелів срібла брату твоєму, вони будуть тобі будуть як покривало для очей, за те, що ти була захована від чоловіка твого на одну ніч, а я бачив тіло твоє. О, якби я віддав все майно свої, його не було б достатньо!» І вони сперечалися словами з Авраамом. І переконався Авраам, що не наближався Авімелех до Сари, дружини його.
  17. І молився Авраам перед Богом, і зцілив Бог Авімелеха і дружину його, і наложниць його, і їхні утроби розімкнулися, і вони стали народжувати.
  18. І замкнуло Слово Господнє на всі засови дім[117] і утроби жінок дому Авімелеха через Сару, дружину Авраамову.

 Коментарі:

[117] Імовірно, це ідіома – באנפי כל ציריה בית – що означає: «закрило Слово всі утроби, щоб жінки не народжували».

 Розділ XХІ

1. І згадав Господь Сару, як Він і говорив їй. І зробив Господь чудо з Сарою, саме так, як Він і повідомив Аврааму під час його молитви за Авімелеха.

2. І зачала, і народила Сара Аврааму в його старості сина, схожого на нього, саме в той час, про який говорив Господь.

3. І назвав Авраам сина свого, що народився у нього, якого народила йому Сара, іменем «Ісаак».

4. І обрізав Авраам сина свого на восьмий день, як заповідав йому Господь.

5. А Авраамові було сто років, коли народився в нього Ісаак, син його.

6. І сказала Сара: «Диво зробив мені Господь: кожен, хто почує, подивується з мене!».[118]

7. І сказала Сара: «Яким правдивим був той вісник, що сповістив Аврааму, кажучи: «Сара буде годувати дітей грудьми»!», бо вона народила йому сина саме належного часу.

8. І підросла дитина і зміцнилася, і влаштував Авраам великий бенкет того дня, коли відлучили Ісаака від грудей матері.

9. І побачила Сара сина Аґарі єгиптянки, що вона народила його Аврааму, ось він сміється з ідолопоклонства[119] і вклоняється Господу[120].

10. І сказала вона Аврааму: «Вижени рабиню та її сина, бо не може син цієї рабині бути спадкоємцем разом з моїм сином, і він розпочне війну з Ісааком в майбутньому».

11. І була дуже неприємною в очах Авраама та справа стосовно його сина Ішмаеля, який так вчинив стосовно ідолопоклонства.

12. І сказав Господь Аврааму: «Нехай не буде смутку в твоїх очах за дитям, яке має вийти з твого стану, і за твоєю рабинею, з якою ти розлучаєшся. Все, що скаже тобі Сара, прийми від неї, адже вона пророчиця, бо саме Ісааковим ім’ям називатимуться твої нащадки. А цей син рабині не буде спадкоємцем після тебе.

13. Але й сина рабині Я зроблю народом розбійників,[121] адже він твій син».

14. Вранці встав Авраам, взяв хліба і шкіряний міх води, і перекинув Аґарі через плече, перев’язав їй стегна, щоб знали, що вона рабиня, а також взяв її сина, і відправив її з листом про розлучення. І пішла вона, і збилася з дороги у виснажливій пустелі поблизу Беєр-Шеви.

15. І коли вони досягли входу в пустелю, вони знову згадали про свої блукання за ідолами.[122] А Ішмаель страждав від палючої спраги, і випив він всю воду, що була у шкіряному міху, і висох він, і знесилився своїм тілом. І Аґар понесла його, – а він був геть заслаб, – і покликала вона до Того, Кого боявся його батько,[123] а Він їй не відповів. Тоді вона поклала юнака під одним з дерев.

16. І відійшла Аґар і сіла поодаль, і розбила ідола[124], і відкинула його від свого сина на відстань пострілу з лука, бо говорила вона: «Я не можу бачити смерті дитини». І сіла вона навпроти сина свого, і заголосила, і заплакала.

17. І почутий був голос її благання про хлопця перед Господом заради заслуг Авраама. І покликав ангел Господній до неї з небес, і сказав їй: «Що з тобою, Аґар? Не бійся, бо почутий голос твого благання про хлопця перед Господом, і Він не судитиме його за його злими вчинками, які він зробить у майбутньому. Тільки заради заслуг Авраама змилувався Господь над ним на тому місці, де він є зараз.

18. Встань, підійми хлопця, і нехай зміцняться твої руки, бо Я зроблю з нього великий народ!»

19. І відкрив їй Господь очі, і з’явилася криниця з водою, і вона пішла, і наповнила шкіряний міх водою, і напоїла хлопця.

20. І було Слово Господнє допомогою тому хлопцеві. І він виріс, і оселився в пустелі, і був він вправним стрілком з лука.

21. І оселився він в пустелі Паран, і взяв собі дружину Адішу, але розлучився з нею. Тоді взяла йому мати його дружину Фатіму[125] із землі Єгипетської.

22. І сталося того часу: сказали Авімелех і його воєначальник Піхол Аврааму: «Слово Господнє допомагає тобі в усьому, що ти робиш,

23. Тож тепер присягнися мені Словом Господнім, що ти не скажеш неправди ні мені, ні синові моєму, ні сину сина мого, і будеш поводитися зі мною і з народом моїм, а також із землею, на якій ти мешкаєш, відповідно до того добра, яке я зробив тобі!»

24. І сказав Авраам: «Я присягаюся!»

25. І сперечався Авраам з Авімелехом стосовно криниці з водою, що його захопили раби Авімелехові.

26. І сказав Авімелех: «Ми не знаємо, хто зробив цю справу, і ти мені також не повідомив, і я не чув від інших, аж до сьогоднішнього дня, поки від тебе не дізнався».

27. І взяв Авраам дрібної і великої худоби, і дав Авімелеху, і вони уклали заповіт між собою.

28. І поставив Авраам сім агнців окремо від биків.

29. І сказав Авімелех: «Навіщо ти поставив окремо ці семеро агнців?»

30. І сказав Авраам:«Для того, щоб ти взяв сім агнців з моїх рук для свідоцтва, що саме я викопав цю криницю».

31. Тому й назвали ту криницю Беєр-Шева, тобто Криниця Сімох (Агнців) або Криниця Присяги[126], бо там склали присягу вони обоє.

32. І уклали заповіт в Криниці Сімох Агнців.[127] І встали Авімелех і Піхол, його воєначальник, і пішли в землю филистимську.

33. І посадив Авраам сад[128] біля Криниці Сімох Агнців, і поклав серед нього їжу і пиття для перехожих, і для тих, хто повертався[129]. І проповідував їм Авраам: «Сповідуйте і вірте в ім’я Слова Господа, Вічного Бога!».

Коментарій:

[118] Тут автор Таргума евфемістично заміняє давньоєврейське словоצחק  «сміх» на арамейське תימהא «диво»: очевидно фраза «Сміх зробив мені Бог» (צחק עשה לי אלהים) здалася йому занадто вульгарною.

[119] Вираз פולחנא נוכראה – «чуже служіння», позначає в юдейській літературі ідола або ідолопоклонство.

[120] Тобто, син рабині-єгиптянки претендує на те, що саме він є родоначальником обраного Богом народу. Автор Таргума хотів показати, що демонстративне нехтування ідолопоклонницькими обрядами наводить Сару на ревниві думки, що саме він, Ішмаель, бажає стати Авраамовим духовним спадкоємцем. Цей епізод відсутній в масоретському тексті.  

[121] Арам. לעם ליסטיס: тут вжито запозичене з грецької мови слово ληστης («розбійник»), транслітероване арамейськими буквами.

[122] Тобто, згадали про своє ідолопоклонство (פולחנא נוכראה – «чуже служіння», «ідолопоклонство»). За версією автора Таргума, Аґар покинула ідолопоклонство лише перебуваючи серед Авраамового стану, коли ж вона була вигнана, то разом зі своїм сином Йішмаелем повернулася до своєї язичницької віри.

[123] Тут вжито метонімічне позначення Бога דחלתא דאיבה – «Страх його батька», тобто Авраама.

[124] Тут також вжито вираз פולחנא נוכראה – «чуже служіння», що позначає ідола або ідолопоклонство в цілому.

[125] Очевидно, ім’я дружини Ішмаеля слід прочитати як «Фатіма» – досить поширене жіноче ім’я серед арабів, чим автор хотів підкреслити, що Ішмаель – предок цього народу. Автор Таргума навмисне акцентує увагу на генетичний зв’язок арабів з Єгиптом – давнім ворогом Ізраїлю. Арамейська транслітерація імені – פטימא. Імен дружин Ішмаеля в масоретському тексті немає.

[126] Етимологія топоніма Беєр-Шева тут виходить з подвійного асоціативного тлумачення слова שבע як числівника «сім» і як іменника «присяга» (це слова-омоніми в давньоєврейській мові). Тобто, назву Беєр-Шева можна прочитати і як Криниця Сімох (Агнців), і як Криниця Присяги.

[127] Тут і в вірші 33-у вжито доповнену назву בירא דשבע חורפן – Криниця Сімох Агнців – замість біблійного топонімаבאר שבע  – Криниця Присяги/Криниця Сімох.

[128] Тут вжито слово перського походження пардеса (арам. транслітерація פרדיסא), що в єврейській літературі позначає «рай». В масоретському тексті тут стоїть слово אשל, тобто тамариск.

[129] Фраза לעבוריא ולתאוביא – «для перехожих і тих, хто повертався» – може бути витлумачена тут як ідіоматичне позначення людей, що відвернулися від ідолопоклонства (עבוריא), і тих, що каються (תאוביא).

Розділ XХІІ

  1. І сталося після тих подій: сперечалися Ісаак та Ішмаель. І говорив Ішмаель: «Я маю стати спадкоємцем батька, адже я його перворідний син!» А Ісаак говорив: «Я маю стати батьковим спадкоємцем, бо я син Сари, його дружини, а ти – лише син Аґарі, служниці моєї матері!» Відповів Ішмаель і сказав: «Я більш праведний, ніж ти, бо я був обрізаний в тринадцять років, і якби захотів я чинити опір, не змусили б вони мене обрізатися. А ти був обрізаний восьмого дня від народження, і якби тоді розуміння було у тебе, можливо, не захотіла б душа твоя обрізатися!» Відповів Ісаак і сказав: «Ось сьогодні мені тридцять сім років, і якщо бажає Святий, Благословенний Він, всі члени мого тіла, я не зволікатиму!». В ту ж мить були почуті слова ці перед Володарем Всесвіту, і відразу Слово Господнє випробувало Авраама, і сказало до нього: «Аврааме!» А він сказав Йому: «Ось я!»
  2. І сказав Він: «Візьми-но тепер сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака, і піди до Землі Поклоніння, і принесеш там його на цілопалення на одній із гір, про яку я скажу тобі».
  3. І встав вранці наступного дня Авраам, і спорядив віслюка, і взяв двох слуг своїх із собою – Еліезера та Ішмаеля, а також Ісаака, сина свого; нарубав дров з дерев оливкових, інжирових та фінікових пальм – для жертвопринесення; встав і пішов до того місця, про яке сказав йому Господь.
  4. На третій день підняв Авраам очі свої і побачив хмару Слави, що вкривала ту гору, і впізнав ту гору здалеку.
  5. І сказав Авраам до слуг своїх: «Почекайте тут з ослом, а я з хлопцем піду туди, щоб упевнитися, чи здійснилося те, що було обіцяно мені – «Такими численними будуть нащадки твої», – і ми поклонимося Володарю Всесвіту, і повернемося до вас».
  6. І взяв Авраам дрова для жертвопринесення, і поклав на Ісаака, сина свого, і взяв в руки вогонь і ніж, і пішли вони обоє разом.
  7. І сказав Ісаак Авраамові: «Батьку мій!»[130] І сказав Авраам: «Ось я!» І сказав Ісаак: «Ось вогонь і дрова, а де ж агнець для цілопалення?»
  8. І сказав Авраам: «Господь вибере собі агнця для цілопалення, сину мій!» І пішли вони вдвох з серцями мирними, як одне серце.[131]
  9. І прийшли на місце, про яке сказав йому Господь. І відбудував Авраам там жертовника, якого будував ще колись Адам, і який був зруйнований в часи Потопу, а потім відбудований був Ноєм, та знову зруйнований поколінням розбрату. І розіклав Авраам на ньому дрова, і зв’язав сина свого Ісаака, і поклав його на жертовник зверху на дрова.
  10. І розв’язав Авраам руки йому, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого. Озвався до батька свого Ісаак і сказав: «Зв’яжи мене належно, і щоб не пручався я від болю душі моєї, і щоб не був вкинутий до Ями Загибелі, і не була розцінена жертва твоя як неприємна!» Очі Авраама дивилися у вічі Ісаака, а очі Ісаакові дивилися на ангелів висот: Ісаак бачив їх, а Авраам не бачив їх. Озвалися ангели висот: «Прийдіть, подивіться на двох самотніх людей в цьому світі: один ріже, а іншого ріжуть; той, хто ріже, не вагається, а той кого ріжуть, витягнув покірно шию свою!»
  11. І покликав до нього Ангел Господній з небес, і сказав йому: «Аврааме! Аврааме!» А той сказав: «Ось я!»
  12. І сказав до нього Ангел Господній: «Не простягай руки твоєї на хлопця, і не роби йому ніякого зла, бо тепер відкрито переді Мною, що боїшся ти Господа, і не пошкодував сина твого, первістка твого для Мене».
  13. І відкрив Авраам очі свої і побачив, аж ось баран один, що був створений між вечорами закладин світу, заплутався рогами між гілками дерева. І підійшов Авраам, і взяв його, і приніс у жертву цілопалення замість сина свого.
  14. І дякував, і молився Авраам там, на тому самому місці, і сказав: «Зглянься, по милості, що перед Тобою, Господи! Відкрито перед Тобою, що не було в серці моєму нещирості, і я молився про те, щоб виконати наказ Твій з радістю. Тож коли прийдуть нащадки сина мого Ісаака в годину скорботи, згадай про них, озвися до них, і врятуй їх! Тоді всі прийдешні покоління, говоритимуть: «На горі цій зв’язав Авраам Ісаака, сина свого, і там з’явилась йому Шехінта Господа».
  15. І покликав Ангел Господній до Авраама вдруге з небес,
  16. і сказав: «В Слові Моєму Я присягаюся, говорить Господь: за те, що ти зробив це, і не пожалів сина твого, єдиного твого,
  17. то Я напевне благословлю тебе, і неодмінно розмножу нащадків твоїх так, як зорі небесні, і будуть вони як пісок на березі моря, і заволодіють нащадки твої містами ворогів своїх,
  18. і благословляться через заслуги сина твого[132] всі народи землі, за те, що ти прийняв Слово Моє».
  19. І взяли ангели висот Ісаака, і ввели його до Дому Тлумачення Імені Святого. І пробув він там три роки. Авраам же повернувся того самого дня до слуг своїх. Вони встали і пішли разом до Беер-Шеви. І оселився Авраам у Беер-Шеві.
  20. І сталося після тих подій, після того, як зв’язав Авраам Ісаака: і пішов Сатана, і сказав Сарі, що Авраам зарізав Ісаака. І встала Сара і заридала, і терзала себе, і вмерла від горя. І прийшов Авраам, і ночував на дорозі від смутку. І розповіли Авраамові, кажучи: «Ось Мілька також народила. Розширила вона свою сім’ю за заслуги сестри своєї Сари, народивши Нахору, братові твоєму, синів:
  21. Уца, первістка його, і Буза, брата його, Уца; і Кемуеля, начальника чаклунів арамейських;
  22. І Кешеда, і Хазо, і Пільдаша, і Йідлафа, і Бетуеля.
  23. А Бетуель породив Рівку. Цих вісьмох дітей народила Мілька Нахорові, братові Авраама.
  24. А його наложниця на ім’я Реума також народила йому синів: Теваха, і Ґахама, і Тахаша, і Мааха.

Коментарі:

[130] За іншою версією: אבא, тобто «Тату!»

[131] Інший варіант перекладу фрази בלב שלים כחדא: «з серцями такими досконалими, ніби одне серце в них було».

[132] Імовірно, вираз בגין זכוות בניך можна також прочитати як «через заслуги нащадків твоїх» (порівняйте בנך у 18 вірші зבנך  у 17-у).

Розділ XХІІІ

  1. А років життя Сари було сто двадцять сім – це всі роки життя Сари.
  2. І померла Сара в містечку Кір’ят-Арба, воно ж ще називається Хеврон, в землі Ханаанській. І прийшов Авраам із Гори Поклоніння, і знайшов, що померла вона. І сів він, щоб сумувати за Сарою і оплакувати її.
  3. І встав Авраам від споглядання обличчя померлої своєї, і промовив до синів Хеттових, і сказав:
  4. «Приходько і поселенець я серед вас. Благаю, продайте мені у спадщину місце для поховання серед вас, і я поховаю там померлу дружину мою».
  5. І відповідали сини Хеттові Авраамові, і сказали йому:
  6. «Послухай-но нас, наш пане! Великий ти перед Господом посеред нас! В одному з кращих наших місць для поховання поховай померлу дружину твою. Жоден з нас не відмовить тобі у тому, щоб надати своє місце для поховання, де б ти поховав померлу дружину твою!»
  7. І встав Авраам, і вклонився народу тієї землі, синам Хеттовим.
  8. І промовляв Авраам до синів Хеттових: «Якщо душам вашим приємно буде поховати померлу дружину мою від обличчя мого,[133] то послухайте мене: просіть за мене перед Ефроном, сином Цохаровим,
  9. щоб він продав мені Печеру Подвійну,[134] що вона споруджена[135] в нього за полем його. Нехай вкаже мені повну вартість у вашій присутності, щоб була печера спадковим місцем поховання».
  10. А Ефрон в той час мешкав серед синів Хеттових. І відповідав Ефрон-хетт Аврааму в присутності всіх синів Хеттових, що біля воріт міських сидять, кажучи:
  11. «Будь ласка, мій пане, послухай-но мене: поле я даю тобі, і печеру, що на ньому, теж даю тобі як подарунок; в присутності синів народу мого я даю тобі її. Піди, поховай померлу дружину твою».
  12. І вклонився йому Авраам у присутності синів Хеттових.
  13. І розмовляв з Ефроном у присутності народу тієї землі, кажучи: «І все ж, якщо ти бажаєш виявити мені ласку, прийми від мене платню. Я дам тобі стільки срібла, скільки коштує поле. Візьми-но від мене кошти, і тоді я поховаю там мою померлу дружину.
  14. І відповідав Ефрон Аврааму, кажучи йому:
  15. «Мій пане! Послухай мене: земля ця коштує чотириста шекелів срібла. Що це для нас з тобою? Поховай померлу дружину твою».
  16. І послухав Авраам Ефрона, і відважив Авраам Ефронові срібла у присутності синів Хеттових, скільки той сказав: чотириста шекелів доброго срібла, яке ходить у всіх міняйл, і приймається всіма купцями.
  17. І стала власність поля Ефронового, що біля Подвійної печери, яка перед Мамре, – поле і печера, яка на ньому, і всі дерева у полі і на межах його навкруги –
  18. володінням Авраама, у присутності синів Хеттових, всіх, хто сидять біля воріть міста.
  19. І після цього поховав Авраам Сару, дружину свою, в печері поля Подвійного, що навпроти Мамре – інакше називається Хеврон – в землі Ханаанській.
  20. І стало поле і печера, що на ньому, спадковим місцем поховання Авраама у присутності всіх синів Хеттових.

Коментарі:

[133] Буквально: מן מחמי אפיי – «Від споглядання обличчя мого», тобто, «щоб не було більше померлої перед моїми очима», або «щоб я більше не бачив померлої».

[134] כפילתא, тобто «подвійна» – так автор таргума витлумачив назву מכפלה.

[135] Буквально מתבניא, тобто «збудована»: очевидно, мається на увазі облаштування печери для поховання. Цього виразу немає в біблійному тексті.

Розділ XХІV

  1. Авраам постарів днями, і Слово Господа благословило Авраама всілякими благословенням.
  2. І сказав Авраам до Еліазара, раба свого, старшини дому свого, який був розпорядником усіх його скарбів: «Ось рука твоя на знаку заповіту мого обрізання,
  3. тож присягнися мені Словом Господа Бога, що живе на висотах небесних, і чиє панування над землею простягається, що не візьмеш дружини синові моєму із дочок ханаанських, серед яких я живу.
  4. Але до країни моєї, до вітчизни моєї, до дому родини моєї ти підеш і візьмеш там дружину синові моєму Ісааку!»
  5. І сказав йому раб: «А якщо не захочу жінка йти до цієї землі, чи мушу я повернути сина твого до країни, з якої ти вийшов?»
  6. І сказав Авраам: «Стережися-но, щоб ні в якому разі не повернути сина мого туди!
  7. Господь Бог, чиє помешкання на висотах небесних, Який вивів мене з дому батька мого, і з землі народження мого, і Який говорив мені, і Який уклав заповіт зі мною, кажучи: «Синові твоєму дам Я землю цю», Він призначить ангела Свого, який йтиме перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму звідти.
  8. А якщо не хотітиме жінка піти з тобою, то ти будеш вільний від присяги цієї: тільки сина мого не повертай туди!»
  9. І поклав раб руку свою на знак обрізання Авраама, пана свого, і присягнув йому стосовно цієї справи.
  10. І взяв раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, і взяв усю красу скарбів пана свого в руки свої, і встав, і пішов до Араму, що на річці Євфрат, до міста, де жив Нахор.
  11. І залишив верблюдів лежати за містом біля криниці з водою до вечора, до часу черпання води.
  12. І сказав раб: «Господи, Боже пана мого Авраама! Вкажи-но тепер жінку призначену, нехай вона з’явиться сьогодні. Тож, вчини милість панові моєму Авраамові!
  13. Ось я стою біля джерела води, і доньки жителів міста виходять черпати воду,
  14. тож нехай станеться так: дівчина, якій я скажу: «Нахили-но глечик, що я попив», а вона скаже: «Пий! Я також і верблюдів твоїх напою», – вона призначена Тобою рабові Твоєму Ісааку. Через це я дізнаюся, що вчинив добро панові моєму».
  15. І через кілька мить – він ще не припинив промовляти молитву – аж ось вийшла Рівка, що була народжена від Бетуеля, сина Мілки, дружини Нахора, брата Авраамового, і глечик на плечі у неї.
  16. А дівчина та була дуже гарною на вигляд дівою, що не пізнала ще чоловіка на ложі. Аж ось вона нахилилася глечика до джерела, наповнила його водою і підняла.
  17. І побіг їй назустріч раб, і сказав: «Дай-но мені трохи скоштувати води з твого глечика!»
  18. І сказала вона: «Пий, мій пане!». І поквапилася, і спустила глечика з плеча в руку свою, і напоїла його.
  19. І припинила поїти його, і сказала: «Я також наллю води верблюдам твоїм, аж поки нап’ються вони вдосталь».
  20. І поквапилася вона, і вилила воду з глечика в ринву для напування худоби, і побігла знову до криниці, щоб зачерпнути води, і начерпала для всіх верблюдів його.
  21. А чоловік той здивовано дивився на неї і мовчав, міркуючи над тим, чи це Господь дарував успіх йому, чи ні.
  22. І сталося: коли припинили верблюди пити, взяв той чоловік золото святині, вагою в один шекель[136] священний, який прийнятий для принесення пожертви на Святилище; і два браслети дав на руки її вагою в десять шекелів золота – вагою, що відповідає за числом кількості записаних на скрижалях Десяти Заповідей.
  23. І сказав він: «Чия ти донька? Скажи-но мені, чи є в домі твого батька місце, де б можна було нам заночувати?»
  24. І сказала вона: «Я дочка Бетуеля, сина Мільки, яку вона народила Нахорові».
  25. І повідомила йому: «Є в нас багато і соломи, і корму для худоби, є і місце, де заночувати».
  26. І схилився той чоловік і поклонився перед Господом, який передбачив належну дружину для сина його пана.
  27. І сказав він: «Благословенне ім’я Господа, Бога пана мого Авраама, який не відняв милості Своєї і правди Своєї від пана мого! Через його заслуги наставив мене Господь потрапити до дому брата мого пана!»
  28. Текст відсутній
  29. А у Рівки був брат на ім’я Лаван, він побіг до чоловіка того надвір до криниці.
  30. І сталося: коли він побачив священний шекель і браслети на руках сестри своєї, і коли почув всі слова, Рівки, сестри своєї, яка розповіла йому: «Так і так говорив зі мною цей муж», то пішов він до чоловіка того, – аж ось він стоїть з верблюдами біля криниці.
  31. І переконався Лаван, що він [цей чоловік] від Авраама, і сказав йому: «Увійди благословенний Господом! Чому ти стоїш у полі? А я саме повернувся з язичницького храму,[137] і місце приготував для верблюдів».
  32. І увійшов чоловік той до домівки, і дав Лаван соломи і корму верблюдам, і води, щоб помити ноги свої і ноги того чоловіка, що був з ним.
  33. І поставили перед ним їжу приготовану, в якій була отрута, а він відчув її. І сказав: «Не їстиму, аж поки не розповім справи моєї!» І сказав Лаван: «Говори!»
  34. І сказав: «Раб Авраамів я.
  35. А Господь благословив Авраама дуже і звеличив, і дав йому дрібну і велику худобу, і срібло, і золото, і рабів, і рабинь, і верблюдів, і віслюків.
  36. І народила Сара, дружина Авраамова, панові моєму сина вже після того, як постаріла вона. І дав йому Авраам все, що в нього є.
  37. І взяв з мене присягу мій пан, кажучи: «Не бери дружини синові моєму з дочок ханаанських, серед яких я живу в землі цій,
  38. але в дім батька мого піди, і до родини моєї, і там візьми дружину синові моєму».
  39. А я сказав панові моєму: «А якщо не піде та жінка зі мною?»
  40. І сказав мені: «Господь, перед яким я вклоняюся, Він призначить ангела Свого, і дасть успіх в дорозі твоїй, і ти візьмеш дружину синові моєму з предків моїх, з родини дому батька мого.
  41. Тоді ти будеш вільний від присяги моєї, якщо ти підеш до дому родини моєї. А якщо не дадуть тобі дівчини, то також будеш вільний від присяги моєї».
  42. І прийшов я сьогодні до криниці і сказав: «Господи, Боже пана мого Авраама! Якщо тепер Ти сприяєш мені в дорозі моїй, якою я йду,
  43. ось я стану біля криниці з водою, і буде виходити дівчина, щоб черпати воду, і я скажу їй: «Дай-но я поп’ю трохи води з твого глечика!»,
  44. а вона скаже мені: «Так, пий ти, а я також і верблюдам твоїм начерпаю» – саме вона є та жінка, яку призначив Господь для щастя синові пана мого».
  45. Я ще не припинив говорити з думками мого серця, аж ось Рівка вийшла із глечиком на плечі. І нахилилася до криниці і черпала воду. І сказав я їй: «Дай-но я поп’ю!»
  46. Вона хутко спустила глечика з себе, і сказала: «Пий! Я також і верблюдів твоїх напою». Я пив, і верблюдів вона також напоїла.
  47. Я запитав її і сказав: «Чия ти дочка?» І сказала вона: «Донька Бетуеля, сина Нахорового, якого народила йому Мілька». А я вручив тоді їй шекеля священного перед обличчя її, і браслети на руки її».
  48. І схилився я і поклонився перед Господом, і благословив я Господа, Бога пана мого Авраама, який вів мене дорогою правди, щоб взяти дочку брата пана мого за сина його.
  49. А тепер, якщо ви маєте намір вчинити добре і праведно з паном моїм, то дайте мені її; а якщо не дасте, то я повернуся на південь або на північ».
  50. І відповідали Лаван і Бетуель, і сказали: «Від Господа вийшло слово це, щоб була віддана Рівка Ісаакові. Ми не можемо сказати тобі ні злого, ні доброго.
  51. Ось Рівка перед тобою: візьми і піди, і нехай буде вона дружиною сина пана твого, згідно з тим, що сказав Господь».
  52. І було: коли почув раб Авраамів їхні слова, то вклонився до землі перед Господом.
  53. І вийняв раб посуд срібний і посуд золотий, і одяг, і дав Рівці; і подарунки дав брату її та матері її.
  54. І їли він та ті мужі, що з ним. А переночувавши, вони встали вранці, і сказав раб: «Відпустіть мене до пана мого».
  55. А ще тоді, коли вони розмовляли увечері, Бетуель поїв з тієї приготованої їжі, що була отруєна. На світанку знайшли його мертвим. І сказав брат Рівки та матір її: «Нехай посидить дівчина рік або десять місяців, і після того піде».
  56. І сказав раб: «Не затримуйте мене, адже Господь дав мені успіх. Проведіть мене і я піду до пана мого».
  57. І сказали: «Покличемо дівчину і послухаємо, що вона скаже».
  58. Покликали Рівку і сказали їй: «Чи підеш ти з цим чоловіком?» Вона сказала: «Піду».
  59. І відпустили Рівку та годувальницю[138] її, і раба Авраамового та людей його.
  60. І благословили Рівку і сказали їй: «Донині ти була сестрою нашою, а тепер ти лишаєш нас і забирають тебе до праведника, який задоволений буде вивести на світ від тебе тисячі і десятки тисяч нащадків. І успадкують сини твої міста ворогів своїх!»
  61. І встала Рівка та молоді служниці її, і сіли верхи на верблюдів і поїхали слідом за тим чоловіком. І взяв раб Рівку з собою і помандрував. І так само, як визначена була подорож до Падан-Араму, таким же чином визначено було йому лише один день перебування, а через день він знову помандрував.
  62. А Ісаак саме виходив із Дому Навчання[139] Рабина Сима дорогою, що веде до джерела, де відкрився йому (Симові) Живий і Сущий, що бачить, але залишається невидимим – а він жив в землі південній.
  63. І вийшов Ісаак в поле помолитися у вечірній час, і підняв очі свої і побачив: ось верблюди йдуть.
  64. І підняла Рівка очі свої і побачила Ісаака, і спустилася з верблюда.
  65. І промовила до раба: «Хто цей чоловік поважний і гарний, що йде через поле нам назустріч?» І сказав раб: «Це мій пан». І взяла вона покривало і покрила себе.
  66. І розповів раб Ісааку про всі події, що відбулися.
  67. І увів її [Рівку] Ісаак до шатра Сари, матері своєї, і відразу ж засяяв світильник, який погас в той час, коли померла Сара. І взяв він Рівку собі за дружину, і полюбив її після того, як побачив як вона виконує роботу, що його матір робила. І втішився Ісаак після смерті матері своєї.

Коментарі:

[136] Буквально: דרכמונא, тобто «драхма» (грецьке δραχμα); очевидно, автор таргума використав звичну назву грецької монети як замінник давньоєврейського слова שקל «шекель».

[137] ,ביתא מפולחנא נוכראה тобто «дому поклоніння поган (язичників)».

[138] Для перекладу давньоєврейського слова מֵנִקְתָּהּ вжито словоפדגוגתה  – калька з грецького παισαγωγος «педагог», «нянька», «опікун».

[139] Тобто, із Бейт-Мідраш (בית-מדרש).

Розділ XХV

  1. А Авраам знову взяв собі дружину на ім’я Кетура, вона ж Аґар, що прив’язалася до нього з самого початку.[140]
  2. І народила вона йому Зімрана, і Йокшана, і Мадана, і Мід’яна, і Йошвака, і Шаваха.
  3. А Йошвак породив Шеву і Дедана; а сини Деданові були купцями, ковалями і вождями народів.[141]
  4. А сини Мід’янові: Ефа і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Альда’а. Всі вони – сини від Кетури.
  5. І віддав Авраам все, що в нього було, в дар Ісаакові.
  6. А синам наложниць, що були у Авраама, дав Авраам майно кочівників у подарунок, і відіслав їх від Ісаака, сина свого, ще поки був живий; і пішли вони, щоб мешкати на Сході, тобто в землю східну.
  7. Ось кількість днів життя Авраамового, яке він прожив, – сто сімдесят п’ять років.
  8. І заслаб Авраам, і помер у добрій старості, будучи старим і насиченим усіляким добром – навіть Ішмаєль здійснив покаяння ще за днів життя його – і приєднався до предків народу свого Авраам.
  9. І поховали його Ісаак та Ішмаель, сини його, у Печері Подвійній, що на полі Ефрона, сина Цохара Хіттеянина, що напроти діброви Мамре;
  10. На полі, що його купив Авраам у синів Хеттових. Там поховано Авраама і Сару, дружину його.
  11. А через те, що ще за життя не захотів Авраам благословити Ішмаеля, не благословив він й Ісаака, так що не благословляв Авраам ні Ісаака, ні Ішмаеля – тому бачив він, що є ворожнеча між ними.[142] Але після смерті Авраама сам Господь благословив Ісаака, сина його, Авраама. І жив Ісаак поблизу Криниці, де відкрилася йому Слава Живого і Сущого,[143] який бачить, але залишається невидимим.
  12. Ось родовід Ішмаеля, сина Авраамового, якого народила Авраамові Аґар Єгиптянка, служанка Сари.
  13. І ось імена синів Ішмаеля за порядком імен їх та родоводу їхнього: первісток Ішмаелів – Нават (Невайот), а за ним – Араб (Кедар),[144] і Адбеель, і Мівшам.
  14. І Цейта, і Шатука, і Субра;[145]
  15. Харіфа,[146] і Тейма, Йетур, Нафіш і Кедма.
  16. Це нащадки Ішмаеля, і це імена їх, як їх називали в поселеннях та фортецях їхніх;[147] дванадцять князів над племенами їхніми.
  17. Ось роки життя Ішмаеля – сто тридцять сім років. І навернувся він до Бога через покаяння, і після того помер, і приєднався до предків народу свого.
  18. І мешкали нащадки його від Індії до Халуци, що перед Єгиптом, коли йти дорогою до Ассирії. Перед усіма братами своїми мешкав Ішмаель у спадкових володіннях своїх.
  19. А ось родовід Ісаака, сина Авраамового. Через те, що зовні Ісаак був дуже схожий на Авраама, говорили люди: «Справді, Авраам породив Ісаака!»
  20. І було Ісаакові сорок років, коли він одружився з Рівкою, дочкою Бетуеля-арамея з Падан-Араму, сестрою Лавана-арамея. З нею у шлюбі він був.
  21. І пішов Ісаак на Гору Поклоніння, місце, де зв’язував його батько його. І звернувся Ісаак в молитві, щоб отримати знання від до Того, Хто визначив долю дружині його, бо була вона бездітною протягом двадцяти трьох років. І було відкрито йому через знання від Того, Хто визначив долю Рівці, що він сам, Ісаак, також був безплідним. І повернулася до нього здатність до зачаття, і зачала від нього Рівка, дружина його.
  22. І боролися сини в утробі її так, як борються справжні воїни. І сказала вона: «Якщо така скорбота при народженні, то навіщо мені діти?» І пішла вона до Дому Навчання Великого Імені, щоб благати про милість перед Господом.
  23. І сказав їй Господь: «Два народи в утробі твоїй, і два царства вийдуть нарізно з утроби твоєї. І одне царство буде сильним і великим, але підкориться царству молодшого брата, якщо нащадки молодшого брата будуть дотримуватися заповідей Тори.
  24. І виповнилися двісті сімдесят днів її вагітності, і прийшов час їй народити; і ось близнюки в утробі її.
  25. І вийшов перший з них – увесь із золотаво-червоним волоссям, немов колір тюрбана. Через те й дали йому ім’я – Есав, бо народився він вже досконалим:[148] з волоссям на своїй голові, з бородою і зубами.
  26. А за ним вийшов брат його: він тримався рукою за п’яту Есава. І назвали його ім’ям Яаков. Ісааку було шістдесят років, коли народилися вони.
  27. І виросли хлопці, і був Есав мисливцем, що полював на птахів і звірів; він виходив в степ, убиваючи душі людські. Це він убив Німрода та його сина Ханоха. Яаков же був людиною мирною в його служінні в Бейт-Мідраші Евера,[149] шукаючи настанови від Господа.
  28. І любив Ісаак Есава, бо слова улесливі були на устах його; а Ревекка любила Яакова.
  29. А в той день, коли помер Авраам, Яаков зварив юшку з чечевиці і пішов втішити батька свого. І прийшов Есав зі степу дуже втомленим, бо п’ять гріхів він вчинив того дня: вклонявся ідолам, пролив невинну кров, увійшов до зарученої рабині, відрікся від життя віку майбутнього і знехтував первородством.
  30. І промовив Есав до Яакова: «Ось я скоштую зараз цієї червоної юшки, бо дуже втомлений я». Через те й дали йому ім’я – Едом (Червоний).
  31. І сказав Яаков: «Продай мені сьогодні, мерщій, те, чим ти маєш володіти в майбутньому – своє первородство!»
  32. І промовив Есав: «Ось я тепер помираю, і не буду я знову жити в іншому світі. Навіщо ж мені оте первородство в світі майбутньому, про який ти говориш?»
  33. І сказав йому Яаков: «Присягнися мені зараз, що саме так і буде!» І продав він первородство своє Яакову.
  34. А Яаков дав Есаву юшку з чечевиці. Він поїв, попив, встав і пішов. І знехтував Есав первородством своїм і участю у світі майбутньому.

Коментарі:

[140] Автор Таргума тут тлумачить ім’я «Кетура» (קטורה) як таке, що походить від дієслова קטר – «прив’язувати».

[141] Автор Таргума Псевдо-Йонатана тлумачить власні назви אַשּׁוּרִים וּלְטוּשִׁים וּלְאֻמִּים – «Ашшурім, і Летушім, і Леумім» як תכרין ואמפורין וראשי אומין; подібним чином в ТО: וֻבנֵי דְדָן הְוֱו לְמַשִיריָן וְלִשקֻונִין וְלִנגָוָן «Сини Дедана мешкали у таборах, у шатрах і на островах».

[142] Очевидно, в такий спосіб автор Таргума тлумачить той факт, що в Торі ніде не згадується благословення Авраамом Ісаака та Ішмаеля.

[143] Тобто криниця, біля якої Бог з’явився Аґарі, наложниці Авраама; див. ТПсЙ Бут. 16:14.

[144] Передача цих двох імен в Таргумі Псевдо-Йонатана відрізняється як від єврейського масоретського тексту (נְבָיֹת  і קֵדָר), так і від решти Таргумів, де збережено давньоєврейську форму. Очевидно інтерпретація імені Кедар (קֵדָר) як Араб (ערב) мала не меті пряме ототожнення арабів з однією з гілок нащадків Ішмаеля.  

[145] Форми імен нащадків Ішмаеля тут також не співпадають ні з масоретським текстом, ні з іншими Таргумами. Масоретський текст і Таргуми (ТО, ТНеоф): וּמִשְׁמָע וְדוּמָה וּמַשָּׂא, Таргум Псевдо-Йонатана: וצאיתא ושתוקא וסוברא.

[146] Також форма імені в масоретському тексті Хадар (חֲדַד) передана в ТПсЙ як Харіфа (חריפא).

[147] Автор Таргума Псевдо-Йонатана перекладає вираз בְּחַצְרֵיהֶם וּבְטִירֹתָם  «за дворами і за стоянками їхніми» як בכופרניהון ובקסטרוותהון, тобто «за поселеннями та фортецями їхніми», що вочевидь відображає реальність проживання південних арабів в укріплених поселеннях в епоху, сучасну перекладачеві. Слово קסטרה (від лат. castrum) – «фортеця» – зустрічається в цьому тексті лише в ТПсЙ.

[148] Автор Таргума тлумачить консонантну основу імені Есав עשו як асуй, тобто «зроблений», «завершений», «досконалий».

[149] Евер (Бут. 10:24, 25) вважався в єврейській традиції патріархом-монотеїстом, що допомагав Шему (Симу, сину правдного Ноя) викладати Тору в Бейт-Мідраші в Єрусалимі ще в до-ізраїльську епоху (Авода Зара 36б; Берешит Рабба LXIII, 7; LXVII, 8).

Розділ XХVI

  1. Був сильний голод в землі Ханаанській, крім того попереднього голоду, що був у дні Авраама. І пішов Ісаак до Авімелеха, царя филистимського у місто Ґерар.
  2. На серці у Ісаака була думка спуститися до Єгипту. І з’явився йому Господь, і сказав: «Не спускайся до Єгипту, живи в тій землі, про яку Я скажу тобі.
  3. Мешкай у землі цій, і буде Слово Моє підтримкою тобі, і Я благословлю тебе; бо тобі твоїм нащадкам Я дам всі ці землі, і виконаю присягу, якою Я присягав Авраамові, батьку твоєму.
  4. І примножу нащадків твоїх, як зорі небесні; і дам синам твоїм всі ці землі. І благословляться заради синів твоїх всі народи землі,
  5. За те, що послухав Авраам Слова Мого, і дотримувався наказів Слова Мого, заповідей Моїх, постанов Моїх, і Тори Моєї».
  6. І оселився Ісаак в Ґерарі.
  7. І коли питали люди того краю з приводу дружини його, він відповідав: «Вона сестра моя». Бо боявся говорити до неї «дружина моя», оскільки думав у серці своєму: «Щоб не вбили мене люди цього краю через Рівку», бо вона була гарна на вигляд.
  8. І коли вже він прожив там багато днів, виглянув якось Авімелех, цар филистимський, у вікно, що Ісаак з Рівкою, дружиною його, сміються.
  9. І покликав Авімелех Ісаака, і сказав: «Так це дружина твоя?! Як же ти міг говорити: «Вона – сестра моя!»? І сказав йому Ісаак: «Бо я сказав був у серці моєму: «Щоб не був я вбитий через неї».
  10. І сказав йому Авімелех: «Що ти зробив з нами? Ось один чоловік з народу нашого мало не ліг з дружиною твоєю! І ти навів би на нас гріх!»
  11. І наказав Авімелех всьому народові: «Хто доторкнеться до чоловіка цього чи до дружини його, щоб зробити їм зло, той конче буде вбитий!»
  12. І сіяв Ісаак для милостині в тій землі, і зібрав врожай у стократ: так благословив його Господь.
  13. І великим мужем він став, і звеличився так, що став дуже шановним.
  14. І було в нього дрібної худоби і великої рогатої худоби, і орної землі багато, тому стали заздрити йому філістимляни.
  15. І всі криниці, що їх викопали раби його батька, тобто у дні Авраама, його батька, позасипали філістимляни їх і наповнили землею.
  16. І сказав Авімелех Ісаакові: «Йди від нас, бо ти став значно сильнішим за нас у багатстві».
  17. І пішов звідти Ісаак, і поселився біля потоку Ґерар, і мешкав там.
  18. І відкопав Ісаак криниці води, що їх колись викопали раби його батька, тобто у дні Авраама, його батька, і що їх позасипали філістимляни. І назвав він їх тими ж іменами, якими називав їх його батько.
  19. І копали раби Ісаакові на березі потоку, і знайшли там джерело води, що било фонтаном.
  20. І сперечалися пастухи ґерарські з пастухами Ісааковими, кажучи одні одним: «Наша вода!» Тоді воля Небес відкрилася – вода висохла; а коли повернули криницю Ісаакові – вода знову забила фонтаном. І назвали ім’я тій криниці – «Есек», бо сперечалися стосовно неї вони.              

Розділ XХVIІ

  1. І сталося: коли постарів Ісаак, і згасли очі його, так що він не міг бачити, – через те, що коли зв’язував його батько Авраам, він бачив Престол Слави, і почали з того часу очі його тьмяніти, – то покликав він свого старшого сина Есава чотирнадцятого дня місяця Нісана, і сказав: «Сину мій! Ось ця ніч – найславніша для Володаря Всесвіту, і скарби роси відкриваються в ній». І він відповів: «Ось я!».
  2. І сказав: «Постарів я, і не знаю дня моєї смерті.
  3. Тому візьми-но зараз зброю твою і колчан із стрілами твоїми, і лук твій, і вийди в поле, і вполюй мені здобич.
  4. І приготуй мені юшку, яку я люблю, і прийдеш до мене, і я поїм, щоб благословила тебе душа моя, поки я ще не вмер».
  5. А Ревекка чула в Дусі Святому, коли говорив Ісаак із Есавом, сином своїм. І пішов Есав у поле, щоб вполювати здобич, і щоб принести її.
  6. І сказала Ревекка синові своєму Якову: «Сину мій! Ось ця ніч – найславніша для Володаря Всесвіту, і скарби роси відкриваються в ній, і я чула, як батько твій говорив з Есавом, братом твоїм, кажучи:
  7. «Принеси мені здобич, і приготуй мені юшку, і я поїм, і благословлю тебе перед Господом, перш ніж я помру».
  8. А тепер, сину мій, прийми від мене те, що я накажу тобі:
  9. Піди-но до кошари, і візьми собі звідти двох козенят жирних: одного для святкування Песаху, іншого – для жертвопринесення святкового. А я приготую з них юшку для батька твого, яку він любить.
  10. І увійдеш ти до батька свого, і він поїсть, щоб благословив він тебе перед смертю своєю».
  11. А оскільки боявся Яків гріха, боявся він, щоб не прокляв його батько його, сказав він: «Ось Есав, брат мій, чоловік волохатий, а я – чоловік з гладенькою шкірою;
  12. А раптом мій батько обмацає мене, і виглядатиме це так, ніби я глузую з нього; тоді він прокляне мене, а не благословить!»
  13. І сказала йому мати його: «Якщо благословеннями він має благословити тебе, то вони прийдуть на тебе, сину мій, а якщо ж прокляттями він має проклясти тебе – тоді вони впадуть на мене. Тому послухай мене, піди й візьми це для мене!»
  14. І пішов він, і взяв ягнят, і приніс їх матері своїй, і приготувала мати його юшку, яку любить батько його.
  15. І взяла Ревекка улюблений одяг Есава, старшого сина, одяг, який належав Адаму первісному: того дня він не вдягнув його, і він залишився вдома. І вдягнула в цей одяг вона Яківа, сина свого молодшого.
  16. А козлину шкіру вдягнула на руки його і на гладеньку частину його шиї.
  17. І дала приготовану нею страву і хліб у руку Яківа, сина свого.
  18. І увійшов він до батька свого, і сказав: «Тату!» А той відказав: «Ось я! Хто ти, сину мій?»
  19. І сказав Яків: «Я Есав, первісток твій. Ось я зробив так, як ти наказав мені. Устань-но тепер, сядь, і поїж із здобичі моєї, щоб благословила мене душа твоя».
  20. І сказав Ісаак синові своєму: «Що це сталося, що ти так швидко знайшов здобич, сину мій?» І відказав Яків: «Тому що Господь Бог твій приготував її для мене».
  21. І сказав Ісаак Якову: «Підійди-но тепер ближче до мене, і я обмацаю тебе, сину мій – чи це ти, сину мій Есаве, чи ні».
  22. І наблизився Яків до батька свого Ісаака, і він обмацав його, і сказав: «Цей голос – голос Якова, але природа рук його – природа рук Есава!»
  23. І не впізнав його, бо були руки його – як руки Есава, брата його, волохаті; і благословив його.
  24. І сказав він: «Чи ти це, сину мій Есаве?» І відказав він: «Я».
  25. І сказав Ісаак: «Підійди до мене, і я поїм від здобичі сина мого, щоб благословила тебе душа моя». І підійшов Яків до нього, і їв Ісаак, але вина не було поряд, та приготував для нього ангел вино із винограду, що зберігав сік у гронах своїх від днів початку світу; і дав його в руку батькові своєму Якову, а Яків передав келих батькові своєму, і він пив.
  26. І сказав йому Ісаак, батько його: «Підійди-но зараз до мене і поцілуй мене, сину мій!»
  27. І підійшов Яків, і поцілував його. І відчув Ісаак запах одягу його і сказав: «Ось запах сина мого – як запах приємного кадіння, що буде приноситися на горі Дому Святилища, що буде називатися полем, яке благословив Господь, і побажав, щоб Його Шехінта мешкала там.
  28. І нехай дасть тобі Слово Господа від благ роси, що сходить з небес, і від благ струмків, що піднімаються фонтанами вгору, примножуючи багатства землі внизу, і збільшуючи врожай злаків і вина.
  29. Нехай служать тобі народи – усі нащадки Есава, і нехай впадуть перед тобою царства – усі сини Кетури; паном і володарем будь над братами твоїми, і будуть запопадливо вітати тебе[150] сини матері твоєї. Ті, хто проклинатимуть тебе, сину мій, будуть прокляті, як Валаам, син Беора; а ті, хто благословлятимуть тебе, будуть благословенні, як Мойсей, пророк, книжник Ізраїлю».[151]
  30. І сталося: коли завершив Ісаак благословляти Якова, і відійшов лише на два кроки від обличчя Ісаака, батька свого, ось Есав, брат його, прийшов із полювання.
  31. А Слово Господнє перед тим не дало йому можливості вполювати щось чисте, тому знайшов він лише якогось пса, і убив його, і приготував юшку з нього. І прийшов до батька свого, і сказав батькові своєму: «Нехай устане тато, і поїсть дичину, впольовану сином його, щоб благословила мене душа твоя!»
  32. І відказав йому Ісаак, батько його, кажучи: «Хто ти?» І сказав Есав: «Я Есав, син твій. Благослови мене!»
  33. І затремтів Ісаак трепетом великим, коли почув голос Есава, і запах одягу його дійшов до ніздрів його – як запах диму Геєнни. І сказав він: «Хто ж тоді той, хто вполював дичину, і приніс мені, і я їв усе, що він приніс мені раніше, ніж ти прийшов, і я благословив його, і він тепер благословенним буде!»
  34. Коли почув Есав слова свого батька, заволав він таким сильним і гірким криком! І сказав він батькові своєму: «Благослови також і мене, тату!»
  35. І відказав Ісаак: «Брат твій прийшов із мудрістю, і забрав благословення твоє!»
  36. І сказав Есав: «Справедливо дали ім’я йому «Яків», бо обманув він мене уже двічі: первородство моє відняв, а тепер забрав благословення моє!». І сказав до батька: «Чи не залишилося для мене благословення?»
  37. І відповів Ісаак, і сказав Есавові: «Ось володарем над тобою і над усіма братами його я призначив його – я прирік вас бути рабами перед ним. Йди-но від мене, бо що доброго я зроблю для тебе, сину мій?
  38. І сказав Есав батькові своєму: «Тільки таке благословення у тебе лишилося? Благослови також і мене, тату!» І здійняв Есав голос свій і заплкав.
  39. І відповідав Ісаак і сказав Есаву: «Ось серед добрих плодів землі ти житимеш, і від роси небесної згори.
  40. І на меч свій ти покладатимешся у будь-якому місці, куди йтимеш; і будеш ти м’яким і піддатливим, і служитимеш братові твоєму. Однак, якщо ти змусиш його нащадків ухилитися від виконання заповідей Тори, тоді скинеш ярмо рабства його із шиї твоєї».
  41. І затаїв Есав ненависть у серці своєму на брата свого Якова за благословення, яким благословив його батько його, і сказав Есав у серці своєму: «Не буду я робити так, як зробив був Каїн, що убив брата свого Авеля ще за життя батька свого, через що той породив Шета; але почекаю я до часу, коли завершаться дні плачу через смерть батька, а потім я вб’ю Якова, брата мого; а я знайду убивцю і успадкую все».
  42. І були повідомлені Духом Святим Ревецці слова Есава, старшого сина, що задумав у серці своєму убити Якова; і послала вона покликати Якова, молодшого сина. І сказала вона: «Ось Есав, брат твій, зачаївся, і задумав убити тебе.
  43. Тож тепер послухай мене, сину мій: устань і тікай-но до Лавана, брата мого, у Харан,
  44. і поживи у нього кілька днів, поки вщухне гнів брата твого,
  45. поки утихомириться лють брата твого на тебе за те, що ти зробив йому; а потім я пошлю і приведу тебе звідти. Навіщо мені втрачати обох дітей в один день? Якщо ти будеш убитий, то його буде вигнано. Так само, як Єва втратила Авеля, якого вбив Каїн, і зникли обидва сина від лиця Адама і Єви в усі дні життя Адама і Єви».
  46. І промовила Ревекка до Ісаака: «Остогидло мені життя через гнів, який спричиняють у мені доньки хетів! Якщо візьме собі Яків дружину нечестиву з дочок хетів, таких як оці доньки народу землі Ханаанської, то навіщо мені й жити тоді?!»

Коментарі:

[150] Буквально: מקדמין לשאל בשלמך – «Від початку бажатимуть миру тобі».

[151] Імена Валаама і Мойсея – персонажів більш пізньої історії – згадуються тут як пророцтво про майбутнє, що вкладається в уста Ісаака.  

Розділ XХVIІІ

  1. І покликав Ісаак Якова, і благословив його, і наказав йому, кажучи: «Не бери собі дружину із дочок ханаанських!
  2. Устань, піди до Падан-Араму, у дім Бетуеля, батька твоєї матері, і візьми собі звідти дружину, із дочок Лавана, брата матері твоєї.
  3. І Бог Всемогутній (Ель-Шаддай) благословить тебе великим багатством, і розширить тебе, і зміцнить тебе дванадцятьма племенами; і будеш ти правим у зібранні синедріону із семи десяти членів, що відповідає числу народів світу.
  4. І дасть тобі благословення Авраама, тобі, і нащадкам твоїм з тобою; і поселить тебе в землі твого мешкання, яку дав Господь Авраамові.
  5. І випровадив Ісаак Якова, і він пішов до Падану Арамейського, до Лавана, сина Бетуеля арамейця, брата Ревекки, матері Якова та Есава.
  6. І побачив Есав, що Ісаак благословив Якова, і послав його до Падану Арамейського, щоб він узяв собі звідти дружину, коли благословляв його, і що наказав йому, кажучи, щоб він не брав собі дружини із дочок ханаанських.
  7. І послухався Яків слова батька свого і слова матері своєї, і пішов до Падану Арамейського.
  8. А коли побачив Есав, що неприємні доньки ханаанські для Ісаака, батька його,
  9. то пішов до Ішмаеля і взяв собі за дружину Махалат – вона ж Басмат – доньку Ішмаеля, сина Авраама, сестру Небайот, на додачу до дружин своїх.
  10. П’ять чудес відбулися з Яковом того часу, коли він вийшов із Беер-Шеви (Криниці Присяги). Перше чудо: скоротилися години дня, і сонце зайшло не в свій час, оскільки Слову Господньому було приємно говорити з ним. Друге чудо: чотири камені, які він поклав собі під голову, стали на ранок одним каменем. Третє чудо: камінь, який закривав устя криниці, і щоб відкотити який збиралися усі пастухи, він відсунув однією рукою. Четверте чудо: вода у криниці піднялася настільки, що переповнила криницю, і так було впродовж усіх днів, поки він був у Харані. П’яте чудо: зменшився розмір землі перед ним, і того ж дня, коли він вийшов із дому, прибув до Харану.
  11. І молився він на місці Дому Святилища, і заночував там. Коли зайшло сонце, він узяв чотири камені із місця Дому Святилища і вимостив із них приголів’я, і ліг на тому місці.
  12. І бачив сон: ось сходи встановлені на землі, а вершина їх досягає небес. І ось два ангели, які приходили в Содом, і були усунуті зі своїх посад через те, що відкрили таємниці Володаря Всесвіту; а коли вони були усунуті, то прийшли саме у той час, коли Яків вийшов із дому батька свого, і вони люб’язно супроводжували його до Бетелу, і того дня піднялися на висоти небесні. І сказали вони іншим ангелам: «Ходіть, подивіться на Якова Праведного, чиє ім’я викарбуване на Престолі Слави, і якого ви так хотіли побачити!» Тоді решта ангелів Господніх зійшли, щоб подивитися на нього.
  13. І ось Слава Господня зупинилася над ним, і сказала: «Я – Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісаака. Земля, що ти лежиш на ній, тобі я нащадкам твоїм Я дам її».
  14. І будуть нащадки твої численними, як порох земний, і стануть сильними вони на заході, і на сході, і на півночі, і на півдні; і благословляться заради заслуг твоїх всі покоління землі і заради заслуг нащадків твоїх.
  15. І ось Слово Моє буде підтримувати тебе, і Я пильнуватиму тебе на кожному місці, куди ти підеш, і Я поверну тебе в землю цю, бо не покину тебе, аж поки не здійсню того, що сказав тобі».
  16. І прокинувся Яків від сну свого, і сказав: «Воістину, Слава Шехіни Господа мешкає на місці цьому, а я не знав!»
  17. І злякався він і сказав: «Яке страшне і славне місце це! Це не звичайне місце, а Дім Святилища Імені Господа, і воно призначене для молитви, розташоване навпроти воріт небесних, затверджене під Престолом Слави!»
  18. І встав Яків уранці і взяв камінь з-під підголів’я, і поставив його, і полив єлею на вершину його.
  19. І нарік ім’я місцю тому – «Бетель», а перед тим називалося місто те «Луз».
  20. І поклявся Яків клятвою, кажучи: «Якщо буде Слово Господа допомогою мені, і пильнуватиме мене від пролиття невинної крові, і від ідолопоклонства,[152] і від нечистоти у статевих стосунках у цьому шляху, яким я йду, і дасть мені хліб для їжі і одяг вдягтися,
  21. і я повернуся у мирі до батьківського дому, то буде Господь мені Богом;
  22. а камінь цей, що я поставив його, буде закладений в основу Дому Святилища Господа; і будуть наступні покоління служити на ньому імені Господа; із усього, що Ти даватимеш мені, я буду відокремлювати десяту частину перед Тобою.

Коментарі:

[152] Буквально: פולחנא נוכרא – «поклоніння чуже».

Розділ XXIХ

  1. І встав Яків з легкістю на ноги свої, щоб іти, і вирушив до землі синів Сходу.
  2. І побачив він: ось криниця серед степу, і там три отари дрібної худоби пасуться, бо з тієї криниці напували ті отари, і великий камінь підкочували до устя криниці.
  3. І збиралися там усі отари, то відкочували той камінь від устя криниці, і поїли худобу, а потім повертали камінь на устя криниці.
  4. І сказав їм Яків: «Брати! Звідки ви?» І відказали вони: «Із Харану ми».
  5. І промовив він до них: «Чи знаєте ви Лавана, сина Нахора?» І відказали вони: «Знаємо».
  6. І сказав Яків: «Чи все гаразд із ним?» Відповіли вони: «Гаразд! А ось Рахіль, донька його, іде із отарою».
  7. І сказав Яків: «Ось ще достатньо денного часу, ще рано поїти худобу; давайте я напою худобу, а ви йдіть пасіть».
  8. І відказали вони: «Не можемо, аж поки не зберуться всі отари, і тоді відкотять каменя від устя криниці, і ми напоїмо худобу».
  9. Він ще говорив із ними, аж ось Рахіль прийшла із отарою свого батька, бо була вона пастушкою того часу, оскільки моровиця від Господа вразила тоді худобу Лавана, і залишилося з худоби лише кілька овець; тому відпустив Лаван своїх пастухів, а те, що залишилося від отари, доручив Рахелі, своїй доньці.
  10. І сталося: коли побачив Яків Рахель, доньку Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків, і відкотив камінь однією рукою від устя криниці. І наповнилася криниця, і піднялася вода по самі вінця; і напоїв він худобу Лавана, брата матері своєї. І була повною криниця після цього ще двадцять років.
  11. І поцілував Яків Рахель, і заголосив, і заплакав.
  12. І розповів Яків Рахелі, що він має пожити у її батька, і взяти одну з його дочок за дружину. І відповіла Рахель і сказала: «Не можна тобі жити у нього, бо він людина підступна». І відповів Яків їй: «Я підступніший і розумніший за нього; і не зможе він заподіяти зла мені, бо Слово Господа – допомога моя». А коли дізналася вона, що він син Ревекки, то побігла і розповіла своєму батькові про це.
  13. І сталося: коли почув Лаван розповідь про силу і шляхетність Якова, сина своєї сестри, як забрав він первородство і змінив порядок отримання благословення від брата свого, і як відкрився йому Господь у Бет-Елі, і як відсунув він камінь, і як наповнилася криниця і піднялася по самі вінця вода у ній, то побіг він назустріч йому, і обняв його, і поцілував його, і увів до дому свого. І розповів Яків Лавану про всі ці події.
  14. І сказав йому Лаван: «Справді, ти – мій родич, і кров моя ти!» І жив у нього Яків цілий місяць.
  15. І сказав Лаван Якову: «Хоча ти як брат мені, та хіба через це ти маєш працювати на мене даремно? Скажи мені плату, яку б ти хотів отримати
  16. А у Лавана було дві доньки – старша на ім’я Лея, а менша на ім’я Рахель.
  17. А очі Леї сльозилися через плач і благання її перед Господом, щоб не видавали її заміж за Есава нечестивого. А Рахель мала миле обличчя і була гарною на вигляд.
  18. І покохав Яків Рахель, і сказав Лавану: «Я працюватиму на тебе сім років за Рахель, доньку твою молодшу».
  19. І сказав Лаван лукаво: «Краще я віддам її тобі, ніж віддам чужому чоловікові. Живи у мене!»
  20. І служив Яків за Рахель сім років; але вони здалися йому, ніби кілька днів, бо кохав Яків її.
  21. І сказав Яків Лавану: «Віддай мені дружину мою, бо завершилися дні служби моєї; і я увійду до неї».
  22. І зібрав Лаван усіх людей того місця і влаштував для них бенкет. І звернувся він до них і сказав: «Ось уже сім років як прийшов Яків до нас: криниці не висихають, і зрошувані поля наші збільшуються; тож прийдіть і дайте мені пораду лукаву стосовно нього, щоб він затримався у нас». І дали вони йому пораду лукаву віддати йому за дружину Лію замість Рахелі.
  23. І сталося того вечора: і взяв Лаван Лію, доньку свою, і привів її до нього [Якова], а той увійшов до неї.
  24. І дав Лаван йому також Зільпу, доньку свою, яку народила йому наложниця його, і передав її Лії, донці своїй, щоб була їх за служницю.
  25. І сталося у ранковий час, і поглянув Яків на неї – аж ось, це Лія, що він був з нею усю ніч, думаючи, що це Рахель. Усе це сталося через те, що передавала їй [Лії] Рахель усі ті слова, що говорив їй Яків. І коли побачив це Яків, то сказав Лавану: «Що це ти зробив мені? Чи не за Рахель я працював у тебе? Чому ти обманув мене?»
  26. І сказав Лаван: «Не робиться так у нашому краї, щоб віддавати молодшу раніше старшої.
  27. Ось закінчується сім днів весільного бенкету цієї доньки, і тоді я дам тобі також і ту за роботу, яку ти виконаєш мені протягом наступних семи років».
  28. І зробив Яків так. І завершилися сім днів весільного бенкету її [Лії].

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s